Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Українські перехрестя зарубіжних письменників

Н. Т. Шкідін, спеціаліст І категорії, учитель зарубіжної літератури Улянівської ЗОШ І–ІІІ ст. Олександрійської райради, Кіровоградська обл.


Доведімо, що наш співвітчизник — поет, перекладач, критик громадський діяч і філософ Павло Арсенович Грабовський — даремно відмовляв рідному краєві у світовій славі, адже нам є чим пишатися!
 
Українська тема — помітне та значне явище у розвиткові світового письменства ХІХ–ХХ століть. Образ України, її природа, героїчне минуле надихнули багатьох митців на створення літературних шедеврів.
 
Україна здавна приваблювала творчих особистостей. Нашій Батьківщині присвячували поетичні рядки письменники різних епох та країн. Усі ці рядки зливаються у дзвінку пісню любові до нашої землі.
 
Оноре де Бальзак
Видатного французького письменника Оноре де Бальзака причарувала до себе польська шляхтянка Евеліна Ганська, володарка маєтку у Верхівні (нині — територія Житомирської області). «Україна — безмежне поле, царство хліба на благодатному чорноземі, який не потрібно удобрювати, а лише — засівати. Такі саме привітні, щедрі, як земля, хлібороби»,— писав автор «Людської комедії».
 
Бальзак любив Україну. Він називав її «прекрасним краєм, мешканці якого самі не знають, серед якої краси живуть». Уперше під’їжджаючи до маєтку Ганської, парижанин побачив дивовижну картину: до білосніжного палацу, відтіненого вечірнім малиновим світлом, вела широка бруківка, наприкінці якої під розкішним кленом стояла графиня Ганська, одягнена у фіялкові шати…
 
Перебування Бальзака у Верхівні, одруження з Евеліною у Бердичеві — найромантичніший період життя письменника. У Верхівні він працював у кабінеті з комином. Крізь велетенські вікна бачив українські пейзажі. Божественна аура чарівної природи сприяла творчому натхненню. Тут він створив «Листи з Києва», драму «Мачуха», повість «Зворотний бік сучасної історії».
 
Райнер Марія Рільке
Видатний австрійський поет, прозаїк, драматург і перекладач, один із найвизначніших ліриків ХХ століття Райнер Марія Рільке про Україну дізнався від коханої жінки Лу Андре Саломе, а побачивши нашу країну, полюбив її назавжди.
 
Земля без меж, вітри, рівнини,
Лісів там тіні старовинні
Й незмірна неба височінь.
Пливуть тобі назустріч села
І знов зникають вдалині,
Немов прожиті щойно дні
Чи пісня дзвонів невесела.
 
Такою Райнер Марія Рільке побачив Україну 1900 року. Рільке зустрів в Україні дивних людей — кобзарів, перед якими схиляв голову. І тоді народилися слова: «Пригорнись душею до Вкраїни… », Київ — то «місто, близьке до Бога». Тут Рільке відкрилася «одвічна руська сутність», насамперед пам’ятки давньої культури. А які тут церкви і собори! Скільки в них старовинних фресок, ікон, реліквій! Митець був вражений величчю Софіївського собору, Києво-Печерської лаври, якій присвятив кілька поезій і про яку захоплено розповідав: «Сьогодні кілька разів мандрував підземними ходами. Це найсвятіший монастир. У моїх руках запалена свічка. Я пройшов усі ці підземелля раз на самоті, раз із людьми».
 
Дух України, її сутність відбились у творчому спадку Рільке: це переклади та мистецтвознавчі статті, вірші та прозові твори.
 
Поміж перекладів вирізняється «Слово про Ігорів похід», над яким Рільке працював кілька років (до речі, саме цей переклад вважають найкращим із німецькомовних). Твори української тематики поета: «Як старий Тимофій співав помираючи», «Пісня про Правду». У вірші «Буря»  Рільке оспівує Мазепу. Українські мотиви лунають і в «Книзі картин». А в «Сонетах до Орфея» митець оспівує полтавські степи. Повернувшись додому, поет записав до щоденника: «Згадую полтавські степи, надвечірні зорі, хатки, й охоплює душу сум, що мене там немає».
 
