А ви вже оформили передплату на 2019 рік?

Оформити передплату за пільговими цінами

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Наочність на уроках природознавства

Автор-укладач О. В. Андрущенко, ЗОШ № 51, м. Харків

Для формування уявлень та понять про природні об’єкти необхідно використовувати різні засоби навчання.
Наочність — один із важливих принципіввикладання навчальних предметів загаломта природознавства зокрема. Вона робитьнавчальний процес більш різноманітним таефективним, полегшує розуміння та засвоєння учнями нового матеріалу.

Засоби наочності з природознавства умовно можна поділити на дві групи:
1) засоби для безпосереднього чуттєвого пізнання (натуральні об’єкти) — це об’єкти живої і неживої природи, наприклад, колекції корисних копалин, гербарій, різноманітні колекції комах тощо;
2) засоби для опосередкованого чуттєвого пізнання. Найпоширенішими й простими є образотворчі засоби, зокрема навчальні картини, таблиці, фотографії тощо. Навчальні таблиці — це засоби наочності, на яких інформацію про цілісні об’єкти природи або їх частини подано у певній логічній послідовності з допомогою фрагментарних малюнків, текстів, цифрової інформації тощо. Навчальні картини створюють спеціально до відповідних тем. Картина дає змогу створити просторове уявлення про об’єкти та їхнє місце у природі, побачити зовнішні взаємозв’язки між елементами природи. За сучасних можливостей використання проектної техніки дедалі ширше використовують відеоматеріали, комп’ютерні моделі. Незамінними залишаються фізичні моделі, насамперед глобус і телурій. Телурій допомагає учням зрозуміти, як відбувається рух Землі навколо Сонця, з’ясувати причини зміни дня і ночі, їх тривалість у різні пори року. А глобус дає уявлення про форму нашої планети, взаємне розташування об’єктів Землі.
 
До наочних методів належать спостереження. Не всі ознаки предметів і явищ безпосередньо сприймаються. Окремі з них, а саме якісні характеристики, виявляються за допомогою приладів, а інші — під час зміни предмета, явища або умов існування. У зв’язку з цим пізнання природних об’єктів, крім спостережень, вимагає проведення дослідів і практичних робіт.
 
На уроках природознавства багато дослідів проводять демонструвально. Учні спостерігають за ходом досліду. Враховуючи, що явища та процеси в живих організмах відбуваються поступово і мають доволі значний термін, більшість навчальних дослідів рекомендують проводити в позаурочний час. Для цього учнів потрібно ретельно готувати: сформулювати тему і мету досліду, визначити конкретні завдання, послідовність проведення спостережень, оформити результати. У такий спосіб можна зосередити увагу учнів на сприйнятті та осмисленні того, що буде демонструватись.
 
Навчальний дослід — це елементарний навчальний експеримент. Він, як і спостереження, є одним із важливих методів накопичення чуттєвого досвіду. Обов’язковим елементом досліду є створення спеціальних умов для проходження явищ, процесів. Тому виконання дослідів вимагає певного обладнання (приладів і матеріалів). Деякі прилади можуть зробити самі учні, а це має особливо велику користь, бо така діяльність поєднує безпосередню участь школярів у виконанні певної роботи (моторна діяльність) з одночасним її осмисленням. На основі цього формуються стійкіші знання і практичні уміння.
 
Виникає питання: «А чи потрібно у вік бурхливого розвитку комп’ютерних технологій займатись виготовленням елементарних пристроїв?». На це питання необхідно відповісти стверджувально, бо конструювання пристроїв будить творчу думку учнів, спрямовує її на пошук більш досконалих зразків, сприяє закріпленню знань. Правильно організована робота закріплює корисні трудові навички, соціалізує учнів.
 
Під час самостійного виготовлення учнями наочних посібників необхідно дотримуватись загальних вимог. Ось вони:
  • науковий зміст;
  • доступність для розуміння;
  • простота виготовлення;
  • методична ефективність;
  • безпечність;
  • вартість (більша частина таких виробів може бути виготовлена з того, що можна знайти вдома — це папір, картон, ножиці, олівці, клей, скоч, порожні коробки, повітряні кульки, соломка для коктейлів, дерев’яні палички, алюмінієва фольга, порожні пляшки та інші доступні недорогі матеріали).
Пропонуємо декілька розробок нескладних дослідів. Сподіваємося, вони допоможуть учителеві ознайомити дітей зі світом природничих наук.
 
