День учителя

А. П. Таланчук,

Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл.


1-й ведучий

Під небом, синім і високим,

Стежина вється чарівна,

Через простори, через роки

Веде до істини вона.

Туди, де сонце світить ясно,

До мрій, натхнення, сподівань...

Велика праця і прекрасна

Вести дітей в країну знань.

(Звучить аудіозапис щебетання пташок.)

(Виходять вчитель і діти.)

Вчитель. Це наш перший урок і я хочу, щоб ви його запамятали. Кожного дня ви бігали цією польовою стежкою і звертали очі до неба. Правда ж?

Діти. Так, правда.

Вчитель. Скажіть мені, яке воно? Я хочу, щоб кожен знайшов своє слово про небо.

Діти

Синє.

Блакитне.

Глибоке.

Прозоре.

Спокійне.

Воно ніби спить...

Може, йому холодно?..

Небо холодне, осіннє.

А он та хмаринка схожа на ведмедика!

Лагідне, любляче...

Дівчинка (  раптово запитує). Вчителю, а що таке любов?

(Усі щільним колом оточують вчителя.)

Діти. Розкажіть, розкажіть!

Учитель. Дав Бог людині молодість, безсмертя, і сказав: «Живи, працюй, будь володарем Землі». Минув час. Прийшов Бог поглянути, як живе людина. Дивиться: над ставочком хатка чепурна, садочком вишневим обсаджена, за нею на ниві хліб золотий колоситься. Чоловік у полі працює, а дружина йому обід несе. І побачив Бог в очах у чоловіка дивне світло.

Що це в очах у тебе, людино?

Любов.

Віддай її мені. Що хочеш проси за неї.

Не можу. Вона мені за всі твої дарунки дорожча.

Обурився Бог.

Коли так,— каже,— то будеш ти мені віддавати свою молодість і старітимеш з кожним днем.

Через деякий час повернувся вдруге. Бачить: сидять чоловік з дружиною біля хати і колиска коло них. І дивляться вони то на колиску, то у вічі одне одному. А в поглядіте саме незбагненне сяйво, тільки ще сильніше, ще яскравіше.

Он як! Тоді заберу я в тебе найціннішебезсмертя, і нехай кожна мить по краплині гасить твоє життя.

Втретє прийшов Бог до людини. Дивиться, сидить самотній згорблений дідусь, а в очах його світло таке ж непереможне і мяке, і водночас нове.

Що це в очах у тебе, людино?

Цепамять.

Вибач,— мовив Бог,— тепер я бачу, що твоя любов цінніша за молодість і безсмертя.

(Вчитель і діти виходять.)

2-й ведучий

Під небом, чистим і бездонним

Живе людина на землі,

Яка долає шлях невтомно.

Імя цим людямвчителі.

1-й ведучий

Щомиті мудрий скульптор вчитель

З граніту душу дістає,

І вчить дітей життя любити,

Бо скарб безцінний в нього є.

2-й ведучий

То скарб великої любові,

То ключ до кожного з сердець,

То сила думки, сила слова,

Знання прекрасного вінець.

1-й ведучий. Вчителі... Добрі і строгі, вимогливі і справедливі, молоді та з багаторічним стажем... Щодня летять на роботу, забуваючи про власну родину, віддають свою любов нам, не сподіваючись на подяку. Бо найкращою подякою для них стане колись почуте: «Така хороша людина! А це ж ваш випускник!».

2-й ведучий. В цей світлий осінній день вони святкують своє професійне свято. Тож приймайте вітання, наші любі, рідні вчителі!

(Виступ Бабок-Йожок.)

Не дивіться, що Яга,

Бо ходила в школу й я,

Не кривіться гірко:

Вчилась на «пятірки!»,

Вчили вчителі й мене,

Знаю букви «бе» і «не».

Це ж у школі свято!

Треба привітати!

Ви пробачте нам, що ми,

Як були колись дітьми,

Навіть на перервах

Вам псували нерви!

Приспів:

Розтягни міхи, гармошка,

Балалайка, дужче грай!

Нумо, нумо, бабка Йожка,

Пісню вчителям співай!

А директор в школі в нас

Всім покаже вищий клас!

Лагідна і люба,

Дуже її любим!

Завуч в школу як зайде,

Скрізь порядок наведе,

Розклад ідеальний,

В школі все нормально!

Педагогів колектив:

Що не візьмешто актив,

Трудяться, як бджоли,

Вже й живуть у школі!

Приспів:

Щоб жилося вам чудово,

Ми бажаєм щастя вам.

Нумо, нумо, в день святковий

Затанцюєм вчителям!

2-й ведучий. У кожного в житті була перша вчителька, яка взяла за руку і повела у світ. Навчила писати і читати, рахувати і малювати, співати і бачити різницю між двійкою і пятіркою. Вона допомагала, підказувала і зігрівала материнською ласкою. Наступна пісня лунає для вчителів молодших класів.