Пауль Целан
Пауль Целан (справжнє прізвище — Анчель) — німецькомовний поет і перекладач, має українське коріння: народився в Чернівцях (на Буковині) у родині німецькомовного єврея румунського підданства.
 
Пауль навчався у Франції на лікаря, а з початком війни мусив повернутися до рідних Чернівців. Тут він навчався в університеті. 1941 року батьків Целана ув’язнили у концтаборі, де вони й загинули. Ці трагічні події відбито у більшості віршів поета. Сам Пауль Целан потрапив до трудового табору в Румунії, але йому пощастило вижити. Побачене у фашистських катівнях закарбувалося у вразливій душі поета. Вірші «Фуга смерті» про страту євреїв — один із кращих у поетичній спадщині Целана. Після війни поет опинився у Парижі. До України ніколи більше не повертався: надто тяжкими були спогади.
 
Чи знає ще хвиля Південного Бугу,
Яку тобі, мамо, чинили наругу?
Чи відають ще вітряки серед поля,
Як серце твоє знемагало від болю?
Чи ж ні осокір, ні верба не спроможні
Розвіять твій сум, твої думи тривожні?
Чи з посохом квітучим ходить ще Бог
Між пагорбів світлих і темних відрог?
Чи стерпиш, матусю, як в давні роки,
Ці тихі, німецькі, болючі рядки?
 
1992 року в Чернівцях спорудили пам’ятник Паулю Целану роботи скульптора Івана Салевича. Українською мовою твори Целана перекладали Микола Бажан, Леонід Череватенко, Марина Новикова, Марко Білорусець, Мойсей Фішбейн, Петро Рихло. Кілька поезій Целана переклав Василь Стус.
 
Адам Міцкевич
Засновника романтизму в польській літературі — Адама Міцкевича — доля закинула в Україну, краса й неповторність якої навіки полонили поета. Пізньої осені 1824 року, покараний за причетність до діяльності віденських студентських гуртків та одержавши дозвіл служити в Одеському Рішельєвському ліцеї, Міцкевич здійснив тривалу подорож від Балтійського моря до Евксину в санях: їхав безкрайнім степом, де немає нічого, крім землі й неба, на триста верст… Стугоніла віхола… А він на повні груди дихав повітрям України…
 
Чи на Вкраїні б я ту липу упізнав,
Що сотню панночок і сотню хлопців
бравих
Ховала в холодку при танцях
і забавах,
Як вечір повивав блакитноводу
Рось?
 
В Україні Міцкевич перебував понад 9 місяців, цікавився суспільним та культурним життям, фольклором та історією, написав більшість своїх сонетів (зокрема, «Кримських»), баладу «Воєвода », вірш «Дозор». 1825 року у Харкові, дорогою до Москви, польський митець познайомився з відомим українським письменником Петром Гулаком-Артемовським. Завдяки цій зустрічі побачила світ балада українською мовою «Пані Твардовська».
 
Олександр Пушкін
Олександр Сергійович Пушкін, царською волею змушений познайомитися з багатьма українськими містами, усім серцем закохався в наші традиції, звичаї та природу, що знайшло відображення у багатьох його творах.
 
Українська земля надихнула поета на створення таких творів, як «Бахчисарайський фонтан», «Полтава», «Брати-розбійники», саме тут митець розпочав роботу над романом «Євгеній Онєгін».
 
Тиха украинская ночь.
Прозрачно небо. Звёзды блещут.
Своей дремоты превозмочь
Не хочет воздух. Чуть трепещут
Сребристых тополей листы.
Луна спокойно с высоты
Над Белой Церковью сияет
И пышных гетьманов сады,
И старый замок озаряет.
 
