Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Аспекти інклюзивного сучасного закладу освіти

Осадча О. М.

Мета статті: проаналізувати основні бар’єри та перспективи на шляху до впровадження інклюзивної освіти в Україні; провести моніторингове дослідження серед населення з метою визначення обізнаності людей щодо ідеї та сутності інклюзивної освіти.


В Україні реалізацію інклюзивного підходу до навчання дітей із особливостями психофізичного розвитку розглядають вчені в контексті перспектив і можливостей подальшого розвитку системи спеціальної освіти.
 
На сучасному етапі логіка розвитку освіти, в тому числі й спеціальної, не збігається з логікою розвитку суспільства, оскільки система спеціальної освіти переживає кризу, пов’язану з критичним переосмисленням її традиційних ціннісних засад, труднощами матеріального забезпечення діяльності спеціальних навчальних закладів, відставанням становлення спеціально-освітньої допомоги від зміни соціальних потреб.
 
Для України інклюзивна освіта — педагогічна інновація, що перебуває на стадії впровадження, а тому в підґрунті інклюзивної освіти перебуває ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей, забезпечує рівне ставлення до всіх людей, але створює особливі умови для дітей, що мають особливі освітні потреби. На думку дослідників Н. Софій і Ю. Найди, термін «інклюзія» — це політика й процес, який передбачає отримання більших можливостей у навчанні та соціальному житті для всіх дітей (із особливими потребами й інших дітей) [3]. Як зауважує А. Колупаєва, інклюзивна освіта (інклюзія — inclusion (англ.) — залучення) передбачає створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку [4]. Водночас інклюзія (від англ. inclusion — включення) — процес збільшення ступеня участі всіх громадян в соціумі. І насамперед тих, що мають труднощі з фізичного чи розумового розвитку. Він передбачає розробляння та застосування таких конкретних рішень, які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати участь в академічному і суспільному житті. Інклюзія — це підхід і філософія, яка передбачає, що всі учні (і з інвалідністю, і без інвалідності) отримують більше можливостей і в плані соціальному, і в плані навчання. Інклюзія — це не означає просто зібрати всіх дітей в купу, а навпаки, вона сприяє тому, щоб кожен учень почувався прийнятим, щоб його здібності та потреби враховували і були оцінені. Інклюзія — це підхід, за якого враховують різноманітність учнів, за якого навчальні плани і цілі повністю відповідають їх розумовому та фізичному розвитку, їх здатності та потребам. У цьому процесі важлива роль вихователів і спеціальних педагогів, які впроваджують свій досвід і знання для того, щоб кожна дитина могла вчитися із найбільшою для себе користю.
 
Демократичне державотворення суспільства в Україні та гуманістичний світовий стандарт спонукає перехід людства до нової світоглядної парадигми — «єдине суспільство, яке включає людей із різноманітними проблемами». Формується нова культурна й освітня норма — повага до людей фізично та інтелектуально неповносправних. Ратифікувавши основні міжнародні правові документи (Декларації ООН про права людини, про права інвалідів, Конвенцію ООН про права дитини тощо) [1], Україна взяла на себе зобов’язання щодо дотримання загальнолюдських прав, зокрема, щодо здобуття безкоштовної якісної освіти дітьми із особливими освітніми потребами, в тому числі дітьми з порушеннями психофізичного розвитку. Втім, на сьогодні в Україні ситуація парадоксальна, яку характеризує наявність законодавства, яке декларує права дітей із особливими освітніми потребами на розвиток, здобуття освіти, соціальне інтегрування (Конституція України, Закони України «Про освіту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів України»), водночас, не вказує практичних механізмів їх реалізації та впровадження в загальноосвітній процес. У Конституції України декларовано демократичні положення, які відповідають міжнародним угодам і домовленостям, чітко визначено основні права людини, серед яких, право на освіту (ст. 53), право на соціальний захист (ст. 46). Слід зазначити, що в Законі України «Про освіту» сказано: «Кожна людина, незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, має право на одержання освіти, якість якої не різниться від якості освіти здорових людей» [2].
 
