Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Формування дослідницьких компетентностей у процесі екологічного виховання учнів

О. М. Баран, учитель біології вищої категорії Бортятинського НВК, Мостиський р-н, Львівська обл.

Сучасний розвиток вітчизняної педагогічної науки в галузі виховання особистості визначається взаємодією різних чинників: з одного боку, орієнтацією освіти і виховання дітей на традиційну методологію конструювання змісту, форм і методів пізнання ними довкілля, домінуванням екстенсивних тенденцій побудови навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі, з іншого — спостерігається обґрунтування та розробка нових підходів, напрямів взаємодії виховної теорії і практики, спрямованої на формування творчої, соціально активної, духовно й морально збагаченої та фізично здорової особистості.


Використання у навчальній діяльності дослідницьких прийомів та методів сприяє глибокому засвоєнню учнями знань, суб’єктивному відкриттю для себе нових знань на основі вже наявних, формуванню вмінь та навичок, інтересу до пізнавальної, творчої діяльності. Суть технології навчання як дослідження полягає в забезпеченні освітньої підготовки, вихованні учнів, цілеспрямованому формуванні їхніх особистісних якостей в умовах здійснення систематичних навчальних досліджень. Її метою є набуття учнями досвіду дослідницької роботи, розвиток їхніх інтелектуальних здібностей, творчого потенціалу, формування активної, компетентної, творчої особистості. Застосування дослідницької технології навчання вимагає врахування пізнавальних інтересів, інтелектуальних здібностей, рівня знань, умінь і навичок учнів, якостей особистості.
 
Оскільки екологічна освіта і виховання мають безпосередній зв’язок із процесами державотворення та національного відродження України, завдання школи, вихователів полягає в тому, щоб формувати у підростаючого покоління вміння та навички мислити і діяти по-новому, з почуттям екологічної відповідальності.
 

Актуальність екологічної освіти в працях В. О. Сухомлинського

Василь Сухомлинський надзвичайно любив природу, тому в численних своїх працях пропагував її вивчення. Він писав: «Постійне спілкування з природою і взаємодія з нею стає істотною стороною виховного процесу» [4, с. 7–28]. У цілому великий педагог обґрунтував роль природи в навчальній роботі в таких напрямках:
1. Активна діяльність учнів, участь фізичних і духовних сил дитини в пізнанні природи. «Світ природи стає невичерпним джерелом знань завдяки тому, що знання надходять у дитячу душу складним шляхом: через руки, через працю, через взаємовідносини з іншими людьми, через почуття і переживання, які забарвлюють діяльність».
2. Спілкування з природою в розвитку розумових здібностей, допитливості, життєлюбності. Він писав: «Ми намагаємося якнайбільше ввести дітей у світ праці серед природи, саме там, де і в явищах природи, і в людській праці безліч проблем, питань, таємниць» [4, с. 7–28].
3. Використання методів викладання і навчання учнів. З цього приводу В. О. Сухомлинський писав: «Так зване проблемне викладання і вивчення матеріалу починається в активній взаємодії з природою. Якщо я хочу, щоб мислення дітей було особливим, інтенсивним, щоб у них виникало багато запитань (а чим більше відкривається незрозумілого під час осягнення зрозумілого, тим допитливішою стає людина), ми йдемо з дітьми на ділянку, в сад, у теплицю і засукуємо рукава».
 
Статті про природу, про екологічне виховання учнівської молоді, які писав свого часу В. О. Сухомлинський, мають велике значення і сьогодні. Його думкою про природу як джерело навчання і виховання учнів пройняті майже всі монографічні праці. Наприклад, у книзі «Серце віддаю дітям» є розділи «Школа радості» і «Роки дитинства». В останній з них великий педагог звертає увагу вихователів і вчителів на вивчення природи рідного краю. З цією метою він ходив зі своїми вихованцями у поле, ліс, сад, на околиці свого села. Тут він знайомив дітей із краєвидами рідної місцевості, водами суходолу (озера, ставки, ріки), садами, полями і лісами.
 
