А ви вже оформили передплату на 2019 рік?

Оформити передплату за пільговими цінами

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Розвиток дитячої субкультури в сучасному соціумі

А. Павлова, вихователь-методист, спеціаліст вищої категорії, ДНЗ (ясла-садок) № 5, м. Красноград, Харківська обл.


Однією із засад Базового компонента дошкільної освіти України, що ґрунтується на основних положеннях Міжнародної конвенції ООН про права дитини, Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», інших нормативних актах стосовно дитинства, є збереження дитячої субкультури. Пропонуємо детальніше розглянути це поняття.
 
Світ дитинства — невід’ємна складова людського суспільства. Індивідуальний розвиток дитини відбувається не в соціальному вакуумі, а в багатоплановому спілкуванні зі світом дорослих і однолітків. Це добре видно на прикладі дитячих ігор, що моделюють доросле життя. Світ дорослої культури ніби накладається на дитяче світосприйняття, у якому провідна роль належить емоційно-чуттєвому фактору.
 
На його основі діти формують власний — дитячий світ, світ унікальної культури. Дитинство як особливий специфічний етап у розвитку особистості можна зрозуміти тільки через систему дитячих уявлень, образів, почуттів і настроїв, у яких дитина й сприймає культуру дорослих людей.
 
Передусім розкриємо сутність поняття «культура» та з’ясуємо, яке місце посідає будь-яка субкультура як елемент у загальному колі культури.
 
Слово «культура» походить від латинського «культивувати», тобто обробляти ґрунт, саме в такому розумінні його використовували до початку XVIII ст. Пізніше його почали використовувати стосовно людей, які відрізнялися витонченими манерами, начитаністю, музикальністю тощо. У повсякденній лексиці, на рівні масової свідомості, слово «культура» і дотепер асоціюють з вихованістю, художньою ерудицією. Майже всі визначення поняття «культура» збігаються в тому, що вона становить особливу форму організації життя людей, своєрідну картину світу, що транслюється кожному наступному поколінню.
 
Неоднорідність культурного простору, що стала очевидною в урбанізованому суспільстві, спричинила появу нового явища — «субкультури». Справжнього поширення цей термін набув у 1960–70-х рр. у зв’язку з дослідженнями молодіжних рухів.
 
Дитяча субкультура — це:
  • динамічне соціально-культурне автономне утворення, зі своїми морально-правовими нормами, мовленнєвим апаратом, своїм фольклорним надбанням та ігровим комплексом;
  • особлива система дитячих уявлень про світ, цінності, моделі поведінки і спілкування, своєрідна культура, що існує за власними специфічними й самобутніми законами, хоча й у полі загальної культури.
 
Більшість науковців одностайні: субкультура — це частина загальної культури, система цінностей, звичаїв, традицій, властива великій соціальній групі.
Дитяча субкультура — все, що створено:
  • людським суспільством для дітей;
  • самими дітьми.
 
Функції дитячої субкультури
  • культуроохоронна функція
  • функція соціалізації
  • психотерапевтична функція
  • прогностична функція
  • Культуроохоронна функція (збереження жанрів, усних текстів, обрядів, що на сучасному етапі втратили своє звучання і з функціональним оновленням перейшли з культури дорослих у дитяче середовище);
  • функція соціалізації (через елементи дитячої субкультури дитина легше адаптується в колективі, підкорюється груповим правилам);
  • психотерапевтична функція (завдяки дитячій субкультурі утворюється своєрідне «психологічне укриття», захист від несприятливих впливів дорослого світу);
  • прогностична функція (механізми дитячої субкультури допомагають дитині виробити готовність до розв’язання майбутніх проблем, сформувати алгоритм адекватної дії в складних життєвих ситуаціях, надають дітям можливість і простір для самореалізації).
 
Таким чином, завдяки дитячій субкультурі діти з покоління в покоління передають специфічні способи організації життя в дитячому товаристві, норми й цінності, елементи соціальної поведінки і стосунків з оточуючими. Компоненти дитячої субкультури сприяють підпорядкуванню дитини груповим нормам, її адаптації в дитячому середовищі, що забезпечує процес соціалізації дітей.
 
Структурні компоненти дитячої субкультури
  • Дитячий фольк лор
  • Дитячі ігри
  • Правовий кодекс
  • Дитячий гумор
  • Дитячі інтереси
  • Дитяча мода
  • Філософствування
  • Естетичні уявлення
  • Табуювання
  • Релігійні уявлення
 
Дитяча гра. Найважливіший компонент дитинства, під час якого дитина набуває досвіду взаємодії, освоює різні соціальні ролі. У грі відбувається її особистісне становлення. Науковці виокремлюють традиційні дитячі народні ігри (хороводи, рухливі ігри, військово-спортивні змагання тощо).
 
Необхідно звернути увагу на поширення комп’ютерних ігор, що також стали складовою дитячого простору. Комп’ютер нерідко заміняє дитині друзів, дитячі забави, інші життєві інтереси. Життя дитини істотно збіднюється. Сучасна дитина перебуває під впливом телебачення, відео. На жаль, більшість батьків не культивують естетичні/інтелектуальні смаки та інтереси дітей. Відсутність коментарів аналізу, естетичної чи моральної оцінки з боку дорослих спричиняє насичення дитячої картини світу негативними елементами дорослої культури.
 
Ігри можуть містити елементи дитячого фольклору (лічилки, прозивалки, дражнилки, мирилки, страшилки, загадки тощо), що ввібрав у себе соціальний та інтелектуальний досвід багатьох дитячих поколінь і надає дитині готові способи розв’язання життєвих проблем у дитячій спільноті, завдяки чому вона здійснює функцію виховання своїх членів. Наприклад, дражнилки тренують уміння відстоювати себе у разі нападів однолітків в адекватній формі словесного самозахисту (відповісти дражнилкою-відмовкою), емоційну стійкість і самоконтроль. Дитячий фольклор сприяє кращій соціалізації дитини.
 
