А ви вже оформили передплату на 2019 рік?

Оформити передплату за пільговими цінами

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Удосконалення професіоналізму вчителя засобами методичної роботи школи

У статті розкривається досвід методичної роботи школи № 122 м. Кривого Рогу щодо удосконалення професіоналізму вчителів, дається обґрунтування виховних і розвиваючих можливостей різних форм методичної роботи, структурних компонентів і особистісно орієнтованої спрямованості її змісту.

Г. Міняйленко,

м. Кривий Ріг

Підготовка підростаючого покоління до життя й праці в демократичному суспільстві підвищує вимоги до педагогічної діяльності особистості сучасного вчителя. «…Вчителі можуть створити нову уяву й вивільнити приховані сили людства» [4; 143]. Але далеко не кожен учитель успішно реалізує професійні завдання, що стоять перед ним. Труднощі у практичній педагогічній роботі відчувають не тільки початківці, але й педагоги зі стажем. Причиною цих труднощів виступає особистісний аспект готовності вчителя до розв’язання навчально­виховних проблем.


Удосконалення професіоналізму вчителя засобами методичної роботи школи

У статті розкривається досвід методичної роботи школи № 122 м. Кривого Рогу щодо удосконалення професіоналізму вчителів, дається обґрунтування виховних і розвиваючих можливостей різних форм методичної роботи, структурних компонентів і особистісно орієнтованої спрямованості її змісту.

Г. Міняйленко,

м. Кривий Ріг

Підготовка підростаючого покоління до життя й праці в демократичному суспільстві підвищує вимоги до педагогічної діяльності особистості сучасного вчителя. «…Вчителі можуть створити нову уяву й вивільнити приховані сили людства» [4; 143]. Але далеко не кожен учитель успішно реалізує професійні завдання, що стоять перед ним. Труднощі у практичній педагогічній роботі відчувають не тільки початківці, але й педагоги зі стажем. Причиною цих труднощів виступає особистісний аспект готовності вчителя до розв’язання навчально­виховних проблем.

Необмежені можливості у наданні допомоги вчителеві-практику має методична служба школи, покликана сприяти подоланню труднощів учителя у розв’язанні професійних завдань, підвищенні рівня професіоналізму засобами методичної роботи школи.

Проблеми підготовки вчителя в усі часи виступали предметом дослідження багатьох вчених. Відомий інтерес у цьому напрямку представляють роботи О. А. Абдулліної, Л. В. Кондрашової, Л. С. Нечипоренко, В. А. Семіченко, О. С. Цокур та ін. Шляхи формування професійних якостей майбутніх вчителів досліджували О. С. Анісімов, Н. В. Кичук, З. Н. Курлянд. Способи і засоби розвитку професійної майстерності обґрунтували Є. С. Барбіна, І. А. Зязюн, В. О. Сластьонін та ін.

В умовах нестабільності суспільства, зниження обсягів фінансування школи учитель обділений сучасною інформацією, необхідною новою літературою, дидактичними і методичними засобами, що не може негативно не впливати на рівень його професіоналізму. Методична служба школи покликана хоч частково задовольнити ці потреби. У шкільній бібліотеці КЗШ № 122 м. Кривого Рогу у методичному кабінеті зібрано достатньо велику картотеку періодичних педагогічних видань, методичних посібників, наукової педагогічної літератури. Аналіз шкільної практики свідчить про те, що не тільки забезпечення матеріальної бази визначає високий рівень професіоналізму вчителя. Потрібна ще цілеспрямована, систематична робота з розвитку творчої індивідуальності, стилю діяльності й активної професійної позиції учителя.

Девізом нашого педагогічного колективу є слова: «У гарній школі всі піклуються одне про одного, бережуть здоров’я і добре ім’я кожного». Колективом однодумців називав школу В. Сухомлинський. На своїх педагогічних радах ми вирішили, що тільки спільними зусиллями згуртованого колективу можна розв’язувати проблеми нинішньої освіти.

Особливою спрямованістю сучасної методичної роботи є орієнтація на створення найсприятливіших умов для самоосвіти і професійного самовдосконалення вчителів.

У діяльності вчителя немає дрібниць, у ній все важливе: і чисто витерта дошка, і порядок у кабінеті, і порядок у класі, і програми, і підручники, і навіть шкільне повітря. Але особистість вчителя важить найбільше. Німецький педагог А. Дістервег писав: «Найважливішим явищем у школі, найбільш повчальним предметом для спостереження, найбільш цікавим прикладом для учня є сам учитель. Він — втілений метод навчання, саме втілення принципу навчання і виховання. Його особистість завойовує йому повагу, вплив і силу» [1].

