Роковини Чорнобилю
Читати відгуки
В. М. Іванисенко, учитель Новопавлівської СЗШ № 2 І–ІІІ ступенів Межівського району, Дніпропетровська обл.
Сценарій виховного заходу
Учитель. Сьогодні нашу виховну годину присвячено екологічним проблемамнашої держави та світу. Людство переживає надзвичайно важливий, критичний період своєї історії — період загрозливого для цивілізації зростання низки негативних факторів: деградацію природи, деградацію людської моралі, поширення хвороб, більше до критичного рівня конфлікту між техносферою й біосферою. Основною причиною цієї проблеми є антропогенний фактор, який зумовлює збільшення промислових, сільськогосподарських, транспортних, побутових та інших відходів, які забруднюють середовище. У ґрунті, повітрі, воді міститься вся періодична система Менделєєва.
Та найбільшого лиха Україна зазнала після вибуху на Чорнобильській АЕС. Страшна радіаційна хмара вкрила не тільки нашу територію, але й більшу частину Білорусі, Росії. Наслідки катастрофічні: з життя пішли люди, що рятували ЧАЕС, більшість тих, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії, через 32 роки з’явилося безліч спадкових вад у немовлят; змінилася флора і фауна. Тому ми сьогодні ще раз пригадаємо ті жахливі та страшні дні 1986 року та тих, хто допомагав ліквідувати ту страшну аварію.
Ведучий. 26 квітня 1986 року почався відлік Чорнобильської катастрофи. Вонавразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом невідомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління. Чудовими краєвидами, щедрими врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, багатими лісами славилась чорнобильська земля, але тільки до жахливої позначки, до радіаційної межі, проораної квітневої ночі 1986-го. Відтоді ця земля стала називатися зоною. Зона — це скалічена, непридатна до життя місцевість.
Ведуча. Чорнобиль — це спокійний, неквапливий, доброзичливий світ. Здавалося, тут у цілковитій гармонії перебувають краса поліської природи і сховані у бетон чотири блоки АЕС.
Ведучий. Трагедія сталася 26 квітня 1986 року. Біда розчинилася у духмяному повітрі, в біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикосів, у воді сільських криниць, у молоці корів, у всій красі та зелені. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилася в людях.
1-й читець
Не можна ні про що мовчати,Горить тривогою чоло.Ці вірші, роздуми і факти —Це все було, було, було…
2-й читець
Птахи складають гімн весні,Всміхаються до сонця квіти,А пам’ять лине в моторошні дні,Гудуть жорстокі дзвони квітня.
3-й читець
Ти відомий сьогодні кожному —Не ім’ям своїм, а бідою.Тою вулицею порожньоюПонад Прип’ятською водою…
4-й читець
Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!У якому ти жив сторіччі?Запеклись перестиглі ягоди,Наче кров на твоєму обличчі.
5-й читець
Чорних дат у людства є немало.Кожна з них — це міна під прогрес.Найстрашніше, що усіх спіткало, —Вибух на Чорнобильській АЕС.
6-й читець
26 квітня… В ніч забуттяЙде страшне створіння — атомне дитя.Суть його безкровна і зіниць нема,І уста безкровна, і душа німа.
Ведучий. Тієї мирної весняної ночі люди ніколи не забудуть. О першій годині 24 хвилині, коли всі спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум’я.
Ведуча. Країна ще нічого не знає. Довгі тривожні дні, правда придушена муром мовчання. Ще стільки часу буде потрібно, щоб реально осмислити те, що трапилося. А смерть уже відкрила
свій чорний рахунок і забрала найкращих. Людство дізнається їхні імена згодом.
Перегляд фільму про події квітня 1986 року.
7-й читець
Так, земля заводниласьІ стала страшна, ніби атом.Ви не знали про це,Молоді оборонці життя.Кожен з вас до кінцяЗалишався і в смерті солдатом,І про власну хоробрістьНе знали ви ще до пуття.