Іншим компонентом дитячої субкультури є дитячий правовий кодекс (знаки власності, правила обміну, стягнення боргів, право старшинства, опікунське право у різновікових групах, право на використання певної території тощо). Ознаки власності виявляються тоді, коли дитина виявляє своє право на володіння якимось предметом (іграшкою, крейдою тощо), і не обов’язково, що це буде її власний предмет. Правила обміну діють, коли дитина бажає обмінятися якоюсь річчю з іншою дитиною. Найголовніше при цьому — обмін повинен бути рівноправним (за розмірами, важливістю для дитини). Саме дитячий правовий кодекс сприяє формуванню дисциплінованості дітей і вміння поводитися за певними правилами, що є важливою якістю під час організації ігрової та навчальної діяльності.
 
Невід’ємним компонентом дитячої субкультури є дитячий гумор (анекдоти, розіграші, «підколки», сучасні «приколи», пародії тощо). Цікаві кумедні дитячі вислови можна часто почути в повсякденному житті, а анекдотами можуть стати реальні ситуації. Важливо зазначити, що дитячий гумор відображає ставлення дитини до навколишнього світу і рівень її соціалізації. Водночас, саме в гуморі виявляються дитяча безпосередність і нестандартність мислення дитини.
 
Іншим важливим компонентом, притаманним саме дитячій субкультурі, є дитяча магія. Це і «виклики істот» (часто казкових або літературних), і забобони («Наступиш на тріщину на тротуарі — спину зламаєш»), і міфологічна творчість (закликання сил природи для виконання бажання, фантастичні історії-небилиці). Усе це пробуджує в дитини певні почуття (страху, хвилювання), що вона зазвичай не може відчути в повсякденному житті, але які є новими і цікавими для неї.
 
Іншим цікавим і властивим саме дитячій субкультурі компонентом є дитяча словотворчість. Одним зі специфічних виявів дитячої субкультури є перевертні (за назвою видатного дитячого письменника К. Чуковського). Їх використовують для позначення широкого кола словесних творів, у яких змінюється звичайний стан речей, заснований на здоровому глузді, змушують сумніватися у загальноприйнятих уявленнях про навколишній світ.
 
Невід’ємним компонентом дитячої субкультури є філософствування дітей (роздуми про життяі смерть, будову світу, пояснення причин незрозумілих явищ тощо). Процес дитячого філософствування виникає спонтанно і стає пізнавальною стратегією дитини. Важливими складовими дитячого філософствування є: сумнів; запитання, пов’язане з опануванням мовлення; рефлексія; дитяча логіка, що набуває переважно образної форми; гра як спосіб пізнання навколишнього світу. Таким чином, дитина стає творцем унікального власного світу, будує його за допомогою різних вражень і власної фантазії.
 
Іншим компонентом дитячої субкультури є естетичні уявлення дітей (виплітання віночків та складання букетів і композицій із квітів, трав, листочків дерев, створення тимчасових помешкань для ігор; улаштування «секретів» тощо). Вони сприяють розвитку емоційно-почуттєвої та вольової сфер дитини, формуванню її внутрішнього світу, духовності й моральності.
 
Важливо зазначити, що до світу дитячої субкультури належить такий компонент, як табуювання особистих імен у дитячих товариствах та наділення прізвиськами однолітків і дорослих. Прізвиська можна поділити на декілька груп, зокрема: такі, що відображають зовнішні ознаки дитини («рудий» — хлопчик з рудим волоссям, ластовинням на обличчі); що відображають ознаки зовнішності й особливості характеру («Колобок» — повнота й добродушність); що утворилися від імені чи прізвища; що відображають діяльність людини. Завдяки наділенню прізвиськами своїх друзів і дорослих дитина прагне самореалізуватися, виявити свою творчість.
 
Окрім того, діти мають певні релігійні уявлення (дитячі молитви, обряди). Цікавим є той факт, що дитина часто молиться про нездійсненні, але значущі для неї речі (аби завтра була гарна погода і можна було б піти на прогулянку). Релігійні уявлення сприяють формуванню внутрішнього світу дитини, її духовності. Водночас у них виявляється віра в неймовірне, казки й дива.
 
Щодо світу дитячої моди, то слід відзначити, що останнім часом спостерігається прорив у її розвитку: сучасні батьки визнають, що діти дедалі більше цікавляться яскравим модним одягом (зараз навіть відомі світові дизайнери виготовляють дитячий одяг), проте йому властиві ті самі тенденції, що й одягу для дорослих, зокрема: він стає більш відвертим, коротким, сексуальним. Інколи батьки запевняють, що й самі б надягли той одяг, який носить їхня дитина. Зникають межі між світом дорослих і дітей, усуваючи дитячу специфіку.
 
Наявні проблеми в розвитку дитячої субкультури:
  • змістова спустошеність окремих її прошарків (ігор, фольклору, правових норм);
  • збідніли зміст і форми ігор, зникли колективні ігри;
  • спростилися види дитячої творчості, усні тексти;
  • посилився негативний вплив дорослої культури, провідниками якої є батьки та значущі дорослі (ненормативна лексика, дорослі ігри, жарти, низькокультурні пісні, танці, сексуально відверті та агресивні елементи одягу, мультфільми та кінофільми, сповнені насильства, агресії тощо).
 
Усі ці проблеми маємо розв’язати ми, дорослі,— вихователі та батьки, аби якомога довше зберігати для наших дітей чарівний світ під назвою ДИТИНСТВО!
 
 

Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?

Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!

Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/

Dounload PDF

Відгуки читачів