Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Звичайна прихожанка. Катерина Васильєва — онука Макаренка

Лариса ТАТАРІНОВА

Народна артистка Катерина Васильєва відома багатьом за фільмами «Ключ без права передачи», «С любимыми не расставайтесь», «Соломенная шляпка», «Обыкновенное чудо», «Чародеи» зіграла головну роль у театрі в «Орестеї» Пітера Штайна та в спектаклі Олега Меншикова «Горе от ума». Останнім часом вона не дає інтерв’ю та не любить журналістів, які, на її думку, не володіючи церковною термінологією, спотворюють думки глибоко віруючої та відданої церкві людини. Катерина Сергіївна в середині 90х років покинула сцену, відійшла від мирського життя. Ходили чутки, що актриса Катерина Васильєва пішла до монастиря. Потім стало відомо, що служить вона скарбником у московському храмі, розташованному біля Кремля, який зветься храмом Софії Премудрості Божої.


Звичайна прихожанка. Катерина Васильєва — онука Макаренка

Лариса ТАТАРІНОВА

Народна артистка Катерина Васильєва відома багатьом за фільмами «Ключ без права передачи», «С любимыми не расставайтесь», «Соломенная шляпка», «Обыкновенное чудо», «Чародеи» зіграла головну роль у театрі в «Орестеї» Пітера Штайна та в спектаклі Олега Меншикова «Горе от ума». Останнім часом вона не дає інтерв’ю та не любить журналістів, які, на її думку, не володіючи церковною термінологією, спотворюють думки глибоко віруючої та відданої церкві людини. Катерина Сергіївна в середині 90х років покинула сцену, відійшла від мирського життя. Ходили чутки, що актриса Катерина Васильєва пішла до монастиря. Потім стало відомо, що служить вона скарбником у московському храмі, розташованному біля Кремля, який зветься храмом Софії Премудрості Божої.

І хоча вважається, що лицедійство й служіння Богові несумісні, на сцену вона все ж таки виходить, заробляючи таким чином гроші, більша частина з яких іде на потреби церкви.

Мені пощастило поговорити з Катериною Васильєвою у день спектаклю Кшиштофа Зануссі, який актори МХАТу привозили до Харкова кілька років тому. Після спектаклю, перед зустріччю з журналістами, Катерина Сергіївна вкрила голову хустиною, помолилася і… почала говорити про Бога. Напевно, був потрібен час, щоб усвідомити, зрозуміти та повернутися до того, що сказала тоді актриса: бо півторагодинний виступ на пресс - конференції, скоріше, нагадував проповідь, ніж звичайне інтерв’ю. Ми, журналісти, вічливо вислухали її, але статей було написано мало, тоді я теж написала лише маленьку замітку. Але доля актриси не давала спокою. Я по крупицях збирала все, що було відомо про неї, все частіше прослуховувала запис інтерв’ю і лише тепер, здається, можу про це написати.

Вона народилася в сім’ї доньки легендарного педагога Макаренка та поета - пісняра Сергія Васильєва (автора гімну телевізійників — «Москва, Москва, моя Москва, моя красавица»). Була дружиною відомого кінорежисера Сергія Соловйова, який зняв її у своїх кращих фільмах. Сама ж Катерина Сергіївна при зустрічі ділилася планами виклопотати дозвіл та благословення, щоб знятися в ролі матері Тургенєва у фільмі Соловйова про життя Івана Сергійовича. Другим чоловіком актриси був знаменитий драматург Михайло Рощин.

Великий гріх — відмова від хреста. Що я, наприклад, раніше робила? Кидала друзів, ішла від своїх чоловіків, постійно щось змінювала… просто не мала бажання нести свій хрест. А хрест жінки — це її оселя, сім’я. Коли немає церковного виховання, яке закладає покору та терпіння, то звідси і розлучення, нещасними стають діти. Перед Богом жінка більшою мірою відповідальна за дітей, сім’ю, ніж чоловік.

Зараз Катерина Сергіївна вважає, що щастя — це сім’я та діти. Вона живе у сім’ї свого сина, якого називає не інакше, як «отець Дімітрій». Її син, Дмитро Рощин, прийняв сан, він одружений на дочці відомого скульптора В’ячеслава Кликова, матінці Любі. У сім’ї ростуть діти, імена яким дали по святцях, — Прасков’я та Федір.

  Катерино Сергіївно, як ви прийшли до Храму?

— У церкву Господь привів мене через подругу. Катерина Трубецька повела мене до храму, де збиралася віруюча інтелігенція. Я знаю, що через мене теж багато людей прийшли до храму Божого.

З Катею познайомилися ми випадково, багато років тому. Жили ми тоді на дачі. Мітя маленький був. Раптом він захворів. Піднялася страшна температура. Що робити? Побігли в селище. Увірвалися до якогось піонерського табору. Розбудили лікаря. Жінка заспана, простоволоса, за нами побігла до будинку. Що вона зробила з дитиною, не знаю, але Мітя на наших очах ніби воскреснув.

Ось із тим лікарем, Катериною Трубецькою, ми дуже подружилися. Вона прямий нащадок роду Муравйових, і заміж вийшла за нащадка не менш іменитого роду Трубецьких. Народилася й виросла Катерина в Парижі, виховувалася в православних традиціях, усе життя була церковною людиною. Їй було вісімнадцять, коли батько вирішив повернутися до Радянського Союзу.

