Передплатна кампанія з січня 2019 закінчино! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Педагогіка толерантності

О. О. Бабаєва,
учитель вищої категорії, старший учитель, ЗОШ I–III ст. 167, м. Харків

 

Виховання дітей у сучасному оточені відбувається за умови економічного і політичного реформування держави, що спричинило соціальне розшарування суспільства, погіршення життєвого рівня більшості населення. Знижується роль сімї як джерела спокою, поваги, любові.


«Допомагають» засоби масової інформації, особливо телебачення, де майже не залишилося справжніх дитячих програм. На жаль, спостерігаємо з екранів культ насилля, модель «правий той, хто сильніше».

У звязку з цим відбуваються зміни моральних норм поведінки людей, і в першу чергу, підростаючого покоління.

У дітей зявилась жорсткість, яка межує з жорстокістю, хибна впевненість у собі, яка межує з егоїзмом, із небажанням розуміти іншого, вузька спрямованість інтересів, яка межує з бездушністю.

Як за цих умов дитині стати особистістю? Не втратити себе? Бути гідним суспільству? Жити в гармонії із совістю? Відповіді на ці серйозніші запитання покладаються, більшою мірою, на педагога.

А якою повинна бути сучасна педагогіка?

Я вважаю, що цепедагогіка толерантності.

У статуті ЮНЕСКО зазначено: «Світ повинен базуватися на визнанні чеснот й цінностей людської особистості... і з цією метою виявляти толерантність та жити в злагоді... А освіта повинна сприяти взаєморозумінню та дружбі між людьми».

Що таке толерантність?

Толерантністьце повага, прийняття та визнання рівноправності людської особистості, культури, норм цінностей, вірування та різноманіття їх виявлення; відмова від домінування та насильства.

Толерантність передбачає готовність прийняти інших такими, які вони є, та взаємодіяти на основі згоди.

Виховання толерантності у дітейце шляхи до гуманізації суспільства, партнерства, співпраці.

Школа повинна навчити дітей толерантності, а саме:

  навчати розуміти й визнавати інших людей;

  знаходити шляхи взаємодопомоги і взаємодії;

  використовувати мирні засоби для розвязання конфліктів;

  сформувати навички для самостійного пізнання світу;

  виховувати моральні якості особи­стості: доброту, співчуття, чуйність, милосердя, дружелюбність.

Для того щоб реалізувати педагогіку толерантності, вчителі, в першу чергу, повинні створити зразки взаємовідношень між собою, а саме: працювати в атмосфері взаєморозуміння, взаємоповаги, співучасті й співпереживання.

Толерантний педагог усвідомлює, що його сприймають як зразок для наслідування.

Він використовує навички для розвитку діалогу і мирного розвязання конфліктів, навчає мислити критично, вміє цінити позиції інших, при цьому чітко формулює власну точку зору, не підтримує агресивну поведінку, сприяє залученню учнів і батьків до прийняття рішень спільної діяльності.

Працюючи з дітьми понад 20 років, я переконалася, що вчителі повинні виконувати свої «заповіді»:

  стримувати свої емоції;

  вислуховувати відповіді й думки дітей уважно, зацікавлено, доброзичливо;

  уміти керувати емоціями учнів;

  зацікавити нестандартними ситуаціями, іграми, проблемними питаннями;

  на достатньому рівні володіти програмним матеріалом;

  вірити у своїх учнів;

  заохочувати творчість;

  тактовно підтримувати бесіду.

Учителі повинні створити толерантний простір, тобто сприятливі умови для спілкування та виховання дитини. А саме:

  розуміти, що дитинасаме така людина, як я;

  поважати її права, бажання, потреби;

  визнавати дитину такою, якою вона є;

  допомагати у самостійному оволодінні знань, умінь, навичок;

  заохочувати власну думку;

  створювати умови для взаємодії, співпраці, діалогу між учнями;

  планувати види діяльності, спрямовані на кожного учня, що дає можливість почуватися визнаним, необхідним.

У початковій школі викладання я вбачаю тільки на основі педагогіки толерантності. Шестирічна дитина приходить до вчителя з відкритою душею, довіряючи йому своє серце, очікуючи чогось несподіваного, чарівного.

