Передплатна кампанія з січня 2019 закінчино! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Карикатура як особливе джерело історичної інформації

Бережна Т. С., ЗОШ № 13, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.


істина для вчителів історії дуже актуальна, адже ніхто так не відчуває впливу змін, як викладачі суспільствознавчих наук. Та в цьому, врешті-решт, сенс нашого життя — змінюватися задля вдосконалення. Сучасні педагогіка і методика пропонують безліч нових підходів з виховання дитини та викладання дисциплін. Воно й зрозуміло, новий час — нові стандарти. Але ж не все нове — завжди краще. Тому треба з усього «асортименту» запропонованих, рекомендованих нових методик обирати оптимальні, такі, які, без сумніву, зможуть допомогти учневі орієнтуватися у шаленому вирії інформації, вміло користуватися нею. Отже, йдеться про соціальну компетентність учнів, майбутніх активних громадян нашої країни.
 
Є одна незаперечна мета у вивченні історії — засвоєння фактичного матеріалу. Без цього неможливо вести мову ні про формування навичок аналізу документа, ні про вміння пояснювати події чи явища, бачити їхній взаємозв’язок, ні про розуміння історичного процесу. Далеко не завжди вчитель може передати школярам той мінімум знань про минуле, без якого історична освіта неможлива. Увага до проблеми зумовлена різноманітними труднощами, спричиненими як особливостями самого процесу засвоєння історичного матеріалу, так і специфікою його сприйняття кожним учнем. Одні діти гарно відтворюють те, що чули на уроці від вчителя, але вони не в змозі запам’ятовувати текст. Інші ж, навпаки, спираються виключно на текст і майже не можуть пригадати розповідь вчителя. Мало хто з учнів зараз користується переглянутим фільмом, прочитаним художнім твором для доповнення чи ілюстрування відповіді.
 
Як навчити дітей запам’ятовувати й відтворювати історичні факти? На що спиратися — на слухову, зорову пам’ять? Ймовірніше за все, що залежно від ситуації треба використовувати різноманітні засоби.
 
Я намагаюсь організовувати викладання так, щоб учень самостійно обрав комфортний персонально для нього прийом засвоєння історичних знань, оптимальний варіант вивчення проблеми. Та, як стверджують психологи, все ж 80 % інформації ми отримуємо через образи. І мені у викладанні предмета більше імпонує звернення до образності.
 
Отож наочність. На уроках історії вона відіграє велику роль. У своїх працях Л. М. Фрідман та І. Ю. Кулагіна визначають наочність як властивість, особливість психічних образів цих об’єктів. І коли говорять про образність тих чи інших предметів, то насправді мають на увазі наочність образів цих предметів. Труднощі мислення, відірваного від образної основи, цілком природні: образ — це не просто «підніжка» теоретичної думки, це його необхідна складова. Мислення, позбавлене елементів образності, ризикує стати сухим, формальним. «Образи і поняття містять одне одного, — писав французький психолог А. Валлон. — Потенційно вони перебувають одне в одному. Рух думки між ними — це не справжнє пересування, це серія додаткових орієнтацій».
 
Вміння мобілізувати образне мислення під час сприйняття навчального матеріалу значно полегшує його засвоєння. Наочність — це показник того, наскільки простим і зрозумілим для певної людини є психічний образ, який вона створює в процесі сприйняття, мислення та уяви. Тому не наочним може бути образ реального предмета чи явища, і, навпаки цілком уявлюваним може бути образ предмета, який реально не існує, а його створює наша уява. Уявність чи не уявність образу, який виникає у школяра, залежить переважно від його власних особливостей — рівня розвитку його пізнавальних здібностей, інтересів і схильностей і, врешті-решт, від запитів і бажання побачити, почути, відчути цей об’єкт, зрозуміти його, створити собі яскравий, зро-
зумілий образ цього об’єкта. Сам по собі, довільно уявний образ зазвичай не виникає. Він формується лише в результаті активної роботи, спрямованої на його створення, діяльності вчителя та учня.
 
До унікальних джерел, які містять багато інформації, належать плакати і карикатура.
 
Відтворити історію може не лише наука історія, а й свідомість пересічних громадян, народ. Він має унікальну форму осмислення тих подій, сучасником яких є. І це сприйняття часто-густо відрізняється від «офіційної лінії», тому виникають карикатура чи анекдот. Я хочу зупинитися на карикатурі, адже
вона є образом, що синтезує суспільні суперечності часу, за якого виникає.
 
Останнім часом карикатуру часто використовують автори підручників та посібників з історії та укладачі питань ЗНО. Вона несе важливу, своєрідну інформацію про добу, часом доповнюючи текстову інформацію, а часом виступачи самостійним історичним джерелом. Проте слід пам’ятати, що карикатури не можуть бути єдиним та об’єктивним джерелом характеристики процесів історичного розвитку, проте допомагають виявити їх основні тенденції.
 
Кандидат педагогічних наук П. В. Мороз вбачає методичну цінність карикатури в тому, що вона створює яскравий образ: «Карикатура коротко і яскраво резюмує суть історичного чи суспільного явища, події. Зміст більшості карикатур зрозумілий старшокласникам і дозволяє дістати уявлення про думки та настрої людей того часу. Проте варто звернути увагу учнів, що карикатури висловлюють думки щодо події, а не фактичну інформацію. Карикатурист дуже часто упереджений і не намагається в роботі відтворити об’єктивну точку зору або подати різні точки зору на проблему, оскільки висловлює замовний (інколи свій власний) погляд на подію, тобто створює через малюнок позитивне чи негативне враження, використовуючи при цьому певні стереотипи. Наприклад, художник може зобразити персонажа таким чином, що він здаватиметься таким, що заслуговує на довіру чи ні, міцним чи слабким, упевненим у собі чи таким, що вагається, патріотом чи зрадником тощо».
 
