Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Підвищуємо емоційну стійкість

Калошин В. Ф., Гоменюк Д. В.

Щоденна робота педагога є досить значним навантаженням на психіку, тому що весь час передним постають новіта складні завдання,без достатнього часуна обмірковування або розрахунку найбільш удалого рішення. Мабуть,тому майже третина педагогів уважає навчання стресовим заняттям, що призводить до апатії,депресії, песимізму, хвороб, професійного вигорання.


Майже в кожного педагога виникають ситуації, зустріч із якими або їх очікування несе сильне емоційне напруження, якого він прагне уникнути.
 
До 80 % педагогів знаходяться в досить напруженому стані, що вкрай негативно впливає на їх здоров’я, стосунки з учнями, ефективність освітнього процесу.
 
Психологи відмічають, що на кожному уроці виникає від 25 до 150 ситуацій психологічної несумісності педагогів й учнів.
 
За даними всесвітньої психіатричної спілки, майже в кожного педагога трапляються психічні розлади й моральні виснаження.
 
Саме тому педагогічна професія є однією з найемпатичніших професій, для якої діє принцип «світячи іншим — згораєш сам». Справді, за опікуванням проблемами підростаючого покоління в представників цієї професії може просто не вистачити сил і часу на власне життя. А перевантаження психіки часто мають місце, і педагогам доводиться від них захищатися.
 
При цьому стратегія психологічного захисту має такий характер: 50 % — миролюбство, 42 % — уникання, і тільки 8 % здатні до адекватних дій. Причина — невпевненість у собі, недостатній рівень психологічної культури (емоційна стійкість).
 
Напружений психічний стан педагога певним чином віддзеркалює і загальну ситуацію у світі.
 
21 століття характеризується як століття тривоги, депресії, саме то му психіатри настирливо вимагають виділення нових асигнувань на дослідження депресії, попереджаючи: депресія — «рак 21 століття». Цю вимогу було проголошено на всесвітньому форумі в Давосі.
 
За останні 50 років кількість стресів збільшилася в 25 разів. 85 % хвороб — психосоматичні (від нервів).
 
Отже, особливості (труднощі) педагогічної діяльності обумовлюють виникнення у викладачів напруженого стану, від якого «крок до стресу», що досить негативно впливає як на їх діяльність, так і на здоров’я.
 
Саме через цю причину в професійному саморозвитку педагога важливим має бути підвищення компетентності з управління психічним станом, підвищення його емоційної стійкості.
 
Справа в тому, що емоційна стійкість особистості має суттєве значення як загалом для ефективного використання нею власних ресурсів (у навчанні та трудовій діяльності), так і для прийняття оптимальних, виважених рішень. Саме ця характеристика (вимога) вкрай важлива для кожної людини, а особливо для педагогів, які управляють освітнім процесом.
 
Її важливість обґрунтував психолог Гарвардського університету Даніель Гоулмен у своїй книзі «Емоційний інтелект» (1998), яка стала надзвичайно популярною в США й усьому світі. Роботи цього вченого були проривом у вивченні ефективності використання людських ресурсів. І саме тому інтелектуальний коефіцієнт IQ, що слугував мірилом здатності людини виконувати ту чи іншу роботу, зараз починає поступатися місцем коефіцієнтові емоційного інтелекту ЕQ, який характеризує ступінь емоційного розвитку людини. Загалом емоційний інтелект (його показник ЕQ) означає спроможність особистості управляти своїм емоційним станом.
 
У своїй книзі автор переконливо доводить, що дійсний показник потенціальних можливостей людини не IQ, а ЕQ (це підтверджено експериментами і, звичайно ж, практикою використання людиною своїх ресурсів). Його можна визначити «як здатність чути власні почуття, контролювати сплески емоцій, як уміння прийняти правильне рішення й залишитись у спокої й оптимістично та адекватно оцінювати складну ситуацію». Саме він визначає емоційну стійкість особистості та є її важливою характеристикою.
 