За 1820–1824 роки, прожиті на українській землі, О. С. Пушкін здійснив 19 подорожей, відвідав 124 населені пункти.
 
Олександрові Сергійовичу встановлено пам’ятники у багатьох наших містах і селах: Алушті, Бахчисараї, Бердянську, Болграді, Гєнічеську, Глухові, Гурзуфі, Дніпрі, Донецьку, Євпаторії, Жмеринці, Полтаві, Кам’янці, Каховці, Києві, Кропивницькому, Конотопі, Кременчуці, Маріуполі, Мелітополі, Місхорі, Миколаєві, Одесі, Сімферополі, Тернополі, Ужгороді, Феодосії, Харкові, Чернівцях, Шполі.
 
Генріх Белль
Німецький прозаїк і публіцист, лауреат Нобелівської премії Генріх Белль — один із найвидатніших гуманістів другої половини ХХ століття. У складі військ фашистських загарбників влітку 1943 року Белль перебував на території України. У пам’яті письменника закарбувалися українські топоніми: Галичина, Волинь, Львів, Одеса, Херсон, Коломия, Стрий та багато інших. У Галичині, поблизу міста Стрия, гине головний герой повісті Белля «Поїзд приходить вчасно». Передчуття підказує хлопцеві, що саме тут він незабаром помре — «у неділю рано між Львовом і Чернівцями ». Трагізм долі героїв Белля багато в чому визначено їхнім ставленням до місць, де відбувається дія творів митця: «Галичина — темне слово, страшне слово, і водночас воно вабить до себе. Щось у ньому є від ножа, який поволі ріже… Галичина». Набагато кращим, навіть дещо ліричним є враження героя від Львова: «Львів гарний. Львів він може уявити. Гарні, похмурі і важкі ці міста, криваве їхнє минуле, а тепер їхні провулки тихі, тихі й занедбані… Вулиці тут такі, як у всіх великих містах світу. Широкі, елегантні, пологі сумні вулиці з блідо-жовтими будинками, які здаються вимерлими, а на вулицях повно людей».
 
Шолом-Алейхем
Шолом-Алейхем (справжнє ім’я — Шолом Нохумович Рабинович; псевдонім Шолом-Алейхем у перекладі з ідіш означає мир вам) — єврейський письменник, який писав переважно мовою ідиш.
 
Народився Шолом-Алейхем у місті Переяславі Полтавської губернії (нині — Переяслав-Хмельницький Київської області), дитячі роки минули у невеличкому містечку Воронькові цієї ж губернії. До 1905 року жив в Україні (1880–1882 рр.— у Лубнах; 1887–1890, 1893–1905 рр.— у Києві). Після пережитого 1905 року єврейського погрому родина письменника емігрувала за кордон. Початок Першої світової війни заскочив хворого митця на одному з курортів Німеччини, звідки він виїхав до США, де через 2 роки помер. Улюбленими героями письменника були «маленькі люди», бідняки та невдахи, невтомні шукачі щастя. Творчість Шолом-Алейхема піднесла єврейську літературу до рівня світової. У доробку письменника — романи, оповідання, памфлети, нариси, статті, п’єси.
 
Микола Гоголь
Микола Васильович Гоголь народився та виріс у невеличкому маєтку Гоголів-Яновських, що знаходився в Миргородському повіті Полтавської губернії. Літературними шедеврами митця про Україну стали збірка оповідань «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», повісті «Тарас Бульба» та «Миргород».
 
Життя Гоголя можна назвати дорогою. Як свідчать спогади сучасників, лише в дорозі він захоплювався, відчував натхнення і приплив нових сил. Дороги вели Гоголя до Москви й Петербурга, Рима й Парижа, Гамбурґа й Єрусалима. Однак усі шляхи починалися з його рідної домівки, з України: сюди завжди повертався думкою та душею. Навіть прихід у світ майбутнього письменника пов’язаний із дорогою. Побутує легенда, що Микола Гоголь народився просто у степу на візку, що застряг у розмитих весняною повінню коліях. Письменник не створив власної родини, проте був дуже відданий своїм батькам і сестрам.
 
