А ви вже оформили передплату на 2019 рік?

Оформити передплату за пільговими цінами

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Моніторинг загальної середньої освіти як складова системи управління якістю знань

В. І. Скрипник, директор; О. О. Скрипник, заступник директора з навчально-виховної роботи комунального закладу «Нікопольська середня загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 4», Дніпропетровська обл.

У статті розкрито як теоретичні засади освітнього моніторингу, так і практичні аспекти його реалізації під час вивчення стану викладання базових навчальних предметів. Особливої уваги надано таким інструментам моніторингового дослідження, як тестування та анкетування.


АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
Сучасні соціально-економічні та політичні зміни стали передумовою реформування національної системи освіти. Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 988, новий Закон України «Про освіту» визначають стратегічні напрями та наголошують на необхідності підвищення якості освіти, оновлення її змісту й форм організації навчально-виховного процесу. Серед шляхів розв’язання цієї
проблеми є упровадження в освітню систему моніторингових досліджень як інформаційної бази в системі управління якістю освіти.
 
Моніторинг розглядають як ефективний засіб відбору, обробляння, зберігання інформації про діяльність педагогічної системи в конкретному напрямі, що дозволяє тривалий час відстежувати її стан, здійснювати корекцію навчально-виховного процесу та прогнозувати розвиток освітньої системи. За умов модернізації національної освіти це важливо, оскільки дає змогу своєчасно усунути можливі прорахунки та розробити стратегію подальшого розвитку освіти. Якість національної освіти й освітні моніторингові дослідження, які розглядають комплексно, є важливою умовою забезпечення високого рівня якості освітніх послуг за умов сьогодення.
 
Проблема моніторингу набула широкого висвітлення в теорії управління загальноосвітньою школою. У численних наукових дослідженнях, які пов’язані з процесами педагогічного управління та розроблянням механізмів забезпечення якості сучасної освіти, О. Байназарова, М. Берштадський, В. Безпалько, Т. Волобуєва, Л. Гриневич, Г. Єльникова, М. Загірняк, А. Дахін, О. Локшина, Т. Лукіна, В. Лунячек, О. Ляшенко, П. Матвієнко, О. Овчарук, О. Островерх, О. Патрікєва, Н. Тализова, А. Сологуб, М. Поташник та інші акцентують увагу на реформуванні освітньої системи засобами використання моніторингових технологій. Натомість у сучасній педагогічній науці недостатньо розроблено підходи до виявлення критеріїв якості освіти, механізмів моніторингу та процесів його використання. Формування системи освітнього моніторингу потребує розробляння і теоретичних, і методичних засад, на підставі яких створюють модель моніторингу, відповідний інструментарій і технології. Загальні методичні засади проектування моніторингу освітніх систем пов’язані з системним підходом до освіти, сучасними теоріями управління, діяльнісним підходом до навчання.
 
Усе це свідчить про надзвичайну актуальність моніторингового супроводу якості освіти.
 
МОНІТОРИНГ ЯК СИСТЕМНА ДІАГНОСТИКА ЯКОСТІ ОСВІТИ
Стаття 48 Закону України від 05.09.2017 р. № 2145-VIII «Про освіту», який набув чинності 28 вересня 2017 року, дає таке визначення моніторингу якості освіти: «Моніторинг якості освіти — це система послідовних і систематичних заходів, що здійснюються з метою виявлення та відстеження тенденцій у розвитку якості освіти в країні, на окремих територіях, у закладах освіти (інших суб’єктах освітньої діяльності), установлення відповідності фактичних результатів освітньої діяльності її заявленим цілям, а також оцінювання ступеня, напрямку і причин відхилення від цілей.
 
Моніторинг якості освіти може бути внутрішнім і зовнішнім.
Внутрішній моніторинг якості освіти проводиться закладами освіти (іншими суб’єктами освітньої діяльності)».
Отже, моніторинг якості освіти є ефективною стратегічною моделлю управління якістю освіти та реалізації освітньої політики держави.
Якість освіти необхідно навчитись визначати й оцінювати: теоретично оцінювати показники, критерії якості та методи, які при цьому застосовують. Досвід свідчить, що така система науково обґрунтованих оцінок знайшла своє відображення в сучасних педагогічних теоріях, що дозволяє вчителю відійти від неаргументованого оцінювання із урахуванням того факту, що об’єктивність оцінювання результатів навчання завжди була складною проблемою в діяльності вчителя.
 
