Мета: ознайомити учнів з народнопоетичними символами рідної землі; поглибити їх знання про народ, культурні традиції, характер, його світогляд; захопити школярів красою, благородством народних символів; формувати національну свідомість учнів; виховувати почуттяпатріотизму, гордість за український народ, який має багату творчу спадщину.

Обладнання: на сцені велика декорація: сільська вулиця, білі українські хати, біля інших ростуть мальви, чорнобривці, за хатами квітнуть вишні; на сцені тини; на авансцені — інтер’єр хати селянина; праворуч, в кінці сцени, деревце калини, прикрашене вишитими рушниками, ліворуч — переносна дошка з вінком та рушниками.

Хід свята

(Читець читає поза сценою девіз свята).

1.     Вступне слово вчителя.

Любі друзі!

Клуб «Берегиня» запросив вас на свято «Народні символи України». Ми з вами живемо на оновленій землі — Україні.

І сьогодні постає питання:

Чи знаєм ми наші обряди і звичаї?

Чи їх не затьмарили канони чужі?

Нам би хотілося відповісти на ці питання, бо «ми, українці, не забули, що є в нас душа, є у нас думка, що ми на Вкраїні — таки україн­ський народ» (В. Баранов).

2. Ведучий (на фоні музики). Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці...

 

 Ведуча. І ми, українці, маємо свято оберігати все, що пов’язує нас з рідною землею.

Ведучий. Незрадливими оберега­ми нашої духовної спадщини є калина, верба, тополя, мальви.

Ведуча. Це одвічні вкраїнські символи, якими опредметнювалося найсвященніше, найдорожче, найсокровенніше — любов до свого народу, своєї Вітчизни.

Учениця. Правду каже прислів’я: «Бев верби й калини нема України». З давніх-давен наш народ опоетизував цей кущ, оспівав у піснях.

(У виконанні вокальною ансамблю звучить народна пісня «Гей, у лузі червона калина...»).

Учень. У цій пісні калина символізує дух боротьби за національну незалежність від шляхетської Польщі, пам’ять про тих, хто не повернувся з боїв.

Учениця. Калина — це уособлення дівочої краси, символ дівочого кохання; завжди дівчина і калина поєднувалися у віршах, піснях та легендах.

Пригадайте у Тараса Шевченка…

1-й читець

Зацвіла в долині червона калина,

Ніби засміялась дівчина-дитина.

Любо, любо стало, пташечка зраділа

І защебетала.

2-й читець

Тече вода з-під явора яром на долину.

Пишається над водою червона калина.

Пишається калинонька, явір молодіє,

А кругом їх верболози й лози зеленіють.

Учениця. Українці любили й ша­­нували калину. Узимку нею прикрашували святковий стіл. Її садили біля хати, казали, що це символ любові, мудрості.

Учень. Калину садили біля криниць, щоб вода була холодна і смачна. Із неї робили сопілку, щоб у сім’ї народився син.

Учениця. Калинове ґроно восени дівчата вішали під стріхою — «кликали сватів». Червоний кетяг вплітали у весільні вінки.

Учень. Кущ калини біля батьківської хати — це наш духовний світ, потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій.

(На фоні ліричної мелодії читці виконують, як монтаж, вірш Антоніни Листопад).

Посадіть калину

Коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхнулась щиро доля

Материнський ніжний цвіт.

Посадіть калину на городі,

Щоб розквітнула земля!

Із роси — пречиста врода,

З неба — почерк журавля.

 

Посадіть калину коло тину,

Щоби злагода цвіла!

Буде щедрою родина;

Буде честь їй і хвала.

Посадіть калину коло хати,

Щоб на всеньке на життя.

Стане кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

Посадіть калину в чистім полі!

Хай вона освятить нас!

Рід наш дуже любить волю,

Хай же воля любить нас!

 Синє небо... Золотеє поле...

Посадіть калину коло школи,

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів’яв у спориші,

Посадіте, коло серця,

Щоб цвіла вона в душі!

3. Хвилина реклами (виходять учні з різнокольоровими буквами р-е-к-л-а-м-а!)

1-й учень. Якщо ви захворіли, у вас болить горло, нежить, підвищена температура і ліки не допомагають...

2-й учень. А ефералган-упса?

1-й учень. Теж! Коштує дорого!..

2-й учень. То пригадайте, що калина годує, лікує і... прикрашає! Пригадайте та звертайтесь рано-вранці, поки не зійшла роса, 15 хвилин на восьму, в кабінет № 31 нашої школи, і ми, члени клубу «Берегиня», допоможемо.

Разом. Дамо народні рецепти.

1-й учень. Бабусині пиріжки з калиною підвищать ваш життєвий тонус!

(Їдять пиріжки і співають: «Я люблю тебя жизнь...»).

2-й учень. Відвар з кори заспокоїть вас при істерії.

1-й учень. Червоні плоди з цукром чи медом допоможуть при застудних захворюваннях.

(Годують одне одного великою ложкою калиною із цукром.)

2-й учень. Дівчата! Сік застосовують у косметичних цілях.

Разом. Клуб «Берегиня» — рятунок для вас! Приходьте, приходьте всі до нас!

4. Звучить флейта (учениця виконує народну пісню «Повій вітре...»), на фоні мелодії (десь з середини мелодії) звучать слова.

1-а учениця. Біла українська хата — символ миру і спокою. Біля неї цвітуть мальви — це символ сонця на землі. Вузенька стежка біжить до криниці. Там росте калина або шумить молоденька верба. Це дерево найулюбленіше в народі. За хатою цвітуть вишні та яблуні... Звідси починається твоя батьківщина.

  

 2-а учениця. Яким теплом і лагідними родинними-затишком, якою добротою та материнською ласкою віє від тебе, рідна хато! Ти навчила мене змалку поважати старших, шанувати батька й матір, бути терплячим, чесним і роботящим.

