свято «Казка — скарбниця народної мудрості»
В. Й. Сінкевич, учитель вищої категорії, старший учитель, Зайцівська ЗОШ I–III ст.,
Донецька обл.
Мета: розширити уявлення учнів про героїчні, побутові, чарівні казки; поглиблювати дитячі уявлення про етику людських стосунків: довір’я, щирість, вдячність; розвивати творчі здібності учнів; виховувати віру у перемогу добра над злом.
свято «Казка — скарбниця народної мудрості»
В. Й. Сінкевич, учитель вищої категорії, старший учитель, Зайцівська ЗОШ I–III ст.,
Донецька обл.
Мета: розширити уявлення учнів про героїчні, побутові, чарівні казки; поглиблювати дитячі уявлення про етику людських стосунків: довір’я, щирість, вдячність; розвивати творчі здібності учнів; виховувати віру у перемогу добра над злом.
Зала святково прикрашена, на сцені — казкова хатинка, дерева.
Вступне слово вчителя.
— Сьогодні у нас незвичайний урок. Ми помандруємо у дивовижний світ казки. Казки — це перлини народної мудрості. Саме вони навчають нас бути добрими, чуйними, справедливими, працьовитими. У казкових героях ніби втілилась споконвічна народна мрія про всесильного захисника скривджених або про звичайного трудівника. Від раннього самого дитинства вони дарують нам радість, переконують нас у тому, що творчість народу справді безсмертна.
Сьогодні, малята,
Урок незвичайний,
Та для всіх нас
Він буде повчальний.
Перед нами казка двері відкрила
І в гості всіх нас запросила.
Разом з героями будемо мандрувати
Та всі перешкоди дружно долати.
Тож слухайте дружно, малята,
Казку вже час розпочати,
Назви казок за ключовими словами назвати.
• Гарна жінка, швидка на язик, чоловік, заєць, пан, бублики, ковбаса. («Язиката Хвеська»)
• Ведмідь, лисиця, заєць, кабан, мало, м’ясо, кіт, дерево, злякалися. («Пан Коцький»)
• Дід, сини, баба, коза, кленовий листочок, місточок, лісочок, водички, червоні чоботи, ворота. («Коза-Дереза»)
— А зараз, діти, ми подивимося казочку «Коза-Дереза» й допоможемо героям виконати казкове завдання.
Ось так, в дорогу-путь, чекають звершення нас тут!
У великому селі,
У маленькій хатці
Жив старий дідусь собі
З бабою і дітьми.
Господарство в них було,
Хоч і невеличке.
Дружно всі тут працювали
Й кізоньку свою любу доглядали,
Вранці до лісу пастись виганяли,
А ввечері додому приганяли.
Дід козу тут зустрічав,
Червоні чоботи взував
Та про пашу все питав.
Та коза лиха була —
Правду не казала.
Дітей з бабою щораз
Гарно обмовляла.
А дідусь, хоч і старенький був,
Козі не повірив.
І капосну тварину
До лісу відправив.
Йде коза — сльози ллє,
Все по лісу бреде
Та за собою вузлик везе.
Ось і хатка невеличка,
Тут і тепла пічка.
І господар хутко зник.
— Чому мені тут не жити? —
Й зажила собі гарненько.
Час минає, наш господар з лісу повертає
Та до своєї хатинки швиденько поспішає,
А там щось страшне та рогате.
— Швидше тікай, зайчику, з хати!
Сидить бідолаха та й плаче,
А той звір перед очима все маяче.
Та ось із лісу лиска вибігає
І у зайчика питає:
— Чому, побігайчик, плачеш?
— Поселився в мене звір:
Не великий, не малий,
Роги на мене свої наставляє,
В хатку увійти не дозволяє.
— Добре, горю твоєму допоможу
І звіра чужого прожену.
— А ви, дітки, не сидіть і завдання швиденько розв’яжіть!
Вікторина «З якої це казки?»
Учитель зачитує уривки з казок, діти відгадують їх назву.
Не перемогла звіра лисичка
Та й побігла додому хитра сестричка,
А зайчик все слізки гіркі проливає,
Свого визволителя дожидає.
Тут вовчисько, сірий братик, з лісу виглядає,
На нашого зайчика скоса поглядає та й гадає:
— Чому побігайчик сльози проливає?
А зайчик йому й відповідає:
— Поселився в мене звір:
Не великий, не малий,
Роги на мене свої наставляє,
В хатку увійти не дозволяє.
— Добре, допоможу тобі,
Зайчику, мій брате,
Доведеться лиш тобі
Портрет відгадати.
Упізнай за малюнком!
Учитель демонструє дітям малюнки до казок. Учні називають казку і розповідають або зачитують уривок, що стосується того чи іншого малюнка.
Завдання зайчик розв’язав
І цим вовка злякав.
Побіг наш сіромаха,
Бо відчув, що він невдаха.
Знову зайчик зостався біля хатки сидіти,
Слізки свої гірко лити.
Коли чує: хтось крадеться до його хатки:
— Хро-хро-хро! Хро-хро-хро! —
В мене тепле хутро,
В мене гостре ікло.
— Чому, зайчик, плачеш?
Чому, зайчик, скачеш?
— Поселився в мене звір:
Не великий, не малий,
Роги на мене свої наставляє,
В хатку увійти не дозволяє.
— Не плач, сірий!
Можу доказати й це завдання розв’язати.
Гра «Хто я?»
Учитель описує героя, учні впізнають його і називають казку, в якій описаний цей персонаж.
Та не вдалося і йому ворога прогнати,
Ні ікло, ні хутро не допомогли звіра подолати.
Що за диво-дивина —
Рак повзе прямо із ставка,
На козу наступає,
Клешнею за ногу кусає.
Злякалася наша коза,
Помчалася прямо в поля.
Тут рак переможцем виступає
І цікаві завдання розв’язати дозволяє.
Конкурс-змагання «Влуч у ціль»
На картках написані назви казок. Необхідно розподілити їх відповідно до типу казок.
— Чудово сьогодні ви працювали!
Завдання разом успішно всі розв’язали.
Спитати хочеться мені:
— А чи навчились ви чогось, чи ні?
Дуже рада я за вас!
Показали ви справжній клас!