«Степ що далі, то ставав прекрасніший. Тоді увесь південь, увесь той простір, що становить теперішню Новоросію, до самого Чорного моря, був зеленою, незайманою пустелею. Ніколи плуг не ходив по незмірних хвилях диких рослин. Самі тільки коні, ховаючись у них, як у лісі, толочили їх. Нічого в природі не могло бути кращого за них. Уся поверхня землі являла собою зелено-золотавий океан, по якому бризнули мільйони різних квітів. Крізь тонкі, високі стебла трави прозирали блакитні, сині й лілові волошки: жовтий дрок вискакував догори своєю пірамідальною верхівкою; біла кашка зонтикоподібними шапками рябіла на поверхні; занесений бозна звідки колос пшениці наливався у гущині. Біля тонкого їх коріння шмигали куріпки, витягши свої шиї. Повітря було сповнене тисячею всяких пташиних свистів. У небі нерухомо стояли яструби, розпластавши свої крила і непорушно втупивши очі свої в траву. Крик табуна диких гусей, що сунув стороною, одгукувався бог знає в якому далекому озері. З трави здіймалася мірними помахами чайка й розкішно купалася в синіх хвилях повітря. Он вона зникла у височині і тільки миготить одною чорною цяткою. Он вона перевернулася крильми і блиснула проти сонця. Хай вам чорт, степи, які ви хороші!» — так описав українські краєвиди М. В. Гоголь у повісті «Тарас Бульба».
 
В Україні з ім’ям Миколи Гоголя пов’язано багато місць, знайомство з якими дозволяє глибше відчути творчість видатного майстра слова, що залишив нащадкам неоціненні скарби свого письменства.
 
Микола Васильович високо цінував українську народну творчість, особливо — милозвучну українську пісню. Про любов Гоголя до української пісні згадувала сестра Ольга: «Інколи, коли йому вдавалося добре попрацювати, зранку він приходив на обід веселий і вдоволений. Після обіду він умовляв свою тітоньку Катерину Іванівну співати малоросійських пісень, причому і сам підтягував, притупував ногою…».
 
Анна Ахматова
Родовід найяскравішої зірки Срібної доби російської поезії Анни Андріївни Ахматової тісно пов’язаний з Україною: батько походив із козацької старшини, дід за материнською лінією очолював канцелярію при київському генерал-губернаторові Д. Бібікові та брав активну участь у благоустрої Києва. Вийшовши у відставку, цей дідусь оселився в Україні, де були його маєтки. Народилася Анна Андріївна у Києві, саме тому в її творчості алюзії з цим містом відіграють неабияку роль:
 
Давній Київ ніби вимер,
Дивний мій приїзд.
Над рікою Володимир
Чорний хрест підніс.
 
Серед саду темнокорі
Липи й осокір,
І до Бога світять горі
Діаманти зір.
 
Шлях високий, шлях офіри
Тут закінчу я,—
Де лиш ти, мені до міри,
І любов моя.
 
Михайло Булгаков
Михайло Опанасович Булгаков — російський письменник українського походження, драматург, театральний режисер. Дитинство і юність Михайла минули у Києві, із яким пов’язане його становлення як митця. Він захоплювався класичною літературою та архітектурою, музикою та драматургією, вивчав давні малюнки й написи у церквах, відвідував відомий театр Соловцова. На Андріївському узвозі містилася квартира Булгакових, що стала прообразом будинку Турбіних у романі «Біла гвардія» та п’єсі «Дні Турбіних». Нині у цьому домі — меморіальний музей письменника.
 
