Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Українська лялька-мотанка

З. В. Журавель

Майстер-клас для вихователів


Тема. Українська лялька-мотанка
Мета: поглибити та збагатити знання вихователів щодо опанування українознавчих ідей і засобів у справі навчання та виховання дошкільнят, спрямованих на реалізацію таких завдань, як: розширення уявлень дитини про природу і рукотворний світ; прилучення її засобами мистецтва до національно та світової культури, збудження інтересу до традицій, звичаїв українців, до національних культурних цінностей.
Завдання: підвищити рівень поінформованості вихователів про українську народну саморобну іграшку; удосконалити фахову майстерність педагогів; активізувати їхній творчий потенціал; уточнити і розширити знання про різновиди та особливості українських народних іграшок та способи їхнього виготовлення; ознайомити із процесом створення ляльок із тканини; розвивати креативне мислення і творчі здібності вихователів; спонукати почуття естетичної насолоди від власноруч створеної ляльки; виховувати інтерес та шанобливе ставлення до української народної іграшки.
Обладнання: саморобні іграшки, зразки вузлових ляльок, ілюстрації, тканина, нитки.
Роздавальний матеріал: тканина, вата, нитки, ножиці, голки.
 

Хід майстер-класу

І. Вступна частина (10 хв)
Педагог-майстер . Українська народна іграшка — це самостійний вид декоративно-ужиткового мистецтва, що об’єднує практичні якості виробу та виконує пізнавальну, виховну, естетичну та обов’язково ігрову функції.
 
Народна іграшка донесла до нас дух і поезію свого часу, прикмети тих місць, де ця іграшка народилася, а тому й досі привертає увагу педагогів. Жодний інший вид народної творчості так активно і глибоко, як вона, не формує національні риси й естетичні почуття.
 
Не будемо гадати, якій іграшці — сучасній комп’ютерній, електронній, ляльці Сінді, Барбі, а чи народній — віддасть перевагу дитина. Іграшка з минулого має дещо інше призначення, ніж  сучасна модернізована іграшка вітчизняного та закордонного виробництва. Можливо, наші діти й не повернуться до гри з народною іграшкою, але ознайомити їх з тим, які забавки виготовляли хлопчикам і дівчаткам дорослі в давнину, як розважалися ними тогочасна малеча,— це наш обов’язок.
 
Розгляньмо класифікацію народних іграшок.
На які групи поділяють народні іграшки?
 
Народні іграшки поділяють на такі групи:
• іграшки, що зображують людей, тварин;
• звукові іграшки та моделі звукових інструментів;
• моделі меблів;
• моделі посуду та кухонного начиння;
• моделі знарядь праці та господарського начиння;
• моделі засобів пересування;
• моделі зброї;
• іграшки, що не мають аналогів у природі та предметному світі.
 
— Важливу роль у створенні народних іграшок відіграє матеріал. У народному середовищі їх виробляли з різних легкодоступних і безпечних для здоров’я дитини матеріалів — дерева, рогози, соломи, кукурудзяного листя, глини, сиру, тіста, тканини, паперу.
 
Українські народні іграшки можна поділити на підвиди. Які саме? (Глиняні; дерев’яні; паперові; із тканини; із соломи, рогози, лози, кукурудзи та інших рослинних матеріалів; сирні; з тіста.)
 
ІІ. Основна частина (90 хв)
— Майстер-клас, що я пропоную вам сьогодні, присвячений ляльці з тканини.
 
Культура будь-якого народу вражає розмаїттям способів її виготовлення. Українську народну ляльку часто виготовляли з ганчір’я. До нашого часу дійшло кілька видів таких ляльок:
• лялька у сповитку (лялька-немовля);
• вузлова лялька;
• шита лялька в одязі, що імітувала людську постать.
 
Лялька у сповитку — це найперша лялька-оберіг, яку робили для майбутньої дитини. (Демонстрування ляльки.) Її клали в колиску до малюка як оберіг від злих сил, хвороб, лихого ока. Уважалося, що вона зігріває місце для малюка та спантеличує злих духів. Потрібно було ще примовляти: «Не бався моєю дитинкою, а грай з цією лялечкою».
 
Ляльку у сповитку робили в родині найпершими. Подружжя клало такий оберіг у ліжечко, аби з’явилася дитинка. Якщо її не зробили до народження дитини, то робили до хрещення. Тоді зробити (або купити) повинні були хресні батьки.
 
Таку ляльку виготовляли без застосування ножиць та голки. Всю тканину рвали руками. Голки можна використовувати тільки під час пошиття одягу та оздоблень іграшки.
 
Коли дитина трохи підросла, то цю ляльку їй давали погратися. Під час її виготовлення в жодному разі не можна застосовувати намистини, ґудзики і т. ін., тільки тканини, стрічки, ниточки, мережива.
 
Найвиразнішими ознаками ляльок-немовлят є: обгорнута клаптем, наче хусткою, тканина, куляста голівка та сповита циліндрична основа. Це була найулюбленіша іграшка сільських дівчаток до середини ХХ століття. 
 
