Передплатна кампанія з січня 2019 закінчино! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Зустріч поколінь (для учнів випускних класів)

І. А. Ганжала, заступник директора з виховної роботи Монастирищенського НВК «Ліцей – ЗОШ І–ІІІ ступенів “Ерудит”»

«Зустріч поколінь» — це зустріч людей поважного віку, які прожили неабияке життя: учасників Другої світової війни, ветеранів праці, людей, у яких попереду ще половина життя: афганців і чорнобильців; молодих людей, у яких попереду більша частина життя; учасників АТО і випускників школи, які стоять на порозі дорослого життя. Усі ми різні, але нас об’єднує те, що живемо в одній країні, в один час, ми люди зі своїми поглядами на життя й між собою тісно пов’язані: батьки, діти, внуки, правнуки. Проблема батьків і дітей — одвічна. Ще до нашої ери писали, що діти не слухають своїх батьків, не хочуть їх розуміти.

Мета заходу: наблизитись до розуміння, побачити інші покоління їхніми очима, надати уваги одне одному, поділитись думками.
 
ХІД ЗАХОДУ
1-й ведучий. Тим, хто в боротьбі за волю й кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах присвячується!
2-й ведучий. Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість і найдорожче — життя — присвячується!
1-й ведучий
І знову, в котрий це вже раз
Зійшлися ми в одній родині,
Щоб пом’янути славний час,
Коли в офіру Батьківщині
Себе принесли кращі з нас.
 
Трансляція відеоролика, на якому О. Пономарьов виконує пісню «Заспіваймо пісню за Україну!».
 
1-й ведучий. Шановні присутні! Сьогодні в нашій залі зібрались декілька поколінь, щоб поговорити про життя. Це люди поважного віку, які прожили велике життя; учасники Другої світової війни, ветерани праці, люди, в яких попереду ще половина життя; афганці й чорнобильці; молоді люди, в яких попереду більша частина життя; учасники АТО і випускники школи, які стоять на порозі дорослого життя. Усі ми різні, але нас об’єднує те, що живемо в одній країні, в один час, ми люди зі своїми поглядами на життя й між собою тісно пов’язані: батьки, діти, внуки, правнуки. Проблема батьків і дітей — одвічна. Ще до нашої ери писали, що діти не слухають своїх батьків, не хочуть їх розуміти. Мета нашої зустрічі — наблизитись до розуміння, побачити інші покоління їхніми очима, надати уваги одне одному, поділитись думками.
 
2-й ведучий. Ми раді вітати вас усіх в нашому навчальному закладі. Тут присутні дорогі нам гості: (називає прізвища присутніх ветеранів).
1-й ведучий. Слово надаємо голові ветеранської ради ______.
 
Звучить вальс «Пушинка». Демонстрування документальної хроніки — фото ветеранів району.
 
2-й ведучий
До обеліска я в задумі стану,
До сивини своєї на путі.
Скажу «спасибі» тихо ветерану,
Що вдруге народив мене в житті.
На картах не знайти мої дороги —
Мій бойовий, мій босоногий шлях.
За вбитим батьком йшов до перемоги
Траншеями по спалених полях.
Сльоза зорі стоїть над обеліском,
Сховавши клопоти людські і сни.
Сьогодні треба поклонитися низько-низько
Усім, хто не прийшов з війни!
 
1-й ведучий. 1941 рік, червень, суботній день. Люди готувалися до недільного відпочинку. Червень — найчарівніша пора в Україні. Уявіть собі: усе навкруги в красі та силі… Розквітають сади і луки, з поля чути п’янкий аромат скошеної трави… І раптом — війна.
 
2-й ведучий
Вставай, країно зоряна,
У ярості вставай,
Вставай ніким нескорена,
Хай гине сила темная,
Із тьми не вирина.
Іде війна священная,
Народна йде війна.
Пісня «П’є журавлик воду».
 
2-й ведучий. Звісно, там на фронті кохання було іншим. Кожен знав, що ти можеш кохати зараз, а через хвилину цієї людини уже може не бути. У тому коханні не було сьогодні, не було завтра…
Тож якщо кохали, то кохали. У всякому разі там не було нещирості, тому що досить часто таке кохання кінчалось фанерною зіркою на могилі.
Пісня «Пізня вишня».
 
1-й ведучий. А зараз ми хочемо запропонувати усім учасникам нашої «Зустрічі поколінь» відповісти на декілька життєвих запитань.
Запитання
1. Чим цікава ваша молодість, чи іншим поколінням було цікавіше?
2. Чи збулись ваші мрії?
3. Щоб ви порадили молодим або старшим?
4. Які події мали велике значення або змінили ваше життя?
5. Які радісні або веселі події запам’ятались найбільше?
6. Чи пам’ятаєте своє перше кохання й коли це було?
7. Що, на вашу думку, найважливіше в житті?
8. Що ви хотіли б змінити в своєму житті, якби була така можливість?
9. Чи є такі моменти в житті, яких ви сьогодні не зробили б? Ваша порада для інших у таких ситуаціях.
10. Ваші побажання.
 
2-й ведучий
Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.
Весна іде квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів.
О, весно красна, ти ще не забула
В історії своїх жахливих днів!
 
Пісня «Батьківський дім».
 
