Вкладка – ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ ЯК СТИМУЛ РОЗВИТКУ

С. Кельнер, практичний психолог Криворізької ЗОШ I–III ступенів № 126, Дніпропетровська обл.


МIСЦЕ I РОЛЬ АНАЛІЗУ Й ОЦІНКИ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК
УЧНІВ У СИСТЕМІ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Перевірка знань, оцінки й оцінних суджень — це тема, яку вчителі найбільше обговорюють між собою на перервах, різноманітних засіданнях, зустрівшись у вчительській. Дотримуючись різних підходів до проблеми, майже всі вчені схильні вважати, що школа має сприяти особистісному розвитку учнів, а також робити їх компетентними в основних галузях життя.
 
Саме тому посилення уваги до проблеми контролю знань викликане не тільки бажанням визначити ступінь підготовленості учнів, рівень якості викладання, але й потребою вдосконалити всю систему навчання.
 
Оцінювання знань може бути стимулом для учня, воно ж може суттєво вплинути на рівень його домагань, самооцінки тощо. Щоб виявити рівень розвитку компетенцій, учитель використовує різні форми та методи перевірки й оцінки знань, умінь, навичок учнів. Перевірка знань дає вчителю інформацію про хід пізнавальної діяльності учнів, про те, як триває засвоєння, які корективи потрібно внести.
 
Аналіз i оцінка знань, умінь і навичок учнів (контроль за навчанням) — невiд’ємний структурний компонент навчального процесу. Виходячи з логiки процесу навчання, він є, з одного боку, завершальним компонентом оволодiння певним змiстовним блоком, а з другого — своєрiдною сполучною ланкою в системi навчальної дiяльностi особистостi.
 
Система аналiзу й оцiнки знань, умінь і навичок учнiв передбачає реалізацію таких основних функцiй.
 
1. Освітня (навчальна) функція полягає, у забезпеченні зворотного зв’язку як передумови пiдтримання дiєвостi й ефективностi процесу навчання. У ньому беруть участь два суб’єкти: учитель й учнi. Тому система навчання може функцiонувати ефективно лише за умов дiї прямого i зворотного зв’язків. У процесі навчання добре проглядається, в основному, прямий зв’язок (учитель знає, який обсяг знань має сприйняти й усвiдомити учень), а зворотний зв’язок (який обсяг знань, умінь i навичок i як засвоїв кожний учень) налагоджується складно, епiзодично. Слухаючи змістовну відповідь товариша або спостерігаючи за виконанням вправ, учні звіряють з ними свої знання, ставлять запитання, доповнюють, визначають недоліки, що сприяє повторенню й систематизації знань усіх учнів. Освітнє значення для учнів має й те, що вони слухають доповнення вчителем неповних відповідей учнів. Учень,  який відповідає перед класом, повторює вивчений матеріал, розвиває вміння й навички, краще усвідомлює навчальний матеріал.
2. Виховна функцiя полягає у впливi аналiзу й оцiнки навчальної дiяльностi на формування в учнiв низки соцiально-психологiчних якостей:
  • органiзованостi;
  • дисциплiнованостi;
  • вiдповiдальностi;
  • сумлiнностi;
  • працьовитостi;
  • дбайливостi;
  • охайностi;
  • наполегливостi та iн.
Очікування перевірки також спонукає учня регулярно готувати уроки. Крім того, перевірка й оцінювання знань допомагають учневі самому оцінити свої знання та здібності: одні позбуваються зайвої самовпевненості, інші починають відчувати впевненість у власних силах. Усе це сприяє формуванню позитивного ставлення учнів до навчання.
3. Розвивальна: у процесі навчання в учнів розвивається логічне мислення, зокрема вміння аналізу й синтезу, порівняння й узагальнення, абстрагування й конкретизації, класифікації та систематизації, мисленнєва діяльність, мовлення, пам’ять, увага, уява.
4. Діагностична функція передбачає виявлення прогалин у знаннях учнiв, процес учiння має форму концентричної спiралi. Якщо на нижчих рiвнях учiння виникли прогалини, то буде порушена закономiрнiсть спiралеподiбної структури учiння. Тому так важливо своєчасно виявити прогалини, встановити причини та шляхи їх усунення, визначити заходи, спрямовані на поліпшення успішності, i лише потiм рухатися вперед.
5. Стимулювальна функцiя аналiзу й оцiнки навчальної дiяльностi учнiв зумовлена психологiчними особливостями людини, що проявляється в бажаннi кожної особистостi отримати оцiнку результатiв певної дiяльностi, зокрема навчальної. Це викликано ще й тим, що в процесi навчання школярі щоразу пiзнають новi явища та процеси. Через недостатнiй рівень соцiального розвитку та самооцiнки учням важко об’єктивно оцiнити рівень i якiсть оволодiння знаннями, умiннями й навичками. Учитель своїми дiями має допомогти учням усвiдомити якiсть i результативнiсть навчальної працi, що психологiчно стимулюватиме школярiв до активної пiзнавальної дiяльностi. Схвалення успіхів учня сприяє розвитку в  нього спонукальних мотивів до навчання.
6. Оцінювальна — об’єктивна оцінка знань, умінь і навичок учнів сприяє кращому навчанню.
7. Управлінська: на основі перевірки й оцінювання визначать стан успішності учнів, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її. У цьому випадку вчитель коригує і свою діяльність — змінює методику викладання, удосконалює навчальну діяльність учнів. Процес аналiзу й оцiнки навчальної дiяльностi учнiв має спиратися на принципи:
  • систематичностi;
  • об’єктивності;
  • диференцiйованостi;
  • урахування iндивiдуальних особливостей учнів;
  • гласностi;
  • єдностi вимог;
  • доброзичливостi.
Використовуючи оцiнку, учитель має володiти педагогiчним тактом, мати високий рівень педагогiчної культури. Адже «найголовнiше заохочення, — зазначав В. О. Сухомлинський, — i найсильнiше (та не завжди дiє) покарання в педагогiчнiй працi — оцiнка. Це найгострiший інструмент, використання якого потребує величезного вмiння i культури».
 
ВИДИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК УЧНІВ
3алежно вiд дидактичної мети використовують piзнi види контролю за процесом та результатами навчання:
  • попереднiй;
  • проміжний;
  • повторний;
  • тематичний;
  • перiодичний;
  • пiдсумковий;
  • комплексний.
1. Попередній контроль має дiагностичний характер. Напередоднi вивчення певної теми, засвоєння якої має ґрунтуватися на ранiше вивченому матерiалi, учитель має з’ясувати рiвень розумiння учнем опорних знань, актуалiзувати їх, аби успiшно рухатися вперед.
2. Проміжний контроль передбачає перевiрку якостi засвоєння знань у процесi вивчення конкретних тем.
3. Повторний контроль спрямований на створення умов для формування вмінь i навичок. При цьому треба виходити з позиції, яку визначив ще К. Д. Ушинський: «Хорошi дидактики те й роблять, що без кiнця повторюють i кожен раз додають щось нове». Повторна перевірка якнайкраще сприяє переведенню знань з короткотермінової до довготривалої пам’ятi.
4. Тематuчний контроль пов’язаний iз перевiркою рiвня знань, умінь і навичок учнiв у межах певного роздiлу чи великої теми конкретної навчальної дисциплiни.
5. Перiодичний контроль має на меті встановити, яким обсягом знань володiють учнi з тих або iнших проблем, орієнтуючись на вимоги програм.
6. Пiдсумковий контроль має на меті з’ясувати рiвень засвоєння учнями навчального матерiалу в кiнцi навчального року або по завершенні вивчення навчальної дисциплiни його проводять у формi залiкiв, екзаменiв.
7. Комnлексний контроль передбачає перевiрку рiвня засвоєння знань, умiнь і навичок з кiлькох сумiжних дисциплiн, що забезпечують комплексний пiдхiд до формування свiтогляду учнiв.
 
МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК
Основні методи контролю за рівнем навчальних досягнень учнів:
  • усна перевірка;
  • письмова перевiрка;
  • графiчна перевiрка;
  • практична перевiрка;
  • тестова перевiрка.
Дещо умовно до методiв перевiрки можна вiднести спостереження.
 
1. Усна перевірка поки що займає провiдне мiсце в школах. Техніка усної перевiрки полягає в тому, що вчитель пропонує учням певнi запитання, учнi мають дати на них вiдповiдi, використовуючи усне мовлення. Цей метод сприяє розвитку в учнiв умiння мислити, грамотно висловлювати думки в логiчнiй  послiдовностi, розвивати культуру усного мовлення. Використання цього методу вимагає вiд учителя значних зусиль i майстерностi, адже потрібно грамотно формулювати запитання, спонукати учнiв до активного мислення, логічно будувати систему запитань, уважно слухати вiдповiдi учнiв, ураховувати iндивiдуальнi особливостi школярiв. Проте цей метод не позбавлений недолiкiв: він призводить до неефективного використання часу на уроцi.
2. Письмова перевірка порiвняно з усною бiльш ефективна, оскiльки вci учнi класу отримують завдання для пiдготовки письмових вiдповiдей на них. Це сприяє:
  • пiдвищенню самостiйної пiзнавальної дiяльностi учнiв;
  • формуванню культури писемного мовлення;
  • підвищенню ефективностi використання навчального часу.
3. Графiчна nepeвіркa спрямована на виявлення вмiнь i навичок учнiв у процесi виконання рiзних видiв графiчних робiт із рiзних дисциплiн навчального плану. Це робота з контурними картами, побудова таблиць, схем, графiкiв, дiаграм та ін. Такий метод набув широкого використання в середнiх i особливо в старших класах, оскiльки спрямований на узагальнення знань, систематизацiю певних процесiв, технологiй. Усе це сприяє пiдвищенню самостiйностi учнiв у процесi учiння, оволодiнню методами навчальної дiяльностi.
4. Практична перевірка тісно пов’язана iз залученням учнiв до конкретної практичної дiяльностi, пiд час якої перевiряють умiння учнiв застосовувати знання на практицi, а також рiвень сформованостi вмiнь i навичок. Логiчно така перевiрка випливає iз сутності процесу пiзнання, у якому практика має спонукальну i контролюючу роль.
5. Тестова nepeвірка швидко набуває свого поширення. Сутнiсть цього методу полягає у визначеннi завдань (запитань), до яких поданi альтернативнi вiдповiдi. Учень має обрати правильну вiдповiдь, аргументувати свiй вибiр. Можуть бути завдання для конструювання вiдповiдi. Тестову перевiрку можна здiйснювати машинним i безмашинним способом. Учитель використовує такі форми оцінних суджень:
  • «малі форми оцінки» під час занять, які знаходять своє вираження в міміці, жестах, модуляції голосу, звертанні до учня, в коротких схвальних, критичних зауваженнях учителя;
  • короткі зауваження, в яких учитель висловлює в усній формі (або письмовій) свої судження з приводу успішності учня. Зауваження можна робити в домашніх роботах, письмових завданнях, творах, на малюнках або в шкільному щоденнику учня;
  • власне оцінки за 12-бальною шкалою.
Бажання отримати хороші оцінки в роки соціалістичного минулого розглядали як кар’єризм (явище, ганебне для комуністичного світогляду).
 
У наш час, коли інтереси справи і власна компетентність дає можливість людині реалізуватися, що відповідає поняттю «робити кар’єру», учитель має засобами оцінки прищепити учням здорове честолюбство і здатність критично підходити до досягнутого.
 
Учителю необхідно пам’ятати, що оцінне судження, яке учень уважає справедливим, позитивне чи негативне, стає стимулом його поведінки і діяльності в майбутньому, впливає на його майбутню активність у самореалізації. Тож вдало дібрані форми вираження оцінних суджень стимулюють успішність.
 
