Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Обережно, TV!

Наталя ШУБЕНКО

Година, дві, три, а він (вона) — все біля телевізора. Кліп, серіал, реаліті - шоу — як тут відірвати, особливо під час канікул! Кричи, не кричи, вимикай прокляту «блакитну шухляду», але, тільки - но ти за поріг — твоя дитина знову у вигаданому телевізійному світі, який далеко не завжди позитивно впливає на неї. Дорослі по - різному реагують на проблему «телеманії». Хтось обурюється й намагається боротися, хтось веде довгі роз’яснювальні бесіди, хтось давно махнув на нерозв’язну проблему рукою. Але ні ті, ні інші, ні треті не уявляють ступеня небезпеки й обсягу можливих трагічних наслідків, здавалося б, безпечного витрачання часу.


Обережно, TV!

Наталя ШУБЕНКО

Година, дві, три, а він (вона) — все біля телевізора. Кліп, серіал, реаліті - шоу — як тут відірвати, особливо під час канікул! Кричи, не кричи, вимикай прокляту «блакитну шухляду», але, тільки - но ти за поріг — твоя дитина знову у вигаданому телевізійному світі, який далеко не завжди позитивно впливає на неї. Дорослі по - різному реагують на проблему «телеманії». Хтось обурюється й намагається боротися, хтось веде довгі роз’яснювальні бесіди, хтось давно махнув на нерозв’язну проблему рукою. Але ні ті, ні інші, ні треті не уявляють ступеня небезпеки й обсягу можливих трагічних наслідків, здавалося б, безпечного витрачання часу.

Усе починається мило й зворушливо — у дитинстві. Ми саджаємо свою «крихітку» до екрана, керуючись найкращими спонуканнями: мультик, дитяча розважальна програма, гарний, добрий фільм. Ми навіть не підозрюємо, що даємо дитині своєрідний «інформаційно - розважальний наркотик». І наслідки звикання можуть бути не менш небезпечними, ніж «підсаджування» на голку. Але в нас є «виправдання», адже в телебачення — маса позитивних сторін! Це й елемент культури нашого часу, невід’ємна частина духовного життя, спосіб одержання інформації, розширення кругозору, і т. ін., і т. п.! Але є й інша сторона, про яку ми намагаємося не замислюватися: телебачення поневолює людину, нав’язує стереотипи сприйняття, мислення і поводження. Сама масовість робить телебачення обмеженим, стандартизованим, розрахованим не на особистість, а на юрбу. Масова комунікація значно зменшує потребу в особистому спілкуванні. І, нарешті, багато передач відкривають перед дітьми ті сторінки життя, від яких батьки і педагоги хотіли б їх уберегти (насильство, секс, шкідливі звички).

Що ж далі? Дитина росте, перетворюється в підлітка. Він присвячує телевізорові велику частину свого вільного часу. Соціологічні дослідження вказують, що за критерієм тривалості перегляду передач підлітків можна розділити на 4 групи: телемани — їх 22 %, і дивляться телевізор вони більше 6ти годин на добу; активні глядачі — 30 %, проводять біля телеекрана від 4х до 6ти годин; помірні телеглядачі — 34 %, дивляться телевізор 2–4 години; і, нарешті, пасивні — їх усього лише 14 % респондентів, біля телеекрана вони проводять менше 2х годин на день. Цікаво, що серед телеманів хлопчиків більше, ніж дівчаток (56 і 44 % відповідно).

Що ж дивляться наші діти? Спираючись на те саме соціологічне дослідження, виводимо шкалу їхніх телевізійних симпатій: на першому місці — художні фільми. Далі: музичні програми, розважальні передачі, серіали. Пізнавальні й інформаційні програми зайняли останні рядки рейтингової таблиці, їх дивляться всього лише 18 % підлітків, а концерти класичної музики — тільки 5 %. Тривожно? Не те слово. Але є в телеманії набагато страшніші наслідки: це екранне насильство і його вплив на реальне життя. Проблема у світі існує вже більше 70ти років, вивчати її в США почали наприкінці 20х рр. ХХ століття. У нас подібні дослідження тільки починаються, тому ми пропонуємо звернутися до деяких висновків закордонних учених: «Зростання злочинів багато в чому пояснюється наслідуванням героїв екрану» (США, кінець 20х рр., висновок директора Національного центру вивчення кіно У. Шорта). «Перегляд фільмів, що проповідують насильство, збільшує можливість агресивного поводження» (США, 1969 р., висновки Національної комісії з вивчення причин і запобігання насильству). «Насильство на екрані призводить до насильства реального, особливо серед підлітків» (США, 1980 р., висновки Науково - консультативного комітету з вивчення телебачення і соціального поводження). Американські психологи Л. Айрон і Р. Хьюсман установили, що перегляд бойовиків у 8 років обумовлює агресивне поводження в 19 років, а 30літні чоловіки, які у дитинстві дивилися багато «крутих» передач, здебільшого вчиняли серйозні злочини. Головне медичне управління США зробило висновок, що телебачення і порнографія стають причинами соціального насильства більшою мірою, ніж синтетичні замінники цукру стають причиною ракових пухлин. Таким чином, доведено, що телебачення штовхає глядачів на повторення побаченого, воно рекламує модель для використання. Дуже часто ця модель далека від реального життя. Наприклад, поліцейські у фільмах стріляють практично в кожному епізоді, насправді ж поліцейські стріляють зі своєї зброї в середньому один раз за 27 років. Але телеглядач не знає, як поводиться герой у реальному житті, він бачить його в кіно і цю перекручену кінореальність приймає як керівництво до дії.

