Передплатну кампанію на 2019 рік розпочато!

Оформити передплату за пільговими цінами

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Компаративний аналіз художніх творів на уроках зарубіжної літератури

Л. В. Кочура, учитель І категорії, учитель-методист, учитель зарубіжної літератури Вишевицької ЗОШ І–ІІІ ст., Радомишльський р-н, Житомирська обл.

На сучасному етапі викладання зарубіжної літератури неможливе без порівняльного літературознавства(компаративістики), за допомогою якого відшукують зв’язки між рівними літературнимиявищами.


Компаративістика, за означенням літературознавчого словника-довідника Р. І. Гром’яка, Ю. І. Коваліва та ін.,— це «порівняльне вивчення фольклору, національних літератур, процесів їх взаємозв’язку, взаємодії, взаємовпливів на основі порівняльно-історичного підходу (методу)» [10, с. 369].
 
Як бачимо з вищенаведеного, поняття компаративістики тісно пов’язане з поняттям взаємовпливів. Означення поняття художні взаємовпливи надано в посібнику за ред. О. А. Галича: «Художні взаємовпливи — це різного характеру впливи одних мистецьких явищ на інші, розмаїті форми впливу всередині літератури чи взаємозв’язки сучасної літератури з художньою культурою минулих епох, звернення до творчості різних народів» [8, с. 445].
 
За В. Жирмунським, «жодна велика національна література не розвивається поза живою і творчою взаємодією з літературами інших народів, і ті, хто думає піднести свою рідну літературу, стверджуючи, немов вона виросла виключно на місцевому національному ґрунті, тим самим засаджують її навіть не на “блискучу ізоляцію”, а на провінційну вузькість і “самообслуговування”».
 
Мета використання елементів компаративістики в шкільній практиці — формування уявлення учнів про світову літературу як систему національних літератур, про міжлітературні й міжмистецькі зв’язки як потужний чинник духовного поступу людства, виховання національно свідомої особистості. Лише порівнюючи «своє» з «чужим», людина усвідомлює своєрідність елементів її етнічної спільноти.
 
Відомий український літературознавець С. Єфремов писав: «Письменство кожного народу має величезну вагу як вираженя творчої сили нації, з одного боку, та міжнародного єднання та впливів — з іншого». І зарубіжна література, і рідна — це ланки того самого процесу — естетичного виховання. Порівняльне вивчення зарубіжної й української літератур поєднує компаративістику з теорією та історією літератури. Вивчають генетично-контакті зв’язки, порівняльні й типологічні спільності, розглядають сюжетно-тематичні мотиви.
 
Одним з аспектів зв’язків та взаємодій літератур є наступність у їх розвитку. О. С. Бушмін, досліджуючи цей аспект, звертає увагу на існування загальнолюдських проблем і доходить висновку, що далеке минуле може стати навіть актуальнішим за сучасне [2, с. 67]. Вічні проблеми, що порушувались у творах зарубіжних і українських письменників минулого, і дотепер не втратили злободенності й гостроти.
 
Компаративний аналіз — важливий та ефективний засіб надання школярам літературної освіти. Він поєднує порівняльно-історичне літературознавство, вивчення міжнародних літературних зв’язків і відносин, подібності та відмінності між країнами, встановлення спільних ознак у прочитаних текстах, спостереження за зображеннями на малюнках до прочитаного твору, порівняння інтерпретацій літературного тексту. Саме тому компаративний аналіз має бути обов’язковою і постійною складовою уроку літератури.
 
Порівняння літературних творів дає можливість показати учням спільне в різних народів, а також те, що свідчить про неповторність націй. Варто пам’ятати, що йдеться про порівняння не заради порівняння, а заради пізнання дитиною світу. Важливо, щоб учні усвідомили глибинні, сутнісні відмінності між національними культурами, невід’ємною складовою яких є література, пізнали самобутні, специфічні ознаки естетичної свідомості свого народу.
 
Я поділяю думку своїх колег, які розпочинають компаративний аналіз творів з 5-го класу. Уже тоді школярі, вивчаючи свою рідну, національну мову й літературу, можуть порівнювати надбання зі скарбниці світової літератури. У творах різних народів, зокрема фольклорних, є спільні — «мандрівні» — сюжети. Тож доцільно поставити проблемне питання: «Чому в казках різних народів є подібні сюжети чи мотиви?». А потім, після бесіди, спрямувати дітей до висновку, що розуміння понять добра і зла, щастя і горя, прекрасного і потворного схоже в усіх людей незалежно від їхньої нації. Не можна не погодитися зі словами І. Я. Франка: «Якщо фольклорні твори різних народів є мудрістю, то, вочевидь, мудрістю міжнародною».
 
