Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Інноваційні терапевтичні технології роботи з особливими дітьми

В. Г. Стасенко, О. А. Фоменко, Білгород-Дністровська спец. ЗОШ-інтернат № 10, Одеська обл.

Кріотерапія— одна із сучасних нетрадиційних методик корекційної педагогіки, що полягає у використанні ігор з льодом. Дозований вплив холоду на нервові закінчення має благотворні властивості. Ефект заснований на зміні діяльності судин — первинний спазм дрібних артерій поступається місцем вираженому розширенню (від холоду — скорочення м’язів, а від тепла — розслаблення), що значно підсилює приплив крові до місця впливу, що сприяє поліпшенню живлення тканин, імпульсації, в кору головного мозку подаються спрямовані сигнали, отже, краще розвивається рухова зона.


Етапи заняття з використанням методу кріотерапії
1-й етап — чергування теплих і холодних процедур. Цей етап містить ігри, що можна розподілити за ступенем тривалості на 4 категорії:
1-ша — занурення пальців у басейн з льодяними кульками (гра «Дістань іграшку») час взаємодії з льодом — 5–8 с.
2-га — викладання за кольором різнокольорових кубиків з льоду (гра «Виклади візерунок). Час взаємодії з льодом збільшується до 10–15 с.
3-тя — викладання мозаїчного малюнка з крижаних кубиків. Час взаємодії з льодом і холодом — до 25–30 с.
4-та — викладання замків з крижаних кубиків. Найбільш тривала взаємодія і маніпуляції з льодом — від 30 до 60 с.
 
2-й етап — розтягування пальців рук з подальшою пальчиковою гімнастикою.
3-й етап — розвиток тактильної чутливості, що містить розтирання в руках шишок, кульок, пробки від пластикових пляшок; розвиток тактильної чутливості за допомогою щітки з жорстким ворсом.
 
З метою підвищення ефективності корекції виражених мовленнєво-рухових порушень також використовують елементи методики штучної локальної гіпотермії (кріотерапії). Метод полягає в тому, щоб прикладати по черзі крижані аплікації на м’язи мовленнєвого апарату — по контуру губ у 6-ти точках:
  • біля крил носа — 2 точки;
  • верхня губа — 1 точка;
  • нижня губа — 1 точка;
  • куточки губ — 2 точки.
Піскова ігротерапія.
Метод sandplay (дослівно — піскова гра) — це незвичайна техніка аналітичного процесу, під час якої дитина будує власний світ у мініатюрі з піску і невеликих фігурок.
 
Дитина виражає на піску те, що спонтанно виникає протягом заняття. У процесі роботи вона може змішувати пісок з водою, якщо їй необхідно сформувати горби, гори, створити різні вологі ландшафти, наприклад болото. Крім того, в роботі використовують безліч мініатюрних фігур: людей, тварин, дерев, будівель, автомобілів, мостів, релігійних символів і ще багато іншого. Така безліч фігур і матеріалів необхідна для того, щоб дати дитині стимул-реакцію створювати власний світ.
 
Завдання, які розв’язуються на заняттях піскової терапії
  • Удосконалюються вміння та навички практичного спілкування;
  • знижується рівень м’язової скутості, психоемоційного напруження;
  • збагачується ігровий досвід і, як наслідок, творча активність та самостійність у грі;
  • розвивається здатність до симпатії; формується вміння надавати підтримку, допомогу, проявляти увагу, турботу, участь;
  • розвиваються навички конструктивного розв’язання проблемних ситуацій;
  • збагачується словниковий запас.
  • розвиваються фантазія та образне мислення.
Літотерапія — терапевтичний вплив каменів (мінералів) на організм людини. Сучасна фармакологія використовує для приготування різних ліків понад 50 різних мінералів. Уважають, що мінерали координують циркуляторну систему судин і діяльність мозку.
 
