Передплатну кампанію на 2019 рік розпочато!

Оформити передплату за пільговими цінами

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Морфологія в казках

Н. І. Ляшенко, учитель української мови та літератури вищої категорії Бацманівського НВК, Роменський р-н, Сумська обл.


КАЗКА ПРО ІМЕННИК
У чарівній країні Морфології жив Пан. І був він страшенно пихатим і гордим.
— Я найголовніший житель нашої країни! — любив просторікувати він. — Адже саме я озна- чаю назву предмета і відповідаю на питання хто? що? Можу означати власну або загальну назву, назву істот або неістот. Змінююся за числами і відмінками. Крім того, я дуже родовитий, бо ж маю рід: чоловічий, жіночий, середній і спільний. А у реченні можу бути будь-яким членом. Хто ще має такі привілеї від матінки Мови?
Я думаю, ви вже здогадалися, як звати цього гордовитого Пана?
 
КАЗКА ПРО ПРИКМЕТНИК
Одного разу, коли пан Іменник гордовито й поважно запевняв усіх жителів Морфології, що він приносить найбільше користі матері Мові, його перебив пан Прикметник:
— Гов, сусіде! Я теж, як і ти, змінююся за числами і відмінками. А ще й за родами. І, здається, без моєї ознаки ти не був би таким гарним і зрозумілим. Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Візьмімо, наприклад, речення: «Надійшла весна». Воно просте і бідне, а запроси мене — і почуєш: «Надійшла весна прекрасна, багатобарвна, тепла, ясна!» Правда ж красиво?
Візьми втямки й те, що я вказую і на приналежність певній особі. А у реченні найчастіше виступаю означенням, рідше — присудком.
Отже, я теж потрібний нашій матері Мові, не менш ніж ти.
— А й справді, — погодився Іменник, — не варто нам сваритися. І стали Іменник із Прикметником жити в дружбі і злагоді
 
КАЗКА ПРО ДІЄСЛОВО
Давно це було. У країні Морфології запанували сум і неспокій. «Що робити? Що зробити?» — перепитували жителі цієї країни одне одного, але ніяк не могли діяти. Побачила мати Мова таку тривогу своїх підданих і вирішила поселити в країні Морфології ще одного жителя, який би означав дію або стан предмета.
По-царськи нагородила матінка Мова нового жителя. Він має вид (доконаний і недоконаний), буває перехідним або неперехідним, змінюється за способами (дійсний, умовний, наказовий), часами (минулий, теперішній, майбутній), числами й особами. У реченні ж найчастіше виконує роль присудка.
А головне, він зумів відповісти на запитання що робити? що зробити? і навчив усіх діяти. Тому й назвали його Дієслово.
 
КАЗКА ПРО ДІЄСЛОВО ТА ЧАСТКУ НЕ
Не за горами високими, не за морями глибокими, а ось тут, зовсім поруч, у країні Морфології жило Дієслово. Було воно то перехідним, то неперехідним, то доконаним, то недоконаним. Перестрибувало з минулого часу в теперішній, з теперішнього — у майбутній. Мало дієвідміну та особу. У реченні присудком працювало. Словом, жило — не тужило.
Та одного разу зустріло Дієслово частку Не. Глянуло воно в очі красуні й зрозуміло, що закохалося. Та й Частка Не відповіла йому взаємністю.
І незважаючи на те, що писалися окремо, жили вони дружно і щасливо. З’явилися навіть дієслова, які без не не вживалися (нехтувати, неволити, незчутися, непокоїтися). Але ж і префікс
недо- вказував на неповноту дії і теж писався разом (недочув, недобачає).
Можливо, так і прожили б вони в любові та злагоді, якби не з’явився злий чарівник. Викрав він Частку і заявив, що відпустить її тільки тоді, коли з’являться семикласники, які виконають завдання, які він надіслав до всіх шкіл України. Одержали ці завдання й ми. То, може, спробуємо допомогти Дієслову та Частці Не?
 
