Передплатну кампанію на 2019 рік розпочато!

Оформити передплату за пільговими цінами

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Про деякі комплексні солі Феруму

Серед комплексних сполук Феруму трапляються дві дуже подібні за назвою й близькі за складом: жовта кров’яна сіль K4[Fe(CN)6] і червона кров’яна сіль K3[Fe(CN)6]. Синтезовані вони були досить давно, й інтервал між їх відкриттям становить близько ста років.


Першою було отримано жовту кров’яну сіль. Повідомлення про її синтез було опубліковано в одному з наукових журналів англійським лікарем Джоном Вудвортом 1725 р. Однак учений повідомляв, що ця сполука була відома задовго до нього хімікам-ремісникам, які одержували сіль із відходів, що накопичуються на бойнях (кров, шкіри тварин), нагріваючи їх із поташем K2CO8 і металічним залізом. Для виділення жовтої кров’яної солі реакційну суміш обробляли водою й шляхом кристалізації виділяли з розчину кристалогідрат складу K2[Fe(CN)6] 3H2O, який мав характерний жовтий колір. Утрачаючи  воду, речовина стає безбарвною. Спосіб одержання й колір кристалів, очевидно, і визначили назву солі.
 
 
  • Джон Вудворд (1665–1728) — англійський професор медицини в лондонському Грасхем-колледжі й колекціонер. Його колекція містила «природні об’єкти», у тому числі скам’янілості й майже 6 тисяч зразків мінералів
На сьогодні жовта кров’яна сіль, згідно із сучасною хімічною номенклатурою, називається калій гексаціанофератом(ІІ). Римська цифра в дужках указує на ступінь окиснення Феруму в комплексному йоні.
Сіль відмінно розчиняється у воді, утворюючи розчин того самого кольору, дуже погано — у спирті, етері, аніліні. Активно реагує з будь-якими кислотами. Реакції з окисниками призводять до одержання червоної кров’яної солі. Жовта кров’яна сіль утворює погано розчинні сполуки внаслідок узаємодії із солями деяких металів, ця властивість використовується для виявлення йонів таких металів у розчині.
 
Жовта кров’яна сіль — досить стійка сполука. За нагрівання до температури 70 °С вона втрачає кристалізаційну воду, в разі підвищення температури вище 100 °С перетворюється на білий гігроскопічний порошок, а потім розкладається з виділенням азоту.
 
Сіль не отруйна, тому її використовують як протиотруту в разі отруєння солями важких металів, наприклад міді й заліза. Широко використовується для фарбування тканин, у першу чергу шовку; для одержання пігментів; у виробництві кольорового паперу; у сталеливарному виробництві й машинобудуванні — для надання виробам антикорозійних властивостей (ціанування, цементація сталей; створення на поверхні деталі покриття проти іржі); у виробництві феритів, ціанідів, синильної кислоти, червоної кров’яної солі; для переробки й знищення радіоактивного Cs.
 
Так само жовта кров’яна сіль використовується в аналітичній хімії для визначення катіона Fe3+. У водному розчині вона розпадається на йони Калію й комплексний йон:
K4[Fe (CN)6] = 4K++[Fe (CN)6]4-
 
Із йоном Феруму Fe3+ комплексний йон утворює нерозчинну сіль інтенсивного синього кольору FeIII4 [FeII(CN)6], відому під декількома назвами. За хімічною номенклатурою це гексаціаноферат(ІІ) Феруму(ІІІ). Ця сіль темно-синього кольору була відкрита приблизно тоді ж, коли й сама жовта кров’яна сіль, тобто десь на початку XVІІІ ст. Відомо, що німецький ремісник Дисбах, якого в літературі йменують укладачем фарб, випадково одержав синій осад унаслідок узаємодії солі Феруму й жовтої кров’яної солі. Він почав продавати нову сполуку художникам як пігмент для олійних фарб за назвою «берлінська лазур».
 
Червона кров’яна сіль була отримана 1822 р. видатним німецьким хіміком-аналітиком Леопольдом Гмеліним. Він синтезував її із жовтої кров’яної солі шляхом окиснення сильним окисником (калій перманганат KMnO4 або хлором). На сьогодні вважають, що склад червоної кров’яної солі відповідає формулі K3[Fe (CN6)] і, згідно з номенклатурою, називається калій гексаціанофератом(ІІІ).
 
Червона кров’яна сіль являє собою темно-червоні кристали, які під час розчинення у воді утворюють жовтий розчин. Комплексний йон цієї солі менш стійкий, ніж жовтої кров’яної солі, і розпадається з виділенням йона CN. Із цієї причини червона кров’яна сіль являє собою сильну отруйну речовину. Потрапляння на шкіру й в очі викликає сильне подразнення. У хімічних реакціях проявляє виражені окисні властивості. Реагує з кислотами з виділенням небезпечного гідроген ціаніду. Утворює нерозчинні осади в разі контакту із солями металів. Сіль застосовують як електроліт в електрохімічних приладах; у гальванотехніці — для створення копій із металу методом електролізу; в аналітичних реакціях для розпізнавання йонів Fe2+, Li+, Sn2+, Ag+, Co2+,Ni2+, Cs+; як сильний окисник; як компонент проявника під час друкування фотографій для одержання ефектів тонування, посвітління, посилення зображення; для розпізнавання солей Феруму(ІІ) у ґрунтознавстві; у піротехніці як компонент палива.
 
Червона кров’яна сіль унаслідок узаємодії із солями Fe(II), наприклад FeCl2, утворює синій осад, який одержав назву «турнбулева синь».
 

Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?

Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!

Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/

 
Dounload PDF

Відгуки читачів