Головна особливість освітнього моніторингу полягає в тому, що він спрямований не лише на результати освітньої діяльності, але й на процес, який привів до такого результату, тобто на форми, методи, прийоми навчання, виховання, викладання, управління діяльністю педагогічного колективу. Правильно оцінивши навчальний процес, умови викладання предмета, його навчально-методичне забезпечення, можна створити об’єктивні рекомендації щодо внесення змін у навчально-виховний процес.
 
Моніторинг має бути особистісно зорієнтованим. А це означає, що основна лінія поведінки вчителя, керівника загальноосвітнього навчального закладу в процесі здійснення моніторингу полягає не в тому, щоб учня підтягувати до установлених стандартів, а створити та запровадити таку систему ставлення до дитини, коли вона є повноцінним партнером учителя. При цьому слід зазвичай дотримувати таких принципів, як цілеспрямоване створення емоційно збагачених навчальних ситуацій, особистісно-розвивального навчання, використання співпереживання як психологічного механізму заохочення, постійного аналізу вчителем та учнями результатів навчальної діяльності.
 
Отже, метою педагогічного моніторингу є вивчення певних аспектів функціонування освітньої галузі:
  • аналіз навчальних досягнень вихованців, учнів за певний період;
  • оцінювання рівня опанування педагогічними працівниками інноваційних технологій;
  • вивчення ефективності управлінських механізмів.
Основними завданнями освітнього моніторингу є:
  • установлення зв’язків між рівнем навчальних досягнень учнів і соціальними умовами їхнього життя;
  • оцінювання кадрового забезпечення, навчально-методичного, матеріально-технічного оснащення навчально-виховного процесу навчального закладу;
  • оцінювання впливу на навчальний процес державного стандарту освіти, який визначає вимоги до обов’язкових компетентностей і результатів навчання, загальний обсяг навчального навантаження учнів, навчальних програм, методичного забезпечення тощо.
 
Виділяють чимало видів освітнього моніторингу:
  • за масштабами мети освіти (оперативний, тактичний, стратегічний);
  • за етапами навчання (вхідний або вибірковий, проміжний або навчальний, вихідний або підсумковий);
  • за часовою залежністю (попереджальний, поточний, ретроспективний);
  • за частотою процедур (одноразовий, періодичний, систематичний);
  • за охопленням об’єкта спостереження (локальний, вибірковий, суцільний);
  • за організаційними формами (індивідуальний, груповий, фронтальний);
  • за рівнями управління навчально-виховним процесом (керівний, адміністративний, педагогічний, учнівський);
  • за формами об’єкт-суб’єктних відносин (зовнішній, взаємоконтроль, самоаналіз);
  • за використаним інструментарієм (стандартизований, нестандартизований, матричний).
 
Оскільки моніторингові дослідження надають різноманітну інформацію щодо багатьох аспектів навчально-виховного процесу, то моніторинг як цілісна система має бути комплексним.
Складовими цієї системи є такі взаємопов’язані та взаємодоповнювальні компоненти:
  • педагогічне дослідження;
  • психологічне дослідження;
  • соціологічне дослідження;
  • методичне дослідження;
  • дослідження управління освітньою системою.
 
За умов реформування національної системи освіти актуальними є проблеми педагогіч ної діагностики, оскільки неможливо досягти високого рівня навчальних досягнень учнів без прискіпливого контролю за ходом навчального процесу. Проблема оцінювання навчальних досягнень учнів і проблема оцінювання ефективності навчання пов’язані між собою. Шляхи розв’язання цих проблем — моніторингові дослідження. Основний зміст моніторингу полягає в одержані інформації про стан освіти з метою прийняття управлінських рішень щодо переведення її на якісно новий рівень, причому управління якістю освіти має здійснюватись на кількох рівнях: учень (моніторинг навчальних досягнень), учитель (моніторинг педагогічної діяльності), навчальний заклад (внутрішньошкільний моніторинг).
 
Моніторинг спрямовує на постійне спостереження за будь-яким процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату.
Якщо це на рівні вчителів (оперативне управління), то це:
  • здійснення моніторингу з метою виявлення готовності й труднощів учнів щодо опанування навчального матеріалу;
  • формування моніторингового блоку за рівнем досягнень учнів із метою стимуляції їхньої діяльності;
  • розробляння спеціальних диференційованих засобів корекції знань і вмінь школярів;
  • коригування власної діяльності з урахуванням отриманих даних.
 
Якщо це на рівні учнів (співуправління), то це:
  • навчання у процесі моніторингу самооцінки, що впливає на їхню мотивацію;
  • складання самостійно чи за допомогою вчителя, класного керівника, практичного психолога індивідуальних планів самоосвіти;
  • активізація пізнавальної діяльності;
  • навчання співпраці з дорослими в моніторинговому процесі.
 