Для створення комфортних умов, за яких малюки виявляли бажання відвідувати школу, я уявляю кожного учня, як свою дитину, а до себе висуваю вимоги, як до матері. Пригадую слова В. Сухомлинського: «Що означає вчитель? Це людина, яка любить дітей, знаходить радість спілкування з ними».

Звожу стан тривожності дітей до мінімуму. (Особливо важливодля шестирічок!) Із цією метою ніколи не називаю дітей на прізвище, у батьків дізнаюся, як вони звертаються до своєї дитини й, за можливістю, вживаю ці слова.

На уроках із метою зняття напруження проводжу такі тренінги.

«Повітряна кулька»

Уявіть собі, що зараз ми будемо надувати повітряні кулі. Вдихніть повітря й, роздмухуючи щоки, надувайте кульку. Стежте очима за тим, як ваша куля збільшується, як на ній ростуть візерунки на ній. Дуйте обережно, щоб кулька не лопнула. А тепер покажіть кульки одне одному.

«Корабель і вітер»

Уявіть собі, що наш вітрильник пливе по хвилях, але раптом зупинився. Давайте допоможемо й запросимо на допомогу вітер. Удихніть у себе повітря, а тепер гучно видихніть через рот, і нехай кораблик пливе далі. Побажаємо йому щасливого шляху.

Для створення позитивного настрою на урок користуюся такими прийомами.

«Доповни речення»

  Я посміхаюся...

  Я люблю...

  Я радію...

«Поділися гарним настроєм»

Якщо в когось із дітей поганий настрій, решта «дарують» йому часточку свого гарного настрою: тримаючи відкритими долоні, говорять щось приємне, обовязково називаючи дитину на імя.

На уроках письма, образотворчого мистецтва, трудового навчання, під час проведення фізкультхвилинок часто використовую музику, що сприяє релаксації, тобто внутрішньому розкріпаченню, відновленню моральних сил, позитивних емоцій.

Для набуття навичок ділового спілкування, співробітництва, партнерства вже в 1 класі використовую інтерактивні технології навчання.

У цьому випадку особливо важливо для самоствердження особистості дитини заохочувати її власну думку, навіть якщо вона розходиться із загальноприйнятою, тобто виховувати в дітей повагу до чужих думок, поглядів.

Із першого класу привчаю дітей формувати відповіді, починаючи із фраз:

  Я вважаю...

  Я думаю...

  Я переконаний...

Вивчаємо такі правила роботи в колективі та групі:

1. Прислухайтеся й поважайте думки кожного члена групи.

2. Допомагайте одне одному в групі.

3. Не розмовляйте всі разом.

4. Працюйте так, щоб не заважати іншим групам.

5. Не смійтеся над чужими помилками.

6. Давайте можливість усім членам групи висловлюватися.

7. Повне взаєморозумінняважлива умова успішної роботи.

8. Виявляйте чесність, інтерес до роботице ключ для створення дружної команди.

На початку й наприкінці роботи в групах діти беруться за руки, що сприяє формуванню почуття єдності, підтримки.

Роботу на уроках намагаюся зробити цілеспрямованою, зменшити свою роль викладання, надаючи дітям більше самостійності, створюючи умови для взаємодії й максимального їхнього залучення до навчального процесу.

У своїй практиці часто використовую такий варіант ведення уроку: називаю тему, потім запитую: що ви чекаєте від уроку? Що вже знаєте з цієї теми й що хотіли б довідатися?

До роботи залучається весь клас, зростає активність, навіть у слабких учнів є можливість поставити запитання або відповісти те, що він знає. У дитини формується впевненість у собі. Під час закріплення матеріалу практикую такий метод, як «Стань учителем» (сама в цей час сідаю за парту). Дитина виходить до дошки, пояснює матеріал, запитує дітей, стежить за дисципліною.

Цікаво спостерігати, як змінюється дитина: вона мобілізує свої знання, стає серйознішою, уважнішою.

У цей момент бачу себе з боку: учень наслідує мою інтонацію, жести, стиль спілкування із класом.

Це ще раз свідчить про те, яка моральна відповідальність лежить перед особистістю вчителя, щоб бути прикладом для дітей.

Особливу увагу приділяю розвитку творчих здібностей дітей. Цьому сприяють ділові, інтелектуальні ігри, театральні дії. У процесі таких завдань відбувається напруження думки, вольових зусиль, виявлення емоцій. Усе це допомагає дитині в розвязанні завдань у майбутньому, формує ситуацію успіху й налаштовує на творче ставлення до будь-якого виду діяльності.

