Передплатна кампанія з січня 2019 закінчино! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Свято «Мамина пісня»

В. І. Наумова,
учитель вищої категорії, учитель-методист, ЗОШ I–III ст. № 64, м. Донецьк

 

Мета: збагатити знання учнів про українську пісню — духовну основу життя народу; виховувати глибоке почуття любові до маминої пісні, до рідного краю, до батьків; допомогти зрозуміти, що без народної пісні, рідного слова немає людини; сприяти розвитку творчих здібностей дітей.


Обладнання: святково прибрана зала; коровай; сіль на рушнику; квіти; діти в українських костюмах; плакати: «Хто забуде материнську пісню, той сліпим останеться навіки»; «Без рідної мови, без пісні, без мами збідніє земля назавжди»; «Ніщо так не єднає людей, як пісня».

 

Хід свята

 

Звучить українська народна пісня (у запису). Гості (мами, бабусі) заходять до зали.

 

Діти зустрічають їх, стоячи біля столиків. Біля входу — дівчинка та хлопчик (в українських костюмах із хлібом та сіллю на рушнику) зустрічають гостей, вітають зі святом, пригощають.

 

Гості сідають за столи.

 

Розпочинає свято ведуча — вчителька першого класу.

 

— Шановні гості! Дорогі діти, батьки, наші рідні мами, бабусі!

 

Вітаємо вас на нашому святі!

 

Сьогодні ми зібралися, щоб справити родинне свято, присвячене маминій пісні. Нещодавно всі поздоровляли жінок із Міжнародним святом — 8 Березня.

 

А у травні ми святкуємо ще одне велике свято — День Матері.

 

То ж ми вітаємо всіх жінок і щиро бажаємо здоров’я, щастя, любові і взаєморозуміння, злагоди у ваших сім’ях. Усі пісні, вірші — усе це сьогодні даруємо мамам.

 

Учні (по черзі)

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

Любов’ю і миром.

 

Для людей відкрита

Хата наша біла,

Тільки б жодна кривда

В неї не забігла.

 

Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

 

Ведуча

У світі білому єдине,

Як і Дніпрова течія,

Оце вогнище родинне:

Школа наша і сім’я.

Тут пісні і слово,

Рідне слово — все для вас.

Бажаємо всім удачі, в добрий час!

 

Наші випускниці, учениці 11-го класу, разом з учителем української мови заспівають урочисту пісню-молитву («Боже, Україну збережи...»).

 

Ведуча. Сьогодні не випадково запрошені на свято діти і мами, бабусі та вчителі 1-го та 11-го класів. Для першокласників — це перше родинне свято, а для випускників — це прощання з дитинством. Але пам’ятаємо, що свято наше — пісенне, приурочене Дню Матері.

 

Метою цього свята є виховання глибоких почуттів любові до матерів, до рідного краю до пісні. Саме пісня допоможе пригадати шкільні роки, зирнути в майбутнє. Ніщо так не єднає людей, як пісня!

 

Продовжують свято учні першого класу.

 

Учень

СОЛОДКА ЗЕМЛЯ

Босоніж стежка побіжить

Левадою в городи...

Як любо тут, як славно жить

Серед цієї вроди.

Кохаю край наш дорогий,

Що зветься Україна.

Вітчизні хочу я своїй

Зрости достойним сином.

Люби, шануй, піднось до зір

Її пісні і мову...

Нема солодшої, повір,

За неї пречудову.

(В. Коломієць)

 

Учениця

ОБЛІТАВ ЖУРАВЕЛЬ

Облітав журавель

Сто морів, сто земель.

Облітав, обходив

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали журавля:

— Де найкращая земля?

Журавель відповідає:

— Краще рідної немає!

(П. Воронько)

 

Ведуча. Зараз першокласники заспівають пісню «Зеленіє жито, зелене...». Усіх запрошую співати разом!

 

Учні (по черзі)

Як добре нам жити і знати

І вірити, друзі, весь час,

Що кращого слова, ніж мати,

Немає у світі для нас.

 

Із ним веселіше нам жити,

Бо матір’ю в ріднім краю

Назвали дорослі і діти

Вітчизну любиму свою.

 

Мова рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько —

Тільки камінь має.

 

Я ту мову не можу забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

 

Ще в колисці немовля

Слово «мама» вимовля.

Найдорожче в світі слово

Так звучить у рідній мові:

 

— Мати, матінка матуся,

Мама, мамочка, мамуся! —

Називаю тебе я

Рідна ненечко моя.

