Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Корпоративна вечірка. Чи потрібна вона?

Ірина ДОРОГОВА

Був би привід, а свято завжди знайдеться. У жодній країні світу, за виключенням, мабуть, тільки сусідньої Росії, немає такої кількості свят, як у нас. Мабуть, це пов’язано з пострадянським менталітетом наших співвітчизників, що завжди люблять повеселитися від усієї душі, із широким розмахом, щоб потім було що згадати, звісно, з хорошого боку.


Корпоративна вечірка. Чи потрібна вона?

Ірина ДОРОГОВА

Був би привід, а свято завжди знайдеться. У жодній країні світу, за виключенням, мабуть, тільки сусідньої Росії, немає такої кількості свят, як у нас. Мабуть, це пов’язано з пострадянським менталітетом наших співвітчизників, що завжди люблять повеселитися від усієї душі, із широким розмахом, щоб потім було що згадати, звісно, з хорошого боку.

Пам’яті людини притаманна риса — зберігати надовго приємні моменти свого життя. А для того щоб свято стало подією більш ніж приємною потрібно всебічно й творчо підійти до його готування і бажано заздалегіть. Бо ж немає нічого гіршого, ніж випадково й безглуздо зіпсоване свято.

Великі свята, такі як День учителя, Новий рік, Восьме березня тощо, прийнято святкувати не тільки вдома, а й на роботі, тобто в колективі. А чи задоволені ви своїми вечірками? Із власного досвіду й за опитуванням великої кількості викладачів можу відповісти: в основному — НІ. Дехто каже, що шкільних корпоративних (так зараз прийнято, дещо по - західному, називати колективні святкування) вечірок немає. Ці культурні заходи більш схожі на «примусівку» (цитата). Сказали святкувати... щоб були всі... Чи тут відмовиш? Де там…

Інша думка — сядемо, вип’ємо, а потім як піде: чи балачки - скарги з приводу «як нам погано живеться», а то й «розбір польотів» — усе залежить від начальства.

Є й інший варіант. Спочатку застілля: чим багаті, тим і раді. Потім — якщо в колективі є таланти, музичні чи співочі, — заводимо пісню, танці. Це вже веселіше. А потім у нас проявляється ЛЮДИНА, така, про яку ми вже й забули.

Це важливе питання для психологів. Викладацький колектив — це люди-приклади. Вони вчать дітей може, й батьків цих дітей) не тільки своїх спеціальних предметів. На них покладено Велику відповідальність — будувати вміння дитини спілкуватися з оточуючим світом. Діти, як правило, обирають собі улюбленого викладача й наслідують його у манері поведінки, жестах тощо. Навіть молодесенька викладачка, тільки-но з університету, прийшовши на роботу до школи, по волі чи по неволі потрапляє в ситуацію, коли змушена слугувати прикладом. Із часом до цієї ролі звикаєш, і вона стає тобою. Навіть у ситуаціях на вулиці, у своїй сім’ї поведінка вчителя несе на собі видбиток цієї ролі. По-іншому не можна. Адже вчитель — не спеціальність. Ті, хто пішов до школи заробляти гроші (зі слів викладача), — дуже швидко розуміють, що ті психічні й фізичні затрати, що витрачає викладач на свою працю, набагато більші за отриману зарплатню. Такі люди часто йдуть зі школи. Цей образ УЧИТЕЛЯ гармонійно існує в просторі шкільного спілкування. Усі його сприймають як належне: і учні, і батьки, і самі вчителі (одне до одного звертаємося на ім’я та по батькові, з повагою, культурно, які б стосунки між нами не були поза роботою).

І от корпоративна вечірка. Ситуація для вчительського колективу не зовсім звична. Зникає потреба носити образ ВЧИТЕЛЯ, і на перший план виходить звичайна людина. Неначе і не вчитель. Відчувається розподіл на чоловіків і жінок, на більш і менш багатих, на групи друзів (компаній) і одинаків. Тобто на звичайний маленький колектив людей, де є лідери і є аутсайдери. З усіма наслідками. Тому й зрозуміло, чому більшість учителів з невеликим ентузіазмом ставляться до колективних вечірок. Або відверто із скепсисом. Мовляв, знову одні й ті самі розмови, одні й ті самі обличчя, навіть у стравах відсутня різноманітність.