Серед умов формування інклюзивної освіти в Україні є: забезпечення можливості вибору освітньої установи та навчальної програми відповідно до індивідуальних особливостей дитини; здійснення стимулювання досягнень дітей у різних сферах діяльності; забезпечення соціально-педагогічного захисту дітей тощо.
 
Неприйнятною на сьогодні є освітня система, за якої учні пасивно одержують академічні знання і не вступають в активну взаємодію із соціумом. Проблема соціалізації дітей із особливими освітніми потребами в системі сучасної спеціальної освіти займає особливе місце й викликає чимало суперечок і нарікань. Оскільки заклади закритого типу, якими є спеціальні школи-інтернати, де навчають і виховують дітей із особливостями психофізичного розвитку, не є осередками їхньої соціалізації.
 
Слід наголосити, що для нашої країни інклюзивна освіта потребує свого вирішення на підставі виваженого підходу, як з боку державних органів влади, так і з боку громадськості, оскільки інклюзивні процеси у навчанні дітей з особливостями психофізичного розвитку у країнах пострадянського простору мають свою специфіку, розвиваються за умов особливого соціокультурного статусу з урахуванням позитивів і досягнень диференційованого навчання.
 
Інклюзивна освіта — це система освітніх послуг, що ґрунтуються на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчання за місцем проживання, що передбачає навчання дитини із особливими освітніми потребами, зокрема, дитини з особливостями психофізичного розвитку, в умовах загальноосвітнього чи професійно-технічного закладу. Інклюзія забезпечує безпосередній доступ до освіти дітей із особливими потребами за рахунок застосування особливих методів навчання, що враховують індивідуальні особливості таких дітей. Отримані поза соціумом знання і вміння не могли допомогти дітям із особливими освітніми потребами цілковито адаптуватися в суспільстві, підготуватися до подолання неминучих життєвих труднощів, а отже, реалізуватися повною мірою як рівноправні й повноцінні члени суспільства [1].
 
Інклюзивне навчання:
  • ґрунтується на правах людини і засадах рівності;
  • спрямоване на всіх дітей і дорослих, особливо тих, хто є виключеним із загальної системи навчання;
  • процес усунення бар’єрів в системі освіти та системі підтримки.
 
Всім нам потрібно зрозуміти, що інклюзія — це не лише надання освітніх послуг для дітей та їхніх батьків. Інклюзивна освіта — це адаптація шкіл, а також їх загальної освітньої філософії і політики держави до потреб всіх учнів: як обдарованих дітей, так і тих, які мають особливі потреби. Для цього і потрібна нормативно-правова база, яка закріпить питання управління інклюзивним навчанням у ЗНЗ. Рух назустріч інклюзії містить низку змін на рівні цілого суспільства та малої громади, які супроводжують на освіта — це адаптація дітей-інвалідів, дітей із вадами здоров’я та психічними особливостями до звичайних умов навчання в ЗНЗ. У навчальних закладах України діти з особливими потребами за бажанням їхніх батьків навчаються разом зі здоровими однолітками. Але виникає проблема з батьками здорових ровесників, які не готові до розвитку такої проблеми. У всьому світі інклюзивна освіта є освітньою нормою. У нашому ж соціумі її сприймають як нав’язливу догму [3].
 
Інклюзивне навчання дітей із особливими освітніми потребами й осіб без інвалідності має свої переваги:
  • не розділяє дітей з інвалідністю та їх однолітків;
  • дає уявлення про те, які проблеми можуть мати інваліди, та виховує повагу й толерантність суспільства до інвалідів;
  • допомагає дітям із особливими потребами набути впевненості у собі у реальних умовах, що не відірвані від дійсності;
  • допомагає дітям із особливими освітніми потребами оцінити більш реально свої здібності, навички та можливості;
  • витрати на таке навчання відносно невисокі порівняно із навчанням у спеціальних закладах [5].
 