Авантюрин — врівноважує емоції, зберігає радісний настрій, ясність розуму.
  • Аквамарин — позбавляє стресового стану, усуває фобії.
  • Олександрит — заспокоює, сприяє відкритості, спілкування.
  • Алмаз — поліпшує функції мозку, посилює енергетику абстрактного мислення, збільшує контактність.
  • Аметист — позбавляє головного болю, безсоння, зміцнює ендокринну систему, збільшує активність правої півкулі мозку.
  • Бірюза — врівноважує емоції, зміцнює почуття взаєморозуміння.
  • Перли — зміцнють пам’ять, приносять спокій і умиротворення.
  • Смарагд — усуває афекти.
  • Корали — зміцнюють пам’ять, позбавляють від тиків, сприяють контролю своїх емоцій.
  • Лазурит — поліпшує гостроту зору, тамує біль.
  • Малахіт — стимулює роботу серця, кровоносних судин, легенів
  • Нефрит — стимулює роботу нирок.
  • Опал — підсилює почуття інтуїції.
  • Сапфір — допомагає під час лікування діабету, порушень кісткової системи, лікує безсоння.
  • Сердолік — зміцнює зуби, стимулює мова.
  • Топаз — впливає на щитовидну залозу.
  • Кришталь — поліпшує кров, стимулює гіпофіз і епіфіз.
  • Бурштин — стимулює нервову систему, покліпшує дихальну систему, підвищує гемоглобін у крові.
Лялькотерапія — метод терапії, заснований на процесах ідентифікації дитини з улюбленим героєм казки, з улюбленою іграшкою. Як основний прийом корекційного впливу
використовують ляльку як проміжний об’єкт взаємодії дитини і дорослого. Дитина, пізнаючи реальний світ, його соціальні зв’язки і відносини, активно проектує досвід у специфічну ігрову ситуацію.
 
Мета лялькотерапії: допомогти зменшити переживання; зміцнити психічне здоров’я; поліпшити соціальну адаптацію; підвищити самосвідомість; розв’язати конфліктну ситуацію в колективній діяльності.
 
Функції лялькотерапії:
  • комунікативна — налагодження емоційного контакту, об’єднання дітей у колектив;
  • релаксаційна — позбавлення емоційного напруження;
  • виховна — психокорекція прояв особистості в ігрових моделях життєвих ситуацій;
  • розвивальна — розвиток психічних процесів (пам’яті, уваги, сприйняття, моторики).
Лялькотерапія дає змогу об’єднати інтереси дитини і корекційні завдання психолога, дає можливість природного і безболісного втручання дорослого в психіку дитини з метою її корекції або психопрофілактики. Окрім того, цей метод застосовують з метою профілактики дезадаптивної поведінки.
Корекцію протестної, опозиційної, демонстративної поведінки досягають шляхом розігрування на ляльках в парі з батьками або однолітками типових конфліктних ситуацій,
узятих з життя дитини.
 
У лялькотерапії використовують різноманітні види ляльок:
  • ляльки-маріонетки;
  • пальчикові ляльки;
  • тіньові ляльки;
  • мотузкові ляльки;
  • площинні ляльки;
  • ляльки-рукавички;
  • ляльки-костюми.
Ляльки допомагають розвинути природні здібності, образне мислення, пам’ять, емоційну сферу, самосвідомість і самоконтроль. Вони сприяють формуванню позитивних настанов, емоційної та моторної адекватності, комунікативних навичок. Ляльки лікують страхи, енурез і заїкання, допомагають у соціальній реабілітації інвалідів, дають змогу знайти внутрішні резерви для боротьби з хворобою.
 
Манкотерапія. Гра з манкою — це природна і доступна для кожної дитини форма діяльності. Дитина часто словами не може висловити свої переживання, страхи, тоді їй на допомогу приходить гра з манкою.
Ігри з манкою різноманітні: навчальні ігри забезпечують процес навчання читання, письма, лічби, грамоти; пізнавальні — дають можливість дітям дізнатися про розмаїття навколишнього світу; проектні — відкриють потенційні можливості дитини, розвинуть її творчість і фантазію.
 