Ділове спілкування відрізняється тим, що воно відбувається у зв’язку з певним родом діяльності, з певного приводу, де люди, які спілкуються, перебувають у певних формальних відносинах. У цьому випадку спілкування — не самоціль, а тільки привід для досягнення кінцевої мети самореалізації й соціалізації участників спілкування.

Та що б там не казали, а корпоративні вечірки все одно потрібні. Як кожній людині після праці потрібен відпочинок, так і колективу. Адже колектив, і кожен керівник це розуміє, — це єдиний складний організм. За його «здоров’ям» потрібно слідкувати.

«Хто добре працюе, той добре відпочиває» — саме таке гасло втілене у японських бізнесменів. Співробітники японських компаній щоп’ятниці йдутъ до клубів або ресторанів і влаштовуютъ там корпоративну вечірку. Вони співають пісні в караоке, дивляться виступи артистів, насолоджуютъся традиційною кухнею й гарно проводятъ час. Потім вони приносятъ чеки в компанію, і фірма оплачує їхні витрати на корпоративну вечірку. Вважаєтъся, що практика корпоративних вечірок і корпоративного відпочинку знімає стреси й підвищує працездатність співробітників. 3 пориводу працездатності й якості праці японських робочих питань не виникає. Ви скажете, у східних людей — певний менталітет і культура. Безумовно! Культура має бути в усьому. Саме на культурі й завдячуючи їй будується суспільство, а також добрі робочі взаємостосунки керівництва з підлеглими. Коли керівництво поважає й цінує своїх співробітників, воно намагається зробити умови роботи комфортними. I не останнє місце тут належитъ відпочинку співробітників. У даному випадку регулярні корпоративні вечірки.

Учительський колектив — це ніби «згусток стосунків» у суспільстві. Він наочно ілюструє те коло проблем, що є актуальними для сучасності. Люди, які входять до колективу, зв’язані багатьма відносинами. Вони доходять до якоїсь згоди, якось пристосовуються, навіть виробляють загальні погляди, загальні ідеали, цінності. Для того щоб побудувати систему цінностей у шкільному колективі, коженучитель повинен включитися в роботу щодо їх створення, їх затвердження у своїй власній щоденній професійній діяльності, а для цього необхідно ідентифікуватися з групою, відчути інших її членів своїми або продовженням себе. У такому колективі до мінімуму зводяться бар’єри і «фільтри», які завжди присутні під час спілкування людини з «чужими», і допускається вільна передача ідей і досвіду. Викладач із довірою ставиться до того, що повідомляють йому колеги, і сам відкритий для інших. І коли виникає складна ситуація — у її виришенні охоче беруть участь усі члени колективу. Відкритість, готовність і здатність до співпраці, до взаємодопомоги, співчуття — традиційні цінності й риси вітчизняного вчительства, не втрачені викладачами й сьогодні. Сучасні «ринкові стандарти» не витравили з наших учителів потреби «сіяти розумне, добре, вічне».

Дні народження, ювілеї, іменини, Восьме березня, двадцять третє лютого, Новий рік, вдала угода, День учителя, День студента, день ангела, День незалежності, день заснування організації, День захисту оточуючого середовища тощо. Кількість свят обмежується тільки фінансовими можливостями, фантазією, побажаннями співробітників (якщо готується корпоративна подія). До речі, зараз у нас широко розповсюджується корпоративна культура, яка зародилася далеко за океаном і прийшла до нас відносно недавно. Не можна недооціювати корпоративні свята, які, на думку психологів і провідних спеціалістів у галузі менеджменту, дозволяють об’єднати колектив, поліпшити взаєморозуміння між співробітниками й керівництвом організації і, як наслідок, значно підвищити продуктивність праці. Проте варто враховувати й «національні» особливості наших людей — особливе ставлення до міцних напоїв, без яких не обходиться жодне свято, особливо якщо готується багате застілля. Тому в процесі організації свята необхідно не допустити надміру міцного спиртного і як альтернативу можна запропонувати різноманітні слабоалкогольні коктейлі.

Спільне, колективне святкування — це можливість з’єднати співробітників, досягти того рівня порозуміння, про який ішлося вище. Щоб досягти цієї мети, треба грамотно підійти до підготовки свята. Якщо організація корпоративних свят — справа складна, достатньо турботлива, вимагає витрат коштів і часу, його треба влаштовувати, враховуючи побажання і всі доступні можливості.