Ось як він описує походи з учнями: «Ми йшли в степ, сідали на вершині кургану, дивилися на широкі поля, засіяні пшеницею, милувалися квітучими садами й стрункими тополями, синім небом і співом жайворонка. Захоплення красою Землі, де жили діди і прадіди, де нам судилося прожити життя, повторити себе в дітях, постаріти і піти в землю, яка народила нас, — це найважливіше емоційне джерело любові до Батьківщини». І ще: «Любов до Батьківщини починається із захоплення красою того, що бачить перед собою дитина, чим вона милується, в що вкладе частку своєї душі» [7, с. 7–28].
 
В. О. Сухомлинський систематизував вивчення краси навколишнього світу, природи рідного краю і Батьківщини в цілому в єдиний комплекс почуття обов’язку і відповідальності за неї. Він писав: «Природа є джерело добра, її краса впливає на духовний світ людини тільки тоді, коли юне серце облагороджується вищою людською красою — добром, правдою, людяністю, співчутливістю, непримиренністю до зла» [8, с. 7–92].
 
В. О. Сухомлинський закликав не тільки до пізнання дитини і природи, а й сформулював аналітичну програму ставлення до природи, її причиноутворення, проникнення до природних явищ і суспільних відносин щодо природи Землі. Ось чому думки великого педагога про виховання у дитини любові до природи притаманні нашим учителям-вихователям.
 
Вчений-педагог зазначав, що вміння навчити дитину вчитися можна порівнювати з найтоншим інструментом, який має 5 різців: уміння спостерігати явища навколишнього світу, думати, висловлювати думки, читати, писати. Всіма цими вміннями дитина має оволодіти у початковій школі. А своєчасно і міцно сформовані, вони і є тим інструментом, що породжує гідність мислителятрудівника, підкреслював В. Сухомлинський. Він, зокрема, писав: «Навчити дитину вчитися, дати їй уміння, з допомогою яких вона буде самостійно підніматися зі сходинки на сходинку довгого шляху пізнання, — це одне з найскладніших завдань учителя».
 

Характеристика психолого-педагогі чних механізмів, дослідницьких прийомів та методів

Щоб застосовувати технологію навчання як дослідження, вчитель повинен добре знати навчальний предмет, його потенційні можливості щодо застосування дослідницьких методів, адаптувати методи науки до рівня навчально-дослідної діяльності учнів.
 
Навчально-дослідна робота в школі повинна розглядатися не лише як форма додаткової освіти, але і як необхідна складова частина методики викладання предмета.
 
Мета та завдання дослідження: дати характеристику основних психолого-педагогічних механізмів використання у навчальній діяльності дослідницьких прийомів та методів у процесі дослідної роботи з екології в навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу. Отже, враховуючи результати аналізу праць сучасників дослідників екологічної освіти та результати здійсненого нами дослідження, визначено сутність системи екологічного дослідництва як ефективного засобу формування екологічної вихованості учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, якщо:
  • зміст дослідних робіт спрямований на усвідомлення учнями причинно-наслідкових зв’язків, дотримується наступність змісту і структури пізнавальних завдань та різноманітних форм і методів проведення дослідів екологічного характеру;
  • дослідна робота організовується в системі, яка забезпечує поступове підвищення рівня інтелектуальної активності й самостійності учнів; учителям відомі структура пізнавальної активності школярів, рівні та динаміка її розвитку залежно від різних соціально-педагогічних чинників та індивідуальних особливостей учнів; технологія навчання школярів, зокрема дослідно-пошукова, розробляється з урахуванням виявлених рівнів і особливостей їхньої пізнавальної активності;
  • цей процес буде здійснюватися на основі відповідної програми розвитку екологічного дослідництва, яка координує зусилля вчителів біології.
Оскільки екологія не є самостійним навчальним предметом, максимальне навантаження отримує найбільш споріднений предмет — біологія. Тому для отримання основ екологічних знань учнями ми вважаємо найбільш доцільним навчальним процесом дослідну діяльність з екології, яку потрібно розпочинати разом із вивченням курсу біології. Слід також зазначити, що базисом для організації дослідної роботи з екології в основній школі є знання, вміння та навички, отримані учнями в курсах природознавства, який викладається у початковій школі.
 