В учнів, яким навчання дається нелегко, можуть виявлятися стреси і страх. Але це залежить не від перевірки або оцінки як таких і не від методів, які використовують. Не існує таких методів, які б самі по собі були хорошими або поганими. Ефективність залежить від того, як і в яких умовах їх застосовують.
 
Надзвичайно важливим із психологічної точки зору є те, що властивості особистості виникають і закріплюються під час такої діяльності й у таких умовах, коли на них припадає найбільше навантаження, сюди належать також готовність і здатність досягти найвищих результатів тоді, коли від тебе вимагають максимум зусиль. Будь-яке життєве надбання має відповідати зусиллям, витраченим на досягнення цього, лише тоді воно буде значущим стимулом людині для особистісного та професійного вдосконалення (навчального), також для особистісного розвитку.
 
Отже, у дорослому житті учні постійно стикатимуться із ситуаціями випробовування, особливо на роботі. Тому перевірки, оцінки, екзамени готують до життя та праці.
 
Кожний окремий випадок виставляння оцінки визначається великою кількістю обставин. Оцінку виставляє вчитель. Він несе відповідальність за неї перед учнем і суспільством.
 
ВИДИ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ОЦІНКИ
1. Оцінювання не відповіді учня, а його особистості (знову забуваєш, ледачий, неуважний): школяр не знає, що в його відповіді було правильним, чого вимагає від нього вчитель.
2. Опосередкована оцінка: відповідь учня оцінюють через відповідь однокласника. Така оцінка впливає на формування стосунків у класі.
3. Невизначена оцінка («так, сідай...», «як сказати… м..,»); малоефективна тому, що фактично нічого зрозумілого для учня вчитель не сказав.
4. Негативна оцінка, коли педагог, оцінюючи відповідь учня, вказує на припущені помилки, стверджує,  що відповідь була неправильною. Така оцінка корисна, особливо якщо вона організовує учня на ліквідацію припущених помилок, прогалин у знаннях, мобілізує їх.
5. Оцінка-згода неефективна для сильних, обдарованих у навчанні школярів і дуже ефективна для слабких.
6. Схвалення-підтримка особливо позитивно впливає на учнів, які втратили віру у свої сили, недооцінюють свої можливості, оскільки добросовісно працюють, але результати не відповідають їхнім старанням.
7. Оцінка-критика впливає на емоційно-вольову сферу учнів. Результат критики значно залежить від способу спілкування вчителя й учня, стосунків між ними. Використовуючи такий вид оцінки, учитель не повинен бути грубим, принижувати особистість учня — систематичні приниження призводять до озлобленості.
8. Оцінку-бурхливе обурення педагог використовує рідко, залежно від того, кого оцінюють. У жодному разі не можна принижувати гідність дитини.
9. Оцінку-схвалення необхідно використовувати з урахуванням усіх психолого-педагогічних умов.
 
Творчий момент у педагогічній діяльності вчителя полягає в тому, що, виставляючи в конкретних, але мінливих, умовах оцінки, він має сприяти максимальному розвиткові своїх учнів.
 
За характером оцінні ставлення вчителя в педагогічній взаємодії можуть бути позитивними, негативними й ситуативними.
 
У вчителів, які, як правило, низько оцінюють здібності учнів, негативні оцінні впливи домінують над позитивними. Для таких учителів характерна стійка негативна позиція стосовно учнів. Вони не використовують опосередковані засоби впливу на учня. В оцінних діях переважають зауваження, погрози тощо. Таким учителям властиві жорсткі, фіксовані установки, максимальна раціональність у  поведінці, а також пояснення деяких вчинків учнів їх злими намірами.
 
Деяким учителям властиве стійке позитивне ставлення до учнів, незалежно від їхніх успіхів. До особистості дитини вони ставляться як до самостійної цінності, незалежно від позитивних чи негативних виявів. Уникають публічного покарання учнів. Такі вчителі добре знають своїх учнів: хто як вчиться, у кого які здібності.
 
Є педагоги, оцінні судження яких визначаються ситуацією. Оцінка залежить від того, як відповідав учень сьогодні. Учні часто не зважають на думку таких учителів про себе.
 