8-й читець
Тільки б смерть зупинить туПідступну. Що атом зветься,Де живе все згораєНа її непомітному тлі.Ви плечем до плеча пов’язалисьІ серцем до серця,Ідучи в вогоньЛиш заради життя на землі.
9-й читець
Ви — безумство хоробрих —Все назавжди зріднили собою:Землю сущу і лютий вогонь,І відвагу людську.Нам лишається пам’ять,Що світить життям і любов’ю,Тим високим життям,Що дається лиш раз на віку.
Ведучий. За покликом рідної землі на захист свого народу першим до палаючого реактора за тривогою прибули пожежні з охорони ЧАЕС, очолювані начальником варти Володимиром Правиком. Потім прибуло підкріплення з міста Прип’яті, яке очолював лейтенант Віктор Кібенок.
10-й читець
А трагедія кожну мить наростала,Мов зібрала зі світу пожежі, розплати, війну.І, немов з Хіросіми, з безодні повстала,Перед людством відкривши свою таїну.
11-й читець
Зойкнула Земля чаїним криком:— Сину, вбережи і захисти! —Вийшла мати із іконним ликом:— Йди синочку. Хто ж, коли не ти! —Спалахнуло небо, впало крижнем:— Сину, вбережи і захисти! —Вийшла жінка з немовлятком ніжним:— Йди, коханий. Хто ж коли не ти?…І уже ні сина, ані мужа.Лиш розверсті зоряні поля…Та пліч-о-пліч стали біль і мужність,Дух і воля, небо і земля.
12-й читець
Жорстока ноче, о, яка ти довга!В тобі, як крик і мука, вість одна…Ті, що пішли в вогонь, ввійшли у стогін,У душу, болем зчорнену до дна.
13-й читець
І, може, стали ми від болю ближчі,Четвертий блок заповнив думи вщерть…Як відродить землі ясне обличчя,Коли нічим не зупинити смерть?
Ведучий. Найпершим, у кого зупинилося на мить вибуху серце, був старший оператор Валерій Іванович Ходемчук. За ним незабаром помер на посту його друг Володимир Миколайович Шашенюк. Його, опаленого й опроміненого, винесли на руках пожежники та поховали на першому сільському кладовищі. Валерія так і не знайшли… Четвертий блок став для нього і могилою, і пам’яттю. Можливо, на тій бетонній стіні напишуть, що не реактор там похований, а він, Валерій Ходемчук…
14-й читець
Палаюча безодня ночі,Нема ні впину, ні кінця.А ранок ще страждань доточить,Ще сколихне людські серця.
15-й читець
Ще день, мов поклик розів’єтьсяУ небі, в обріях земних.І пам’ять зболеного серцяНазве і мертвих, і живих.
Ведуча. До п’ятої години ранку пожежу було ліквідовано. Подув легенький вітерець, і величезний стовп диму, пилюки, кіптю відірвався від реактора й посунув територією України, Білорусії, сіючи смертоносну радіацію…
Ведучий. Їх було 28 — пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки.
16-й читець
Живі і мертві… всі відважніВітчизни-матері сини.Людське життя, мов цвіт черешні,Осипалось… не з їх вини.
17-й читець
Нам горе люте миром перебути,Нам поховати зло в бетон і бронь.І не забути, доки світ і люди,Синів землі, що відвели вогонь.
Ведучий. На Підмосковному кладовищі на скромних плитах із червоними зірками довічно викарбувані імена: Володимира Правика, Миколи Ващука, Василя Ігнатенка, Віктора Кібенка, Миколи Титенка, Володимира Тишури — перших, хто собою закрив вогонь.
18-й читець
Рахунок буде — 904.Всіх поіменно — у незабуття…І буде суд, який поверне віру,Та не поверне молоді життя…
19-й читець
А думка людська пам’ятатиме вас,А пам’ять людська повертатиме вас,Безумство хоробрих — де вічність і мить,Де згасли для вас і життя, і блакить,Де зір ваш затьмарить скорбота земна.Де нам, як набат, імена, імена…
Ведучий. Вшануймо ж хвилиною мовчання пам’ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи.