Так, на уроках української мови, курсів «Я і Україна», «Основи здоровя» в 1 класі інсценуємо казки, епізоди з життєвих ситуацій.

Виконуємо творчі завдання.

1. За аналогією, використовуючи приклади текстів, опишіть предмет (тварину, рослину, пору року) по-своєму.

Наприклад:

ДУША ПРИРОДИ

Я вважаю, у всього є своя душа: і в дерев, і в хмар, і у вітра. Коли гуляю луками або лісом, я бачу, як розкриваються квіти. Мені здається, це в них душа така.

У ромашки душа весела, як сонечко.

У дзвіночка душа легка, дзвінка.

В анютиних вічок душа ласкаво дивиться.

У конвалій душа...

У шипшини...

2. Придумування казок, фантастичних історій

3. Складання листа героєві твору

Як класний керівник, зясовую інтереси дітей та прагнення їх до чогось, а потім планую позакласне життя.

У годинах спілкування використовую низку заходів під загальною рубрикою «Абетка толерантності», де йдеться про доброту, жаль, чуйність, милосердя, тобто про складові толерантності.

Толерантність як ніколи важлива у сучасному світі. Держави, їх культури, традиції можуть різнитися, але проблеми розвитку особистості, збереження миру завжди і скрізь однакові, тому що їх основа і мета ґрунтується на загальнолюдських цінностях.

Із метою мобілізації суспільства на підтримку миру, активізації дій у вихованні толерантності 16 листопада щорічно відзначається Міжнародний день, присвячений толерантності.

(Стаття 6 із «Декларації принципів толерантності»)

Урок добра і толерантності

Тема. Доброта — це сонце

Мета: формувати в учнів уявлення про морально-етичний зміст їхніх взаємин із навколишнім світом; виховати потребу дітей у здійсненні добрих вчинків, у вияві милосердя, толерантних стосунків одне з одним.

Хід уроку

Під музику діти заходять до зали, утворюють коло і читають вірш:

Пливуть хмаринки дощові:

Лий, дощику, лий!

Дощу краплинки, як живі:

Лий, лий, лий!

І жито, до землі схилившись,

Пє, пє, пє!

А теплий дощик невгамовний

Ллє, ллє, ллє!

Усі дітидобрі дощинки (на голові у кожногошапочка у формі крапельки). У середині коламама Хмаринка. У неїчашка з чарівною водою доброти. Дощинки танцюють по колу навколо мами Хмаринки.

Мама Хмаринка по черзі бризкає чарівною водою доброти з чашки на кожного і запитує:

Кому допомогли ви, мої дощинки?

Які добрі справи ви зробили, спускаючись на землю?

Передбачувані відповіді дітей:

Я побачив (-ла) квітку, що засихала від спеки, і напоїв (-ла) її.

Я подарував (-ла) свої крапельки насінню яблуні, через декілька років із нього виросте чудове дерево із соковитими плодами.

Я розвеселив (-ла) дітей веселим дощиком.

Я напоїв (-ла) свіжістю луки.

Я помив (-ла) вікна в будинку.

Я почистив (-ла) дорогу.

Ми перетворилися на веселку.

Ведучий. Дощикце символ успіху. Побажаємо успіху нашим гостям і собі. (Діти простягають відкриті долоні гостям.)

Ведучий. Після дощику зявляється веселка і... що ще? (Сонечко)

На дошці відкривається макет сонечка з променями.

На променяхнаписи:

  Радість

  Турбота

  Тепло

  Дружба

  Добро (цей промінець закритий)

На дошцінапис народної мудрості: «Добротаце сонце».

Ведучий. Що ви відчули, коли зявилося сонечко? (Відповіді дітей.)

Як ви розумієте вираз: «Добротаце сонце»? (Відповіді дітей.)

Так, сонечко всіх зігріває своїм промінням. І від цього проміння ми відчуваємо теплоту, увагу, турботу, радість.

Діти, ви також схожі на сонечко. Серединаце сонечко, а ви всі його промені.

Подаруйте одне одному посмішки. Як нам хочеться поводитися у цей момент?

Передбачувані відповіді дітей:

Веселитися.

Радіти.

Сміятися.

Робити добро.

Мріяти.