Проблемі методиці використання карикатур у структурі підручника присвячено публікації О. Желіби, Ю. Комарова, О. Пометун та уже згадуваного П. Мороза. Вони радять учителям: «…слід пам’ятати, що карикатура має певні особливості — її потрібно аналізувати більш ретельно, ніж плакати і в комп-
лексі з іншими джерелами, оскільки за своєю природою і суттю вони не можуть бути об’єктивними».
 
Інтерпретацію та аналіз політичної карикатури, розміщеної в підручнику, науковці пропонують здійснювати за таким алгоритмом:
1. Розгляньте уважно карикатуру. Яка дата її створення? Якій історичній події чи якому явищу вона присвячена?
2. Чи упізнаєте ви персонажів карикатури? Завдяки чому? Що вони роблять? Як вони одягнені? Наскільки реалістично чи гіперболізовано зображені персонажі? Якими засобами цього досягають?
3. Опишіть предмети, зображені на карикатурі. Наскільки реалістично чи нереалістично вони зображені?
4. Визначте символи, використані в карикатурі. Що вони означають? Чому художник помістив їх у малюнок?
5. Що означає підпис під карикатурою? Чи збігається він із сюжетом малюнку? Як ставиться карикатурист до персонажів чи події?
6. Які ідеї та політичні погляди, на вашу думку, сповідує автор малюнка? Яким чином це можна визначити? Чи згодні ви з інтерпретацією персонажів, подій,
явищ, яку подає автор карикатури?
7. Що ви знаєте про цю історичну подію, явище чи зображених на карикатурі історичних осіб з інших джерел інформації?
8. Яку нову інформацію ви дістали під час аналізу карикатури? Як вона співвідноситься з попередніми знаннями?
 
Учням необхідно надати можливість застосувати цей алгоритм декілька разів на заняттях під керівництвом вчителя, перш ніж вони зможуть використовувати його самостійно.
 
Дотримання такого детального алгоритму допоможе виробити в учнів відповідні навички, спостережливість, увагу, що вкрай необхідно під час аналізу та інтерпретації карикатур. Та кожна окрема карикатура потребує індивідуалізації — так би мовити, «своїх» питань.
 
 
Звернімося до деяких прикладів використання карикатур на уроках історії.
Аналізуючи російські карикатури часів Першої світової війни, пропонуємо такі завдання для учнів:
1. Чи був об’єктивним художник, створюючи карикатуру?
2. Які ідеї автор втілив у малюнку? Чиї інтереси вони відображали?
3. Чи відповідають ці ідеї даним інших джерел з історії Першої світової війни?
4. Як інформація, отримана під час аналізу карикатури, співвідноситься з іншими історичними джерелами?
 
Для порівняння учням можна запропонувати розглянути й проаналізувати за раніше наведеним алгоритмом реакцію тогочасних карикатуристів на відступ військ Російської імперії з Галичини влітку–восени 1915 року.
 
Досить часто використовують карикатуру під час висвітлення міжнародних відносин нового періоду історії. Показовою є французька карикатура кінця 1890-х років «Поділ Китаю європейськими державами та Японією».
 
1. Якій історичній події присвячена карикатура? Що допомогло вам це визначити?
2. Чи впізнаєте ви персонажів карикатури? Завдяки чому?
3. Чи збігається назва карикатури із її сюжетом?
4. Як карикатурист ставиться до зображених персонажів події?
5. Чи згодні ви з інтерпретацією персонажів та події, яку подає автор карикатури?
 
У радянський період офіційна карикатура служила політичним цілям: боротьбі із «зовнішнім ворогом — капіталізмом». Під час вивчення теми «Міжнародні відносини другої половини ХХ ст.» можна скористатися наведеною нижче карикатурою. Спочатку за алгоритмом наших науковців пропоную учням відповісти на питання. Потім намагаємося створити власний сатиричний погляд на подію.
 
Не оминали радянські карикатуристи і внутрішні окремі моральні недоліки суспільства «будівників соціалізму», висміюючи дармоїдство, пияцтво, прогули, бюрократизм тощо.
 
Чимало яскравих карикатур було в українському сатирично-гумористичному ілюстрованому журналі «Перець». Він присвячував увагу боротьбі зі спекуляцією, безпорадністю адміністрації, також побутовим справам. Під час вивчення теми «Повсякденне життя в роки загострення кризи радянської системи» доцільно використати карикатуру «Людські масштаби у бюрократичному штабі» з журналу «Перець».
 
Учням пропоную переглянути зображення, визначити, які вади радянської системи піддавались критиці, та відповісти на запитання.
1. Які групи населення зображені?
2. Чому в такій пропорції?
3. Яка вада суспільства піддається критиці?
4. Чи усунуто цю проблему в нашому суспільстві?
5. Які шляхи розв’язання цієї проблеми ви пропонуєте?
 
Тож підіб’ємо підсумок. Якщо ми маємо на меті вивчення школярами історичного минулого не у вигляді абстрактних понять, а щоб вони могли уявити собі реальний історичний процес, то необхідно навчити відтворювати це минуле різними засобами, тут і наочність відіграє провідну роль. Формування образного мислення засобами карикатури частково вирішує цю задачу. Карикатура — це своєрідний документ свого часу. Її перевага в простоті, виразності, легкості сприйняття.
 

Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?

Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!

Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/

Dounload PDF

Відгуки читачів