Упровадження гендерних підходів у практику роботи загальноосвітнього навчального закладу

М. Л. Ступак, директор Нововодолазької гімназії, Харківська обл.

Гендер — досить складне поняття, але серед основних значень цього терміна, на мою думку, є тлумачення гендеру як політики рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, а також діяльність щодо створення механізмів її реалізації.


Проблема нерівності прав жінок і  чоловіків є  вельми актуальною для сучасної України. Більше того, вона є  специфічною, тому що українське суспільство ще не усвідомлює її наявності, не готове розглядати це питання як нагальне. Ця проблема є  задекларованою, де-юре її  немає, а  де-факто вона існує. Конституція України утверджує демократичні засади розвитку держави, свободи особистості, загальні політико-правові принципи гендерної рівності. Але, на  жаль, у  реальному житті проблема гендерної нерівності дійсно існує, більше того, кожен стикається з  нею постійно.

Спробувати змінити ставлення українців до  проблеми існування нерівності прав між жінками і  чоловіками на  ментальному рівні складно, але цілком можливо. Рушійною силою змін має бути гендерна педагогіка як педагогічна система, що враховує волевиявлення двох соціальних статей — жінок і  чоловіків, рівних у  можливостях і  правах, із урахуванням їхніх гендерних інтересів і  потреб [1].

До  60-х років ХХ століття термін «гендер» використовували для означення граматичної категорії «рід». Уживання лексеми в  новому значенні одні вчені пов’язують із психологом Робертом Столлером, який використав його 1958 року для визначення соціокультурних характеристик чоловіка і жінки, інші приписують зміну значення терміна англомовним феміністкам, які використали його для розрізнення чоловічої та  жіночої поведінки [5].

Саме відтоді у  психології, політології та  інших суміжних дисциплінах почали розрізняти поняття «стать» для визначення біологічних, фізіологічних, анатомічних відмінностей між чоловіками і жінками, що виявляються у  різному наборі хромосом, статевих органів тощо, і  поняття «гендер», уособленого у  змодельованій суспільством і  підтриманій соціальними інститутами системі цінностей, норм і  характеристик чоловічої та жіночої поведінки, стилю життя, способу мислення, ролей і  стосунків між жінками і  чоловіками, набутими ними як особистостями у  процесі соціалізації, та  фіксує уявлення про чоловіка і  жінку залежно від їх  статі.

Відомо, що формування особистості відбувається під впливом багатьох чинників: це держава, освіта, економіка, родина, ЗМІ, врешті суспільство в  цілому. Саме в  процесі соціалізації особистості, тобто підготовки індивіда до  життя серед інших людей, починає діяти механізм адаптації, що полягає у виконанні різних соціальних ролей. Вимогливий керівник чи керівниця на  роботі вдома перетворюється на  люблячого тата чи маму, залежно від обставин ми «приміряємо» ролі пасажирок чи пасажирів, сестер чи братів, дружин чи чоловіків, учениць чи  учнів. Серед різноманіття соціальних ролей визначне місце займають гендерні. Гендерний дисплей (ім’я, зовнішність, тембр голосу, мовні манери, рухи, стиль прояву почуттів, одяг тощо) дозволяють нам ідентифікувати індивіда як чоловіка або жінку. Оскільки соціальні норми визначають правила поведінки у  суспільстві, то й  гендерні ролі у  свідомості соціуму ідентифікують з  певною «унормованістю» поведінки жінок і  чоловіків. Ми маємо  уявлення про те, що жінкам і  чоловікам властиві певні набори конкретних якостей і  норм поведінки, що є  «правильними» з  точки зору гендерних очікувань. Так народжуються гендерні стереотипи. Приміром, дорослі по-різному спрямовують і  регулюють поведінку хлопців і дівчат. Вони не заохочують дослідницьку та  конструкторську поведінку дівчат, натомість схвалюють прояви цих рис у  хлопців.

Під впливом нормативного й інформаційного тиску суспільства ми відіграємо свої гендерні ролі. Суспільство негативно реагує на  порушників гендерних стереотипів, і  людина змушена реалізовувати суспільні та  групові очікування, щоб не бути неприйнятою. Хлопець, який плаче, навряд чи викличе співчуття у широкого загалу, тому що «чоловіки не  плачуть».