Ми вважаємо, що організація такої роботи повинна базуватися на провідних екологічних ідеях, висловлених І. Д. Звєрєвим, Т. Т. Суравегіною та А. Н. Захлібним, а саме:
  • розвиток і цілісність природи у сфері життя;
  • взаємозв’язок історії суспільства і природи;
  • змінювання природи в процесі праці;
  • середовище і здоров’я людини;
  • природа в морально-естетичному розвитку особистості;
  • оптимізація взаємодії в системі «природа — суспільство (людина)».
 
Основна теза сучасного розуміння методу проектів: «Усе, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де та як я можу ці знання застосовувати».
Виходячи з власного досвіду І. Трохимчук [9] викладання біології в загальноосвітній школі та проведеного дослідження, можна відмітити, що навчально-дослідна робота в школі повинна розглядатися не лише як форма додаткової освіти, але і як необхідна складова частина методики викладання предмета. Така дослідна робота забезпечує розуміння учнями історичного, логічного та методологічного аспектів змісту біології, а також зв’язку її основних наукових положень з практикою. Оскільки сучасна середня загальноосвітня школа спрямована на екологізацію процесу навчання, дослідна робота з біології також носить екологічний характер.
 
За поглядами Ю. Д. Бойчука та О. З. Злобіна [1, с. 51–52], організація екологічної освіти та виховання в основній школі повинна враховувати такі положення:
1. Першочергове завдання екологічної освіти — формування наукових уявлень про біосферу як унікальну оболонку Землі, де існує життя. Екологічна освіта повинна пов’язувати засвоєння наукових уявлень про біосферу з розвитком діалектично суперечливої єдності «біосфера — людство».
2. Екологічна освіта і виховання мають орієнтуватися на активну взаємодію людини з природою, побудовану на науковій основі, на оцінюванні людини як частини природи.
3. Екологічні проблеми тісно пов’язані з демографічними, енергетичними, продовольчими і сировинними проблемами. Екологічна освіта перебуває на стику наук про природу і про людину. Тому під час розробки питань про зміст та форми роботи, методи і методики екологічного виховання виходять з того, що воно є одним з найважливіших напрямів забезпечення синтезу природничих і соціальних наук у процесі навчання, виховання й освіти.
4. Екологічна освіта має формувати наукові уявлення про соціальне коріння глобальних екологічних проблем. Проблема взаємозв’язку природи і суспільства тісно переплітається із широким колом етичних і естетичних питань.
5. Навколишнє середовище і соціосфера, створені людиною, мають розглядатися як єдине ціле та оцінюватися з екологічних, економічних, соціальних, законодавчих, культурних і естетичних позицій.
6. Екологічна освіта та виховання мають бути безперервними.
7. Екологічні знання, доповнені аксіологічними орієнтаціями, мають стати основою екологічної культури й екологічного мислення.
 
Головними чинниками незадовільного стану екологічної освіти і виховання є багаторічне панування споживацького ставлення до природи та руйнування народних традицій збалансованого природокористування; недооцінка екологічних знань у загальній системі освіти; недосконалість необхідної законодавчої бази та дієвого контролю за виконанням прийнятих рішень; недостатнє матеріально-технічне та методичне забезпечення навчально-виховного процесу; відсутність державної підтримки діяльності громадських формувань, молодіжних організацій та інших структур, які займаються екологічною просвітою. [3]
 
Тому дедалі більшу увагу вчителів загальноосвітніх і позашкільних закладів привертає також і метод проектів. Серед них особливе місце належить учнівським екологічним проектам як високоефективній педагогічній технології підготовки підростаючого покоління до вирішення сучасних екологічних проблем. Методу проектів належить провідне місце серед сучасних методів навчання, які формують активну позицію учнів, розвивають дослідницькі вміння і навички, формують і реалізують принцип зв’язку навчання з життям. В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок, критичного і творчого мислення, умінь самостійно конструювати свої знання, вести науковий пошук, орієнтуватися в інформаційному просторі, тобто розвиток тих особистісних якостей, які необхідні сучасній людині. «Усе, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де та як я можу ці знання застосовувати» — ось основна теза сучасного розуміння методу проектів, яка і приваблює багато освітніх систем, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними вміннями. Звідси — екологічна освіта та виховання у сучасних умовах є новим сенсом, філософією і метою сучасного освітнього процесу як єдино можливого засобу збереження людини як біологічного виду та продовження і розвитку людської цивілізації в цілому.
 