Моїм духовним наставником став Катюшин друг батько Володимир Волгін. Через Катю я познайомилася з батьком Борисом Старком, нині покійним. Він був сином капітана сумнозвісної відомої «Аврори». Довго жив в еміграції в Парижі.

З тією ж хвилею емігрантів, що й батьки Каті, повернувся на Батьківщину. Ми познайомилися, коли він жив у Ярославлі. Розбитими дорогами, у будь - яку негоду ми часто їздили до батька Бориса.

Багато які з акторів повторюють розхожу фразу про те, що їхня релігія — театр. Як Ви до цього ставитеся?

  Театр не може замінити храм. Це різні знаки — плюс і мінус. Коли я це зрозуміла, то опинилася перед вибором. До певного моменту я знаходила якісь компроміси, але потім остаточно відреклася від того, що руйнує душу: звернувшись до Бога, пішла з кіно та з театру. Але можу сьогодні вже повернутися на сцену — мені тепер це не зашкодить.

Я прийшла до батюшки й розповіла йому про те, що мені запропонували зіграти антрепризу. На превеликий подив батюшка мене благословив. Мабуть, зважив на те, що я позбулася тієї страшної вади, яка переслідує акторську професію. У мене вже немає прагнення до успіху, пихатості чи гордині.

  Беручи участь у виставі «Игры женщин» ви збираєте гроші на храм?

— Так, основна частина гонорару піде на будівництво храму, в якому я є скарбником. Що робити, якщо антреприза — єдиний спосіб, яким актор може заробити гроші. Мені все одно, які спектаклі грати, зараз я б узагалі нічого не грала.

Свого часу я мала дуже багато ролей. Моя акторська доля склалася вдало. Розумієте, ніколи не мучилася мрією зіграти щось. Я могла грати, а могла й не грати. Я не страждала від цього. Театр ніколи не був метою мого життя.

  Дуже багато акторів скаржаться на те, що глядач пішов невдячний. Вас дуже тепло приймали?

— На глядачів я ніколи не скаржилася, а Харків для мене майже батьківщина. У Харківській губернії в Сумському повіті — родове гніздо родини Макаренка.

  Адже Антон Семенович Макаренко — Ваш дід?

Так, він мені доводиться двоюрідним дідом. Моя мама, Олімпіада Віталіївна, — його племінниця, він удочерив її та виховав. Антон Семенович помер задовго до мого народження, у тридцять дев’ятому році, але кажуть навіть, що я схожа на нього. У нашому будинку часто бували колоністи, я їх добре пам’ятаю. Для мене вони всі були рідними дядьками й тітками.

Чому Антон Семенович удочерив свою племінницю, Катерина Сергіївна тоді не розповіла. А мені це було цікаво. Я почала шукати. З’ясувалося, що існував рідний брат Антона Макаренка — Віталій Семенович. Він емігрував до Франції з останнім пароплавом, на якому білі офіцери змогли виїхати із Севастополя. Відомий педагог ніколи не згадував про свого брата, з яким вони розійшлися в політичних поглядах.

Свого часу Віталія Макаренка знайшов Герц Хіллінг, керівник лабораторії Макаренка, професор Марбургського університету (Німеччина). Саме він розповів, що в 1920 році білогвардійський офіцер був змушений покинути батьківщину. В еміграційній плутанині він загубив вагітну дружину. Вони більше ніколи не бачились. Про те, що в ньго є донька, батько дізнався багато років потому. Сім’я розпалася. Мати не визнала дитини й відмовилася від доньки. Новонароджену дівчинку забрав Антон Семенович. Її назвали Олімпіадою, бо народилася вона у рік олімпійських ігор. Виховував її Антон Семенович як звичайну колоністку. Вона була в Куряжі й у комуні імені Дзержинського… Уже після смерті свого названого батька вона вийшла заміж за поета Сергія Васильєва. У них народилося двоє діточок.

Свого сина Олімпіада Віталіївна назвала на честь названого батька. Сьогодні Антон Сергійович Васильєв-Макаренко — відомий кінорежисер. А в його родині росте друга Катерина Васильєва (племінниця народної артистки). А в Катерини Васильєвої – старшої син — Дмитро Рощин, випускник ВГіКу. Він прийняв сан і зараз служить у церкві.

  Скажіть, будь ласка, Катерино Сергіївно, Ви задоволені долею свого сина?

Я не можу впоратися з гордістю за свого сина. Для мене дуже важливо, що я є матір’ю священнослужителя. Це зобов’язує!

Я не думала, що Мітя стане священнослужителем. Він і сам довго сумнівався, довго йшов до сану. Священнослужитель — дуже потрібна професія...

Ви для багатьох театралів і киноманів улюблена актриса. А у Вашому теперішньому житті чи допомагає Вам популярність?

Так, я відома актриса, від цього нікуди подітися, але зараз я майже не граю. У мене зовсім інше життя. Я звичайна прихожанка. Скарбником мене вибрали на приходському зборі, тому на мені лежать великі обов’язки та відповідальність. І я б не хотіла більше нічого, окрім того, щоб бути завжди в храмі.

 

НОВИЙ  РІК  У  РІЗНИХ  КРАЇНАХ

ü             У Португалії, поки годинник відбиває 12 разів, мешканці смикають себе 12 разів правою рукою за ліве вухо.

ü        В Іспанії побутує така традиція: у той момент, коли годинник б’е

12 разів, кожна людина з’їдає 12 виноградин.

ü             У Шотландії люди, що йдуть у гості зустрічати Новий рік, приносять із собою й кидають у камін шматочки вугілля.

 

 

Відгуки читачів