Одне з головних завдань методичної служби — це створення умов, необхідних для розвитку особистості вчителя. Треба допомогти кожному знайти себе, знайти свою методику, свій орієнтир, який допоможе віддати серце дітям.

Актуальність проблематики самоосвіти педагогів є одним із критеріїв оцінювання ефективності методичної роботи в школі, показником для атестації вчителів. Модель сучасного, творчо працюючого вчителя вміщує в собі культуру зовнішнього вигляду, техніку саморегуляції, елементи акторської техніки, техніку володіння засобами навчання, культуру й техніку педагогічного спілкування, техніку педагогічної оцінки, техніку вирішення педагогічних конфліктів, проблему педагогічних вимог.

Важко стати ідеальною людиною, ідеальним вчителем, але варто цього прагнути. Це можливо лише за умови, коли в основі вчительської діяльності буде високий професіоналізм. А вчитель буде гуманістично спрямованою особистістю, яка має педагогічні здібності та відповідні психолого­педагогічні якості. Все це має гармонійно поєднуватись.

Методична служба школи керується тим, що методична робота з учительським колективом повинна мати особистісно орієнтовану спрямованість, щоб кожен педагог мав можливість удосконалювати рівень професіоналізму, оволодівати секретами педагогічної майстерності і збагачувати внутрішній світ власної особистості. Структура методичної служби об’єднала в собі методичну раду, шкільні предметні методичні комісії, психолого­педагогічний семінар, динамічні групи вчителів. Кожна структурна ланка покликана вирішувати специфічні завдання та виконувати певні функції в удосконаленні професіоналізму педагогів. Приміром, мета психолого­педагогічного семінару — усвідомлення учасниками своїх рольових установок та їхніх можливих протиріч. Під час заняття вчителі працювали в міні-групах над проблемою: які вимоги ставить соціальна роль «учитель»? З метою вивчення мотивації учасників семінару було проведено анкетування, основу його склав опитувальник мотиваційних джерел, розроблений Д. Барбуто та Р. Сколком. Обробка даних анкетування показала, що педагогам властива внутрішня мотивація (бажання отримати задоволення та насолоду від процесу діяльності) — 20 %; зовнішня мотивація (заробітна плата, премії) — 5 %; зовнішня мотивація (схвалення іншими) — 18 %; внутрішня мотивація (самовдосконалення, самореалізація, бажання відповідати власним стандартам рис, компетентності і цінностей) — 32 %; інтегративна мотивація (узгодженість завдань працівника із завданнями організації, бажання досягти мети) — 25 %.

Опитувальник допоміг кожному педагогу зрозуміти, які саме мотиваційні чинники є для нас найважливішими у повсякденній діяльності, а які ми сприймаємо як другорядні. На основі зібраних даних було проведено цикл занять, на яких вчителі знайомилися із психолого­педагогічними закономірностями розвитку позитивної мотивації до педагогічної діяльності та навчальної роботи, опанововали методику діагностики й формування позитивної мотивації навчання школярів.

Педагогічний колектив нашої школи вже кілька років працює над проблемою розвитку творчих здібностей, формуванням навичок самореалізації особистості, впроваджуючи різноманітні нетрадиційні форми організації роботи. Однією із ефективних форм є предметні тижні, мета яких — поглиблювати знання учнів, зацікавлювати у вивченні навчальних предметів, сприяти розвитку здібностей, схильностей, інтересів кожної дитини; декада психології, мета якої — психологізація всіх учасників навчально­виховного процесу. Залучаються до колективної діяльності під керівництвом психолога вчителі, діти, батьки. Кожен учасник має змогу висловити свою точку зору, проявити свої здібності, нахили. Діти й вчителі стають ближчими одне до одного. Діти й батьки вчаться розуміти одне одного. А все це разом складає процес гуманізації стосунків у колективі. Поряд із розвитком інтелекту розвивається внутрішній світ, емоції. У ході предметних тижнів і декади психології народжуються колективні плакати «Подаруй ласкавинку», «Дерево пізнання», проводяться акції «Наші добрі справи», «За здоровий спосіб життя» та інші. Молодші школярі вивчають під керівництвом старших нові рухливі вправи й ігри «Дощик», «Прогноз погоди», «Добринка», «Долоньки». Нетрадиційні форми роботи під час проведення предметних тижнів і декади психології підхоплюють всі предметні шкільні методичні комісії.

Підвищення рівня професіоналізму вчителя поєднане із систематичним і цілеспрямованим методичним навчанням. На заняттях школи педагогічної майстерності вчителі знайомляться із специфікою і способами впровадження особистісно орієнтованої системи навчання, використання активних форм і методів у процесі навчальної роботи. Введено заняття «Психологія спілкування» як для вчителів, так і для учнів за рахунок годин варіативної складової навчального плану. Мета їх — допомогти учителю і дитині пізнати себе. Ш. А. Амонашвілі зазначав, що формалізм він вбачає в тому, що педагогічний процес не розкривається у своїй людській, істинно гуманній суті.