Проблема формування екологічної вихованості учнів у процесі дослідної роботи з екології в загальноосвітньому навчальному закладі є і залишається на сьогодні складною, багаторівневою й багатоаспектною психолого-педагогічною проблемою, розв’язання якої може використовувати та запроваджувати різноманітні напрями й підходи, кожний з яких, працюючи на розв’язанні цієї важливої проблеми, буде мати різний зміст і результат. Тому проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Проблемою залишається створення цілісної й логічно вибудованої системи дослідної роботи з екології від учнів початкових класів до старшокласників в умовах загальноосвітнього навчального закладу, а також запровадження інноваційних форм і методик екологічної роботи зі школярами.
 

Методичний підхід до вирішення проблеми

Конспект відкритого уроку з біології в 9 класі

Тема уроку. Узагальнення матеріалів теми «Закономірності успадкування ознак». Захист проектів «Складання власного родоводу, «Родовід родини видатних людей»
Цілі уроку: узагальнити і закріпити знання про основні закономірності спадковості й мінливості живих організмів, розвивати вміння використовувати раніше вивчену інформацію, аналізувати, зіставляти та робити висновки.
Тип уроку: узагальнення.
 

Хід уроку

І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
і мотивація навчальної діяльності
Учитель. Ще задовго до теорії мутацій, хромосомної теорії Моргана, законів Менделя, вчення Дарвіна, як тільки людина почала спостерігати за першими рослинами, що виросли біля її печери, одомашнила перших тварин, вона вже вивчала спадковість ознак. Фактично давні люди почали займатися селекцією, тобто виведенням нових сортів рослин, порід тварин. [2, с. 221]
 
Селекція — народне мистецтво, до якого мають відношення всі наші предки, родовід яких ви нам сьогодні продемонструєте.
 
1. Метод «Мозковий штурм»
  • Що вивчає генетика?
  • Скільки хромосом у людини?
  • З якою рослиною працював Мендель?
  • Хто основоположник хромосомної теорії?
  • З якими організмами працював Морган?
  • Які типи мінливості поширені в живих організмах?
  • Які типи мутації вам відомі?
  • Що сприяє збільшенню частоти мутацій?
 
2. Метод «Незакінчені речення»
  • Найкраще вивчений генотип і складені хромосомні карти…
  • За зовнішнім проявом генотипи АА і Аа…
  • За типами взаємодії неалельних генів виділяють…
  • Зчеплене успадкування генів може порушуватися внаслідок…
  • У багатоклітинних організмах нащадкам буде передано лише ті мутації, які виникли…
 
3. Задачі із серії «Вчимося думати»
1. Проаналізуйте малюнок і дайте відповідь на питання:
  • Чи можна від даних батьків одержати котика з черепаховим забарвленням?
2. При вирощуванні полуниці ми побачили восени у звичайних сортів ремонтантні форми. Ми відібрали ці особини, посадили окремо, але на другий рік ознаки ремонтантності не збереглися. Це була мутація чи мінливість?
3. У продажу є насіння огірків F1 і F2. F2 — дешевші. Який вибір ви зробите? Чому?
4. Чи можна відібрати на посадковий матеріал бульби картоплі з порожнинами всередині? Чому?
 

ІІІ. Захист проектів

Учитель. Готуючи проект «Складання власного родоводу», який метод дослідження геному ви використали?
(Учитель наголошує, що надзвичайно важливо знати історію свого роду. Наприклад, японці знають понад десять поколінь своїх пращурів.)
 
Учитель. Одним із перших дослідників українського родоводу був письменник Яків Маркевич, який написав працю «Генеалогічні замітки».
 
Складання генеалогічного дерева
Методичний коментар. Учням роздають картки із зображенням частини генеалогічного дерева та пропонують його домалювати.
 
Наприкінці роботи наголошуємо, що це лише фрагмент генеалогічного дерева, яке має також містити інформацію і про інших родичів (братів та сестер) кожного з поколінь. Учням пропонується розпочати копітку, але цікаву працю з вивчення свого родоводу. Під час виконання роботи користуйтеся пам’яткою.
 