Ігри з манкою:
  • розвивають тактильно-кінетичну чутливість і дрібну моторику рук;
  • позбавляють м’язового напруження;
  • допомагають малюкові почуватися захищеним у комфортному для нього середовищі;
  • тєвий досвід, що передає педагог у доступній для дитини формі (принцип доступності інформації);
  • стабілізують емоційні стани, поглинаючи негативну енергію;
  • дають змогу дитині співвідносити гру з реальним життям, осмислити, що відбувається, знайти способи розв’язання проблемної ситуації;
  • долають комплекс «поганого художника» (створюючи художні композиції з манки за допомогою готових фігурок);
  • розвивають творчі (креативні) дії, нестандартні рішення, що сприяють успішному результату;
  • удосконалюють зорово-просторове орієнтування, мовленнєві можливості;
  • сприяють розширенню словникового запасу;
  • допомагають засвоїти навички звуко-складового аналізу і синтезу;
  • сприяютьрозвитку фонематичного слуху і сприйняття;
  • сприяють розвитку зв’язного мовлення, лексико-граматичних уявлень;
  • допомагають у вивченні букв, засвоєнні навичок читання і письма.
Використання манкотерапії дає великий корекційно-виховний і освітній ефект.
 
По-перше, посилюється бажання дитини пізнавати щось нове, експериментувати і працювати самостійно. По-друге, розвивається тактильна чутливість як основа «ручного інтелекту». По-третє, в іграх з манкою гармонійніше та інтенсивніше розвиваються всі пізнавальні функції (сприйняття, увага, пам’ять, мислення), а головне — мовлення і моторика дітей. По-четверте, удосконалюється предметно-ігрова діяльність, що сприяє розвитку сюжетно-рольової гри і комунікативних навичок дитини.
 
Музикотерапія. Науково доведено, що легка, спокійна музика під час корекційних занять заспокійливо діє на нервову систему, урівноважує процеси збудження і гальмування. Музика здатна змінити душевний і фізичний стан людини. Класичні музичні твори приносять людині радість, благотворно впливають на організм, уповільнюють пульс; збільшують силу серцевих скорочень; сприяють розширенню судин; нормалізують артеріальний тиск; стимулюють травлення; поліпшують апетит; полегшують налагодження контакту між людьми; підвищують тонус кори головного мозку; поліпшують обмін речовин; стимулюють дихання і кровообіг; посилюють увагу. Музика діє вибірково, залежно від характеру твору, від інструмента, на якому її виконують.
 
Найбільший ефект від музики — профілактика і лікування нервово-психічних захворювань. (У Біблії йдеться про те, що гра на арфі вберегла від нападів божевілля царя Саула.) Музикотерапію організовують в індивідуальній та груповій формах. Кожна з цих форм може бути представлена в трьох видах:
  • рецептивна (пасивна);
  • активна — активне залучення дитини до музикотерапевтичного процесу;
  • інтегративна.
Види музикотерапії:
  • вокалотерапія — спів (корекція психо-моційного стану, лікувально-оздоровчий вплив, навчання основ нижньореберно-діафрагмального дихання);
  • кінезітерапія — танцетерапія, хореотерапія, корекційна ритміка, психогімнастика;
  • інструментальна — гра на музичних інструментах.
Мета занять з використанням музикотерапії — створення позитивного емоційного фону реабілітації:
  • позбавлення фактора тривожності;
  • стимуляція рухових функцій;
  • розвиток і корекція сенсорних процесів (відчуттів, сприйняття, уявлень) і сенсорних здібностей;
  • розгальмовування мовленнєвої функції;
  • розвиток почуття ритму, темпу, часу;
  • розвиток розумових здібностей і фантазії;
  • розвиток вербальних і невербальних комунікативних навичок;
  • нормалізація нейродинамічних процесів кори головного мозку, нормалізація біоритму;
  • стимуляція слухового сприйняття (активізація функцій правої півкулі);
  • поліпшення загального стану дітей;
  • поліпшення якості виконання рухів (розвиток виразності, ритмічності, плавності);
  • корекція і розвиток відчуттів, сприйняттів, уявлень;
  • нормалізація (тембру, темпу, ритму, виразності інтонації);
  • формування навичок словотворення;
  • формування складової структури слова.
Прийоми музикотерапії:
  • прослуховування музичних творів;
  • ритмічні рухи під музику;
  • поєднання музики з роботою з розвитку ручного праксису;
  • співання чистомовок під музичний супровід.
Музикопсихотерапія розв’язує завдання нормалізації психоемоційного стану. Форми: 1) «музичний сон» з подальшою бесідою та аналізом образів; 2) музично-образна медитація.
Музикосоматотерапія — лікувальний вплив музики безпосередньо на тіло людини. Вплив відбувається в процесі прослуховування спеціально створених аудіомузичних програм («Антистресова», «Бронхіальна астма»), що допомагають у лікуванні соматичних захворювань.
Музична кольоротерапія. Відомо, що і колір, і музика в житті людини відіграють величезну роль. Якщо врахувати, що візуалів у світі понад 60 %, аудіалів — більше 37 %, а кінестетиків — близько 10 %, то можна впевнено сказати, що музична кольоротерапія залучає до процесу всі органи чуття.
 