 

Ведуча. Звучить пісня, її виконують... (представлення дуету мами й доньки).

 

Учень

НА МАМИНЕ СВЯТО

Чому це надворі

Блищать, мов перлини,

І чисті, й прозорі

Грайливі краплини?

Тому що весела,

Ясна, чарівна

На мамине свято

Приходить весна.

 

Ведуча. Перші поняття про щастя, добро і ласку нерозривно пов’язані з образом найдорожчої людини — матері. Їй присвячують свої вірші першокласники.

 

Учениця

МОЇЙ МАМІ

Мамо люба, добра мила...

Як ще назвать тебе?

Це ж для мене ти пошила

З шовку плаття голубе.

Ти мені читаєш книжку,

Хочеш розуму навчить.

Ляжу спати — ходиш нишком,

Все боїшся розбудить.

Захворію, хоч злегенька —

Цілу ніч не будеш спать.

То ж дозволь тебе, рідненька,

За усе розцілувать.

 

(Діти дарують мамам квіти.)

 

Ведуча. А зараз даруємо мамам пісню «Мамин вальс».

 

Ведуча. Багато складено народом прислів’їв про материнську пісню.

 

Пригадаємо деякі з них.

 

Діти читають із плакатів:

  Хто забуде материнську пісню —

    Той сліпим залишиться навіки.

  Без рідної мови, без пісні, без мами

    Збідніє земля назавжди.

  Ніщо так не єднає людей, як пісня.

 

— На підтвердження цих мудрих слів звучить пісня «Ой, єсть в лісі калина».

 

Ведуча. Мамо!

 

Її колискова звучить найдорожчою, найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні.

 

Із колискової пісні починається потяг людини до добра, творчості й снаги, починається і стверджується любов між дитиною й матір’ю.

 

Учениця

Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі,

Хто рідну оселю свою забуває

Той долі не знайде в житті!

 

Учень

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав!?

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?

 

Ведуча

Рідна, мамо, добра ти моя ненька!

Мамо, мамо!

Вишенька біленька.

Чуєш, мамо?

Горлиця мені знову

Нагадала пісню колискову.

Діти співають колискову «Котику сіренький...»

 

Учень

Вивчайте мову українську,

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

Прекрасну милу і чудову,

Як материнську пісню колискову.

 

Ведуча. Любов до рідного краю мови починається з колиски, з маминої пісні.

На Україні існував звичай: коли дитина виростала, то колиску не викидали, її берегли, поки в цій оселі жили люди.

Колискова пісня... Лагідний материн спів засівав дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до всього живого.

На Вкраїні у місті Дніпропетровську є пам’ятник матері.

До вашої уваги — пісня «Богомолиця» (виконує учитель російської мови...)

 

Учень

У рідному краї і серце співає,

Лелеки далеко нам весни несуть,

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

 

Учениця

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах,

Під вікнами мальви,

В саду материнка,

Оспівані щедро в піснях.

 

Ведуча. Під спів материнської пісні виростали поети композитори і просто наші діти. Ось які вони великі, дорослі (звертається до одинадцятикласників). Вони не забули мамину пісню, адже через пісню вони мають змогу передати вам свої почуття і любов до вас, матерів.

 

Звучить пісня «Чорнобривці» у виконанні учнів 11-го класу.

 

Учень

Та спасибі тобі, моя ненько,

Що будила мене раненько,

А я слухала, вставала, та рушники пряла,

По тихому Дунаю білила,

На сухому бережку сушила...

 

Ведуча. Рушник на столі — то давній наш звичай. Не було жодної хати на Україні, яку б не прикрашали рушниками.

За тим, скільки і які були рушники, створювалася думка про жінку, її дочок. Ніщо так не свідчимо про жіночу вправність, працьовитість, як вимережені рушники.

 

Хліб і рушник — одвічні символи. Хліб і сіль на вишитому рушнику були високою ознакою гостинності українського народу.

Рушник... Він пройшов через віки, він і досі символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до дітей.

Наші випускники присвячують мамам «Пісню про рушник».

 

Ведуча. Знову звучить українська мова. Діти продовжують свято.

 

Учениця

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її подхопили поля і гаї,

Її вечорами на всій Україні

Співають в садах солов’ї.

 

Учень

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

 

Ведуча. Життя кожної людини — це радість і сум, горе і щастя. Вони, як ті два кольори,— червоний та чорний.

Запрошуємо вас заспівати пісню, яка так і називається — «Два кольори».