Якщо це на рівні батьків (співуправління), то це:
  • надання необхідної допомоги своїм дітям під час організації освіти;
  • надання вдома дітям відповідної допомоги з урахуванням їхніх потреб;
  • оцінювання рівня викладання та умов навчання.
Іншими словами, кожен учитель і учень мають чітко окреслити той бажаний результат (перспективну мету), на який вони вийдуть у процесі співпраці.
 
Моніторинг якості освіти передбачає дослідження у таких напрямах:
1. Предметний (базовий) моніторинг, який полягає у відстеженні відповідності освітнього рівня учнів із базових предметів вимогам державних стандартів.
2. Проблемний моніторинг пов’язаний з окремими аспектами оновлення та модернізації освітньої системи за напрямами:
  • підвищення рівня навчальних досягнень учнів на підставі самоосвітньої діяльності;
  • розвиток творчих здібностей;
  • діагностика навчання учнів із низькою успішністю;
  • рівень професійної компетентності педагогічних кадрів.
 
Залежно від мети дослідження можна виділити такі напрями моніторингу:
  • діагностичний моніторинг; мета — визна-чення рівня навичок учня залежно від його особистості;
  • статистичний; мета — отримати показники одночасно за кількома напрямами діяльності загальноосвітнього навчального закладу; порівняти отримані результати з нормативними і визначити відхилення від стандарту; проаналізувати навчально-виховний процес, сформувати висновки та рекомендації;
  • змістовний (особистісно зорієнтовний моніторинг); мета — динаміка особистісного розвитку;
  • супровідний педагогічний моніторинг; мета — контроль і поточне коригування взаємодії вчителя й учня в організації та здійсненні навчально-виховного процесу.
 
Проведення моніторингу якості викладання відповідних предметів у навчальному закладі має на меті аналіз стану його викладання, а також рівня компетентності учнів.
 
Проведення моніторингу якості освіти органічно пов’язане з упровадженням компетентісного підходу в контексті модернізації змісту загальної середньої освіти на рівні державних стандартів, навчальних програм і компетентісноорієнтованих методик навчання. Це зумовлює переосмислення технологій контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів.
 
Застосування моніторингових досліджень особливо є доцільним під час вивчення результативності нововведень і подальшого розвитку школи. Наприклад, результати навчальної діяльності 8-х класів за попередній навчальний рік з фізики можна порівняти з нинішніми паралелями й отримати реальну картину, яка демонструє ефективність чи неефективність навчання за обраними методиками, технологіями.
 
ТЕХНОЛОГІЇ ВПРОВАДЖЕННЯ МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ОСВІТИ З БАЗОВИХ ДИСЦИПЛІН
Проведення моніторингу якості освіти з базових предметів у загальноосвітньому навчальному закладі має на меті аналіз стану викладання відповідних предметів, а також рівня компетентності учнів. Традиційний підхід до її розв’язання часто не дозволяє одержати повну та достатню інформацію про ефективність діяльності вчителів і рівень навчальних досягнень учнів, який вони забезпечують.
 
Для того щоб освітній моніторинг на рівні школи став реальним управлінським фактором, необхідно, щоб він виконував такі функції: інформаційну, діагностичну, прогнозувальну, управлінську, педагогічну. З огляду на ідею моніторингу, відстежити, скоригувати й отримати результат, проведення управлінського педагогічного моніторингу в школі бажано в три етапи:
  1. підготовчий, на якому відбувається визна-чення мети, об’єкта, напрямів і відбір кртеріїв, інструментарію;
  2. практичний, на якому відбувається обробляння отриманої інформації за рахунок спостережень, проведеної бесіди чи інтерв’ю, відвідування уроків, тестування, визначення рейтингу, самооцінки тощо;
  3. аналітичний, на якому відбувається систематизація інформації, аналіз даних, формують висновки та розробляють рекомендації.
 
Річний процес внутрішньошкільного моніторингу фіксує діяльність кожного учня, діяльність навчального закладу і має три етапи:
  1. вхідний (діагностичний);
  2. проміжний (поточний);
  3. вихідний (підсумковий).
 
Діагностичний моніторинг проводять на початку навчального року, він констатує якість освіти, набутої у попередніх класах:
  • чи підтверджено достатній і високий рівні навчальних досягнень учнів за попередній рік навчання;
  • чому деякі учні мають початковий і середній рівні навчальних досягнень, хоча мали значно вищий рівень навчальних досягнень;
  • на якому рівні сформовано вміння та навички практичного застосування знань;
  • які навчальні теми, поняття, закони, закономірності не опанували учні або опанували на початковому рівні;
  • як трансформується діяльність учителя з контролю й оцінювання знань, умінь і навичок у контроль на оцінювання компетентності.
Результати вхідної діагностичної контрольної роботи заносимо до технологічної карти (таблиця 1).
 