Нам в Україні сьогодні важко сказати, чим буде визначатися поводження вітчизняних телеманів через 10–20 років. Але досвід закордонних колег і перших спостережень наших учених змушують бити тривогу. Діти, з їхніми неусталеними смаками, поглядами, думками, безперечно, складають групу ризику. Якщо замість учителя або батьків кумиром для них став телевізор, то саме «з телевізора» вони візьмуть уявлення про цінності й зразки для наслідування. А хто вони, герої сьогоднішніх шоу і серіалів? Кілери, повії, бандити, шахраї. «Ах, яке життя!» — думає підліток. Неймовірні пригоди, дорогий одяг, розкішні ресторани, у яких проводять час улюблені герої, стають уособленням правильного і, головне, бажаного життя. А чи бачили ви серед героїв сучасних серіалів тих, хто захоплюється класичною музикою і літературою, проповідує помірність і скромність і віддає перевагу театру, а не нічному клубові? Не бачили? І не побачите! Адже ТВ — підприємство комерційне, а на «синіх панчох» сьогодні попиту немає. От так коло і замкнулося: попит породжує пропозицію, пропозиція формує попит. А заручниками виявляються наші діти!

Сьогодні ситуація ускладнюється загальним станом «переоцінки цінностей», кризою нормативної системи суспільства. Утрачені батьками ідеали, застарілі норми поводження не задовольняють потреби молоді в адекватному відображенні дійсності, у формуванні світогляду, що орієнтувало б молоду людину в суспільстві, підказувало б стратегії побудови свого життя. І тут на допомогу приходять «підручні засоби», серед яких ЗМІ і, в першу чергу, телебачення відіграють не останню роль. Одержуючи 80 % інформації «через телевізор», підлітки не хочуть учитися працювати з інформацією, що надходить в інший спосіб — із книг, газет, журналів. Читання стає важкою, небажаною працею. Через страх одержати погану оцінку вони читають твори, запропоновані шкільною програмою, читають, не аналізуючи, не замислюючись, а головне, не одержуючи задоволення. А смаки тих, хто читає що - небудь, крім програмної літератури, не можуть не турбувати. І хлопчикам, і дівчаткам подобаються детективи. Але якщо дівчатка цікавляться психологічними детективними творами, то хлопчиків залучають детективи з яскраво вираженою кримінальною тематикою. Ось назви книг, що найбільше часто фігурували у відповідях опитаних хлопчиків: «Крим бандитський», «Братва», «Соляник — кілер мафії». Виразні назви, чи не так? Подібне коло захоплень 14–17літніх юнаків навряд чи можна назвати нормальним. Але ж інтерес до творів подібної тематики виникає в результаті перегляду серіалів і кримінальних програм.

Однак у наших читачів може виникнути резонне питання — чи не занадто багато негативу? Невже телебачення завдає тільки шкоди? Зрозуміло, ні. І дитину ні в якому разі не можна позбавляти пізнавальних, науково - популярних, інтелектуальних, спортивних передач, тобто величезного обсягу позитивної інформації, поданої, до того ж, у конкретно - образному, а отже, доступному, такому, що запам’ятовується, вигляді. А це означає, що ми повинні формувати в наших дітей глядацьку культуру. І якщо нам це вдасться, сьогоднішні школярі мають шанс згодом виховати в собі навички такого спілкування з телебаченням, що давало би користь, а не шкодило і не заважало б іншим формам проведення дозвілля й одержання інформації. Що для цього потрібно? Насправді не так уже й багато. Головне — постійний контроль. Американці, наприклад, збираються оснастити всі телевізори в США особливими мікрочипами для визначення сцен насильства, після чого телевізори будуть або вимикатися, або переключатися на інший канал. Але ці американські методи вирішення проблеми не підходять нам, а ймовірніше, підходять частково. Адже вони вирішують проблему механічно, нічого не змінюючи у свідомості підлітка, у його прагненнях і ціннісних орієнтаціях. Що ж можна протиставити негативові? Насамперед, любов, повагу і позитивний приклад у родині. Якщо ви самі дивитеся бойовики або серіал, не вимагайте від дитини відмовлятися від цього сумнівного задоволення. Починайте із себе, і матимете відповідні результати. Постарайтеся підібрати дитині для читання таку літературу, що може її зацікавити. Не обмежуйтеся рамками шкільної програми, до класики ваша дитина ще прийде, але це довгий і непростий шлях. Якщо вам удасться підібрати книги, що зацікавлять підлітка, він автоматично буде проводити менше часу біля телевізора. Адже діти прагнуть робити те, що їм цікаво, і, якщо це буде читання книги,— святкуйте першу перемогу. Варто задуматися про рівень і якість свят і різних культурно - масових заходів. Може, вони давно застаріли й абсолютно не цікаві дітям? Спробуйте придумати щось таке, що «завело» б підлітків. (До речі, про те, як це зробити, є стаття в цьому ж номері.)

Організуйте побільше походів, екскурсій, під час яких діти опиняться в ситуації здорового спілкування, якого їм так не вистачає! І ще: спробуйте перетворити «ворога» (ми маємо на увазі «блакитний екран») — у «друга». Адже в помірних дозах і при грамотному доборі передач виховання за допомогою телебачення здатне творити чудеса. І ще одна порада: не забороняйте дитині дивитися її улюблені передачі, адже «заборонений плід» особливо солодкий. Подивіться їх разом із нею, разом обговоріть і зробіть висновки. Успіхів!

Відгуки читачів