«Швидкі сходи» (для демонстрування біологічних явищ)
Що робимо:
1. Візьміть горох, квасолю або боби.
2. Замочіть насіння наполовину водою. Залиште на добу. За цей час вони повинні прорости.
3. Візьміть невелику банку і заповніть її туалетним папером або серветками. Налийте в банку воду, щоб папір був нею просякнутий.
4. Покладіть проросле насіння в банку, розмістивши між стінкою і папером, щоб мокрий папір щільно прилягав до насіння.
5. Поставте банку в тепле затемнене місце. Перевіряйте її щодня і в міру необхідності доливайте воду.
6. Коли насіння розростеться, переставте банку на освітлене місце, наприклад на підвіконня. Не забувайте перевіряти папір — він має бути вологим.
 
Що відбувається:
Коли насіння росте в землі, ми не можемо побачити таїнство його проростання. А цей експеримент дозволяє переконатися в тому, що як би ви не кинули насіння в ґрунт, корінець обов’язково розгорнеться вниз, а паросток потягнеться вгору.
 
«Виверження вулкана» (для демонстрування хімічних явищ)
Що робимо:
1. Візьміть порожню маленьку пляшечку і насипте всередину харчову соду (1 столову ложку).
2. Поставте її в миску з піском, прикопавши так, щоб з піску було видно трохи шийку.
3. В іншій баночці змішайте мийний засіб для посуду (кілька крапель), харчовий червоний барвник (наприклад, для фарбування великодніх яєць) і оцет.
4. Влийте цю суміш в пляшечку з содою.
 
Що відбувається:
Оцтова кислота вступає в реакцію з харчовою содою. При цьому утворюється вуглекислий газ. У результаті бурхливої хімічної реакції виділяється багато бульбашок, які
спрямовуються вгору. Суміш завирує так сильно, що «вулкан» почне вивергатися. Червона суміш потече вниз по піщаній горі, немов потоки лави.
 
 
«Сопілка» (для демонстрування звукових явищ)
Що робимо:
1. Візьміть соломинки для коктейлів. Якщо у них є гофрований згин, відріжте коротеньку частину.
2. Першу соломинку залиште такої довжини, як вона є. Другу зробіть коротшою на 1 см. Третю — ще на 1 см коротшою і так далі.
3. Тепер розташуйте соломинки в ряд у міру зменшення довжини і добре склейте їх липкою стрічкою. Зверніть увагу на те, щоб верхні частини соломинок були на одному рівні.
4. Піднесіть верхній кінець сопілки до губ і подуйте в соломинки.
 
Що відбувається:
Звук у кожній соломинці утворюється, коли повітряний потік з рота розрізається по краю соломинок. Висота звуку залежить від довжини соломинки, у якій вібрує стовп повітря, тобто соломинки різної довжини видають різні звуки. Чим більше соломинок буде в сопілки і чим менше вони будуть відрізнятися по довжині, тим різноманітнішими будуть відтінки звуку.
 
 
 
«Винаходимо телефон»
Що робимо:
1. Візьміть два паперових стаканчики.
2. У центрі денця кожного шилом проколіть маленький отвір.
3. Один край міцної нитки просмикніть в отвір стаканчика і прив’яжіть до нього шматочок сірники або зубочистки, щоб закріпити нитку всередині.
4. Другий край нитки просмикніть в отвір іншого стаканчика і також прив’яжіть до сірника або зубочистки.
 
Що відбувається:
Поки нитка висить вільно, телефон не працює. Щоб він почав працювати, потрібно натягнути нитку. Один стаканчик візьміть собі, другий дайте своєму другові, і починайте розходитися в протилежні боки, поки нитка не натягнеться. Дуже важливо, щоб вона ні до чого не торкалася, інакше звукові хвилі не дійдуть за призначенням. Тепер можна поговорити. Одна людина використовує свій стаканчик як мікрофон, а друга — як динамік. Говорити з цього телефону можна тільки по черзі.
 