Емоційна стійкість — це:
1) здатність до аналізу своїх емоційних реакцій — розуміння (чому в мене виникли саме такі емоції);
2) здатність до управління емоціями — стримування (перероблення, перенаправлення в інше русло);
3) здатність бачити, аналізувати й розуміти справжні мотиви поведінки себе та інших людей;
4) різноманітність і повнота емоційного життя, відкритість емоційним переживанням, контакт із власними емоціями;
5) здатність до емоційного співпереживання іншим людям, здатність будувати глибинні відносини;
6) відсутність небажаного впливу емоцій на повсякденне життя;
7) сформована система цінностей;
8) прийняття себе та своїх почуттів;
9) сходинка в розвитку людської особистості, тільки піднявшись на яку, можна говорити про саморозвиток та успіх узагалі.
 
Емоційно незріла (не стійка) людина не може жити результативним і радісним життям. І це відбувається тому, що вона дозволяє виникати спонтанно емоціям, які впливають на свої рішення та дії щодня, не може впоратися з їх небажаним впливом. А радості не знає тому, що піддається впливу емоцій, частіше негативних, не вміє усвідомити причини їх виникнення, а отже, переробити їх і вийти в позитивне емоційне русло. Нездатність такої людини до відкритих емоційним відносинам і емпатії (щирому співпереживанню іншим людям) ускладнює успішну співпрацю з іншими людьми й отримання радості від неї.
 
Є кілька підходів до емоцій: одні вважають, що емоціям треба давати владу, якщо вже вони виникають, то нехай вже будуть. За такого підходу людина просто не може контролювати їх вплив на своє життя. Постійно ображається на партнера, дратується на близьких, ходить із похмурим виглядом. У підсумку такій людині складно взагалі діяти цілеспрямовано. Будь-які її починання, добрі наміри гасяться раптовими негативними емоціями — хтось не так подивився, учень нагрубив, заступник директора зробив зауваження тощо. У цій ситуації у багатьох «руки опускаються».
 
Інші тримають емоції в «їжакових рукавицях», повністю пригнічують їх, не дозволяють проявлятися. Це теж поганий варіант. Пригнічена емоція не зникає, а поміщається в підсві-
домість. Вона зберігається там до тих пір, поки не буде виражена зовні або виявлена у хворобах тіла (як буде накопичено).
 
То що ж робити? Емоційно стійка (зріла) особистість використовує іншу стратегію роботи з емоціями (йдеться про негативні емоції):
1) у відповідь на зовнішній стимул виникає емоція;
2) людина усвідомлює її (чітко розуміє, що за емоція та чим вона викликана, усвідомлює її силу);
3) відразу висловлює її зовні, якщо це не несе негативних наслідків для неї й оточуючих, або приймає рішення відстроченого вираження. Опинившись на самоті, знову викли-
кає, переживає емоцію й висловлює її — фізична активність, опис на папері, спів тощо;
4) після її утилізації аналізує власне емоцію: чому вона виникла, які установки, комплекси її викликали. Приймає рішення про опрацювання цих комплексів, щоб зменшити їх вплив на своє життя в майбутньому. Вона розуміє, що, наприклад, причина злості на колегу не в тому, що колега погана і шкідлива, а в тому комплексі, тієї хворобливої струнці всередині самої людини, смикнувши за яку, можна викликати злість.
 
Наприклад, страх не відповісти на питання учня. Ось цей страх і потрібно опрацьовувати, що безперечно уможливить адекватну, раціональну реакцію.
 
І в цьому вам безумовно допоможуть ефективні прийоми адекватного емоційного реагування.
 
Очищення думок. Для набуття цілісності потрібно привести в порядок свою розумову сферу. Що стає основою душевної гармонії, цілісності, рівноваги?
 
Внутрішній світ гармонійний, коли весь життєвий досвід склався в єдину структуру, яка не суперечить одне одному. У душі, у психіці все «спокійно», без перекосів, комплексів, «болячок», психічних травм, немає слабких проблемних місць. Це, у свою чергу, трапляється тоді, коли весь життєвий досвід людини «перетравився» з позиції дорослого, адекватного, мудрого сприйняття.
 
Як цього досягти? Адже ми не завжди реагуємо на події усвідомлено та мудро, по- дорослому. І в дитинстві ми були повністю позбавлені можливості зріло усвідомлювати все, що відбувається.
 