Наслідком такого ставлення суспільства до  чіткого дотримання кожним індивідом гендерної ролі відповідно до  визначеної статі опинилась гендерна дискримінація. Взагалі дискримінацію визначають як практику, за допомогою якої членів однієї соціальної групи розглядають особливим чином (наприклад, із незадоволенням або підозрою) лише через приналежність їх до цієї групи. Дискримінація за  ознакою гендеру дошкуляє в  першу чергу жінкам, але є  приклади й  гендерної дискримінації чоловіків. Скажімо, під час підготовки експерименту з  використанням лабораторного обладнання на  уроці фізики асистентами вчителя зазвичай є  хлопці — дівчині ж необхідно повсякчас доводити, що і  вона може працювати з  приладами й  інструментами. Або навпаки: хлопець, у  якого є  бажання і  хист до  вишивання, через вимоги навчальної програми з  трудового навчання змушений буде займатися технічними видами праці.

Цивілізований світ уже давно зрозумів, що розв’язувати проблеми гендерної нерівності потрібно для сталого розвитку всього людства. Ще 1948 року ООН визначила основоположним принципом принцип рівності всіх людей незалежно від будь-якої різниці і  в тому числі статі в  їх правах і  свободах (стаття 2 Загальної декларації прав людини). Підтвердження та  розвиток ідея рівності людей, незалежно від їхньої статі, а  також необхідність захисту від дискримінації в  тому числі й  за ознакою гендеру, знайшла в  інших міжнародних правових документах. Знаковою була поява 1979 року Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок. Цей документ прямо зобов’язував країни-сторони цієї Конвенції на  законодавчому рівні закріпити норми, які б перешкоджали дискримінації жінок. І,  нарешті, документ ООН, який визначив стратегію розвитку людства на  майбутнє — «Цілі третього тисячоліття», в  якому представники 193 країн і  понад 20 міжнародних організацій поставили за  мету (1 із 8!!! поряд із подоланням бідності, зменшенням дитячої смертності, боротьбою з  ВІЛ/СНІД) сприяти рівноправності представників обох статей і  розширенню прав жінок шляхом ліквідації нерівноправності за статевою ознакою у  сфері початкової та  середньої освіти, а  з 2015 року досягти цього на  всіх рівнях освіти.

Україна чітко визначила свою позицію стосовно прав і  свобод людини, гарантувавши у  Конституції рівність усіх людей. Стаття 24 визначає: «Громадяни мають рівні конституційні права і  свободи та  є рівними перед законом. Не  може бути привілеїв чи обме жень за  ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та  інших переконань, статі, етнічного та  соціального походження, майнового стану, місця проживання, за  мовними або іншими ознаками. 

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечують: наданням жінкам рівних з  чоловіками можливостей у  громадсько-політичній і  культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці та  здоров’я жінок, установленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з  материнством; правовим захистом, матеріальною і  моральною підтримкою материнства та  дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і  матерям» [3].

Закон України «Про забезпечення рівних прав та  можливостей жінок і  чоловіків», прийнятий 2005 року, не  лише законодавчо закріпив і розширив поняття гендерної рівності, але й визначив механізм реалізації принципів рівноправності чоловіків і  жінок в  усіх сферах життя і, зокрема, в  освіті. Розділ V цього Закону «Забезпечення рівних прав та  можливостей жінок чоловіків у  сфері освіти» зобов’язує навчальні заклади забезпечити:

  • рівні умови для жінок і  чоловіків під час вступу до  навчальних закладів, оцінювання знань, надання грантів, позик студентам;
  • підготовку та видання підручників, навчальних посібників, вільних від стереотипних уявлень про роль жінки і  чоловіка;
  • виховання культури гендерної рівності, рівного розподілу професійних і  сімейних обов’язків [2].

Наказ МОН України від 10.09.2009 р. № 839 «Про впровадження принципів ґендерної рівності в  освіту» визначив план заходів щодо формування гендерної культури освітян і  учнівства, попередження гендерного насильства у  сфері освіти і, зокрема, визначив діяльність керівників з  цього питання: «3. Керівникам вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх, дошкільних та  позашкільних навчальних закладів забезпечити системну роботу щодо впровадження гендерних підходів у  навчально-виховний процес» [4].

Чимала роль у  подоланні гендерних стереотипів належить загальноосвітнім навчальним закладам, оскільки педагоги й  батьки здебільшого сприяють формуванню стереотипних статевих ролей. На  жаль, дорослі по-різному спрямовують і  координують поведінку хлопців і  дівчат, нав’язують їм усталені, часом консервативні уявлення про людей та  їхню поведінку, цим самим ускладнюють процес соціалізації людини в суспільстві. Тому з метою створення гендерно-чутливого освітнього простору в  навчальному закладі окреслено систему роботи, що містить такі блоки.