«Кольорова дзиґа» (для демонстрування світлових явищ)
Що робимо:
1. За допомогою циркуля накресліть на білому картоні коло радіусом 5 см.
2. Виріжте коло.
3. Тепер розділіть коло на сім однакових секторів.
4. Розфарбуйте один сектор червоним кольором. Наступні сектори за годинниковою стрілкою розфарбуйте помаранчевим, жовтим, зеленим, блакитним, синім і фіолетовим (кольори веселки).
5. Зробіть отвір у середині кола і застроміть у нього зубочистку.
6. Одягніть на зубочистку трубочку для коктейлю. Тримаючи трубочку, сильно розкрутіть коло.
 
Що відбувається:
Коли коло обертається дуже швидко, ви не встигаєте розгледіти окремі кольори. Веселка зливається, і коло здається білим. Білий — це сума всіх спектральних відтінків (так ще називають веселкові кольори).
 
«Повітряний замок»
Що робимо:
1. Налийте у склянку воду вщерть. Покладіть зверху листівку так, щоб вона закривала стакан.
2. Притискуючи листівку до склянки рукою, переверніть його догори дном. Приберіть руку.
Що відбувається:
Листівка не падає, вода не виливається, тому що повітря тисне на неї знизу і притискає до краю склянки.
 
«Сонячна піч»
Що робимо:
1. Візьміть миску і викладіть її фольгою. Притисніть пластилін до денця миски посередині.
2. До одного кінця трубочки для коктейлю покладіть шматочок зефіру, а інший застроміть у пластилін.
3. Закрийте миску прозорою поліетиленовою плівкою для харчових продуктів і винесіть її на сонці.
4. Нахиліть миску так, щоб промені сонця падали на неї прямовисно і зафіксуйте її за допомогою камінчиків. Почекайте 15 хвилин.
5. Зефір почне плавитися. Будьте обережні: розплавлений зефір може виявитися дуже гарячим.
 
Що відбувається:
Прозора поліетиленова плівка пропускає в «піч» сонячне світло і в той же час утримує всередині її тепло. Фольга відбиває сонячні промені, вони нагрівають повітря в «грубці», а разом з ним і зефір. Оскільки повітря з «грубки» нікуди не йде, воно розігрівається, і грудочка зефіру врешті розм’якшується.
 
«Сонячне коло»
Що робимо
1. Покладіть тарілку на аркуш картону і обведіть її олівцем. Виріжте коло.
2. Притисніть шматочок пластиліну до середини кола і застроміть у нього паличку.
3. Покладіть коло на відкрите місце, щоб на нього не падала тінь від будинків і дерев.
4. Придавіть коло каменем, щоб його не віднесло вітром.
5. Прокресліть пряму, вздовж якої падає тінь від палички на сонячне коло. Стежте, щоб коло залишалося в одному і тому самому положенні. Зафіксуйте час.
6. Положення тіні протягом дня змінюється. Щогодини відзначайте нове положення тіні. Зверніть увагу на те, як змінюється її довжина.
 
Що відбувається:
Земля обертається навколо своєї осі, а нам здається, що сонце протягом дня переміщається небом. Вранці і ввечері тіні, що відкидаються паличкою, найдовші, тому що  сонце стоїть низько. Опівдні воно високо в небі, і тінь від палички коротка. Наше сонячне коло — це сонячний годинник. Схожі пристосування люди використовували до винаходу справжнього годинника. Ви можете використовувати сонячне коло для того, щоб простежити за рухом Сонця в різні пори року.
 
«Висячі кристали»
Що робимо:
1. Налийте у дві банки гарячу воду. Насипте в кожну по шість чайних ложок харчової соди. Якщо на дні банок утворився осад, значить, сода більше не розчиняється. Якщо осаду немає, додайте ще соди.
2. Залиште банки за кімнатної температури, помістивши між ними блюдце.
3. Відріжте вовняну нитку завдовжки 50–60 см. До кінців нитки прикріпіть скріпки і опустіть їх у банки. Канцелярські скріпки розтягують нитку. Вовняна нитка повинна провисати, але не торкатися блюдця.
4. Залиште банки на тиждень. За цей час на нитці виростуть кристали, і вона провисне до блюдця.
 
