В пам’ять про страшний той тридцять третій

А. А. Антонюк, педагог-організатор ЗОШ, с. Троянів, Житомирський р-н, Житомирська обл.

Мета: поглибити знання учнів про роки голодомору в Україні та його наслідки для українського народу.

Обладнання: посередині актової зали стоїть стіл, на ньому на вишитих рушниках лежить хліб, стоїть склянка води та свічка


ХІД ЗАХОДУ

Учениця
Відкрийтеся, небеса!
Зійдіть на землю
Всі українські села, присілки та хутори.
Повстаньте всі, кому сказали: вмри.
Зійдіть на воді, на суші
Збудуйте в пам’яті не вигойний собор!
Це тридцять другий рік.
Це тридцять третій рік.
Голодомор. Голодомор.
1-й ведучий. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років. Це одна з трагічних її сторінок, яка примушує стискатися наші серця.
2-й ведучий. Кажуть, що минуле не належить нікому. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи!
1-й ведучий. Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932–1933 роках. Пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця Землі після найбільшої трагедії XX століття, присвячуються ці хвилини.
2-й ведучий. На вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932–1933 роках оголошую хвилину скорботи.
 
Стук метронома.
 
1-й ведучий. Голод 1932–1933 років став для українців тим, чим був голокост для євреїв. До цього небаченого за історичними мірилами голоду держава штовхала село, що відмовлялося прийняти колгоспну систему із самого початку колективізації.
2-й ведучий. Це було досягнуто за рахунок знекровлення села. У багатьох селян забрали все зерно, у тому числі й посівний фонд. Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну кампанію: 1932 р. було засіяно трохи більше половини запланованих площ. І все ж не ці чинники стали причиною трагедії українського селянства.
1-й ведучий. Причинами голодомору в Україні у 1932–1933 роках є:
1. Вивезення зерна з України.
2. Колективізація.
3. Розкуркулювання.
4. Денаціоналізація.
5. Геноцид.
 
Учениця
У той рік заніміли зозулі,
Накувавши знедолений вік,
Наші ноги розпухлі узули
В кирзяки-різаки у той рік.
У той рік мати рідну дитину
Клала в яму, копнувши під бік
Без труни, загорнувши в ряднину...
А на ранок — помер чоловік.
І невтому, трудягу старого
Без хреста, повели у той бік,
І кістьми забіліли дороги
За сто земель сибірських, сто рік.
У той рік і гілля, і коріння —
Все трощив буревій навкруги.
І стоїть ще й тепер Україна,
Як скорбота німа край могил.
 
2-й ведучий. Сталін не тільки наказав ставитися до голодомору як до неіснуючого явища, а й заборонив будь-яку допомогу з боку міжнародної або радянської громадськості (тобто милостиню нещасним прохачам давати було заборонено).
1-й ведучий. Щоб перешкодити втечам голодних людей за межі України, на її кордонах були розміщені загороджувальні загони внутрішніх військ, які нікого не випускали.
Внаслідок цього вимирали цілі села, було зафіксовано випадки людоїдства і трупоїдства. Навесні 1933-го від голоду вмирали 17 людей щохвилини.
 
2-й ведучий. Найстрашніше було дивитися на голодних дітей. Дорослі розуміли, що таке голод, що в сім’ї забрали все їстівне. Діти... не розуміли. Уявіть собі горе матері, яка не має чого дати своїй дитині поїсти.
Немовляткам не було молока, вони кричали, не вгаваючи, а потім затихали, не маючи сил плакати.
 
СЦЕНКА
 
Виходять дві дівчини (мати і донька).
Мати. Доню, сьогодні день твій, родилася у лиху годину...
Донька. Мамо, то подаруй мені скибочку хліба — я більше нічого-нічого не хочу.
Мати. Нема, доню, од хлібчика діти мруть…
Донька. То я помру?!
Мати. О, Боже, змилуйся, спаси мою дитину.
Донька. Мамо, я родилась у лиху годину?!
Мати. У лиху... дитино…
 
Учениця
Бігали селом малі блукальці —
Жах підгоняв кволу дітвору,
А в хатах з надією страждальці,
Відганяли од Різдва мару.
Та мара у душі цупко лізе —
Чорт накаркав нам таку біду.
Батько, що безбожно діток різав,
Той зарізав віру в Коляду.
А мара у душі знову лізе —
Україні наріка біду.
Тату, хочу жити до зарізу.
Мамо, я підводжуся, я йду.
 
1-й ведучий. Тож пом’янімо хоч сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої історії. Пом’янімо і знайдемо в собі сили пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.
Народе мій! Пам’ять знову відродилась,
Прийшла з остогидлого життя,
Щоб свічкою новою запалала
Душа, зірвавши пута забуття.
В молитвах всіх померлих пригадаю,
Живим у Бога щедрот буду просити.
Воскресне дух! Я всіх вас закликаю
Людської пам’яті свічку запалити.
Запалює свічку.
Виконання пісні «Свіча», під час якої учасники виходять на сцену зі свічками в руках.
 

Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?

Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!

Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/

Dounload PDF

Відгуки читачів