 

Ведуча. Після такої пісні хочеться говорити тільки віршами. А вірші наші — про вас, добрі бабусі.

 

Учениця

ДО СВЯТА

Дуже гарно шиє бабуся!

Я від неї шити навчуся,

Помережу ляльці кофтинку

І собі пошию хустинку.

Вийде гарний одяг до свята,

Не впізнають мама і тато.

 

Ведуча запрошує у коло дітей на гру-танок «Подоляночка» (діти першого класу; Подоляночка — мама у костюмі Весни).

 

Ведучі. Наші старшокласники дарують мамам і бабусям вірші та пісню («Росте черешня в мами на городі...»).

 

Учні-випускники читають вірші.

 

Як дітей колишеш ти недремне,

То не раз змахнеш краплину поту.

Що ж, прислів’я мовить недаремно:

«Хто не мав дітей — не мав клопоту».

 

А зростуть, то скільки дум у неньки

І тривог за їхнє кожне діло.

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих серце заболіло.

 

Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп’явшися на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті.

 

Як почуєш ти уперше: «Мамо!»

Як до школи поведеш за руку,

Як уже й одержиш телеграму:

«Мамонько, вітаю із онуком!»

 

Добре ж як себе пізнать в дитині,

Знать: вона твої продовжить роки,

Добре дати світові людину

І людині дати світ широкий.

 

Дарувати їй цвітіння рясту,

Сині гори, неспокійні ріки...

Хто не мав дітей, не звідав щастя,

Долею обкрадений навіки.

 

Виконується пісня «Как хорошо под маминым крылом».

 

Ведуча. А зараз — сторінка українського гумору, прослухайте і посміхніться.

 

Гумореска Павла Глазового «Синочок»

На розпеченому пляжі лає дама даму:

— Та яке ж це виховання?

Та яка ж ви мама?

Та скажіть же ви що-небудь

Вашому синочку.

Він же кидає грязючку

На мою сорочку!

— То якраз не мій синочок,—

Дама гордо мовить, —

Мій он вашим капелюшком

Жабеняток ловить.

 

Українська народна пісня «Чи я хазяйка?» (Виконують, співають, танцюють дівчата 1-А класу під керівництвом концертмейстера...).

 

Ведуча. І знову співають дівчата 11-го класу («Чом ти не прийшов?»). Дітей запрошуємо до танців! Вперше виконується пісня «Доченька».

 

Ведуча. Усім відомо: якщо співає мама, то й діти не залишаються байдужими до пісні. На підтвердження цієї думки — виступ учениці 1-го класу...

 

Пісня-танок «Медузенок» — прем’єра пісні!

 

Ведуча. Діти, кажіть своїм ненькам ласкаві слова щоднини й щогодини, адже хто ж боронить нас від нас та від самого себе?

Недарма в народі мовиться...

 

Учні. «Болить у дитини пальчик, а в матері — серце»; «Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте».

 

Звучить пісня «Три поради» (У виконанні учнів 11-го класу).

 

Ведуча. Дуже добре, що ми повернулися обличчям до рідної мови, до чудесної спадщини, звичаїв, пісень. Хочеться, щоб ви послухали слова ще однієї пісні.

 

Учні

Мово рідна, живи в ріднім домі,

Вертайся, рідна мово,

У душу народу,

У серце Вкраїни.

Якого ж ми будемо племені, роду,

Якщо буде в устах наїла мова згасать?

Чи будем тоді ми народом,

Як стихне вона в голосах?

Звучи, рідно мово,

По землі рідній лийся,

Мово моя українська,

Мово моя материнська.

 

Ведуча. Цю пісню дарують учителям діти й дорослі. Всі, для кого наша школа стала рідною.

 

Пісню «Вчителька моя» співають учні 11-х та 1-х класів).

 

Ведуча. Діти першого класу дуже люблять танцювати. На кожне свято у них — новий танець. Сьогодні — це український гопак.

 

Учень

Я прокидаюся рано —

Й зразу, хоч ще не встаю,

Тільки спросоння погляну —

Бачу матусю свою.

Мати — досвітня пташинка,—

Здосвітку віч не змикне,

Ходить по хаті навшпиньки,

Щоб не збудити мене.

Мати — то сонечко рідне,

Сонечко ясне, земне,

Слово її заповітне

Гріє і живить мене.

(І. Гнатюк)

 

Ведуча. Повернемо ж серця наші до краси людської, збагатимо життя наше маминою піснею. До вашої уваги — заключна пісня «Скільки б не співали...»

 

Відгуки читачів