Пам’ятка для тих, хто досліджує родовід
З чого почати?
Щоб дослідити власний родовід, можна звернутися по допомогу до генеалога або ж розпочати дослідження самостійно. Як це зробити?
1. Спільно з кимось із дорослих перегляньте всі старі документи: свідоцтва про народження, освіту, шлюб, смерть, паспорти, трудові книжки та посвідчення. З’ясуйте, кому, за яких обставин їх було видано. Щоб не пошкодити їх, зробіть ксерокопії. Зауважте, старі документи варто зберігати в розгорнутому вигляді, а ще краще їх заламінувати.
2. Ретельно перегляньте всі фотокартки, уточніть імена та іншу інформацію про зображених на них людей (у деяких фотоальбомах ця інформація записана на звороті фотокартки). Усі документи треба зберігати в одному місці. Документи, що стосуються певної особи, помістіть в окремий файл чи папку.
3. У пригоді можуть стати спогади про дитинство членів родини. Спілкуйтеся зі своїми бабусями та дідусями — часто маленьким онукам вони розповідають те, чого ніколи не розповідали своїм дітям.
4. Поспілкуйтесь із родичами, особливо з літніми людьми. Запитання треба формулювати так, щоб на них не можна було відповісти одним словом.
5. Використайте Інтернет — звичайний пошук прізвища в усіх пошукових системах: у телефонних та інших базах даних, у словниках та енциклопедіях. Але робіть це виключно разом із дорослими, оскільки існує велика кількість сумнівних генеалогічних сайтів.
6. Зверніться до бібліотек. У їхніх фондах можна відшукати розповіді про видатних людей краю, різні спогади.
 
Щоб не заплутатись у гілках родинного дерева, інформацію про кожну особу потрібно записувати за такою схемою:
  • прізвище, ім’я, по батькові (для жінок — дівоче прізвище, тобто прізвище до заміжжя);
  • дата, місце народження (населений пункт, парафія — в дорадянський період реєстрація новонароджених здійснювалася церквою);
  • дата, місце смерті та поховання;
  • прізвище, ім’я, по батькові батьків;
  • прізвище, ім’я, по батькові хрещених батьків;
  • для народжених до 1917 р. — суспільний стан;
  • місце проживання; віросповідання; освіта; робота, посади, звання; військова служба — звання, нагороди, участь у боях.
Перегляд відеофільму «Сучасна генетика і біотехнології»

ІV. Підбиття підсумків уроку

Метод «Мікрофон»
  • Вивчивши даний матеріал, я розумію вислів «Яблуко від яблуні далеко не падає».
  • Поняття «добрі гени», «погані гени».
  • Мутації бувають шкідливі й корисні.
  • У геномі людини є лише задатки здібностей, які потрібно розвивати.
  • Геномні та хромосомні захворювання в майбутньому зможуть вилікувати.
  • Для попередження спадкових захворювань створено систему генетичного консультування.
Завершальне слово вчителя
Отже, генетика людини вивчає явище спадковості та мінливості у популяціях людей, особливості успадкування нормальних і патологічних ознак, залежність захворювання від генетичної схильності й факторів середовища. Наразі з’явилася можливість запобігання багатьом спадковим хворобам, і необхідно, щоб кожен знав про те, чим він ризикує і якими можливостями вибору розпоряджається. Ці можливості включають вибір чоловіка (жінки). Різні перевірочні іспити дозволяють виявити, чи є ви носієм генетичного захворювання. Аналізи і перевірки під час вагітності використовують для діагностики особливих відхилень дитини, також застосовують медико-генетичні консультації, щоб виявити ризик, якому піддаєтеся ви самі, і ризик, що ваша дитина народиться з відхиленнями. Найголовніше при цьому вміти бачити речі у перспективі, оскільки близько 96 % усіх дітей народжуються без спадкових хвороб, серйозних природжених відхилень чи розумової відсталості.
 

Науково-дослідний проект «Вирощування овочевої спаржі в к ліматичних умовах Львівської області»

Автор: Н. Б. Сагайда, учениця 9 класу Бортятинського НВК
Науковий керівник: О. М. Баран, учитель біології та хімії вищої категорії Бортятинського НВК
 
Раціональне харчування є важливою складовою як здорового способу життя, так і лікувально-профілактичних заходів. Останнім часом надзвичайно велике значення надається продуктам харчування, що мають особливі лікувальні властивості. Таким продуктом може бути овочева спаржа, яку можна купити лише на деяких ринках і то завезену з-за кордону в замороженому вигляді. Спаржа — це продукт із хорошими не тільки смаковими, а й лікувальними властивостями.
 