Дослідження розподілу учнів за рівнями навчальних досягнень дозволяє спланувати комплекс заходів щодо усунення прогалин у знаннях, уміннях і навичках учнів, зокрема, організувати індивідуальну диференційовану роботу з учнями.
 
Проміжний етап — це, по суті, уся робота, запланована на навчальний рік з метою підвищення якості знань із відповідного предмета. Учителю бажано побачити перспективу навчання учня та надати йому вчасно фаховий супровід протягом навчального року під час вивчення будь-якої теми. З урахуванням того, що в Україні діє чотирьохрівнева дванадцятибальна система оцінювання навчальних досягнень, тематичні контрольні роботи мають бути сконструйовані саме за такими підходами:
І рівень — знання-розпізнавання (що? де? коли? тощо) на відтворення фактичного матеріалу;
ІІ рівень — знання-розуміння на алгоритмічному рівні;
ІІІ рівень — застосування знань за стандартних умов із вибором способів дій;
ІV рівень — застосування знань за нестандартних умов із пошуком способів дій.
 
Другий етап моніторингу якості освіти з базових дисциплін важливий тим, що не лише тільки вносить корекцію до системи знань, але й організовує на самостійну пошуковотворчу роботу. Завдання будь-якого характеру спрямовують учнів на самооцінку якості знань з предмета, спонукають до самовдосконалення і наштовхують на пошуки умов для реалізації особистості.
 
Учитель, проаналізувавши помилки кожного учня і класу в цілому, розробляє план педагогічних корекційних дій і завдання для самоосвітньої діяльності кожного учня, залучає учнів до пошуково-творчої роботи з метою виявлення динаміки індивідуальних досягнень учнів.
 
Це можуть бути різнорівневі тематичні тестові завдання, різнопланова робота над текстом, складання текстів творчого характеру, вирішення проблемно-пізнавальних завдань, доведення або
спростування гіпотези тощо. Саме в цей період роботи надано можливість кожній дитині інтенсивно попрацювати над підвищенням якості знань із відповідних предметів.
 
 
У системі моніторингу третій етап (вихідний або підсумковий) є результатом навчально-корекційної, творчої самостійної діяльності учнів і підводить до такого рівня якості освіти з базових предметів, із яким учень піде в подальше життя та матиме в очах суспільства вигляд інтелігентної або вбогої людини.
 
Результати вхідного, поточного та підсумкового моніторингу можна подати у вигляді гістограми, зображеної на рис. 1.
 
 
 
Замість гістограми можна організувати роботу з таблицею «Динаміка якості навчальних досягнень учнів».
 
 
Моніторинг якості навчальних досягнень учнів обов’язково доповнюють учнівським моніторингом, який вимагає:
 підготовки до засвоєння;
 діяльності щодо засвоєння знань;
 змін, що відбулися у процесі засвоєння знань.
 
Проведення учнівського моніторингу дозволяє вчителю встановити зворотний зв’язок із учнем під час переходу з одного рівня засвоєння навчального матеріалу на інший. Під час проведення поточного контролю учнівського моніторингу учитель дає можливість учневі самостійно виявляти рівень його готовності до самоосвітньої діяльності. При цьому можна використати такий інструмент моніторингового дослідження, як анкетування (додаток А).
 
Упровадження внутрішньошкільного моніторингу якості освіти з базових предметів допоможе ліквідувати основну причину низької якості освіти учнів, що полягає в розриві між теоретичними знаннями, уміннями та навичками, здобутими в шкільному закладі, та здатністю учнів до використання знань і умінь у різних життєвих ситуаціях. Серед основних передумов виникнення в школярів інтересу до навчання — налагодження тісної співпраці між учнями та педагогами.
 
Кожна професійна діяльність вимагає певної послідовності дій, розподілу уваги, подолання труднощів, своєрідних якостей особистості, хаhактеру, специфічних здібностей. Тому моніторинг освітньої діяльності тісно пов’язаний з моніторингом рівня розвитку реальних навчальних можливостей учнів, який визначають за такими параметрами: пізнавальна сфера (увага, зорова і слухова пам’ять, інтелект); творчі здібності, особистісні якості (мотивація навчання, працелюбність тощо).
 