КАЗКА ПРО ДІЄПРИКМЕТНИК
У країні Морфології жили собі Дієслово й Дієсловиха. І було в них багато діток. Дієслово працював у реченні присудком, а Дієсловиха поралася по господарству та навчала дітей дієслівної роботи. Усі діти працювали охоче. Тільки Неслухнянкові це не подобалось.
— А мені нецікаво! Сотні разів робити те саме!
І вирішив він залишити своїх родичів та податися навтьоки, куди очі бачать.
Ось нагулявся він, відпочив. І захотілося йому якоїсь цікавої роботи. А тут якраз тітка Прикметничиха з дітками йде назустріч. От вона й запропонувала:
— Приставай, Неслухнянку, до нас. Якщо тобі зі своїми нецікаво, то, може, у нас сподобається.
Минув час. Неслухнянко дуже змінився. Він зберіг вид (доконаний і недоконаний) та час (теперішній і минулий).
Не втратив також і можливості мати залежні слова. Але й дружба з Прикметником не минула безслідно. Неслухнянко навчився змінюватися за родами, числами і відмінками, залежати від Іменника та виконувати роль означення. І почав він означати ознаку за дією, а всі знайомі почали називати його Дієприкметником — особливою формою дієслова.
 
КАЗКА ПРО ДІЄПРИСЛІВНИК
Жили в країні Морфології два сусіди: Дієслово та Прислівник. Добре вони жили, дружно, сім’ями товаришували. І була у Дієслова красуня-донька, а у Прислівника — син-богатир. І от коли вони виросли, то покохали одне одного та й одружилися.
Народився у них син, який від батька успадкував незмінність та вміння виконувати роль обставини. А від матері — вид (доконаний і недоконаний) та можливість мати залежні слова (іменники, займенники, прислівники).
Довго думали батьки над іменем для свого нащадка. Мати підкреслювала, що її син — особлива форма дієслова, але й Прислівник заявляв про свої права. І врешті-решт вирішили вони назвати сина Дієприслівником.
 
КАЗКА ПРО ЛІНИВОГО ІГОРЯ ТА ОБРАЖЕНОГО ПРИЙМЕННИКА
Лягаючи спати, Ігор згадав, що він сьогодні не відкривав підручника з рідної мови. А завтра ж вчителька обов’язково викличе.
— Про що ж ми говорили сьогодні на уроці? — намагався згадати хлопець. — Здається, про прийменник.
Але як Ігор не старався, згадати щось про цю частину мови він не міг.
— Ну й не потрібен він мені зовсім цей прийменник. Обійдуся й без нього! — пробурмотів розгніваний Ігор і, заспокоївшись, заснув.
Йому навіть на думку не спало, що його слова зараз чує не хто інший, а сам пан Прийменник! Страшенно образився він на хлопчика.
— Як це я не потрібний? Якщо я службова частина мови, то це ще нічого не значить, адже я роблю велику послугу Іменнику, Прикметнику, Числівнику, Займеннику. Разом із ними у формі
непрямих відмінків я вказую на об’єкт дії, напрям, місце, час, причину, мету та інші значення. Подумайте самі, чи хто-небудь зрозуміє речення: «Учень іде… школи». Крім того, я належу до тих, хто ніколи не змінюється. І раптом виявляється, що я не потрібний. Не можу терпіти такої наруги! Піду світ за очі.
Написавши записку, Прийменник зник.
А Ігор прокинувся вранці, одягнувся. Аж тут мама кличе: «Іди снідати!»
— Залиш сніданок… столі, — гукнув Ігор і сам здивувався, адже він хотів сказати «на столі».
— Що? — перепитала мама.
Ігор повторив, але знову вийшло так само.
— Ти що, знущаєшся?! — вигукнула розгнівана мати і пішла на роботу, не сказавши синові ні слова.
Зайшовши на кухню, Ігор дуже засмутився, адже сніданку не було.
— Це так і померти можна, — розгубився Ігор.
І раптом він побачив записку: «Якщо ти вважаєш, що можеш обходитися без мене, будь ласка. Я зникну з твоєї мови. І повернуся лише тоді, коли ти виконаєш усі мої умови:
1. Зрозумієш, що без мене не можна обійтися.
2. Вивчиш матеріал за опорною схемою.
3. Виконаєш усі тренувальні вправи, які я пропоную. Прийменник
— Тепер я все зрозумів! — вигукнув Ігор і схопив підручник.
Діти, допоможімо Ігорю повернути Прийменника.
 
Дидактичні казки — це казки інформативного, а не розважального характеру. За допомогою такої казки можна опрацювати з учнем певну навчальну ситуацію, модель поведінки, систему пошуку рішення.
 

Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?

Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!

Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/

Dounload PDF

Відгуки читачів