Ведучий. Подивіться на наше сонечко. Один із його променівнайяскравіший і довший. Відкриємо його. Як він називається? (Добро)

Заходить Промінець доброти, розповідає вірш:

В небі пурхаю, наче метелик,

Світ наповнюю радістю я.

Людям весело й щиро всміхаюсь,

Щоб добром наповнялась земля.

Промінець підходить до кожної дитини, торкається чарівною паличкою, повторюючи слова: «Я дарую вам тепло і добро».

Ведучий. Промінець робить вас добрішими, уважнішими, турботливішими. До кого б ви хотіли виявити увагу і турботу? Пошліть тому свої промені доброти. Промінець збиратиме ваші добрі справи в мішечок.

(Демонструється мішечок із написом «Добрі справи».)

Діти відповідають і кладуть кульки до мішочка.

Ведучий. Багато добрих справ зібрав мішечок, він став великим. А зараз погляньте на приклади з життя. Чи можна назвати ці справи добрими?

Діти інсценують сценки.

  Хлопчик у трамваї сидить на сидінні. Заходить старенька. Хлопчик поступається їй місцем, допомагає сісти.

  Дитина йде вулицею і плаче. Підходить дівчинка, заспокоює дитину, дає яблуко, іграшку.

  Дівчинка гуляє галявиною, де багато квітів. Спочатку вона простягає руку до квітки, щоб зірвати її, потім розмірковує і прибирає руку.

Обговорення змісту побаченого.

Ведучий. Ви подивилися і назвали добрі справи. А як ще виявляється добро? (За допомогою виразу обличчя, тобто міміки.)

Ведучий читає уривок із казки «Крихітка Єнот».

Покажіть, як подивився Єнот у річку уперше; удруге.

Яке відбиття в дзеркалі вам сподобалося?

Який висновок зробимо? (На світ потрібно дивитися добрими очима, тоді оточуючі даруватимуть своє тепло і посмішки.)

Діти виконують пісню «Посмішка». (Діти стоять у колі.)

Ведучий. Добротаце добрі справи, добрі жести й добрі слова.

(Вивішуються таблички з цими словами.)

Ведучий. Назвіть добрі слова.

Діти по черзі називають добрі слова.

Підсумок уроку.

Ведучий. Прикладіть ваші долоньки до свого сердечка. Живе у вашому серці доброта?

Покажіть, скільки її.

Що таке доброта?

Діти виконують пісню «Прекрасное далеко». У цей час вносять сині та жовті кулі, діти граються з ними.

Урок спілкування

Тема. «Мы в ответе за тех, кого приручили...»

Мета: формувати навички правильного, усвідомленого читання; учити працювати над змістом тексту; розвивати звязне монологічне, діалогічне мовлення; виховувати толерантне ставлення до людини, природи; вчити піклуватися про своє здоровя.

Обладнання: ілюстрації (гілочки берези, земної кулі, глобус, таблички з написами слів, свічки); аркуші з надрукованими розділами з книги А. Екзюпері «Маленький принц».

Хід уроку

I. Організація учнів на урок

II. Актуалізація опорних знань

1. Звучить мелодія А. Пахмутової «Ніжність»

Учитель (тримає жменю землі). Це мелодія з пісні, в якій є слова: «Опустела без тебя земля...»

Я відчуваю її тепло, єдність із нею. Земля віддає мені своє тепло а я їйсвоє. І наша планета називається Земля. (На дошці малюнокземна куля в руках.) Я, як і ви, напевно, почуваюся її дитиною. Мидіти Землі. Як мати оберігає своє дитя, так і Земля піклується, оберігає нас усіх: і дерево, і березову гілочку, і хмари, і вітер, і камінчик у струмочку, і людину. Всі ми повязані невидимими нитками, а в кожному з нас є душа.

(Вивісити таблицю з написом «душа».)

Як ви розумієте, що таке душа? (Це те, що ми відчуваємо, те що нас зігріває.) Чи можна її побачити? Де вона живе?

(На дошцімалюнок березової гілочки взимку і навесні.)

Чи має душу березова гілочка?

Про що вона розмірковує взимку?

Що відчуває?

А навесні? (Показати малюнки.)

(Підвести дітей до термінів «турбота», вивісити напис «піклуватися».)

Уявіть собі дзвінкий струмочок у лісі. Подивіться на нього.

Що ви побачили в ньому?

Про кого і про що може піклуватися струмочок?

