Передплатну кампанію на 2019 рік розпочато!

Оформити передплату за пільговими цінами

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Ейнтховен (Einthoven), Біллем

Нідерландський фізіолог Біллем Ейнт-ховен народився в Семарангу на острові Ява (Нідерландська Східна Індія, сучасна Індонезія), у родині лікаря Якова Ейнтховена й Луїзи Ейнт-ховен (де Вогель). Біллем був третім із шістьох дітей у родині. Коли хлопчикові виповнилося шість років, його батько помер, і в 1870 р. родина повернулася до Нідерландів, у м. Утрехт. Тут Ейнтховен закінчив школу й у 1879 р. вступив на медичний факультет Утрехтського університету. Великий любитель спорту, Ейнтховен був президентом спілки гімнастів і фехтувальників і заснував студентський клуб з веслування в Утрехті



 

21 травня 1860 р. — 28 вересня 1927 р.

Нобелівська премія з фізіології та медицини, 1924 р.

Нідерландський фізіолог Біллем Ейнт-ховен народився в Семарангу на острові Ява (Нідерландська Східна Індія, сучасна Індонезія), у родині лікаря Якова Ейнтховена й Луїзи Ейнт-ховен (де Вогель). Біллем був третім із шістьох дітей у родині. Коли хлопчикові виповнилося шість років, його батько помер, і в 1870 р. родина повернулася до Нідерландів, у м. Утрехт. Тут Ейнтховен закінчив школу й у 1879 р. вступив на медичний факультет Утрехтського університету. Великий любитель спорту, Ейнтховен був президентом спілки гімнастів і фехтувальників і заснував студентський клуб з веслування в Утрехті. Ще в студентські роки він опублікував роботу, що стосується функцій ліктьового і плечового суглобів, яка ґрунтувалася на спостереженнях за отриманою ним під час спортивних занять травмою променезапясткового суглоба. У 1885 р. Ейнтховен захистив дисертацію, присвячену проведенню стереоскопії з допомогою диференціювання кольорів, і одержав докторський ступінь. Цього ж року у віці 25 років він був призначений професором фізіології Лейденського університету й обіймав цю посаду аж до смерті.

Незважаючи на те що Ейнтховен одержав професію лікаря-фізіолога, він серйозно цікавився фізикою. Як асистент офтальмолога Г. Снеллена й фізіолога Ф. Дондерса він вивчав фізичні властивості світла та їх вплив на мязи ока. При цьому він накопичив великий досвід у розробці найсучасніших приладів для кількісного оцінювання фізіологічних процесів.

Електрофізіологіянаука про електричні явища, що виникають у процесі життєдіяльності організму. У 1880 р. було визнано, що скорочення серця супроводжується електричними явищами, однак єдиним способом, що дозволяє реєструвати «серцеві струми», було пряме накладення електродів на оголене серце. У 1887 р. англійський фізіолог Август Воллер виявив, що зміни потенціалів, які виникають під час скорочення серця, можна записати з допомогою електродів, накладених на поверхню тіла інтактної тварини. Подібні струми записувалися з допомогою капілярного електрометраприладу, що складається із ртутного стовпчика, який піднімається й опускається залежно від зміни електричного поля. При цьому записувалася так звана електрокардіограма (ЕКГ), що була надзвичайно недосконалою, оскільки ртутний стовпчик мав високу інерцію. Ейнт-ховен зясував, що за такого запису можна одержати точну ЕКГ, якщо вносити в неї корективи з допомогою досить копітких математичних розрахунків.

Для того щоб уникнути подібних розрахунків, Ейнтховен розробив прилад, з допомогою якого можна було точно записувати невеликі коливання електричних потенціалів. Робота над приладом зайняла в нього шість років, і в результаті був створений струнний гальванометр. Він складався з дуже тонкого кварцового дроту (настільки тонкого, що він коливалася під впливом повітря), що утримувався під напругою в магнітному полі. Коли дротом проходив електричний струм, він відхилявся залежно від сили струму. Далі його переміщення посилювалися й фотографувалися на стрічці, що рухається. Оскільки цей дріт був дуже легкий, він практично миттєво реагував на будь-які зміни електричного поля.

Нормальна ЕКГ складається з кількох зубців і комплексу коливань, які Ейнтховен назвав Р, QRS і Т. Невеликий зубець Р відбиває електричну активність передсердь, а швидкий високоамплітудний комплекс QRS і більш повільний зубець Телектричну активність шлуночків. Ейнтховен запропонував також три точки тіла, на які слід накладати електроди. При цьому в положенні електродів на правій і лівій руках утворюється відведення I, на правій руці й лівій нозівідведення II, а на лівій руці й лівій нозівідведення III. Ці три відведення утворюють рівносторонній трикутник, і за їхніми параметрами можна визначити кут, під яким серце розташоване в грудній клітці. Відповідно до закону Ейнтховена, сума потенціалів у відведенні I і III дорівнює потенціалу у відведенні II. Струнний гальванометр зробив справжню революцію у вивченні захворювань серця. З допомогою цього приладу лікарі одержали можливість точно реєструвати електричну активність серця і з допомогою реєстрації встановлювати характерні відхилення на кривих ЕКГ.

У 1924 р. Ейнтховену була присуджена Нобелівська премія з фізіології та медицини за «відкриття механізму електрокардіограми». У Нобелівській лекції він навів численні приклади ЕКГ у разі порушень ритму та їхній звязок із серцевими тонами. Він закінчив свою промову словами подяки на адресу інших дослідників: «Нові сторінки в наукових дослідженнях захворювань серця були відкриті не однією людиною, а багатьма талановитими людьми, чиї роботи стали відомі далеко за межами їхніх держав».

Надалі струнний гальванометр був використаний для реєстрації потенціалів у нервах і електричних коливаннях, що виникають під час мязових скорочень. В одному з експериментів Ейнтховен разом із сином Віллемом, інженером-електриком, використав струнний гальванометр для прийому радіотелеграм з острова Ява. Із цією метою підбиралася така напруга нитки, за якого вона входила в резонанс із хвилею передавача. Отримані телеграми потім фотографувалися. Згодом Біллем Ейнтховен-молодший розробив вакуумний струнний гальванометр, використовуваний для бездротового звязку. Незважаючи на те що багато вчених відвідували лабораторію Ейнтховена й надалі застосовували його методики у своїх роботах, він, на жаль, не залишив ні наукової школи, ні послідовників.

У 1886 р. Ейнтховен одружився зі своєю кузиною Фредерікою Жанною Луїзою де Вогель. У подружжя народилися три дочки й один син.

Зовні Ейнтховен був кремезною людиною невеликого зросту. Він був відомий любовю до жартів, добротою і шляхетністю щодо друзів і колег. Остання його робота, опублікована посмертно, була присвячена струмам дії серця. Ейнтховен помер у Лейдені 28 вересня 1927 р.

Ейнтховен був постійним учасником роботи Нідерландської королівської академії наук і користувався загальною повагою і пошаною. Він обирався іноземним членом Лондонського королівського наукового товариства. Ейнтховен був широко відомий як лектор, він часто читав лекції в Європі та Сполучених Штатах Америки.

За матеріалами сайта www.n-t.ru

 

Відгуки читачів