Співвідношення кольорів і музичних творів
  • Червоний колір — стимулювальний. Він підвищує кров’яний тиск, робить частішим ритм дихання, створює відчуття тепла, але в надмірній кількості може спричинити порушення в психіці. Червоному кольору відповідає яскрава, агресивна, експресивна, мажорна музика. Вона стимулює людину до ді
  • Зелений колір — заспокійливий. Він знижує кров’яний тиск і позбавляє втоми. Музика цього кольору — спокійна, середнього ритму з мажорними нотками. Вона дасть змогу залишитися зі своїми думками на самоті.
  • Синій колір — знижує кров’яний тиск і викликає відчуття холоду. Відповідно, музика мінорна, з нотками смутку.
Техніка проведення музичної кольоротерапії проста: дитину просять намалювати те, що вона почула. І тут фантазія безмежна. Картини є абсолютно різними, унікальними і мальовничими. Якщо фахівець тут бачить відображення серйозних проблем, то з такими дітьми психологи працюють персонально.
Пальчикова ігротерапія — це ігротерапевтичний метод, що передбачає програвання будь-яких римованих історій, казок або зображення умовних фігур за допомогою пальців.
Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дитині орієнтуватися в поняттях «праворуч», «ліворуч», «вверх», «вниз».
 
Ще Аристотель уважав: «Що рука — це інструмент усіх інструментів».
Жан-Жак Руссо у своїй роботі «Емиль, або про виховання» так написав про необхідність маленької дитини: «Вона хоче до всього доторкнутися, все взяти до рук. Не заважайте їй — це для неї надзвичайно необхідна справа. Так вона вчиться розрізняти тепло і холод, твердість і м’якість, тяжкість, розмір і форму предметів. Про  властивості навколишніх речей дитина пізнає, порівнюючи те, що вона бачить, з відчуттями, що вона отримує від своїх рук».
 
Кант уважав: «Рука — це своєрідний зовнішній мозок». Відомому педагогові В. Сухомлинському належить висловлювання: «Розум дитини знаходиться на кінчиках її пальців». Це саме неодноразово підкреслювала М. Монтессорі.
 
Ігри з пальчиками розвивають мозок дитини, стимулюють розвиток мовлення, творчі здібності, фантазію, допомагають позбутися напруження, не тільки самих рук, але і розслабити м’язи всього тіла. Вони також здібні поліпшити вимовляння багатьох звуків.
 
