Передплатна кампанія з січня 2019 закінчино! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Домашнє завдання на літо з «Основ здоров’я» для учнів основної школи

В. І. Шахненко, м. Харків

Від автора

Як показали наші дослідження [8], 22 роки у вітчизняній школі викладаються здоров’язбережувальні навчальні предмети, а здоров’я учнів продовжує погіршуватись. І однією з причин цього є те, що курс «Основи здоров’я» ще не став здоров’яформувальним предметом, бо недостатньо готує учнів до ведення здорового способу життя. Щоб у якійсь мірі виправити цей недолік, ми пропонуємо в кожному класі опитати учнів, чи загартовуються вони.
 
Перед закінченням навчального року ми пропонуємо кожному учневі завести Індивідуальну оздоровлювальну програму [7], до якої занести заходи духовного розвитку та фізичного самовдосконалення, серед яких чільне місце має посісти загартовування. Із цими планами учнів мають ознайомитись учитель основ здоров’я, класний керівник, учитель фізичної культури, шкільний медпрацівник та батьки. Для вчителя основ здоров’я ми пропонуємо матеріали щодо цього питання.

ЗАГАРТОВУВАННЯ

Серед видів загартовування можна використовувати такі: повітряні і сонячні ванни, водні процедури (умивання до пояса прохолодною водою, холодне обтирання, контрастні ножні ванни та
інші) і ходіння босоніж.
 
1. Поняття про загартовування. Вимоги до його проведення
 
 
Застудні захворювання можна пояснити нездатністю слизових оболонок підтримувати сталий температурний режим. У нетренованих людей температурний режим порушується і від охолодження чи в результаті стресу імунна система послаблюється, а агресивність хвороботворних бактерій посилюється. Стан імунної системи можна перевірити дуже просто: якщо дрібні поранення швидко загоюються, а нежиті, ангіни, бронхіти мають нормальний перебіг, тобто тривають стільки, скільки мають тривати (один-два тижні — це час, потрібний для вироблення імунітету до нового збудника захворювання), значить, імунна система у нормальному стані. Звісно, щоб не захворіти на застуду, потрібно загартовуватися. Як вважав М. Амосов, методика загартування дуже проста: потрібно легко одягатися. Захистом від холоду є рух. Проте, крім цього, існують розроблені фізіологами і фахівцями з фізичної культури правила і методики загарто вування.
 
Перш за все успіх організації загартовування залежить від дотримання таких принципів:
1) Психологічна підготовка до загартовування, тобто формування бажання загартовуватися.
2) Урахування індивідуальних особливостей (вік, фізичний розвиток, стан здоров’я) і постійний самоконтроль за результатами.
3) Врахування кліматичних умов регіону.
4) Поступовість у збільшенні часу впливу повітря, води, сонячних променів, зниження температури води і збільшення поверхні тіла, на яку впливають природні чинники загартовування.
5) Систематичність проведення процедур, бо набуті організмом властивості за їх постійного непідтримання поступово згасають.
6) Поєднання впливу різних природних чинників загартовування: повітря, сонця, води, холоду та рухової активності.
 
2. Види загартовувальних процедур
1) Повітряні ванни
Свіже повітря необхідне для оптимального пе ребігу фізіологічних процесів у організмі. Повітряні ванни підвищують тонус нервової системи, покращують роботу серцево-судинної, дихальної, травної та видільної систем, у цілому підвищують самопочуття і працездатність. Коливання температури повітря є найбільш доступною формою загартовування. Вплив повітря на організм залежить від його температури, вологи, швидкості руху і чистоти, а також від збільшення чи зменшення теплозахисту одягу і тривалості перебування на повітрі.
 
Існує ціла низка вимог щодо повітряних ванн:
  • приймати повітряні ванни слід не пізніше, як за 1,5 години до і після вживання їжі;
  • повітряні ванни слід поєднувати з руховою активністю (гімнастика, рухливі ігри, їзда на велосипеді тощо);
  • для повітряних ванн потрібно обирати місця, захищені від сильного вітру;
  • у спеку повітряні ванни слід приймати в затіненому місці.
У звичку слід увести перебування на відкрито му повітрі в будь-яку погоду, крім сильного дощу. Залежно від температури розрізняють теплі (від +20 до +30 °С) та холодні (від +6 до –14 °С) повітряні ванни. Проте починати треба з теплих ванн. Їхня тривалість спочатку не повинна перевищувати 15 хвилин. Пізніше вони поступово продовжуються до години і більше.
 
Повітряні ванни краще за все приймати не на відкритих майданчиках, а під деревами на лісовій галявині, в селі, на дачі. Цінність таких ванн полягає у тому, що дерева (особливо черемха, береза, сосна, ялина та інші) виділяють багато фітонцидів, які згубно впливають на деякі бактерії та хвороботворні грибки.
 