Читець

Ти даєш мені сонце погоже,

І повітря даєш і снагу...

Не вславляти тебе я не можу.

Отаку, як життя, дорогу.

(В. Ткаченко)

(Звучить мелодія української пісні.)

Учениця. На Україні не було жодної оселі, котру не прикрашали б рушники. «Хата без рушників,— казали в народі,— що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був обличчям оселі й господині.

Учень. Не випадково матір навчає дочку!

1-а дівчина. Галю! Серденько! Тримай хаточку, як у віночку, і рушничок на кілочку. Тримай відерця всі чистенькі і водиці повненькі.

2-а дівчина (кланяється). Спасибі, матінко, за науку, спасибі, милая!

Учень. Рушник — це прикраса оселі. Зверніть увагу на наші рушники. Бачите, на них багато червоного кольору, який часто переплітається з чорним. Поряд із символом радості символ журби.

Читець

Два кольори мої, два кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,

Два кольори мої, два кольори

Червоне — то любов, а чорне — то журба.

(Д. Павличко)

Учениця. Рушник — це оберег від лиха і злих духів, тому над дверима та вікнами вішали рушники; хто рушав із дому в далеку дорогу, мати дарувала тому рушник, який оберігав дитину.

(Звучить «Пісня про рушник» А. Малишка і П. Майбороди.)

Учениця. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності. Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню святиню.

Учень. Звичай цей пережив віки і став доброю традицією в наш час.

(Учениця ще зі сцени в залу та подає хліб-сіль на рушникові гостям.)

Рушник! Хай символ цей завше судить у нашій добрій хаті як ознака великої любові й незрадливості!

Читець

З дитинства пам’ятаю рушники,

Що так любовно їх творила мама.

   

 По-українські хата на святки,

Сіяла вишитими рушниками.

 На полотні співали солов’ї

І красувались кетяги калини,

Зелений хміль в’юнився по гіллі,

Зоріли в колосках волошки сині.

Неначе долю вишили свою,

Зиплівши в неї промінь світанковий,

Кохання і пісні, і молоду зорю...

Світи мені повік, матусина любове!

(Т. Питнюк)

(Дівчата плетуть вінки та співають.)

Ой сплету віночок та й сплету     шовковий,

На щастя, на долю, на чорнії брови.

Відпущу віночок на бистру воду,

На щастя, на долю, на милого вроду.

1-а учениця. Дівочий вінок — символ краси, життя, розквітлої душі. Народ вірив, що дівчина, маючи на своїй голові вінок, володіє чарами. Він захищає від лихого ока.

2-а учениця. Квіти у вінку не мовчать: багато волошок — то кохання; маків менше —то скорбота; безсмертник — символ сонця; ромашки — чистота.

3-я учениця. А яке розмаїття стрічок! Жовта стрічка — символ колосся; червона — символ кохання, блакитна — вода; синя — небо; коричнева — символ землі-годувальниці.

Вінок — це цілий мистецький витвір.

Хвилина реклами

(Зустрічаються хлопці та дівчата, у дівчат букети різних квітів.)

1-й хлопець. Ах! Скільки квітів!

2-й хлопець. А які пахощі, які барви?

1-а дівчина. А чи знаєте ви, що кожна квітка має свою мову?

2-а дівчина. Ви закохані, і дівчина не помічає, не звертає на вас уваги?

(Похнюпилися хлопці.)

1-а дівчина. Подаруйте їй букет конвалій. Ці квіти розкажуть про ваше приховане кохання.

(Хлопці дивуються.)

3-я дівчина. Хлопці, даруйте своїм коханим проліски — символ ніжності, чистоти, вірності.

3-й хлопець. А ромашки, троянди, тюльпани?

2-а дівчина. Ці квіти розкажуть про ваше щире кохання!

Хлопці (вигукують). Цікаво!!

3-я дівчина. Приходьте до нас у клуб «Берегиня»!

1-а дівчина. Ми вас навчимо ро­­зуміти мову квітів.

1-й хлопець. І станеться диво?! Дівчата, нарешті, зрозуміють нас!

Дівчата (сміються та йдуть разом із хлопцями). Т-а-а-к!

(Звучить українська мелодія. Всі учасники свята виходять на сцену).

Ведуча

Народні символи рідної землі, моєї України!

Калино моя — Україно!

В твоїм кущі — я кетяг багряний!

Ведучий

Це літо горить для мене,

І хмари цвітуть,

І гудуть молоді дощі,

І я достигаю в долоні твоїй зеленій.

Ведуча

Калино моя — Україно!

Рука грози сваволить в гілках твоїх — струнках,

Гуде бандура, говорить бандура проте,

Що живе єси і житимеш вічно

В лунких солов’їних бурях.

(І. Жиленко)

Ведучий

Воскресайте, камінні душі,

Розчиняйте серця і чоло,

Щоб не сказати про нас грядущі!

— Їх на землі не було...

(В. Симоненко) 

Література 

1. Баранов В. Народження полум’я. Поезії.— К.: Рад. письменник, 1978.

2. Воронай О. Звичаї нашого народу. — К., 1991.

3. Дмитренко М. Народні повір’я.— К., 1994.

4. Малишко А. Вибране.— К.: Радянський письменник, 1985.

5. Павличко Д. Вибрані твори: У 2-х томах.— К.: Дніпро, 1979.

6. Симоненко В. Народ мій завжди буде.— К.: Веселка, 1990.

7. Скуратівський В. Берегиня.— К.: Радянська школа, 1987.

8. Шевченко Т. Кобзар.— К.: Радянська школа, 1983.

9.Збірка народних пісень.— К.: Дніпро, 1981.