Спочатку необхідно визначити основні вимоги, що ставляться до свята, його структуру. Усі дії умовно поділити на етапи, наприклад: офіційна частина, ігри, конкурси, виступи артистів (якщо такі передбачаються), танці, банкет чи застілля. Важливо заздалегідь потурбуватися про бюджет заходу — можна скласти кошторис виртат, що плануються, щоб потім не виходити за його рамки.

Наступним, не менш важливим, критерієм при плануванні корпоративних свят є те, яким буде саме святкування — вечірка в школі, ресторані, клубі, на теплоході, виїзд на природу... Враховуючи специфіку бюджетних організацій, якою є школа, в цьому відношенні нашим учителям можна тільки поспівчувати. Адже часу на роботу вони витрачають не менше, ніж будь-який менеджер, а от за свій відпочинок змушені платити, на жаль, із власної кишені.

Вибір місця, звісно, диктують фінансові можливості. На перший погляд, фінансово найвигідніше місце святкування — школа. Та це тільки на перший погляд — якщо співробітники не проти, краще святкувати поза її стінами. Не так уже часто наші викладачі мають можливість виїхати відпочити на природу чи завітати до ресторану. Не варто забувати про те, що для того, щоб відпочити від роботи, про неї не повинно нічого нагадувати.

Час проведення свята. Найкращий час — кінець робочого тижня, напередодні вихідних, коли ніхто нікуди не буде поспішати. Не рекомендується планувати свято на початку тижня, тому що багато хто готується до роботи заздалегідь.

Меню. Можна виявити кулінарні уподобання співробітників шляхом опитування. У крайньому разі, некрасиво буде купувати різноманітні солодощі, якщо більшість вашого дамського колективу скурпульозно підраховують кожну калорію. До проблеми вибору переліку страв треба підійти з особливою увагою, оскільки святковий стіл можна назвати одним із головних пунктів програми, без якого не обходиться жодне святкування. Окремим пунктом слід виділити спиртні напої. Звісно, це стосується виїзних заходів. Якщо святкування відбувається в рідній школі, як правило, обходяться приготовленими вдома стравами й напоями, що викладачі самі ж і приносять.

Розваги. Якщо планується похід до ресторану, там часто є власна розважальна програма, яку вам запропонує адміністрація. Виїзд на природу передбачає «джентльменський» набір розваг: пісні під гітару, гра в м’яч... Усе залежить від розмаху свята, що ви плануєте.

Технічні моменти. Заздалегіть слід з’ясувати, як співробітники будуть діставатися до місця святкування — своїм транспортом чи власним ходом. Виходячи з цього, слід потурбуватися про стоянку чи замовити автобус для всього колективу.

Зустрічати й відзначати кожне свято по достоїнству узвичаїлося ще в Давній Русі. Проте святковий справжній розгул зародився в Росії за часів царювання Петра Першого. Завдяки йому люди стали виїжджати на бали (асамблеї), що могли тривати цілий рік і не тільки в палаці, а й у різних домах. А розкішні й шумні свята князя Меншикова прославилися пишністю вбрання, фантастичною різноманітністю страв, яких іноді готували понад 200, кількістю найкращого й найдорожчого вина й численністю запрошених.

Якщо не приділити цим моментам уваги заздалегідь, то можна «змазати» все враження від свята.

Під час святкування слід пам’ятати про так званий корпоративний етикет, згідно з яким недопустимо, щоб члени колективу залишали урочистість раніше директора. Це й же етикет регламентує і час перебування керівника на вечорі, який складає трохи більше його половини.

Ще один важливий аспект: ніщо так не запам’ятовується, як дрібнички, наприклад, такі як невеличкі презенти від начальства, декілька теплих слів кожному співробітникові й інші несподівані приємні сюрпризи, що самі по собі небагато коштують, але залишаться в пам’яті надовго. Гарний спосіб підвищити авторитет директора, який у своїй роботі використовує не тільки «батіг», але й «пряник». І чим більше буде таких «пряників», тим більше підлеглі будуть відчувати гордість за свою школу, за свій колектив. Результат не змусить себе довго чекати.

І насамкінець хотілося б зауважити, що цікавими і яскравими ваші вечірки ніхто, окрім вас самих, не зробить.

Відгуки читачів