Мово рідна, світи в ріднім домі! Літературне свято

Г. Б. Шелест, ліцей №161 «Імпульс», м. Харків


ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

1-ша ведуча. Мово! Пресвятая Богородице мого народу. Ти з чорнозему, з любистку, з м’яти, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена (К. Мотрич «Молитва до мови»).
1-й ведучий. «Мова — це душа народу, народ без мови — не народ»,— справедливо сказав поет В. Сосюра. Мова — це мудра берегиня, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу. Поки живе мова — доти і живе народ!
2-га ведуча
Недарма ж так вперто хотіли гієни
На одрі побачити мову мою.
Бо в мові — свободи пречисте світання,
В ній людства весняні надії цвітуть.
(В. Вихрущ «Рідна мова»)
2-й ведучий. Як же так сталося, моя солов’їна мово, що ти передчасно постаріла, посивіла, змарніла?! Як сталося, що ти на Хресті мук розіп’ята, на палю посаджена, за ребро на гак повішена не тільки чужинцями-зайдами, а й своїми ж дітьми-покручами? Це болюче питання завжди хвилювало кращих синів і дочок України: Т. Шевченка, І. Франка, Лесю Українку, В. Самійленка, В. Сосюру.
3-тя ведуча
О Слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам’ятно забутий.
(О. Олесь «О слово рідне! Орле скутий!»)
Страшні царські заборони й укази заковували наше слово в кайдани, перекривали йому подих, не пускали його до школи, друку і навіть до церкви. Започаткував своїм указом від 1720 року наступ на українське слово Петро I.
 
Циркуляр Валуєва від 18 липня 1863 р. вперто і нахабно твердив, що «никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может». А Емський указ 1876 р. виніс смертельний вирок українській мові, на шибеницю із зашморгом на шиї було поставлено навіть усну народну творчість.
3-й ведучий
Хотіли вирвати язик,
Хотіли ноги поламати,
Топтали під шалений крик,
В’язнили, кидали за грати.
(М. Рильський «Слово про рідну матір»)
4-та ведуча. Слабодухі, блазні на догоду царським сатрапам поспішили зрадити Україну, відректися від рідного слова, слухняно називаючи себе малоросами, але воно знайшло прихисток у пам’яті та душах справжніх українців-патріотів. Адже думати по-українськи заборонити ніхто не міг.
4-й ведучий. Мова ожила, спалахнула неопалимою купиною Шевченкової поезії. Геніальний Кобзар підніс рідну мову на таку духовну висоту, де вона розправила крила, розквітла і заграла поетичними перлинами.
1-ша ведуча. На злість ворогам, засіяла вона, як алмаз дорогий, як та зоря ясна. (В. Самійленко «Українська мова»). Шевченкову естафету підхопили інші патріоти, які словом як мечем, боролися проти царських підручних, що топтали нашу культуру, мову, гідність.
1-й ведучий
О мово рідно!
В рідній хаті,
Як джерело із глибини,
В голодні дні, у дні багаті
І на дощі, і при багатті,
Ти від колиски до труни.
(В. Підпалий «Рідна мова»)
2-га ведуча. Не меншого переслідування зазнало наше слово у сталінську і брежнєвську добу. Любити Україну та її мову дорівнює смертельному гріху, злочину, проти держави. Нові звинувачення у «націоналізмі», репресії виповзали як гадюччя, звиваючись біля ніг Д. Павличка, Ліни Костенко, обплутуючи зашморгом В. Симоненка, В. Стуса.
2-й ведучий
У їхніх душах не було страху,
На серцях закарбувалося:
Мово рідна, слово рідне,
Хто ся Вас стидає,
Хто горнеться до чужого,
Того Бог карає.
(С. Воробкевич «Рідна мова»)
3-тя ведуча. В. Симоненко бачив, як гине Україна, гине з плачем, від якого розривалося серце, на очах холодних бездушних бюрократів, які нещадно розправлялися з усім, що хоч якось мало відношення до культурної скарбниці українського народу.
3-й ведучий. Але він бачив і всю величбезсмертного народу, безмірність мудрої та лагідної душі, заявив про це голосно на весь світ. Його надійною зброєю у цьому смертельному двобої зі злом було його рідне слово, солов’їна мова його народу, в щасливому майбутті якої він був глибоко впевнений.
4-а ведуча
І тобі рости й не в’януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі — великого народу
Ніжна і замріяна душа.
(В. Симоненко «Моя мова»)
4-й ведучий. Боротьба за рідну мову — це боротьба за незалежність народу, держа- ви, що сторіччями була то колонією великої та жорсткої імперії, то десятиріччями звалась «молодшою сестрою великого брата» і перебувала в тому самому жалюгідному і принизливому становищі жебрачки.
1-ша ведуча. З виступу передового шахтаря Донбасу:
«Если бы от того, что мы заговорили поукраински, появился бы уголь, и колбаса, и продукты в магазинах, то ми б усі “забалакали”».
Цьому повірить чи не вірить?
Невже це так збіднів народ,
Що ковбасою стали мірять
Любов, і ніжність, і добро,
І рідний дім, і рідні квіти,
І вогнище, що догоря…
Бо як ще можна зрозуміти
Передового шахтаря.
(Н. Кир’ян «Цьому повірить чи не вірить?»)
1-й ведучий. Боротися за мову означає боротися за суверенність держави. Україна стала суверенною державою. Але як багато ще потрібно докласти сил і праці, щоб розквітла її мова, стала справжньою господинею в своїм домі. Нашій мові потрібні наші вогонь любові, потрібна духовна міць. А це не так легко, бо скільки ще «великих і малих правителів» не можуть розпрощатися з імперськими амбіціями і хочуть знову загнати нашу вільну і горду Україну в стійло, а її мову знищити.
 
2-га ведуча
 
Але ми, молоде покоління,
Народжене у вільній державі,
Клянемося Богом України,
Що вмремо, та не підем в ярмо,
Дух, воскресни з темної руїни
На наругу в рабство не дамо.
(Д. Павличко «Клятва»)
 
2-й ведучий. І особливо прикро, що значна частина населення продовжує «глаголити» чужими словами. Та все більше тих, хто розуміє, що «без рідної мами, без пісні, без мови, немає життя на землі».
3-тя ведуча. Мова наша українська — це золотий запас голосу душі народної, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право і гордість іменуватися народом українським.
Це матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини…
О мова вкраїнська! Хто любить її,
Той любить мою Україну.
(В. Сосюра «О мова моя»!)
3-й ведучий. Мово рідна! Мине, напевно, ще не одне десятиріччя, доки ми зможемо спокутувати свої гріхи перед тобою. Стою перед тобою навколішки і за всіх благаю: прости нас грішних. Повернися до наших домівок, вернися до нашого краю. Освіти від мороку й освяти Україну, возвелич, порятуй народ її навіки! (К. Мотрич «Молитва до мови»)
4-та ведуча
Мово рідна, світи в ріднім домі
Крізь знеболений час
і духовні руїни.
4-й ведучий
Вертайсь, рідна мово,
У серця народу
У душу Вкраїни.
(О. Семенов «Мово рідна»)
 

Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?

Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!

Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/

Dounload PDF

Відгуки читачів