(А. Пугачова «А знаешь, все еще будет».)

Ви з першого класу з нами,

Ви нам стали, як рідна мама,

Називали нас дітлахами,

І завжди допомагали.

Сьогодні велике свято,

Ми вас хочемо привітати,

І любов вам подарувати,

За те, що ви нас навчали.

Приспів:

Пробачте нам всі провини,

Хай ваші здійсняться мрії,

Бажаємо вам терпіння,

Бо виховати людину

Важко, ми розумієм.

Сценка

(Стіл. На ньому купа зошитів і телефон. За столом сидить вчителька.)

Алло, синку, це мама. Ти вже уроки повчив? Ой молодець! А що задавали? Палички? Кружечки?.. Синку, я сьогодні затримаюсь на роботі. Ти не голодний? Там, в холодильнику, борщ. Ну все, цілую тебе.

Привіт, синку, це мама. Зі школи прийшов? Телевізор дивишся? А уроки повчив? А що задавали? Палички? Кружечки?.. Синку, ви їли? Немає нічого? А борщ? Доїли? Ну там у шафці вермішель. Водичка закипить, вкинеш. Не скучай, цілую.

Привіт, синку! Це мама. Ти вже уроки повчив? А що задавали? Приклади? Задачі?.. Ой молодець! А їв що? Немає? А вермішель? Закінчилась? Ну, там, у торбинці сухарі, ви їх водичкою розмочіть... Ага, бувай, цілую тебе міцно.

Алло, синку, привіт! Це мама. Як яка мама?.. Впізнав?.. От!.. Ти вже уроки повчив? А що задавали? (Пауза.) Синку, а в якому ти класі? Як?! Ти вже в інституті?!

(Виходять учні.)

Учителі ласкаві

Математичні вправи

Для нас приготували

Хоч голову зламай.

А фізики даремно

Принесли мікросхеми,

Бо вдома не читав я,

А кажуть: умикай.

В компютерній машині

Завис я у корзині.

Візьму кота я завтра,

Щоб мишку упіймав.

А потім я біологу

Продам його втридорога,

Бо буде він компютерний,

Із електронним «няв».

Учитель щось диктує,

Я в атласі малюю.

Я відкриваю новий

Незвичний континент.

Щоб потім на всесвітній

Вивчати різні битви,

Які там відбулися

В цей видатний момент.

З основами здоровя

Знайомили нас знову,

Прослухали уважно,

На хімію пішли.

Ми досліди проводили

Із різними кислотами,

Та школу не знешкодили,

Тайм-аут узяли.

Ми речення писали

В теперішньому часі,

А може і не в часі,

Ну точно в однині.

А на літературі

Якусь мініатюру

Ми весь урок складали

Про діло, і про дні.

Шевченка «Сон» читаю,

І сон мене долає,

Я очі продираю,

Нічого не збагну.

Піду в бібліотеку я,

Там, може, відпочину,

Забуду про проблеми всі,

Над книжкою засну.

З верстатом ми знайомі,

Працюєм без утоми,

Ми любим фізкультуру,

Футбол і карате.

Малюємо пейзажі,

Співаємо найкраще,

Що аж у коридорі

Луна весела йде.

Вивчаємо предмети,

Співаємо куплети,

Для вчителів хороших

Готові все зробить.

Клянемось перед школою

Завдання всі виконувать,

Уроки не прогулювать,

Предмети всі любить.

(Лунає дзвінок, всі тікають.)

1-й ведучий

Осінь прийшла, золота і прекрасна,

Падає сонячний лист,

Усмішки в школі, в очах вашихщастя,

Дня незабутнього зміст.

2-й ведучий

Ваша професіязірка на небі,

Дякуєм їй за тепло,

Щире спасибі за нашу потребу

Знати, чом сонце зійшло.

(Звучить спів пташок, проходять учитель і діти.)

Учень

Учитель!

Під шелест листя у саду

Я кожен рік до тебе йду.

Учителю! У майбуття

Ця стежка ляже крізь життя.

Ти вчив любити, жити вчив.

Ти цілий світ для нас відкрив.

І ми, наївні і малі,

Немов малята-журавлі,

Літати вчились, щоб колись

У синє небо піднялись.

Полетимо, а в тебе знов

У класі діти і любов.

Спасибі, вчителю, за те,

Що в тебе серце золоте,

За шелест листя у саду,

За те, що я до тебе йду.

Уклін вам, любі вчителі,

За вашу працю на Землі.

(Діти дарують педагогам квіти.)

(Завіса.)

 

 

   

Відгуки читачів

Залиште перший відгук.

Залишити відгук

Ваше ім'я
E-mail (не публікується)
Відгук
Введіть 3974
 
Догори