Поняття і сутність інформаційної діяльності учня базується на основі загальної психологічної теорії діяльності, яка реалізується у формі діяльнісного підходу до навчання і теорії навчальної діяльності.
Основною особливістю інформаційної діяльності учня є її здійснення під час навчальної діяльності, із якою інформатика тісно переплітається і фактично стає її частиною.
Інформаційна діяльність учнів здійснюється між учнями та вчителем, учнями та іншими учнями, учнями та засобами інформаційних технологій, спрямована на досягнення навчальної мети за допомогою інформаційних процесів.
Інформаційна діяльність може бути різних видів і класифікувати її можна, беручи за основу різні характеристики.
Найчастіше всі види інформаційної діяльності пов’язують з інформаційними процесами. Наприклад, пошук інформації — це інформаційний процес, у ході якого реалізується і водночас розвивається діяльність із пошуку інформації. Інформаційна діяльність реалізується через виконання учнями відповідних інформаційних дій.
Структура інформаційної діяльності відповідає загальній структурі діяльності. Вона складається з двох компонентів:
1) потреба — задача;
2) мотив — дії — засоби — операції.
Для інформаційної діяльності учнів характерно, з одного боку, індивідуальне її виконання учнем як суб’єктом інформаційної діяльності, а з іншого — її колективне виконання групами дітей, усім класом.
Інформаційна компетентність у широкому розумінні, як правило, формується як відповідь на виклик ХХІ століття, тобто як компетенція, якою «мають бути наділені молоді європейці».
У середній школі ми готуємо майбутніх студентів навчальних закладів, де система освіти різко відрізняється від шкільної, адже велика частина навчального процесу в них здійснюється через самоосвіту, тобто самостійну роботу, якій у традиційній освіті приділяється мало уваги. Як наслідок постає
проблема організації самостійної роботи учнів, здобуття ними потрібної інформації, опрацювання великих масивів інформації та їх конкретизація, що призводить до ускладнення процесу здобуття знань та зниження якості освіти. У зв’язку з цим інформаційна компетенція, як мета і результат найвищої професійної освіти, повинна бути орієнтована на підготовку майбутніх спеціалістів до повноцінної життєдіяльності в інформаційному суспільстві.
Аналізуючи сучасну інформаційну цивілізацію і звертаючи особливу увагу на характер інформаційного виробничого процесу, доходимо висновку, що нинішній етап становлення інформаційного суспільства висуває особливі вимоги до випускників ВНЗ, які коротко можна сформулювати так:
СУЧАСНИЙ СПЕЦІАЛІСТ ПОВИНЕН:
— мати доступ до різноманітних джерел інформації за рахунок професійного використання інформаційно-комунікаційних технологій і технічних засобів;
— уміти вчасно, швидко і якісно обробляти великі обсяги інформації;
— мати напрацьоване комунікаційне середовище;
— уміти на основі отриманих знань створювати нове і застосовувати його у своїй діяльності;
— володіти здатністю до професійної мобільності, соціальної активності;
— бути компетентним у суміжних галузях;
— володіти здатністю до інновацій, дослідницькою діяльністю, творчістю;
— мати навички стратегічного мислення, планування та управління;
— уміти швидко та ефективно приймати рішення;
— мати здатність до постійного самовдосконалення, самореалізації, саморозвитку.
Компетентний спеціаліст є індивідуальністю, особистістю, здатною усвідомлювати та рефлексувати власні дії, зіставляти, оцінювати себе, проектувати майбутнє. У зв’язку з цим у школах, а особливо у ВНЗ, зростає роль самостійної роботи учнів, яка з будь-якої дисципліни становить значну частину навчального часу.
Для визначення з типами і формами самостійної роботи зафіксуємо ще декілька важливих для нас позицій.
По-перше, інформаційна компетентність, як ключова компетентність, повинна бути:
— універсальною (за характером і рівнем (ступенем) застосування);
— багатофункціональною (повинна допомагати вирішувати будь-які проблеми в повсякденному, професійному та соціальному житті);
— багатовимірною (повинна включати в себе розумові процеси та інтелектуальні вміння);
— інтелектуально насиченою (тобто вимагати значного інтелектуального розвитку: абстрактного мислення, саморефлексії, критичного мислення і т.д.);
— об’ємною (повинна являти собою широку концепцію в освіті і забезпечувати зв’язок з актуальними проблемами);
— міждисціплинарною та надпредметною ( в умовах освіти).