«Які ж чудові зірки в Україні. Ось уже вісім років живу в Москві, а все одно мене тягне на Батьківщину. Серце щемить, хочеться іноді скочити в поїзд — і туди. Знову побачити занесені снігом кручі, Дніпро… Немає красивішого міста на землі, ніж Київ»,— писав Булгаков.
 
Володимир Короленко
Життя відомого російського письменника Володимира Галактіоновича Короленка було пов’язано з Україною від самого його народження: автор повісті «У поганому товаристві» з’явився на світ 1853 року у Житомирі.
 
В Україні шанують пам’ять Короленка: його ім’ям названо Полтавський національний педагогічний університет, Харківську державну наукову бібліотеку, Чернігівську обласну бібліотеку, школи у Полтаві та Житомирі. 1928 року в Полтаві, 1973 року в Житомирі відкрито музеї Короленка. Також у Полтаві функціонує Народний дім імені Володимира Короленка.
 
1990 року Спілка письменників України започаткувала літературну премію імені В. Г. Короленка за найкращий твір, написаний російськомовними літераторами України.
 
Екранізовано повісті митця «Сліпий музикант» (реж. Т. Лукашевич, Г. Комаровський; 1960; СРСР), «У поганому товаристві» (фільм «Серед сірого каміння»; реж. К. Муратова; 1983; Одеська кіностудія). Письменникові присвячено документальну стрічку «Пам’яті В. Г. Короленка» (1956).
 
Антон Чехов
Поєднаний із Україною родоводом, Чехов любив її ніжно та проникливо, іноді називаючи себе хохлом. Думка про те, щоб оселитися або принаймні пожити в Україні деякий час, вабила Чехова ще змолоду.
 
Антон Павлович тепло згадував своє перебування на Луці, де мав можливість краще познайомитися з життям і побутом українського народу: «Крім природи, ніщо не вражає мене так в Україні, як загальний добробут, народне здоров’я, високий ступінь розвитку тутешнього мужика, що і розумний, і релігійний, і тверезий, і моральний, і завжди веселий та ситий»,— писав він у одному з листів із Луки. Письменник часто спілкувався з місцевими селянами та робітниками цукрозаводчика І. Г. Харитоненка, рибалив із ними, надавав безкоштовну медичну допомогу.
 
Живучи на Луці, Чехов багато подорожував. Величезне враження справила на нього Полтавщина — мала батьківщина його улюбленого письменника М. В. Гоголя. Маршрут цієї подорожі тривав мальовничими місцевостями (Суми, Шпилівка, Межиріч, Лебедин, Пристайлове, Веприк, Гадяч, Сари, Рашівка, Бакумівка, Хомутець, Миргород, Сорочинці), про які Чехов писав: «Був я в Лебедині, Гадячі, у Сорочинцях і багатьох прославлених Гоголем місцях. Що за місця! Я напрочуд зачарований».
 
Лев Толстой
Лев Миколайович Толстой здійснив поїздку до Києва 14–16 червня 1879 року й відвідав Києво-Печерську лавру, Софійський і Михайлівський собори, духовну академію та деякі інші сакральні пам’ятки. Імовірно, зупинявся в Києві на теперішній вулиці Льва Толстого № 9, відтворивши київські враження у праці «Дослідження догматичного богослов’я» та ін.
 
У жовтні 1884 року Лев Толстой гостював у художника Миколи Ґе на хуторі Шевченковому поблизу села Івангорода, де відвідав місцеві школу та лікарню. Також письменник зустрічався з родиною Ревуцьких у селі Іржавець.
 
Ми згадали тільки деяких майстрів слова, які зобразили у своїй творчості Україну, відвідали її мальовничі села та гомінкі міста. Можна лише повчитися в іноземних письменників уміння захоплюватись багатством української природи, її побутом та традиціями, фольклором та культурою, пишатися ними, долаючи притаманну декому обмеженість і пам’ятаючи слова Т. Г. Шевченка:
 
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
І свого не цурайтесь.
 

Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?

Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!

Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/

Dounload PDF

Відгуки читачів