Методичні рекомендації до проведення пальчикових ігор
1. Перед грою з дитиною обговорити зміст гри і відпрацювати необхідні жести комбінації пальців, рухів. Це не тільки дасть змогу підготувати дитину до виконання вправи, але й створить необхідний емоційний настрій.
2. Перед початком вправи потрібно розігріти долоні та пальчики погладжуванням до приємного почуття тепла.
3. Всі вправи виконують у повільному темпі від трьох до п’яти разів спочатку правою рукою, потім лівою, а потім двома руками разом.
4. Виконувати вправи потрібно разом з дитиною, демонструючи власну захопленість грою.
5. Під час виконання вправи необхідно за необхідністю залучати за можливості всі пальці руки.
6. Необхідно стежити за правильною поставою кісті руки, точним переключенням з одного руху на інший.
7. Потрібно домагатися, щоб усі вправи виконувала дитина легко, без напруження м’язів руки, щоб вправа приносила дитині радість.
8. Усі вказівки подають спокійним доброзичливим тоном, чітко, без зайвих слів. За потреби дитині надають допомогу.
9. Кожне заняття має свою назву, триває декілька хвилин і повторюється протягом дня двічі-тричі.
10. Під час повторних проведень гри діти часто починають вимовляти текст частково (особливо початок і закінчення фрази).
Поступово текст розучують напам’ять, діти вимовляють його цілком, співвідносячи слова з рухами.
11. Вибравши дві чи три вправи, поступово заміняйте їх новими. До тих ігор, що найбільш сподобалися, можна повертатися за бажанням дитини.
12. Не ставте перед дитиною декілька складних завдань одразу (наприклад, показувати рухи і вимовляти текст). Обсяг уваги в дітей обмежений і важкі завдання можуть знеохотити до гри.
13. Ніколи не примушуйте. Намагайтеся зрозуміти причини відмови, якщо можливо ліквідуйте їх (наприклад змініть завдання), або поміняйте гру. Ігри слід супроводжувати текстами казок, віршів, приказок.
14. Якщо дитина не може самостійно виконувати рухи, потрібно взяти її руку в свою і діяти разом з нею. Можна навчити дитину саму підтримувати одну руку другою. Для розминання пальців і долонь можна використовувати гумові іграшки з пищалками. Щоб зацікавити дітей, можна надягати на пальці ковпачки, розмальовувати їх, супроводжувати гру музичною мелодією.
 
Пальчиковий терапевтичний масаж.
Мета — розвиток дрібної моторики рук. Удосконалення ручної моторики сприяє активізації мотор них мовленнєвих зон головного мозку і внаслідок цього — розвитку моторної функції мовлення. Пальчиковий терапевтичний масаж містить різні види вправ на розвиток спритності, точності, координації, синхронності рухів пальців рук.
 
Техніки проведення пальчикового терапевтичного масажу:
  • масаж поверхні долоні кам’яними, металевими або скляними різнокольоровими кульками;
  • прищіпковий масаж;
  • масаж горіхами, каштанами;
  • масаж шестигранними олівцями;
  • масаж чотками;
  • масаж трав’яними мішечками;
  • масаж камінням;
  • масаж зондами;
  • масаж приладами су-джок-терапії.
Світлотерапія поєднує терапевтичний вплив світла і кольору.
Використання світлотерапії на індивідуальних заняттях благотворно діє на нервову систему дітей. Залежно від стану дитини можна створити колірний фон освітлення (на світильник накинути шифоновий шарф певного кольору, що не затемнює, а створює м’яке світло визначеної кольорової гами.)
 
Сміхотерапія. У народі кажуть: «Сміх — це здоров’я». Справді, він допомагає позбутися стресу, полпішити настрій, сприяє виділенню потрібних гормонів, залучає м’язи обличчя та тіла людини. Наука про сміх — гіотологія — стверджує, що сміх позитивно впливає на фізичний розвиток дітей. Сьогодні сміхотерапію практикують в усьому світі.
Сміх буває різним: веселим та отруйним, радісним і сумним, розумним та недоречним, іронічним і щирим, цинічним та сором’язливим. І не кожен сміх позитивно впливає на наше здоров’я. Окрім того, сміх як важливий засіб дихання дає легеням можливість повністю звільнитися від повітря. Він також знижує частоту ритму серця, нормалізує артеріальний тиск, сприяє виробленню життєво необхідних гормонів радості. Реакція імунної системи на сміх прямо протилежна реакції на стрес. Навіть саме промовляння «хі-хі», «хо-хо», «ха-ха» дає клітинам імунної системи команду атакувати чужорідні тіла — віруси, злоякісні клітини тощо. Тому сміх рівнозначний прогулянці лісом чи кисневому коктейлю.
 
Щоб діти росли здоровими, веселими, слід упроваджувати в навчально-виховний процес «хвилинки-смішинки», розваги, гуморини, що викликають позитивні емоції. Це вид психотерапії допомагає розслабитися, позбутися сором’язливості. Гумор і сміх поліпшують настрій, допомагають налагодити комунікативні зв’язки, дають змогу ефективно протистояти стресовим ситуаціям.
 