Виготовлення ляльки у сповитку
Під час виготовлення враховували такі основні якості людської статі: тіло, голову і центр життєвої сили — пупок. Лялька у руках людини нібито повторювала таїнство народження. Розв’язаний тугий вузол посередині символізував пупок (вузол повинен бути спереду ляльки!). Кінці нитки, що залишилися, відкушували так, ніби пуповину при народженні дитини.
 
Друга суттєва деталь — голова. Для її визначення валик перетягували нитками, виділивши третю частину довжини з одного із кінців валика — з цього моменту пропорції ляльки прирівнювали до пропорцій немовляти.
 
 
Практична робота вихователів.
Вузлова лялька — це нащадок ляльки-божества, що символізувала Рожаницю, богиню — заступницю жіночої долі, хранительку плодючості, що їй поклонялися до давньослов’янських і трипільських часів. Сьогодні така лялька відома як мотанка.
 
Лялька-мотанка є одним із найдавніших символів української культури. Поряд з рушником, лялька виконувала важливу функцію оберега. Саме цей фактор і визначив основні характеристики та методики їхнього створення.
 
Вузлові ляльки виготовляли зв’язуванням, намотуванням та прив’язуванням тканин без застосування голки. Назва «лялька-мотанка» пов’язана з тим, що технологія виготовлення полягає не в шитті, але в нанизуванні ниток та стрічок. Голку з ниткою використовують лише під час виготовлення одягу та головних уборів.
 
Спочатку опрацьовували голову, накладаючи клаптики білої тканини ганчірок чи вати, перев’язували вузлик ниткою, надаючи йому потрібної круглої або овальної форми.
 
Характерною деталлю таких ляльок є викладений з різноколірних ниток хрест, переплетений таким чином, що на розхресті утворює квадрат.
 
Це давній солярний знак — хрест у колі. (Демонстрування хреста ляльки-мотанки.)
 
Інша характерна риса мотанки — хрест на грудях. Це знак характерний для пізньотрипільських жіночих божеств, статуетки яких мають зображення навскісного хреста на грудях.
 
Характерна хрестоподібна перев’язь зафіксована також на зображеннях скіфської богині Володарки звірів.
 
Досить часто люди створювали ляльки для того, щоб відвести біду або хворобу від людини або родини. Було прийнято робити ляльки безликими, щоб вони насправді оберігали. У жодному разі не дозволялось надавати лялькам людських рис обличчя. Ляльки не повинні бути ні на кого схожими для того, щоб не заподіяти шкоди.
 
Лялечки з таким обличчям у багатьох народів відігравали роль оберегів, що мали охороняти сон і здоров’я дитини. Характер обличчя таких ляльок (особливо хрест), відсутність рук і ніг та спосіб виготовлення дає підставу пов’язувати їхні генетичні витоки з обрядами.
 
Убрання для таких лялечок також не шили. Його створювали, накручуючи тканину на обвислі краї полотна. На голову накладали волосся з конопель та головний убір: хустку або очіпок.
Осучаснені аксесуарами та одягом вузлові лялечки з відсутніми рисами обличчя й нині приваблюють дітей. Простий спосіб їхнього виготовлення дає змогу навіть дошкільнятам долучитися до процесу творення.
 
За порадами майстра Н. Черневської, спочатку роблять голову: у клаптик білої тканини щось накладають, надаючи об’єму круглої форми, і перев’язують ниткою. Так отримують голо-
ву і тулуб. Потім із кольорової тканини вирізають коло, посередині роблять дірочку й крізь неї протягують голову. Вирізають прямокутний фартушок та прикладають його до отвору кола і біля самої шиї перемотують яскравою стрічкою кілька разів. Прикріплюють до тулуба сукенку разом із фартушком. На свій смак роблять головний убір і очіпок, хустинку чи віночок зі стрічками. (Словесне пояснення супроводжують демонструванням — показом ведучого.)
 
Кожна лялька-мотанка повинна бути одягнена у вишиванку, спідницю та запаску. Всі елементи добирають відповідно до регіональних та географічних особливостей. Кожний з предметів одягу також виконує роль оберега: спідниця символізує землю, сорочка позначає три життєві часи — минуле, теперішнє та майбутнє. Обов’язковими вважались також такі атрибути, як різні барвисті та кольорові намиста або вишиванки, що символізували благополуччя й достаток. І, звісно, невід’ємним елементом одягу був головний убір. Це могла бути шапка, хустка або щось інше, але головний убір обов’язково повинен був бути на ляльці, бо він символізує зв’язок з небом.
 
Виготовлення вузлової ляльки (ляльки-мотанки)
Для створення такої ляльки-мотанки потрібно зовсім небагато: гарний настрій, декілька клаптиків тканини, бажано різної фактури та кольору, різнокольорові нитки, краще муліне, ножиці.
Практична робота вихователів.
 
Виготовлення шитої ляльки
Існувала велика група шитих ляльок, що виготовляли в різний спосіб, але всі вони були об’єднані й імітували людську постать (голова, тулуб, кінцівки). Таку лялечку виготовляли різних розмірів і вдягали на свій смак. На маленьку лялечку одяг не шили, а вирізали ножицями, бабі вдягали хустину, а дівці робили коси. (Демонстрування ілюстрацій та ляльок.)
 