Користуючись результатами моніторингу, можна побудувати формулу, що визначає рівень професійності вчителя та проаналізувати, наскільки коректно вчитель виставляє річні оцінки і наскільки вони відповідають рівню навченості учнів.
Формула визначення рівня професійності вчителя така:
Така таблиця дає можливість проаналізувати ефективність роботи з тим чи іншим класом, а також успішність учнів.
Для більшої об’єктивності аналізу роботи вчителя можна здійснити моніторинг навченості учнів, учителя. Для цього слід визначити коефіцієнт навченості ΔРн учнів за минулий і поточний навчальний рік (обчислити їхню різницю):
Отримані результати можна відсортувати у таблиці від меншого до більшого.
 
На першому місці опиниться вчитель, який значно занизив оцінки, а на останньому — учитель, який найбільше завищив оцінки. Результати моніторингу навченості учнів можна використати під час підбиття підсумків класно-узагальнювального контролю.
 
ТЕСТУВАННЯ Й АНКЕТУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ МОНІТОРИНГОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ З БАЗОВИХ ПРЕДМЕТІВ
Найпоширенішим видом моніторингових досліджень є статистичний, за результатами якого можна:
  • отримати показники одночасно за кількома напрямами діяльності на рівні вчителя, методичного об’єднання учителів, загальноосвітнього навчального закладу;
  • порівняти отримані дані з нормативними та визначити відхилення від стандарту;
  • проаналізувати перебіг навчально-виховного процесу, сформувати конкретні висновки та рекомендації.
 
Інструментарієм статистичного моніторингу є:
  • тестування, яке дозволяє визначати рівень навчальних досягнень учнів із різних навчальних предметів;
  • анкетування, що дає змогу встановити структуру окремих елементів навчально-виховного процесу в школі та зв’язки між ними.
 
У школі тестування й анкетування можна проводити з педагогами, учнями та їхніми батьками. Отримані дані можна наочно продемонструвати у вигляді графіків, діаграм, гістограм, оскільки такі форми найкраще показують динаміку певного показника.
 
У загальноосвітньому навчальному закладі найчастіше проводять:
1) психологічні тести, що дають змогу виявити певні якості вчителя, учня, батьків як осопсихологічні особливості дітей, визначити рівень сформованості в них внутрішньої позиції щодо навчання, індивідуальний потенціал учня та зіставити його з реальним рівнем навчальних досягнень, розробити конкретні індивідуальні рекомендації для батьків і вчителів із метою підвищення якості знань учня;
2) тести навчальних досягнень, після обробляння яких можна:
  • з’ясувати рівень навчальних досягнень учнів певного класу чи паралелі за загальноприйнятою 12-бальною шкалою оцінювання та порівняти отримані результати з даними інших класів.
    Зокрема, з урахуванням критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів і прийнятої в міжнародних дослідженнях технології оцінювання природничої грамотності можна оцінити рівні сформованості результатів компетентісного навчання з базових навчальних предметів;
  • визначити результати виконання кожного завдання тесту;
  • установити, яку кількість балів набрав кожний учень.
 
Як приклад наведемо тестування учнів
9-А і 9-Б класу з фізики на тему «Магнітне поле» 2017–2018 навчального року (жовтень 2017 р.).
Під час аналізу результатів виконання тестових завдань визначили рівень навчальних досягнень учнів за 12-бальною шкалою. Отримані дані для учнів 9-А класу подано у вигляді гістограми, зображеної на рис. 2.
 
Дослідження розподілу учнів за рівнями навчальних досягнень виявило, що високий рівень навчальних досягнень продемонстрували 17,4 % учнів 9-А класу, при цьому: 10 балів отримали 8,8 %, 11 балів — 4,3 %, 12 балів — 4,3 %. Такий результат свідчить про те, що:
  • необхідно ширше застосовувати різнорівневі завдання як для роботи в класі, так і вдома;
  • частіше створювати на уроках проблемні ситуації, що дозволяє знання та вміння застосовувати не тільки у «типових навчальних» ситуаціях;
  • організувати індивідуальну роботу з учнями з метою підвищення показника високого та достатнього рівнів і зниження відсотка учнів, які отримали бали початкового рівня.

 

Заступник директора з навчально-виховної роботи може зробити висновок про необхідність коригування методичної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі. Наприклад, надати більше уваги ознайомленню вчителів певного навчального предмета з досвідом роботи колег, які мають вищі результати за виконання тестових завдань.
 
Після аналізу результатів виконання завдань тесту можна порівняти середній бал учнів 9-А класу та середній бал учнів 9-Б класу, оскільки вони виконали однаковий тест. Дані оформлені у вигляді гістограми, зображеної на рис. 3.
 
За результатами тесту можна розподілити учнів залежно від виконання певних завдань. Результати подано у вигляді пелюсткової діаграми, зображеної на рис. 4.
 
