Скарб для нащадків
Ольга Новікова Спогади про Ганну Гузієнко читайте на с. 48
Я родом з села,
Де вишневі сади
Своїм цвітом рясним
закривають хати,
Де луки запашні,
Де поля золоті,
Де зерно засівають
у чорнозем ріллі…
«Ні, ні, спочатку чай»,— Зоя Іванівна рішуче прямує до кухні. І ось уже на столі запашний гарячий напій, бутерброди, печиво, цукерки. Наша розмова точиться неспішно. Зоя Іванівна запалює настільну лампу, дістає аркуші паперу, на одному з них віршовані рядки. Вона починає читати вголос вірші