До цієї групи належать певні різновиди ляльки.
Ляльку-бабу виготовляла дівка. Така лялька символізувала перехід дівочої долі до заміжжя.
Ляльку-мамку робили з лялечкою на руках і у колі дітей. Таку ляльку мати дарувала заміжній доньці, аби та завагітніла і з часом у сім’ї з’являлось маля.
Ляльку-дівку виготовляли для підлітка. Символізувала настання пори дівування, коли дівчина ставала нареченою.
Ляльку-утішницю дитині давали гратися не щодня. Виймали цю іграшку тоді, коли дитина плакала. На ручки ляльки вішали цукерки, маля гралося лялькою, з’їдало солодощі, заспокоювалося, й утішницю ховали.
Лялька-мотузянка (або забавлянка) — це перша лялька-іграшка. Таких ляльок у хаті було декілька, їх можна було підвішувати. Робили їх із ниток чи мотузок. Лялька-мотузянка була першим пристосуванням для тактильного масажу кінцівок малюка.
Ляльку-янгол робили перед похрещенням дитини мамою або хрещеною. Підвішували над правим плечем дитини біля ліжечка.
Лялька-семиручка — така лялька, як правило, означала жіночу сутність і свідчила про те, що жінка повинна встигати дробити декілька справ. Ну майже, як ми — все робимо одночасно. Такий оберіг чіпляли на кухні, поближче до печі.
Ляльки-нерозлучники — особливість таких ляльок у тому, що в них одна рука, яка і поєднує молодят. Така іграшка є прототипом сучасної ляльки, яку саджають на весільну машину. У давнину нерозлучників прив’язували до возу. Якщо хтось бажав молодятам лиха, то це все переходило в ляльок, а пара залишалася щасливою і жила без бід.
Ляльки-зерновушки — це амулети, які приносять у дім достаток, благополуччя, допомагають у досягненні успіхів у роботі. Головним у родині, звісно, був хліб. Ця лялька-оберіг символізувала щедрість урожаю і забезпечувала родині достаток.
Лялька-трав’яниця — ця лялька подібна до сучасної ароматерапії: у спідничку клали запашну траву на свій смак і пристосовували біля ліжка, аби вдихати запах зілля.
Ляльки-лихоманки в’язала найстарша жінка в родині на Різдво. Кожна лялька означала хворобу, яку має член родини. Цілий рік лихоманки висіли біля печі, а потім її спалювали. Таким чином хвороба відступала.
Лялька-спіралька, або лялька-безкінечність символізує Всесвіт.
Ляльку-господиню виготовляла матір для дочки перед весіллям. Ляльку робили без рук, що символізувало верховенство жінки-матері в родині.
Лялька-бажаниця є помічницею, що допомагає виконувати бажання своєї господині. Вона допомагає їх відчувати, усвідомивши перед цим, і чітко сформулювати своє бажання та своєчасно його відпустити.
 
ІІІ. Заключна частина (5 хв)
Педагог-майстер пропонує вихователям узяти до рук ляльки-мотанки.
 
Педагог-майстер . Шановні вихователі! Ви тримаєте в руках не лише екологічну, але й духовну чистоту, зокрема один із найдавніших символів української культури — українську ляльку-
мотанку.
 
Зроблені з любов’ю, я впевнена, вони стануть справжнім вашим оберегом. Сподіваюся, що вони радуватимуть вас своєю простотою і теплом, що з них виходять, надихатимуть на нові творчі досягнення, додаватимуть фантазії та креативності, пробуджуватимуть зацікавлення і прагнення до нашого, рідного народного мистецтва.
 

Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?

Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!

Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/

Dounload PDF

Відгуки читачів

  • Наталія Зубкова

    05 лютого 2019

    дчкую!!!

    Адміністратор:
    Доброго дня, Наталіє!
    Дякуємо за відгук і увагу до наших видань. Бажаємо успіхів в роботі та навчанні!

  • Галина

    03 лютого 2019

    Дякую! Матеріал цікавий. Підійде для гурткової роботи.

    Адміністратор:
    Доброго дня, Любове!
    Дякуємо за позитивний відгук та увагу до наших видань. Всього найкращого!

  • Надія Затенко

    31 січня 2019

    Щиро дякую.Буду використовувати у своїй роботі.

    Адміністратор:
    Доброго дня, Надіє!
    Дякуємо за увагу до наших видань.
    Бажаємо успіхів в роботі та навчанні!

  • Олена

    31 січня 2019

    Дякую. Обов'язково використаю цей майстер-клас у своїй роботі.

    Адміністратор:
    Доброго дня, Олено!
    Дякуємо за позитивний відгук та увагу до наших видань. Бажаємо успіхів!

  • Галина Чоста

    31 січня 2019

    Щиро дякую! Матеріал дуже необхідний, цікавий.Обов"язково використаю в роботі.Супер!

    Адміністратор:
    Доброго дня, Галино!
    Дякуємо за позитивний відгук та увагу до наших видань. Бажаємо успіхів!