Останніми роками в нашій країні дедалі більш помітним є прагнення до зміни ситуації, що склалася. Почала здійснюватися підготовка фахівців (логопедів), які могли б допомогти дітям із обмеженими можливостями здоров’я соціалізуватися. Для того щоб підготувати фахівців-логопедів до інноваційної діяльності, необхідно вирішити низку завдань інклюзивної освіти:
  • організувати навчально-виховний процес, який би задовольняв освітні потреби всіх дітей;
  • розробити систему надання спеціальних освітніх і фахових послуг для дітей із особливими освітніми потребами;
  • створити позитивний клімат у шкільному середовищі та поза його межами;
  • використати інноваційні методи та прийоми навчання й виховання дітей із особливими освітніми потребами.
 
Однак досі не розроблені єдині нормативи організації навчального та реабілітаційного процесів, а також механізми їх матеріально-технічного, соціального, психолого-педагогічного, кадрового та реабілітаційного супроводу. Очевидно, якість людських ресурсів у суспільстві залежить не лише від якості навчальної підготовки, але й від накопиченого особистістю соціального досвіду, соціальної компетентності, зокрема, вміння використовувати мінливі ситуації та керувати життєвими обставинами.
 
Безперечним для інклюзії є усвідомлення усіма учасниками навчально-виховного процесу, що цей процес спрямований на їх загальне благо і дотримання принципу добровільності. Інклюзивна освіта ставить на меті забезпечення рівного доступу до отримання освіти, створення необхідних умов для досягнення успіху в освіті усіма без винятку дітьми незалежно від їх індивідуальних особливостей, колишніх навчальних досягнень, рідної мови, культури, соціального й економічного статусу батьків, психічних і фізичних можливостей.
 
Не можна зробити висновки з питань інклюзивної освіти в Україні без сформованої громадської думки, налаштованої на підтримку й толерантне сприйняття ідеї інклюзивної освіти. Тому я провела моніторингове дослідження серед мешканців смт Драбів Черкаської області в кількості 221 особи для визначення обізнаності населення з цього питання та важливості впровадження інклюзивного навчання у ЗНЗ України.
 
Моє опитування засвідчило, що більше половини (73 %) респондентів добре обізнані із засадами та метою впровадження інклюзивної освіти в Україні. Близько половини опитаних зізнаються, що лише дещо знають, оскільки цим питанням професійно не займаються. Щось чули — 9 %, нічого не знають стільки ж.
 
 
Опитування населення показало, що фактично 75 % опитаних вважають, що проблема освіти дітей із особливими потребами є важливою для нашого суспільства. І лише 25 % опитаних обґрунтовують свою думку тим, що в нашій країні існує безліч інших актуальних питань і не вбачають реальною проблемою обмеження прав інвалідів.
 
 
Для України інклюзивна освіта — педагогічна інновація, що перебуває на стадії впровадження, а тому зустрічає чимало труднощів. Це і професійна непідготовленість педагогів, архітектурна непристосованість споруд навчальних закладів, неопрацьованість нормативно-правої бази, необхідність додаткового фінансування інклюзивних закладів освіти чи класів, академічна перевантаженість навчальних програм, які досить складно адаптувати до потреб дитини із вадами у розвитку, негативне ставлення батьів «нормальних» дітей, — все це перешкоджає процесу запровадження інклюзивного навчання. Оскільки інклюзивна освіта є освітньою інновацією, вона демонструє позитивний вплив не лише на дітей із особливими потребами, але й на всіх учасників освітнього процесу.
 
 

Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?

Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!

Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/

Dounload PDF

Відгуки читачів

  • Людмила

    02 березня 2019

    Корисна інформація. Але це питання потребує детального вивчення. Працюючи в інклюзивному класі, маючи двоє хворих дітей по документах і двоє прихованих батьками, можна самому зійти з розуму. Потрібно детально дати пояснення для лікарів, консультантів, які направляють дітей на інклюзію, які діти можуть бути в таких класах, з якими діагнозами. Одна дитина в мене дуже агресивна, б'є, куди бачить. Я в постійному напруженні, щоб не сталося біди. А ще було оголошено, що вчителю в інклюзивному класі буде доплата 20%. Цих грошей не платять, кажуть , що офіційного розпорядження не має. Поясніть, чи це так. Дякую, що вислухали.