Су-джок-терапія (су-джок). У перекладі з корейської мови су — кисть, джок — стопа. Методика су-джок-терапії полягає в пошуку на кисті та стопі в певних зонах, що є відображеними рефлекторними проекціями внутрішніх органів, м’язів, хребта болючих точок відповідності, що свідчать про певну патологію. Під час виникнення хворобливого процесу в органах тіла, на кистях і стопах виникають хворобливі точки «відповідності» — пов’язані з цими органами. Знаходячи ці точки, суджоктерапевт може допомогти організму впоратися із захворюванням шляхом їхньої стимуляції голками, магнітами, мокасми (прогрівальними паличками), модульованим певної хвилею світлом, насінням (біологічно активними стимуляторами) та іншими впливами залежно від потреб обраної методики лікування.
 
Танцетерапія — вид терапії, у якій застосовують різні види танцю. Використовують їх для вираження почуттів, емоцій, думок, позбавлення м’язового напруження. Найбільш ефективною є групова танцювальна терапія. Ця методика дає змогу членам групи краще усвідомлювати власне тіло і можливості його використання. Таке усвідомлення сприяє поліпшенню фізичного та емоційного стану учасників.
 
Якщо говорити про підлітків, то такі заняття виробляють у них позитивний образ власного тіла, що допомагає підвищити самооцінку молодої людини. Опанування нових рухів і поз дає можливість опанувати нові почуття.
Танцювальна терапія також допомагає розвивати соціальні навички дітей. Танцювальні рухи є засобом зв’язку з оточуючими, дають людині можливість самовираження. 
 
Тілесно-орієнтована терапія — це група методів психотерапії, орієнтованих на вивчення тіла, усвідомлення пацієнтом тілесних відчуттів, на дослідження того, як потреби, бажання і почуття проявляються в різних тілесних станах, на навчання реалістичних способів розв’язання дисфункцій у цій сфері. Більшість відомих підходів тілесно-орієнтованої психотерапії зароджувалося і розвивалося поза груповим рухом у психотерапії, однак останнім часом тілесно-орієнтовану психотерапію використовують передусім у групових формах. Тілесно-орієнтована психотерапія схожа на гештальт-терапію, оскільки також фокусується на взаєминах між керівником групи й окремим учасником, а потім звертається до підтримання іншими учасниками.
 
Останнім часом методики тілесно-орієнтованої психотерапії стають складовими інтегративних підходів, що використовують у психотерапії психосоматичних хвороб і спрямовані на подолання певних преморбідних якостей особистості пацієнта з психосоматичними порушеннями, до яких належить, наприклад, високий рівень алекситимії. Основою для розробки цих методик і підходів є біопсихосоціальна концепція примежових нервово-психічних і психосоматичних розладів.
 
Фототерапія — один із методів арт-терапії. Цим терміном позначають набір психотехнік, пов’язаних з лікувально-корекційним застосуванням фотографії, її використання для розв’язання психологічних проблем, а також розвитку і гармонізації особистості.
 
Процес фототерапії може полягати у створенні власних фотографій або у творчому оцінюванні фотографій, зроблених іншими людьми, їхнім описом тощо. Головне — захопленість процесом, створення позитивних емоцій. Фототерапія найчастіше є складовою комплексних занять з дітьми-логопатами, але може застосовуватися і як самостійна методика.
 
Фототерапія дає змогу дитині позбутися негативних емоцій, розвинути творчі здібності і підвищити самооцінку, сконцентрувати свою увагу на нових відчуттях і почуттях. Сучасний логопед може сміливо використовувати ідею фототерапії у своїй роботі. Наприклад, задати як домашнє завдання з лексичної теми не вирізати або намалювати в зошиті необхідні картинки, а створити фотоальбом з відображених дорогою додому на мамин телефон машин, квітів, комах тощо. Під час перегляду на комп’ютері дитина своїм роботам добере назву (словникова робота) і надрукує її (навчання грамоти), створить тематичні альбоми (класифікація) та багато іншого.
 

Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?

Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!

Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/

 
 
Dounload PDF

Відгуки читачів