Хвилина мовчання.
20-й читець
Ті, що згоріли в огні
В перші хвилини двобою,
Землю прикрили собою,
Як наші діди на війні.
Не залишили пости,
Мужньо стояли на герці.
Пам’ятник їм вознести
Треба у кожному серці.
21-й читець
Життя бере нас знов на пробу.Біль — як розпалений свинець.Пряма дорога на ЧорнобильДвигтить неспокоєм сердець.Угорі брат спішить до братаІ ділиться усім, що є.Ми віримо: шалений атомБратерства міці не проб’є.Ні, сила переборе силу —Надію тулимо до скронь…Та як утішить матір сиву,Чий син пішов у той вогонь?
22-й читець
Хлопчики мужні, синочки, воїни честі!Ваша смерть відмінила тисячі, може, смертей.Ви вступили в огонь і стояли, як ті, що у БрестіВ чорні дні Вітчизняної… Нині ваш красний день!
23-й читець
На цвинтарі. Могильна брила.На ній коротке: «От і все…».Невже усе взяла могила,І згадку снігом занесе?Завіса впала… Крапка драми.Спинився час у смутку ям…Чи хто пройде його стежками,Повториться його ім’ям?Утвердиться в живій турботіЙого надій і сподівань?Стою, німію у скорботіПід тягарем оцих питань.Ведучий. За межу, позначену страшним ім’ям «зона»,було виселено 135 тисяч чоловік.
24-й читець
Сльози загуслі на вітрі не сушаться —З болем зрослися вони.Ми перед мертвими, ми перед сущимиНосимо камінь вини.Дивляться в очі, як вогники в темені,Душу тривожать завждиДіти Чорнобиля, діти ЧорнобиляДіти людської біди.Дати трагедії спускаються сходамиВниз до скорботних могил.Хто нам пробачить за те, що виводилиДіток на атомний пил?Хай же болять тобі, хай же болять мені,Вічні лишивши сліди,Діти Чорнобиля, діти Чорнобиля,Діти людської біди.
Ведучий. Чорнобиль… Тепер це слово знає увесь світ. Чорнобиль — це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль.
25-й читець
Прилетіли птиці навесні,Натомили у польоті крила.Знову чути щебет і пісні,І тривоги стримати не сила.Чи безпечні пущі і ліси,Чи немає для життя загрози?Слухаю пташині голоси,А на очі напливають сльози.
26-й читець
Латка лісу, вигоріла, бура.Мертве листя, висохла трава.А навколо грає зелень буйна,Дивом уціліла і жива.Чути птиць із непроглядних нетрів,Світить сонце з голубих небес.Грізна зона 30 кілометрівЗ центром на Чорнобильській АЕС.
27-й читець
Чорнобиль, Чорнобиль, трава полинова,Твій присмак гіркий нам душі пече.Чому саме в нас біда ця квітнева?Хто відповідь дасть на питання оце?
28-й читець
Земля батьків, укрита чорним пилом, —Це чорний біль, це горе нас усіх.Скорить хотіло, але не скорило,Убить хотіло, та не вбити їх.Отих людей, що ними пережитіУсякі біди і страхіття всі.Ще діти і онуки їхні будуть житиНа цій згорьованій, але своїй землі.
29-й читець
Жадання людства — зупинитиБезодні атомної смерч.Ми ж сівачі, ми — сонця діти —Спроможні зупинити смерть.Спинити вибухи, ракети,Роззброїти віки і дні,Щоб грізне ядерне жахіттяНе спалахнуло на світах.Щоб наша дума і дорогаЄднали глибину і ввись,Вола чорнобильська пересторога:— Людство зупинись!
30-й читець
Хай стане мир міцнішим у стократ,Хай над землею чисте небо буде.Чорнобиль — попередження, набат,Його уроків людство не забуде.
Учитель. Дійсно, людство не повинно забувати цей жах. Доки жива людська пам’ять, поки житиме в ній ця трагедія, ці жахливі, страшні дні.
Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?
Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!
Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/