На  початковому етапі слід у  заздалегідь створеній творчій групі (яку бажано сформувати без застосування засобів адміністративного примушування) проаналізувати наукові та  науково-практичні, педагогічні, психологічні літературні джерела з  питань гендерних підходів у  освіті. На  педагогічній раді, з  використанням інтерактивних методик, таких як «мозковий штурм», «коло ідей» тощо, необхідно обґрунтувати модель упровадження гендерно-чутливих технологій, визначити стратегії підготовки педагогів і  батьків до  роботи за  визначеним напрямом. Завершити підготовчий етап, на  нашу думку, слід проведенням установчого семінару-практикуму для педагогічного колективу з  метою ознайомлення вчителів із особливостями впровадження гендерночутливих технологій у  навчально-виховний процес закладу. Слід зазначити, що важливою передумовою впровадження цієї практики є  потужна інформаційна кампанія із застосуванням потенціалу наочності навчального закладу, сайту ЗНЗ, блогів і  персональних сайтів учителів, висвітленням у  засобах масової інформації.

Наступний етап слід присвятити розроблянню критеріальної бази проведення досліджень упровадження гендерночутливих технологій, діагностиці рівня гендерної компетентності та ставлення учасників навчально-виховного процесу до  впровадження гендерночутливих інноваційних технологій, плануванню роботи семінарів, тренінгів тощо. До  цієї роботи, за  можливості, слід залучати науковців, експертів громадських організацій, інформаційно-аналітичних центрів, методистів закладів неперервної освіти вчителів, педагогів, які мають успішну практику подолання гендерних стереотипів в  освіті.

На  третьому, практичному, етапі навчал ний заклад має працювати над реалізацією моделі впровадження практики. Змінюється на  гендерночутливий освітній простір ЗНЗ, у тому числі завдяки власне створеній наочності (плакатам, стендам, малюнкам тощо).

Рекомендуємо під час оформлення наочності скористатися такими порадами:

  • уникайте кольорів, які зазвичай асоціюють зі статтю (рожевий — для дівчат, синій — для хлопців);
  • необхідно позбутися принципу парності (зображувати парну кількість хлопчиків і  дівчаток);
  • намагайтеся не  використовувати зображення хлопців як уособлення проявів негативної поведінки, дівчат — як втілення кращих моральних чеснот;
  • зображення людей (портрети, малюнки тощо) розташовуйте впереміш (особи чоловічої та  жіночої статі);
  • мова плакатів, стендів, табличок на кабінети, оголошень тощо має бути гендерночуливою (завідувачка, колежанка, вчителька, вчительство, учнівство, батьківство тощо).

Слід здійснити також аудит підручників і  дидактичних матеріалів на  предмет наявно сті гендерних стереотипів. Приміром, розробити і  впровадити у  практичну діяльність алгоритми та  пам’ятки щодо проведення гендерночутливих уроків і  виховних заходів. Орієнтовний зразок такої пам’ятки, розробленої саме у  нашому навчальному закладі, наведемо нижче.

Шановні колеги і  колежанки!
Творча група експерименту регіонального рівня «Науково-методичні засади впровадження гендерних підходів у  систему роботи навчальних закладів» пропонує вам декілька порад щодо технологій упровадження гендерних підходів у  навчанні та  вихованні. 

1. Будьте обізнаним і  обізнаною з  базовою інформацією з  питань рівності жінок і  чоловіків, спирайтеся на  законодавчі акти в  царині забезпечення рівності громадян жіночої та  чоловічої статей (Закон України від 08.09.2005 р. № 2866-ІV «Про забезпечення рівних прав та  можливостей жінок і  чоловіків» (стаття 561), Державну програму забезпечення рівних прав і  можливо стей жінок і  чоловіків на  період до  2016   року (Постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2013  р. № 717), наказ Міністерства освіти і  науки України (від 10.09.2009 р. №  839 «Про впровадження принципів гендерної рівності в  освіту»).

2. Виховна робота з учнями різної статі не повинна мати узагальнений та  уніфікований характер, вона має орієнтуватися на  особливості, можливості та  потреби кожної конкретної учениці та кожного конкретного учня.

3. Із метою культивування ідей рівних прав та  можливостей жінок і  чоловіків радимо вам проводити уроки гендерної грамотності (позакласні заходи за  участю науковців, дослідників, тренерів, які мають відповідний досвід роботи).

4. Під час проведення будь-якого уроку, заходу важливо дотримувати балансу в частотності звертань як до  хлопців, так і  до дівчат.

5. Обговорюйте, моделюйте такі ситуації чи випадки, щоб кожен учень і  учениця висловлювали свою точку зору, а  не солідаризуваися під час дискусії з представниками своєї групи.

6. Організовуйте спільну діяльність учнів різної статі (спільні трудові справи, заняття мистецтвом і  спортом, робота в  групах, туристичні походи, екскурсії, організація свят тощо).