Для початку необхідно опрацювати негативний минулий досвід, який був усвідомлений із дитячої, незрілої позиції (дитячі образи, страхи, концепції, комплекси). Це та частина роботи над собою, яку називають «очищення від негативних комплексів». Якщо не провести таку роботу, у вашому житті відбувається таке. Ви доросла й адекватна людина, але у вашій підсвідомості записані «файли» досвіду, які не усвідомлені з позиції дорослої людини. І, натикаючись на схожі ситуації, ви «ні з того ні з сього» поводитеся як дитина — у черговий раз робите щось на зло мамі, бо з дитинства ображені на неї, або кричите на близьку людину, бо дуже болісно реагуєте на безневинну критику з її боку, оскільки в школі вчителька вас принижувала.
 
Ніякої гармонії та цілісності не чекайте, якщо ви не звільнилися від цих «темних плям» у вашій психіці, у вашій підсвідомості, коли ви потрапляєте в подібні ситуації, як ніби щось
всередині вас діє автоматично, проти вашої дорослої волі. Ви не хочете кричати чи засмучуватися, але кричіть і турбуйтеся всупереч бажанням. Емоції зашкалюють, і ви говорите в такі хвилини: «Я нічого не можу із собою вдіяти».
 
Внутрішній діалог. Поговоримо про наші думки. Про те безладдя, що щодня панує в нас у голові. Нам не досягти внутрішньої гармонії, коли голова повна хаотичних і безладних думок. Ми майже ніяк не контролюємо процес нашого мислення, думки приходять і живуть самі по собі. Якісь думки стають нав’язливими, повторюються знов і знов (психологічна жуйка), і ми ніяк не можемо їх позбутися. Думки незв’язні, хаотичні, наповнені підсвідомими страхами, концепціями, оцінками. Загалом наш процес мислення нагадує жування жуйки — це безрезультатне перебирання одних і тих же думок. Багато думки викликають занепокоєння, посилюють страх, невпевненість, знижують самооцінку і настрій. На все це витрачається величезна кількість психічної енергії. І від цього безладу в голові ми втомлюємося. Кожна думка, з’являючись автоматично, блукає далеко від реальності, забирає частинку нашої енергії, необхідної для повсякденного життя. Крім того, нагадаємо, що уві сні процес мислення триває, просто він переходить на неусвідомлений рівень. Тому наш мозок ніколи не відпочиває від своєї, на жаль, переважно марної роботи. Отже, наше «думання» не тільки не допомагає, але здебільшого заважає нам. Чому так? Процес мислення корисний і конструктивний, тільки якщо триває усвідомлено, коли ми вирішуємо цілеспрямовано щось продумати.
 
Автоматичне, неусвідомлене «думання» шкідливе. «Каша» з уривків думок у нашій голові не дає нам отримувати новий досвід і спонтанно реагувати на ситуації, заважає перебувати «тут і зараз». Саме тому так багато в практиці саморозвитку приділяють увагу такому питанню, як зупинка внутрішнього діалогу.
 
Дуже корисно буде поставити мету трохи втихомирити наш непотрібний внутрішній діалог, як мінімум позбутися від повторюваних деструктивних, докучливих думок, які заважають нам жити. А також зафіксувати корисні думки, щоб не забувати про них.
 
В опануванні усвідомленим мисленням вам допоможе зошит думок. Це має бути невеликий блокнот, який ви будете завжди носити із собою. Як тільки в голові виникає нав’язлива думка — необхідно записати її в блокнот.
 

Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?

Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!

Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/

Dounload PDF

Відгуки читачів

  • Людмила

    08 квітня 2019

    Дуже гарний матеріал,відповідь на багато питань.Рекомендую!

  • Тетяна

    02 квітня 2019

    Дякую. Досить інформативно. Наштовхує на нові напрямки самовдосконалення.

  • Олександра Кучерява

    29 березня 2019

    Корисна стаття. Дякую

  • Валентина

    28 березня 2019

    Дуже сподобалось.Нещодавно ми торкались цієї тематики.Рекомендую колегам ознайомитись з матеріалом,потім обговоримо ще.