«Ще в школі,— відзначає професор Л. В. Кондрашова,— кожен учень повинен розуміти своє психологічне й соціальне «Я». Психологічне «Я» передбачає відчуття компетентності, власної ефективності, особистого впливу, своєї моральної і духовної значущості. Соціальне «Я» визначає місце школяра в системі міжособистісних стосунків» [2; 21].

Методичною особливістю даного курсу є проблемність навчання, яка може бути досягнута через залучення учителів і учнів до обговорення питань як особистісного, так і загального характеру; надання їм можливості висловлювати власну думку, самостійно знаходити відповіді на поставлені запитання.

Однією з умов ефективної реалізації завдань курсу є створення атмосфери довіри на заняттях школи педагогічної майстерності і уроках творчого пошуку, відповіді на «вічні» запитання: сенсу життя, розуміння себе і свого місця у світі та ін.

Все частіше у психолого­педагогічній лексиці зустрічаються слова «гуманізація», «особистісно орієнтована взаємодія», «самореалізація», «самоактуалізація». Проте ще не завжди є можливість реалізувати це на практиці.

Наприклад, 70–80 % вчителів на питання, скільки треба виховувати людину, дають відповіді: «Усе життя».

Шкільні методичні комісії постійно працюють над розвитком творчого потенціалу вчителя, перевагу віддають не стільки інтелектуальному чиннику, а й емоційному, керуючись таким девізом: «Примножувати, а не помічати людину в людині».

На засіданнях шкільних методичних комісій педагоги ознайомилися із пам’ятками, напрацьованими районним та шкільним методичним кабінетом:

    Інноваційна особистість — це…

    Ефективний учитель — це…

    Шляхи впровадження нових сучасних технологій...

    Компетентна особистість — це…

та ін.

Круглі столи, педагогічні ярмарки, аукціони ідей, педради­анфілади, педагогічні мости, лабораторії невирішених проблем, фестивалі відкритих уроків — це неповний перелік форм методичної роботи, які проводяться у школі. Та головне не форма, а зміст,  зміни акцентів. Нас цікавить думка дітей, який вплив здійснює школа на дитину, чи комфортно їй перебувати 6–8 годин у школі, що в перекладі означає «будиночок радості». Другим домом називають школу. І педагог проводить в ній половину життя, і учень — одинадцять років свого дитинства і юності.

Є в наших педагогів улюблений образ — крилатий кінь, який, долаючи перешкоди (конфлікти, непорозуміння, недооцінку), досягає вершин Істини. Там його чекає визнання й нові непідкорені вершини.

Таким чином, зростання соціальних вимог до школи вимагає підвищення професійного рівня вчителя. Учитель сучасної школи повинен не просто вчити чи виховувати, він повинен формувати світосприйняття і світорозуміння, світогляд і волю, ідеали, поняття моральності й краси; формувати духовно­інтелектуальну, творчу особистість, адаптовану до нових умов, різнобічно розвинену, соціально зрілу, яка успішно засвоює ціннісно­нормативний досвід поколінь, виробляючи свій власний досвід діяльності, творчості, спілкування. Тому особливого значення набуває розвиток педагогічної творчості, створення колективу однодумців, які б усвідомили значення своєї ролі у суспільстві і на основі цього безперервно самовдосконалювались та розвивали власний творчий потенціал.

 

Література

1.  Волошенко, О. Реалії гуманності в системі «вчитель — учень» [Текст] // Психолог. — 2004. — № 19. — С. 16–19.

2.  Козубенко, Т. Життя — це нескінченне пізнання [Текст] // Психолог. — 2004. — № 7. — С. 21.

3.  Кондратова, Л. В. Превентивна педагогіка [Текст]. — К. : Вища школа, 2005. —С. 121.

4.  Мащенко. Джерела людського в людині [Текст] // Психолог. — 2004. — № 9. — С. 5.

5.  Мерзляков, О. Учителі й учні: мистецтво діалогу [Текст] // Психолог. — 2007. — № 10. — С. 14.

6.  Павлюх, В. Декада психології у школі [Текст] // Психолог. — 2004. — № 6. — С. 17.

7.  Пивовар, Т. Освіта сьогодні [Текст] // Управління школою. — 2006. — № 14. — С. 13.

8.  Рерих, Н. Врата в будуще [Текст]. — Рига : Виеда, 1991. — С. 143.

9. Роджерс, Н. Творчество как усиление себя [Текст] // Вопросы психологии. — 1990. — № 31. — С. 164–168.

Відгуки читачів