Сюжет казки «Фарбований шакал» цікавив різних митців. Іван Франко написав казку «Фарбований лис», перенісши дію до України. Діти порівнюють твори, знаходять спільне та відмінне: звертають увагу на те, де відбувається дія, описана в казках; які тварини є головними персонажами…
 
Учні виявляють інтерес до виокремлення у творі національного колориту — сукупності особливостей, своєрідності певного народу. Діти знаходять у текстах описи природи, предметів побуту. Приємно вражає, що діти не тільки дають відповідь на поставлене запитання, а й аргументують її. Звертаємо увагу на те, що «Фарбований лис» — літературна казка, отже, автор надав їй неповторного національного колориту, «вписав» сюжет казки «Фарбований шакал» в український літературний контекст. У творі Франка зображені речі, що використовують у побуті українці (вози, полотно, решето, кошики, діжу, бочку, пліт, хату); сільськогосподарські культури (кукурудзу, коноплі, ярину, капусту). Крім цього, у творі трапляються назви українських професій, традиційних ремесел: маляр, мисливці, стрільці. До того ж автор використав у творі українські прислів’я та приказки: «мов муха в окропі», «дати драпака», «аж вуха в’янули», «мов полуда з очей спала».
 
Ще один взірець шанування народного духу, безмежної любові до всього українського, до нашої землі, традицій українського народу — повість М. В. Гоголя «Ніч перед Різдвом». Адже автор виокремив такі ознаки українського характеру, як розум, кмітливість, силу духу, волелюбність. Саме це помітив та пояснив О. І. Герцен: «Століття кріпацького стану не змогло знищити все, що було незалежного й поетичного в цьому славетному народі».
 
Створюючи атмосферу святкової ночі перед Різдвом, Гоголь порушує важливе для тогочасної України питання про долю Запорозької Січі, завдяки чому розкриває національний характер українців.
Запорізькі козаки, зображені в повісті,— це сильні, сміливі, волелюбні, гідні люди, які не побоялися нагадати імператриці Катерині ІІ про свої заслуги перед державою, про захист України від ворогів.
Коли ж порівнюємо повісті «Ніч перед Різдвом» М. В. Гоголя та «Різдвяна пісня в прозі» Ч. Діккенса, то згадуємо особливості святкування Різдва в Англії та Україні.Такі завдання сприяють формуванню у школярів почуття поваги до звичаїв і традицій інших народів та почуття любові до свого народу, його історії.
 
Як і Микола Гоголь, одразу двом культурам — російській і українській — належить Володимир Короленко. Своїм палким словом він боровся за справедливість для всіх людей, вселяв у них віру та надію на краще майбутнє. Хоча Короленко жив далеко від рідного краю, багато його творів присвячено рідній землі: «Ліс шумить» (1886), «Без язика» (1895), «У козаків» (1901), «Наші на Дунаї» (1909). Містечко, змальоване в повісті «Діти підземелля», нагадує Рівне, де провів своє дитинство та юність Короленко — серед прекрасної української природи та народної культури. Це сповнило його незабутніх вражень, що знайшли відбиток у творах митця.
 
Дія повісті «Сліпий музикант» відбувається на заході сучасної України. У той час, з кінця 1860-х до початку 1880-х років, деякі українські землі належали Польщі. Батько П. Попельського — заможний поляк, сільський поміщик. Мати — уроджена Яценко та дядько Максим належали до малоросійського роду (тобто походили з центральної України). Отже, у родині Попельських переплелися польська й українська лінії. Так було й в історії України.
 
Багато спільного в пам’ятках середньовічного епосу: французького — «Пісня про Роланда» та давньоруського — «Слово о полку Ігоревім». Ознаки героїчного епосу — ідеї служіння Батьківщині, самоствердження народу, боротьби проти національного, соціального пригноблення; надання реальним фактам героїчного змісту; герої — сини свого часу, народу, які уособлюють ідеї національної незалежності, етичних та соціальних норм певного народу; основна тема — боротьба із зовнішніми ворогами за віру, незалежність народу, об’єднання країни. У цих творах і князь Святослав, і король Карл Великий — видатні полководці, державотворці, мудрі й далекоглядні правителі.
 