По-друге, інформаційна компетентність, як і будь-яка інша компетентність, включає в себе вивчення чотирьох типів досвідів:
— досвід пізнавальної діяльності, фіксований у формі її результатів — знання;
— досвід здійснення відомих способів діяльності — у формі вміння діяти за зразком;
— досвід творчої діяльності — у формі вміння приймати ефективні рішення в проблемних ситуаціях;
— досвід здійснення емоційно-цінністних відношень — у формі особистісних орієнтацій.
По-третє, інформаційна компетентність соціальна, оскільки, з одного боку, вона соціальна за своїм змістом (утворюється, формується та здійснюється в соціумі), а з іншого боку, вона характеризує взаємодію людини з суспільством, соціумом та іншими людьми, використовуючи інформаційно-комунікативні технології.
А також інформаційна компетентність може проявитися в трьох основних сферах:
— повсякденному житті (як результат інформаційної поведінки та взаємодії, прийняття рішень у життєвих ситуаціях і т.д.);
— навчальному процесі (як результат діяльності в типових і модельних ситуаціях, а також у зв’язку з інформатизацією освіти);
— виробничій діяльності (у зв’язку з її інформатизацією).
Суттєвим є і те, що інформаційна компетентність потребує наступного:
— діяти автономно і рефлексивно;
— використовувати різні засоби в інтерактивному режимі;
— входити до складу соціально-гетерогенних груп та функціонувати в них.
Процес формування інформаційної діяльності є основними задачами, що реалізується вчителем, який зобов’язаний створити умови для її формування. Важливою умовою розв’язання цієї задачі є організація навчання на основі сучасних педагогічних технологій і методів, які допомагають у формуванні інформаційної діяльності учнів. До найбільш ефективних належать, наприклад, навчання у співпраці, метод навчальних елементів, метод проектів. У нашому випадку на практиці це може буди виконання практичних робіт, інтерактивні форми роботи та метод проектів.
Найбільш поширеним методом в арсеналі світової та вітчизняної педагогічної практики є метод проектів, що став основою компетентнісно-орієнтованої освіти. В основу цього методу покладена ідея спрямованості навчально-пізнавальної діяльності учня на результат, що буде одержаний у результаті вирішенні поставленої практично або теоретично значимої проблеми.
Зовнішній результат можна побачити, усвідомити, використати в реальному житі, а внутрішній — досвід діяльності — стає безцінним досягненням учня, поєднуючи в собі знання і уміння, компетенції і цінності.
У Смілянському природничо-математичному ліцеї використовується урочна та позаурочна форми, що включають у себе індивідуальну та групову форми діяльності, проектну діяльність на основі ІКТ.
Учні створюють власні проекти різних типів із визначених тем та предметів, які формують активну, самостійну та ініціативну позицію учнів, розвивають дослідницькі та рефлексивні навички, безпосередньо пов’язані з досвідом їх застосування в практичній діяльності, спрямовані на розвиток пізнавального інтересу, розширення кругозору і реалізації принципу зв’язку навчання з життям.
Література
1. Вісник програм шкільних обмінів. — 2005. — № 23.
2. Компетентностный подход в педагогическом образовании: Коллективная монография/ Под. ред. Козырева В. А. и Родионовой Н. Ф. — СПб. : Изд-во РГПУ им. А. И. Герцена, 2004.
3. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти. Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. — К. : «К.І.С.», 2003.
4. Освітні технології: Навч. метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін./ За заг. ред. О. М. Пєхоти. — К. : А.С.К., 2001 — 256 с.
5. Пометун О. І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. метод. посібн. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко // За ред. О. І. Пометун. — К. : А.С.К., 2005. — 192 с.
6. Современные подходы к компетентностно-ориентированному образованию: Материалы семинара / Под. ред. А. В. Великановой. — Самара : Изд-во «Профи», 2001.
7. Хуторской А. В. Современная дидактика: Учебник для вузов. — СПб: Питер, 2001. — 544 с.
8. http://www.agpi.itech.ru/institut/kaf/ped kaf/SRS konf/Pages/ Members/Petuhova.htm
9. http://www.ito.su/2003/VIII/VIII-0-1934.html