Метою проекту є запропонувати вітчизняному сільському господарству вирощування нової овочевої культури, такої як спаржа, яка б принесла не тільки хороші доходи, але й задовольнила потребу населення у продуктах лікувально-профілактичного значення.
 
Основним завданням проекту було дослідження впливу місцевих кліматичних умов на розвиток спаржі та впливу типів ґрунтів на ріст і врожайність.
Досліди проводили з травня 2011 року по жовтень 2015.
 
Методи дослідження: при проведенні даного дослідження був використаний польовий метод, який включав посів рослин на ділянках з різними типами ґрунтів. Виходячи з місцевості, де проводили дослідження, насіння спаржі (ранньостиглий сорт Аржантельська) було посіяно на піщаному і глинистому ґрунтах.
 
Результати дослідження та їх аналіз: наше дослідження включало декілька етапів:
  • вибір сорту;
  • підготовка ґрунту і посів насіння;
  • догляд за рослинами різного віку;
  • підготовка ґрунту на ділянці постійного вирощування і пересадка кореневищ;
  • збір урожаю і насіння.
 
Отримані результати свідчать про те, що овочева спаржа краще росте на піщаному ґрунті, але при засушливій погоді потребує частіших поливів, аніж на глинистому ґрунті. Також піщаний ґрунт є кращий тим, що він легший у подальшому обробітку цієї рослини, коли проводиться пересадка кореневищ на постійне місце. Було виявлено, що схожість насіння без попереднього зволоження дуже низька, а в засушливі дні взагалі неможлива.
 
При пересаджуванні дворічних кореневищ на постійне місце за зиму 2014 року 80 % площі було знищено невідомими гризунами. Весною 2015 в місцях знищених рослин було посаджено однорічні кореневища. З рослин, які не були знищені гризунами, зібрали перший урожай. Пагони з’явились у другій половині квітня. Збирали їх зеленими, так як використали безгребневу технологію вирощування. Середній урожай становив 0,3 кг з одного куща. За спекотного літа 2015 року всі рослини розвивалися добре. Полив не використовували, восени зібрали перше насіння.
 
Висновки
Враховуючи отримані результати за 4 роки дослідження, можна зробити такі висновки:
  • спаржа — культура, не вибаглива до умов вирощування;
  • інтенсивний механічний догляд за рослинами проводиться лише в перший рік і під час висадки на постійне місце в наступний;
  • не уражається хворобами і шкідниками, тому не потребує хімічної обробки, що дасть змогу виростити екологічно чистий продукт харчування.
Під час дослідження проблеми «Формування дослідницьких компетентностей у процесі екологічного виховання» ми дійшли висновку, що ефективність екологічної освіти залежить від низки факторів:
1) правильного вибору педагогічної технології, методів та прийомів;
2) індивідуального підходу до кожного учня;
3) використання діалогу в навчанні;
4) ігрового підходу до вивчення екології;
5) використання місцевого матеріалу;
6) проведення екологічних екскурсій;
7) розробки учнями пропозицій щодо покращення екологічного етапу досліджуваних природних комплексів.
 
Використання у навчальній діяльності дослідницьких прийомів та методів, проектних технологій сприяє глибокому засвоєнню учнями знань, суб’єктивному відкриттю для себе нових знань на основі вже наявних, формуванню вмінь і навичок, інтересу до пізнавальної, творчої діяльності. У процесі дослідження учні здійснюють самостійний пошук, на основі якого встановлюють зв’язки між предметами, явищами, процесами об’єктивної дійсності, роблять висновки, пізнають закономірності.
 
Застосування дослідницької технології навчання вимагає врахування пізнавальних інтересів, інтелектуальних здібностей, рівня знань, умінь і навичок учнів, якостей особистості. Для її реалізації потрібно чітко визначити зміст навчальних досліджень, завдання, які чекають свого вирішення, і характер дослідної діяльності учнів.
 

Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?

Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!

Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/

Dounload PDF

Відгуки читачів