Створені ці пам’ятки в один час, ХІІ–ХІV ст., коли у Європі тривало становлення державності, точилася боротьба із внутрішніми феодальними усобицями, а також проти зовнішніх ворогів, тож можна сказати, що ідейно й естетично вони пов’язані між собою. Водночас ці твори вказують на самобутність державного, національного та культурного розвитку народів Європи. Гетьман Іван Мазепа, життя якого овіяне легендами, став героєм творів провідних письменників світу: Вольтера, Дж. Ґ. Н. Байрона, В. Гюґо, Ю. Словацького, О. С. Пушкіна, В. Сосюри.
 
Вольтерівський Мазепа хоробрий, розумний, невтомний, енергійний, людина слова, тверезо мислить. У Гюґо Мазепа — величний, фізично сильний, самотній у своїх переживаннях, гордий, волелюбний. У Словацького — благородний, тверезо мислить, стриманий, чутливий, по-лицарськи мужній. Мазепа Байрона — сильний, сміливий, здатний зберегти самовладання у найскладнішій ситуації, мужній, волелюбний, внутрішньо незалежний, відданий високим ідеалам: коханню, дружбі, свободі, Вітчизні.
 
Іван Мазепа — особистість складна й суперечлива, адже йому довелося зазнати безліч поразок і невдач, і все заради того, щоб Україна стала самостійною державою, вільною та незалежною. Порівнюючи образ гетьмана в різних творах, учні доходять висновку, що історією України, її вірними синами захоплювалися митці різних країн. А цей факт теж сприяє формуванню гордості за історію своєї Вітчизни.
 
Отже, можна сказати, що саме компаративістика дає можливість розглядати українську літературу в контексті європейського літературного процесу.
Головна мета компаративного аналізу на уроках зарубіжної літератури — формування гуманістичного світогляду учнів, виховання в них почуття національної гідності, шанобливого ставлення до інших народів. Це надзвичайно актуально сьогодні, у час, коли такими важливими є питання про примноження й поглиблення зв’язків України зі світовою спільнотою.
 
Актуальною є проблема виховання в молодого покоління інтересу до історії та звичаїв рідного народу, до матеріальної й духовної культури, розвитку внутрішнього бажання дотримувати народних традицій, утверджувати національну єдність, діяти задля добробуту держави, присвятити їй своє життя та творчість.
 
Тому кожному випускникові загальноосвітнього закладу варто мати уявлення про світовий літературний процес, місце в ньому національного, українського письменства, що сприятиме становленню громадянської позиції школяра. Докласти зусиль до цього покликані саме сучасні вчителі-словесники.
 
Література
  1. Бондаренко Л. Г. Вивчення ліричних творів на уроках української літератури у взаємозв’язку із зарубіжною (9–11 класи) : дис.. … канд. пед.. наук : спец. 13.00.02 / Л. Г. Бондаренко. — К., 2001. — 178 с.
  2. Бушмин А. С. Преемственность в развитии литературы. — Л. : Художественная література, Ленинградское отделение, 1978. — 223 с.
  3. Всесвітня література в сучасній школі. — 2011. — № 6. — С. 2–11, 12–16.
  4. Всесвітня література в сучасній школі. — 2013. — № 5. — С. 35–37.
  5. Всесвітня література в сучасній школі. — 2014. — № 12. — С. 15–19, 26–29.
  6. Всесвітня література в сучасній школі. — 2015. — № 1. — С. 51–59.
  7. Всесвітня література в сучасній школі. — 2015. — № 2. — С. 22–23.
  8. Галич О. А. Теорія літератури : підручник для студ-в філолог. спец-й вищих закладів освіти / О. А. Галич, В. М. Назарець, Є. М. Васильєва ; за наук. ред. О. Галича. — К. : Либідь, 2001. — 487 с.
  9. Зарубіжна література в школі. — 2015. — № 21– 22. — С. 66–67, 73–76.
  10. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. — К. : Академія, 1997. — 752 с. 
  11. Наливайко Д. С. Спільність і своєрідність. Українська література в контексті європейського літературного процесу / Д. С. Наливайко. — К. : Дніпро, 1988. — 395 с.

Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?

Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!

Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/

Dounload PDF

Відгуки читачів