2-й ведучий. Яке здавалося б, несумісне словосполучення «діти війни». Адже слово «діти» суголосне зі словами «радість», «щастя», «життя». Та події 1941–1945 років чорним круком влетіли в країну дитинства тих, хто тільки народився, хто робив перші босоногі кроки батьківськими стежками, хто вже пізнавав ази науки в школі, хто відчував перші дотики кохання. Вони перервали материнську колискову для немовляти й відкрили чоботом двері оселі. А замість веселого шкільного дзвоника — вибухи снарядів… Роки війни — це горе і сльози, страждання і розпач. Та ще страшнішими вони виринають у пам’яті дітей. Що пам’ятають діти війни?
 
1-й ведучий. Діти війни — сьогодні це літні, але добрі,чесні й скромні люди, далекі від юриспруденції. Однак це вони пережили лихоліття, страшну бідність, холод і голод, а своє втрачене дитинство, молодість і здоров’я віддали державі, яким пишалися, і як справж ні й гідні сини і дочки, є гордістю Вітчизни.
 
2-й ведучий. 26 квітня! У пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути його, викреслити з нашої пам’яті неможливо.
Перегляд відеоролика «Чорнобиль 26 квітня».
 
2-й ведучий
Чи буде квітень, як завжди
Дарунком весняної здоби.
Чи власним іменем біди
Ми назвемо його Чорнобиль?
Чи, може, викреслим його
З календарів своїх допоки
Нас теплий грітиме вогонь
Ще не відкритих ізотопів?
Безмежна мисль, немає меж,
Її спинити годі!
І ти, Чорнобилю, ти теж
Не маєш меж сьогодні.
Пісня «На Чорнобиль журавлі летіли».
 
1-й ведучий. 23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що в буремні 90-ті ХХ століття Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще чотири роки потому ми з вами не знали багатьох слів, пов’язаних із війною. Тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще два роки назад ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні — героям слава!», а тепер ці слова набули нового змісту.
 
2-й ведучий. Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, й ні в кого немає сумніву, що ці герої — хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.
 
1-й ведучий. Слова «Слава Україні — героям слава!» перестали бути просто вітанням, це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися й пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є свідченням справжнього патріотичного подвигу.
 
2-й ведучий. Коли перед очима кадри з новин, фото поранених і загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положимо за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.
 
1-й ведучий. Не можемо ми не згадати про події, які сталися лютневими днями на майдані Незалежності. Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість із них молоді, сильні. Ті, що тільки починали жити.
Пісня «Не твоя війна».
 
1-й ведучий
Не плач, кохана, чуєш, я живий,
Не міг тобі раніше подзвонити.
То був страшний, запеклий, довгий бій,
Та ми не мали права відступити.
Скажи хоч слово, мила, не журись,
Утри сльозу й нарешті посміхнися.
А ще молись, за нас усіх молись,
І матері від мене поклонися.
Цілуй дітей і батькові привіт,
Скажи, його «Кобзар» тепер в нагоді:
Ми з хлопцями завчили «Заповіт»,
Під обстрілом читаємо відтоді.
 
2-й ведучий
Пробач, рідненька, знову мушу йти,
І не питай, куди тепер рушаю.
Мене чекають прокляті світи,
Коли вернусь, я й сам уже не знаю.
Вона в сльозах стискає телефон,
Пусті гудки, в душі гроза лютує.
Та він живий, то був поганий сон,
Її любов його таки рятує!
А він десь там, де небо у вогні,
Боронить свою землю від навали.
Він вже давно не лічить ночі й дні,
Він робить все, щоб ми війни не знали!
1-й ведучий. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять усіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу і волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли, як зорі.
 
2-й ведучий. Тож запалимо свічки пам’яті солдатамвизволителям Другої світової, героям-афганцям, героям-чорнобильцям, героям Небесної Сотні, усім героям, які боролись за незалежність нашої України.
Пісня «Не спи, моя рідна земля!».
 
1-й ведучий. Нехай кожен із нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню — частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони житимуть у нашій пам’яті!
Пісня «Запалюю свічу» (воїнам АТО).
 
1-й ведучий. Сьогодні давайте подумки згадаємо тих, хто пішов від нас, хвилиною мовчання. Хвилина мовчання.
 
2-й ведучий. Від середини липня 2014 року Збройні сили Російської Федерації почали брати пряму участь у бойових діях проти Збройних сил України. Підрозділи Збройних сил Росії діють як із території Російської Федерації, так і безпосередньо на території України.
Трансляція відеоролика Скрябіна «Українська війна — АТО».
 
1-й ведучий
Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів:
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам’ять в людей і живуть матері,
Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
2-й ведучий
Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось всі ми низько до землі їм,
Квітами устелим їх тернистий шлях.
Вручення квітів ветеранам.
2-й ведучий. Кожному воїну присвячується. Пробачте нам нашу душевну сліпоту.
 
1-й ведучий
Про що мовчать сумні солдата очі?
Про те, що нам не варто говорить:
Про жах війни, про молитви щоночі,
Про те, як тяжко друзів хоронить…
Що сховано за посмішку солдата,
Таку гірку, що сльози на очах?
Останнє слово мудрого комбата…
Чи власний непоборний дикий страх…
Страшна війна так швидко все змінила…
Чому черствіють молоді серця?
Мов ангели, що в них забрали крила
Й тепер нема до неба вороття…
Вони мовчать, щоб ми таки почули,
Щоб ми відкрили злякані серця:
Згадайте їх, вони ж нас не забули,
Вони для нас виборюють життя!
 
1-й ведучий. Шановні ветерани, ми дякуємо вам за вашу зустріч із нами. Ми зичимо вам міцного здоров’я, довголіття, хай цього дня вас і всіх нас оберігає Господь від різного лиха.
 

Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?

Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!

Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/

Dounload PDF

Відгуки читачів