 
 
Під час аналізу діаграми можна виявити навчальні теми, які учні засвоїли добре, і теми, рівень засвоєння яких учителю фізики слід підвищити. Зокрема, завдання 1, 2, 3, 4 виконали добре практично всі учні. Такий результат свідчить про те, що теми «Магнітне поле. Індукція магнітного поля», «Взаємодія магнітів», «Магнітне поле Землі», «Явище електромагнітної індукції. Індукційний електричний струм» учні засвоїли на достатньому рівні.
 
Завдання 5 на тему «Електромагніти» виконали 40 % учнів класу. Отримуємо висновок, що тему «Електромагніти» учні засвоїли слабко. А тему «Електродвигуни» (завдання 7) більшість учнів взагалі засвоїли на початковому рівні. Можна розподілити учнів за балами, отриманими за виконанням тесту, та побудувати гістограму, зображену на рис. 5.
 
Проаналізувавши таку гістограму, учитель фізики може зробити висновки про необхідність:
  • розробляння плану педагогічних корекційних дій;
  • залучення учнів до пошуково-творчої роботи з метою виявлення динаміки їхніх індивідуальних досягнень;
  • створення різнорівневих завдань для проміжного контролю, самоосвіти тощо;
  • запровадити динамічну перевірку сформованості компетентісних результатів навчання, тобто кожна наступна робота для перевірки рівня засвоєння навчальних досягнень учнів має містити комбіновані завдання, які передбачають виявлення знань із попередньої теми;
  • спланувати індивідуальну роботу з учнями;
  • застосування в класі таких методичних прийомів, які дають змогу підвищувати рівень навчальних досягнень учнів саме з цієї теми тощо.

 

Детально проаналізовані результати моніторингових досліджень сприяють ухваленню виважених управлінських рішень учителем, що є підґрунтям для прогнозування та коригування подальшого ходу навчально-виховного процесу.
Крім того, за допомогою результатів моніторингових досліджень діяльність учителя інформатизується, деталізується щодо розуміння якості складових системи освіти.
 
Заступник директора з навчально-виховної роботи під час планування методичної роботи може передбачити відвідування уроків, проведення контрольних зрізів знань тощо. У загальноосвітньому навчальному закладі анкетування можна проводити з усіма учасниками навчально-виховного процесу. За його результатами можна отримати інформацію про:
  • зв’язки між відповідями в анкетах і результатами виконання тестових завдань;
  • зв’язки між відповідями в анкетах усіх учасників навчально-виховного процесу.
 
Серед учнів 9-х класів було проведене анкетування для оцінювання стану навчально-виховного процесу, зокрема, викладання фізики в школі (додаток Б).
Розподіл відповідей учнів на запитання анкети «Чи складно вам вивчати фізику?» можна подати у вигляді діаграми, зображеної на рис. 6.
 
Його аналіз з’ясував, що:
  • майже четвертій частині дев’ятикласників (22,7 %) складно вивчати фізику;
  • трохи більше третини (31,8 %) не визначились із відповіддю на це запитання, тобто потребують додаткових форм і методів роботи з підвищення їхнього рівня навчальних досягнень і зацікавленості під час вивчення фізики;
  • 45,5 % учнів відзначили, що їм не складно вивчати фізику, а це означає, що для них необхідно використовувати такі форми й методи роботи, які підтримуватимуть на належному рівні їхню упевненість в отриманих знаннях і в бажанні надалі вивчати фізику.
 
Аналіз відповідей на запитання «Чи завжди ви розумієте пояснення вчителя?» подано на рис. 7.
 
Отже, можна зробити висновок, що учні, які розуміють пояснення вчителя, показали набагато кращі результати за виконання тестових завдань, ніж учні, які пояснення вчителя не завжди розуміють.
 
Під час аналізу відповідей учнів на запитання анкети «Чи розумієте ви, як розв’язувати задачі з фізики?», 38 % учнів відповіли «так», але впорались із завданням 62,5 %; 14,3 % учнів зазначили, що не вміють розв’язувати задачі з фізики, але 66,7 % з них завдання виконали; 52,3 % учнів обрали відповідь «складно відповісти», але 72 % із них упорались із розв’язуванням задач.
 
Зіставивши дані, отримані за результатами тестування, та їхні відповіді на запитання анкети «Чи розумієте ви, як розв’язувати задачі з фізики?», можна відзначити учнів, які мають завищену та занижену самооцінку, а саме:
  • серед учнів, які розуміють, як розв’язувати задачі, розв’язали з 62,5 %. Решта учнів, а це 37,5 % мають завищену самооцінку;
  • серед учнів, які вважають, що не вміють розв’язувати задачі, впорались з ними 66,7 %, а це свідчить про занижену самооцінку цих учнів.
 