7. На уроках і в позакласній діяльності практикуйте методи інтерактивної педагогіки, бо саме вони сприяють залученню учнів і  учениць до  участі в  творчих і  дослідницьких видах діяльності. Надавайте перевагу проведенню рольових ігор, дебатів, дискусій, створенню колажів, написанню есе тощо.

8. Зробіть гендерну експертизу підручників і  посібників із навчальних предметів, простору навчального кабінету.

9. Обговорюйте питання гендерної соціалізації на  батьківських зборах, засіданнях методичних осередків.

10. Занотовуйте результати своїх спостережень, фіксуйте свої успіхи й  труднощі в  щоденнику класного керівника.

Упевнені: покрокова реалізація цих порад дозволить нам із вами створити таке освітнє середовище, перебуваючи в  якому учні й учениці відчуватимуть однакову до них увагу та  рівноцінне ставлення.

Питання гендерної компетентності вчите лів є  об’єктом внутрішнього контролю адміністрації закладу. Через відвідування уроків, виховних заходів, співбесіди з  учительством, учнівством з’ясовують не  лише реальний стан справ, але й  створюють базу для виявлення та  подолання труднощів, прогнозування по- дальшого шляху впровадження практики.

Наш навчальний заклад розробив програму здійснення тематичного конт ролю за  впровадженням гендерночутливих технологій у  навчально-виховний процес, яку ми пропонуємо вашій увазі. Таким чином перевіряють:

1. Спосіб спілкування з  учнівством (застосування однакового тону та  змісту звертання до  хлопців і  до дівчат).

2 . Орієнтування на  індивідуальний розвиток дитини, її здібності, вподобання, можливості в  навчанні незалежно від статі.

3. Заохочення учнів до  статевозмішаних видів навчальної діяльності.

4. Забезпечення однакового (рівного) доступ у до  користування учнівством навчальним, спортивним інвентарем, приладами.

5. Створення рівних умов для хлопців і  дівчат у  ході виконання практичних завдань (регламентація часу, використання методів стимулювання, підбір змісту завдань).

6. Використання методів інтерактивної педагогіки та  надання можливості рівноправно брати участь у  інтеракції хлопцям і  дівчатам.

7. Забезпечення коментування виставленого балу лише із  урахуванням чинних критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів із певного предмета.

8. Урахування положень гендерночутливого підходу в  ході мотиваційної діяльності (забезпечення зв’язку з життям, опертя на особистий життєвий досвід учнівства).

9. Соціальногендерна толерантність учасників освітнього процесу.

10. Використання наочності, яка не  містить ознак гендерних стереотипів.

Четвертий, узагальнювальний етап слід присвятити здійсненню підсумкової діагностики рівнів гендерної чутливості суб’єктів навчально-виховного процесу, визначенню змін, які відбулися, узагальненню результатів ефективного досвіду роботи, розроблянню методичних рекомендацій, проведенню науково-практичної конференції. Із власного досвіду зазначимо, що труднощів у  впровадженні гендерних підходів у  освіті, подоланні гендерних стереотипів чимало.

Це небажання зрозуміти важливість проблеми вчительством, неприйняття окремих ідей батьківством, недостатньо швидка динаміка зміни світогляду учнівства. Але попри всі труднощі, результатом творчої справи має бути створення гендерночутливого освітнього простору навчального закладу, формування гендерної компетентності в усіх учасників навчально-виховного процесу, використання гендерночутливих технологій, подолання усталених, консервативних уявлень про поведінку, соціальні ролі жінок і чоловіків, гендерних стереотипів в  освіті, підвищення мотивації до  творчої та  інноваційної професійної діяльності педагоічних працівників.

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Гендерна педагогіка — нова освітня технологія [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://osvita.ua.
  2. Закон України «Про забезпечення рівних прав та  можливостей жінок і  чоловіків» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua.
  3. Конституція України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
  4. Наказ Міністерства освіти і науки України від 10.09.2009 р. № 839 «Про впровадження принципів ґендерної рівності в освіту» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// old.mon.gov.ua.
  5. Словник гендерних термінів [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://a-z-gender.net.

 

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

  1. https://uk.wikipedia.org
  2. http://krona.org.ua

 

Сподобалась тема?
Бажаєте отримувати сучасні педагогічні матеріали вчасно та легко?

Найкращий спосіб бути поінформованим про освітні новини та мати завжди поряд актуальні та сучасні розробки уроків — передплатити журнал!

Інструкція, як оформити передплату на http://osnova.com.ua/help/8/

 

Dounload PDF

Відгуки читачів