Що відбувається:
Вовняна нитка вбирає розчин соди. Коли вода випаровується, сода залишається на  нитці, і на ній поступово виростають кристали. Розчин так добре всмоктується ниткою, що навіть капає з неї на блюдце, і на ньому теж виростають кристали соди.
 
«Чорнило-невидимка»
Що робимо:
1. Налийте столову ложку лимонного соку в блюдце. Умочіть у нього пензлик і намалюйте картинку на тонкому папері.
2. Дайте паперу висохнути. Картинка залишиться невидимою, але якщо ви потрете папір восковою свічкою, вона проявиться.
 
Що відбувається:
Лимонний сік містить кислоту. Вона роз’їдає волокна паперу і розпушує його. Ми цього не бачимо, поки не потремо папір восковим олівцем. Ті місця, на яких був сік, потемніють.
 
«Смерч у банці»
Що робимо:
1. Наповніть водою банку на дві третини. Додайте по чайній ложці рідини для миття посуду і оцту.
2. Закрийте банку кришкою і збовтайте по колу. Ви побачите в банці схожий на смерч вихор.
Що відбувається:
Рідина в банці утворює воронку, схожу на смерч. Справжній смерч являє собою стовп обертового повітря, у верхній частині якого утворюється воронка. Виникає він через різницю температур в атмосфері і залежить від зміни напрямку вітру.
 
«Дощомір»
Що робимо:
1. Відріжте верхню частину пластикової пляшки. Переверніть її і вставте в нижню частину пляшки у вигляді воронки.
2. Прикладіть лінійки вертикально до пляшки і за допомогою маркера нанесіть міліметрову шкалу.
3. Тепер поставте свій дощомір у дощовий день на добу на вулицю. Щоб пляшка стояла вертикально і не падала від вітру, зміцніть її камінчиками або прикопайте в землю.
 
Що відбувається:
Якщо на вулиці піде дощ, ви за шкалою побачите, скільки рідини зібралося в пляшці. Відомо, що 1 мм зібраних опадів завжди відповідає 1 літру на 1 квадратний метр.
 
«Шланговий рівень»
Що робимо:
1. Візьміть 2 порожні пластикові пляшки (або найбільші одноразові шприци, голки і поршні не знадобляться). В обох пляшок відріжте денце.
2. У кришках пляшок шилом зробіть по одному отвору і ножицями розширте їх.
3. Уставте в отвори кінці шлангу і зафіксуйте їх рідким клеєм (на шприци досить просто надіти шланг, який можна взяти від використаної системи для крапельниці).
4. Дайте клею добре висохнути.
5. Наповніть пристосування водою.
6. Візьміть у кожну руку по пляшці. Шланг має вільно звисати між ними. Тепер по черзі піднімайте пляшки.
 
Що відбувається:
Вода в обох пляшках буде завжди на одному рівні. Коли ви піднімаєте одну пляшку, рівень води в ній виявиться трошки вище, але дуже швидко опуститься і зрівняється з рівнем у другій пляшці. Досвід демонструє гідростатичний парадокс. Це означає, що тиск рідини в посудині залежить не від її форми, а від рівня заповнення рідиною. Отже, рівень води у верхній і нижній пляшках буде однаковим. У подібних посудинах вода перебуває на однаковому рівні, оскільки тиск повітря на воду завжди однаковий. Такі посудини називаються сполученими.
Шланговий рівень — це прилад, за допомогою якого висоту можна зробити рівною.
 

Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?

Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!

Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/

 
Dounload PDF

Відгуки читачів

  • Олександра Шевельова

    20 червня 2018

    В роботі надаються гарні розробки нескладних дослідів й експериментів, які безумовно будь-який урок зроблять цікавим. Дякую.

    Адміністратор:
    Доброго дня, Олександро!
    Дякуємо за Ваш розгорнутий позитивний відгук та увагу до наших видань!