Відповіді учнів на запитання анкети «Чи хочете ви дізнатись більше про вивчене на уроках фізики?» можна подати у вигляді кругової діаграми, зображеної на рис. 9.
 
Аналіз відповідей дозволяє зробити висновок про задовільний психологічний мікроклімат на уроках, зацікавленість більшості учнів вивченням навчального предмета.
 
Об’єктивність відповідей дев’ятикласників підтверджують відповіді учнів на запитання «Чи використовуєте ви додаткову інформацію, отриману на уроці?» (анкета для виявлення рівня готовності учня для самоосвітньої діяльності) (додаток А), зображені на рис. 10.
 
Показовими є відповіді учнів на запитання «Що ви вважаєте за краще: 1) почути вчителя на уроці; 2) скласти конспект самостійно; 3) вивчити тему самостійно» (додаток А).
Результати відповідей учнів пов’язані з тим, які форми та методи, прийоми використовує учитель на уроці. Учитель фізики може оцінити себе, заповнивши анкету для самооцінювання професійних умінь педагога (додатки В і Г), зіставити з відповідями учнів і самостійно визначити, які форми, методи, прийоми слід раціонально застосовувати, гармонійно поєднувати з метою підвищення рівня навчальних досягнень учнів із предмета.
ВИСНОВОК
Під моніторингом розуміють відповідні механізми контролю та відстеження якості освіти, постійне спостереження за навчально-виховним процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату. Моніторинг якості освіти пов’язаний із такими педагогічними категоріями, як об’єкт і предмет дослідження; постановка завдання, висування гіпотези, збирання інформації, планування тощо.
 
Моніторингове дослідження є дієвим інструментом активізації навчально-виховної діяльності, виявлення прогалин у знаннях учнів, проведення експериментально-дослідницької роботи, науково-методичної роботи, оскільки забезпечує оперативне отримання об’єктивної та надійної інформації. Саме з її допомогою навчально-виховний процес можна зробити керованим, результативним та особистісно зорієнтованим.
 
Особливого значення під час здійснення базового предметного моніторингу набуває аналізування учителем ефективності своєї праці з виходом на кінцевий результат. Педагог має постійно замислюватись над питаннями: чи досягнуто мети? Чи є позитивна динаміка розвитку учнів порівняно з попередніми результатами моніторингу? Чи відповідає складність матеріалу можливостям учня?
 
Навчальні завдання перед кожним учнем слід ставити чітко, орієнтуючись на зону його найближчого розвитку. При цьому важливо дотримувати основних правил оцінювання:
  • не порівнювати навчальні результати учнів;
  • ставити за приклад учням лише їхні власні успіхи;
  • заохочувати навіть незначні успіхи.
 
Такий підхід до визначення рівня навчальних досягнень учнів дозволяє відстежити залежність між якістю знань і рівнем розвитку учнів та допомогти розв’язати їм основні проблеми у навчанні.
 
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
1. Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIII.
2. Перехейда О. М. Моніторинг як сучасний засіб управління якістю освіти / О. М. Перехейда // Управління школою. — 2015. — № 28–30. — С. 94.
3. Миронець Л. І. Моніторинговий підхід до вивчення стану викладання навчальних предметів / Л. Миронець, Т. Чернецька // Управління школою. — 2013. — № 22– 24. — С. 89–94.
4. Богачик Т. С. Сучасні технології освітнього моніторингу / Т. Багачик, Л. Якименко, В. Волошин // Управління школою. — 2009. — № 5. — С. 20–31.
5. Горбачова О. Тестування та анкетування як інструмент моніторингового дослідження / О. Горбачова, Н. Титаренко, В. Ткаченко // Заступник директора школи. — 2012. — № 11. — С. 4–11.
6. Зінькова Г. Р. Моніторинг якості освіти в системі управління школою / Г. Р. Зінькова // Управління школою. — 2016. — № 7–9. — С. 41–43.
7. Грай Г. Використання засобів автомоніторингу в поточному оцінюванні / Г. Грай // Заступник директора школи. — 2017. — № 3. — С. 24–42.
8. Грай Г. Моніторинг успішності з навчального предмета: координатор – вчитель-предметник / Г. Грай // Заступник директора школи. — 2017. — № 4. — С. 15–21.
9. Грай Г. Моніторинг успішності учнів класу: координатор – класний керівник / Г. Грай // Заступник директора школи. — 2017. — № 4. — С. 22–25.
10. Грай Г. Підсумковий моніторинг навчальний досягнень: координатор – заступник директора школи / Г. Грай // Заступник директора школи. — 2017. — № 4. — С. 27–35.
11. Скрипник М. Вивчення професіоналізму педагога в межах інформаційно-аналітичної системи управління методичною роботою, крок за кроком / М. Скрипник // Заступник директора школи. — 2012. — № 11. — С. 12–36.
12. Шаповал І. Здійснюємо моніторинг ефективності роботи вчителя / І. Шаповал // Заступник директора школи. — 2017. — № 3. — С. 17–23.
 