Якщо у струмочка є душа, чи може він пересохнути? (Ні, тому що він несе відповідальність за всіх нас.)

(Вивісити табличку зі словом «відповідальність».)

Висновок. Струмочок приручив (вивісити табличку зі словом «приручити») і пташку, і рибу, і дерево, і тварину, і камінчик на дні.

Повернемося до мелодії А. Пахмутової «Ніжність? На початку уроку ми слухали цю мелодію (увімкнути ще раз).

Фізкультхвилинка.

Поглянемо у віконце (відчинити вікно), глибоко вдихніть, видихніть, очки заплющте, розплющте.

Ця пісня була присвячена людині, яка любила все, що її оточувало, і всі любили цю людину.

Звали її Антуан де Сент-Екзюпері (1900–1944 р.) (Портрет і записна дошці.) Це він сказав: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили». Він був льотчиком і письменником. Народився у Франції в 1900 році. У сімї було пятеро дітей, Антуан був наймолодшим.

Він дуже любив природу, з лісником вони вирушали далеко в ліс, в поля, спостерігали за життям рослин, тварин.

Для мишей Екзюпері будував із маленьких дощечок будиночки, годував їх крихтами хліба і плакав, коли миші тікали від нього, намагався приручати коників, вигодовував пташенят ластівки. Екзюпері любив мріяти. Дивився на зоряне небо: а що там, зверху?

Минуло небагато часу, і мрія його здійснилася. Він став льотчиком. Із висоти польоту Земля йому видавалася особливо красивою. Вже дорослою людиною він приручав кроликів, лисиць, газелей.

Екзюпері був дуже добрим і вірним другом, він віддавав друзям усе.

Прожив Антуан де Сент-Екзюпері 44 роки. У 1944 році під час війни його літак збили вороги. Літак впав у Середземне море. Антуан де Сент-Екзюпері загинув.

Він залишив яскравий слід на багато років. Цейого книги. І одна з нихказка «Маленький принц».

Ми читали цю добру казку. А сьогодні зупинимося на тому розділі, в якому Екзюпері зауважив: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили».

III. Робота з книгою

1. Читання уривка вчителем

2. Первинне сприйняття тексту

Кого зустрів Маленький принц?

Чому Лис дивитиметься на золоті колоси?

3. Читання уривка дітьми

Робота за прочитаним текстом.

Чому сумує Маленький принц?

Про що попросив Маленький принц Лиса? (Погратися.)

Знайдіть і прочитайте, як пояснив Лис значення слова «приручити». (Показати табличку на дошці.) (Започаткувати стосунки.)

Як ви розумієте значення слова «стосунки»? (Табличка на дошці.)

(Створити звязок, зєднати, завязати вузлик, пізнати одне одного краще.)

Як можна показати значення слова «стосунки»?

А зараз зєднайте ваші руки одна з одною. Що ви відчуваєте?

Кожний із вас уявив собі образ Маленького принца. Яким є ваш Маленький принц?

Я його уявила таким... (Заходить хлопчик у костюмі Маленького принца.) Давайте покажемо, як Маленький принц приручав до себе Лиса. (Діти інсценують сюжет.)

Коли Лис чекав на галявині Маленького принца, то до чого він готував своє серце?

До якої події ви готуєте своє серце, чи сильно воно у вас калатає?

Назвіть єдину в цілому світі людину для вас.

А хто для Лиса став єдиним у цілому світі? (Маленький принц, тому що він приручив Лиса.)

Прочитаємо слова прощання з Маленьким принцом. Що на прощання сказав Лис Маленькому принцеві? (Лис на прощання сказав Маленькому принцеві «Памятай, ти назавжди відповідаєш за всіх, кого приручив».)

VI. Підбиття підсумків

Маленький принц відлітає від нас на свою планету. Попрощаємося з ним.

(Звучить пісня «Прекрасное далеко».)

Екзюпері, коли літав, бачив Землю у нічних вогнях. У кожному вогнику на Землі живе душа, а, отже, вона любить, відчуває.

А що зараз відчуваєте ви, про що говорить ваша душа?

Те, що ви сказалице і є світ людей, планета людей, яку ми любитимемо і доглядатимемо за нею, оскільки вона нас до себе приручила!

V. Домашнє завдання

Написати лист Маленькому принцеві.

 

Відгуки читачів