Дуже корисними для здоров’я є повітряні ванни, коли вони спрямовані на голе тіло. Стародавні греки задля здоров’я робили саме так. Потім це було забуто. І лише в позаминулому столітті відомий на той час лікар Арнольд Ріклі 1855-го року у Швейцарії відкрив санаторій, у якому пацієнти лікувалися без ліків: декілька разів на день вони голими приймали повітряні ванни.
 
У минулому столітті послідовником лікаря Ріклі став японець Казуцо Ніші. Цей учений вважає, що оголене тіло значно краще дихає: з нього самостійно видаляється сечовина та інші шлаки
і краще вбирається Кисень, який активно руйнує оксид Вуглецю, що підвищує діяльність імунної системи. У цілому це допомагає в боротьбі з різ- ними захворюваннями, у тому числі і з раковими пухлинами. Так що заради здоров’я цей досвід потрібно використати. Де і як? Над цим слід подумати. [Див.: Домашняя аптека // Теленеделя-Харьков. — 1998. — № 31, 30.07–.08. — С. 20]. Дуже корисним є сон на відкритому повітрі, навіть зимою. Це сприяє зміцненню нервової системи та підвищенню опірності організму до захворювань, допомагає в боротьбі з хронічними хворобами верхніх дихальних шляхів.
 
Регулювання температури приміщень Одним із засобів загартовування є регулювання температури приміщення. Для забезпечення цього впливу як чинника загартовування температурний режим має бути пульсуючим. Причому коливання температури не повинно перевищувати 5–7 °С. Така пульсація температури сприяє загартовуванню і підвищує працездатність.
 
2) Сонячні ванни
Найважливішим засобом загартовування організму є вплив сонячних променів, особливо ультрафіолетових. Останні мають бактерицидну дію (знищують хвороботворні бактерії, під їх впливом у шкірі утворюється вітамін D) та сприяють утворенню засмаги. У цілому сонячні ванни підвищують захисні сили організму, його опір захворюванню на туберкульоз, покращують якісний склад крові, посилюють обмін речовин і діяльність органів виділення, сприяють утворенню вітаміну D та активізують дію вітамінів А, В, С, лікуванню остеохондрозу, невралгії, хронічних запалювальних процесів тощо.
 
На початку ХХ століття відомий лікар Огюст Рольє використав сонячну радіацію як засіб лікування хворих на туберкульоз кісток. Оскільки його пацієнти були важко хворими, то приймали
сонячні ванни лежачи. З часом у хворих покращився стан здоров’я, а тіло набуло бронзової засмаглості.
 
З тих пір бронзова й особливо шоколадна засмаглість стала символом соціального благополуччя, краси і здоров’я. Проте, сонячні ванни за невмілого дозування можуть зашкодити здоров’ю: опіки та сонячні удари, в’ялість чи надмірна збудливість, поганий сон тощо. Тому щодо прийняття сонячних ванн потрібно виконувати низку вимог.
 
Давні поради лікарів
На території України влітку в північній її частині найкращим для приймання сонячних ванє час із 9 до 12 і з 16 до 18 годин, у середній смузі — з 9 до 11 і з 16 до 18 годин, а на півдні — з 8 до 11 і з 17 до 19 годин. У цей період теплова дія Сонця ще невелика і найбільша кількість корисних ультрафіолетових променів.
 
Доза сонячного опромінення регулюється тривалістю перебування на сонці. Перший день ванни потрібно обмежити 2 хвилинами, потім щодня збільшувати на 2 хвилини, а з 13-го дня прийняття сонячних ванн — на 2 хвилини за кожні наступні два дні. Поступово тривалість сонячних ванн доводиться до 20–30 хвилин.
 
Не можна нехтувати цими порадами, бо надмірні дози сонячної радіації шкідливі для здоров’я. Вони можуть викликати сонячний опік, сонячний чи тепловий удар.
 
Сонячний опік характерний появою почервоніння, пухирів і супроводжується головним болем, підвищенням температури, порушенням сну. Якщо немає головного убору, від впливу со-
нячних променів може статися сонячний удар. Початкова його стадія характеризується появою головного болю, різкого почервоніння шкіри, запаморочення. У важких випадках сонячний удар супроводжується блюванням, непритомністю, судомами і навіть може призвести до смерті.
 
Тепловий удар — це і результат звичайного перегрівання організму. І особливо погіршення стану здоров’я може викликати його поєднання із сонячним ударом.
 
Після сонячних ванн потрібно обмитися водою з температурою 26–28 °С, обтертись і перейти в тінь. При цьому потрібно враховувати, що сонячні ванни протипоказані за малярії, туберкульозу легень, пороків серця, захворювань крові й особливо радіаційного опромінення.
 
3 сучасні
Dounload PDF

Відгуки читачів