 
ДОДАТКИ
Додаток А
Анкета для виявлення рівня готовності учнядо самоосвітньої діяльності
Інструкція. Прочитайте, будь ласка, запитання та позначте один із запропонованих варіантів відповіді.
1. Що ви розумієте під самоосвітою? самостійна робота з підручником використання інтернет-ресурсів самостійне отримання знань
2. Чи користуєтесь ви довідниками, словниками, енциклопедіями? так / іноді / ні
3. Чи використовуєте додатково отриману інформацію на уроці? так іноді ні
4. Чи зможете ви працювати з підручником без додаткового пояснення вчителя, тобто самостійно? так іноді ні
5. Що ви вважаєте за краще:
5.1. Почути на уроці вчителя так складно відповісти ні
5.2. Скласти конспект самостійно так складно відповісти ні
5.3. Вивчити тему самостійно так складно відповісти ні
6. Чи плануєте ви свої справи у навчальній роботі? так іноді ні
7. До кого звернетесь за допомогою під час виконання домашнього завдання?
7.1. До вчителя: так складно відповісти ні
7.2. До батьків: так складно відповісти ні
7.3. До товаришів: так складно відповісти ні
 
Додаток Б
Анкета для оцінювання стану навчально-виховного процесу в школі з фізики
Інструкція. Прочитайте, будь ласка, запитання й позначте один із запропонованих варіантів відповіді.
1. Чи складно вам вивчати фізику? так складно відповісти ні
2. Чи завжди ви розумієте пояснення вчителя фізики на уроці? так складно відповісти ні
3. Чи розумієте ви, як розв’язувати якісні задачі з фізики? так складно відповісти ні
4. Чи розумієте ви, як розв’язувати розрахункові задачі з фізики? так складно відповісти ні
5. Чи хочете ви дізнатись більше про вивчене на уроках? так складно відповісти ні
 
Додаток В
Анкета для самооцінювання професійних умінь педагога «Які прийоми ви використовуєте для формування предметних компетентностей учнів?»
Інструкція. Прочитайте, будь ласка, запитання й позначте один із запропонованих варіантів відповіді.
1. Заохочення до науково-пошукової роботи: часто інколи ніколи
2. Ілюстрування нового матеріалу прикладами із життя: на кожному уроці часто іноді
3. Заохочення учнів проводити безпечні експерименти вдома: часто інколи ніколи
4. Формування в учнів творчого підходу до розв’язування задач: на кожному уроці часто іноді
5. Створення на уроці навчальних проблемних ситуацій: на кожному уроці часто іноді
6. Проведення дослідів із підручними матеріалами (речовинами): на кожному уроці часто іноді
7. Використання комп’ютерних технологій навчання: на кожному уроці часто іноді
8. Використання тестових технологій контролю: на кожному уроці часто іноді
9. Використання тестових технологій навчання: на кожному уроці часто іноді
10. Організація роботи в групах: на кожному уроці часто іноді
11. Організація роботи з додатковою літературою: на кожному уроці часто іноді
12. Організація самостійної роботи з підручником: на кожному уроці часто іноді
13. Допишіть інші прийоми, які ви використовуєте на уроці:
14. Який рівень зацікавленості учнів вашим предметом? високий достатній середній низький
 
Додаток Г
Анкета для самооцінювання професійних умінь педагога «Які форми та методи ви використовуєте під час уроків?»
Інструкція. Прочитайте, будь ласка, запитання й позначте один із запропонованих варіантів відповіді.
1. Самоосвітня робота з підручником: на кожному уроці часто іноді
2. Експеримент: на кожному уроці часто іноді
3. Тестування: на кожному уроці часто іноді
4. Перевірка домашнього завдання: на кожному уроці часто іноді
5. Виконання завдань прикладного характеру: на кожному уроці часто іноді
6. Розв’язання якісних задач: на кожному уроці часто іноді
7. Розв’язання розрахункових задач: на кожному уроці часто іноді
8. Бесіда: на кожному уроці часто іноді
9. Лекція: на кожному уроці часто іноді
10. Допишіть інші форми та методи, які ви використовуєте на уроці:
 
 

Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?

Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!

Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/

Dounload PDF

Відгуки читачів