Здатність учителя запобігати своїм помилкам і долати їх тісно пов’язана зі сформованістю навичок саморегулювання.
 
Щоб не стати головною перешкодою на шляху до взаєморозуміння з учнями, нам треба навчитися керувати своїми емоціями, які найчастіше стають джерелом міжособистісних конфліктів, неадекватних оцінних суджень.
 
Переважна більшість учителів уважають емоційний бар’єр головним у виникненні непорозумінь між ними й учнями.
 
САМОРЕГУЛЯЦІЯ ВЧИТЕЛЯ
1. Розподіл емоцій. Полягає в розширенні кола емоційних ситуацій, що призводить до зниження інтенсивності емоцій у кожній з них.
Це виконує таку саму функцію, оскільки нові соціальні та психологічні контакти дають
змогу вчителю знайти ширшу сферу виявлення своїх почуттів, інші інтереси, хобі.
2. Зосередження, коли умови діяльності потребують повної концентрації на чомусь одному, що має вирішальне значення в певний період життя. Найпоширенішим прийомом зосередження емоцій є обмеження інформації із звичних джерел.
3. Переключення, пов’язане з перенесенням переживань з емоціогенних ситуацій на нейтральні. За так званих деструктивних емоцій (гнів, агресія, роздратування) необхідна тимчасова зміна реальних ситуацій ілюзорними або соціально незначущими.
4. Урахування індивідуальних особливостей учня під час оцінювання та формулювання оцінного судження. Розумова працездатність школярів, що визначається силою нервових процесів, є однією із важливих умов, які визначають характер їх пізнавальної діяльності під час розв’язування навчальних задач.
 
ПРАВИЛА І ТЕХНІКА КОНТРОЛЮ УСПІШНОСТІ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У процесi аналiзу й оцiнки навчальної дiяльностi варто дотримувати таких правил.
 
1. Пам’ятайте, що аналiз й оцiнка знань, умiнь і навичок учнiв — шлях забезпечення зворотного зв’язку в процесi навчання.
2. Дотримуйтеся систематичностi в аналiзi й оцiнцi знань, умiнь i навичок учнiв.
3. Створюйте ситуацiю значимостi процесу перевiрки й оцiнки навчальної дiяльностi учнiв. 
4. З повагою ставтесь до навчальної працi вихованцiв.
5. Не витрачайте часу на з’ясування в учнiв, що було задано додому.
6. Створюйте позитивний емоцiйний настрiй учнiв пiд час опитування.
7. Перевiряючи виконання учнями домашнього завдання, зосереджуйте увагу на результативностi цієї роботи за piвнем оволодiння новими знаннями, умiннями й навичками.
8. Чiтко формулюйте запитання, яке спонукало б учнiв до активних розумових дiй, витримуйте паузу, яка дає змогу всім учням зiбратися з думками; лише пiсля цього запрошуйте конкретного учня для вiдповiдi.
9. Уважно слухайте вiдповiді учнів, схвальним словом, жестом i мiмiкою стимулюйте розумову активнiсть вихованцiв.
10. Не перебивайте монологiчну вiдповiдь учня; аналiз робiть пiсля закiнчення вiдповiдi.
11. Ураховуйте iндивiдуальнi особливостi учнiв (повiльнiсть, темперамент, мовнi дефекти та ін.).
12. Залучайте учнiв до перевiрки рiвня оволодiння знаннями, виконання письмових робiт iнших учнiв класу.
13. Kopoткi вiдповiдi учнi можуть давати, не пiднiмаючись із мiсця.
14. Аналiзуйте якiсть вiдповiдi учня, а не його особистiсть.
15. Пiсля завершення вiдповiдi робiть короткий аналiз, аргументовано й об’єктивно оцiнюйте.
16. Залишайте за учнями можливiсть повторно опрацювати навчальний матерiал, виконати навчальне завдання вiдповiдно до їх iндивiдуальних розумових можливостей.
17. Пiд час вiдповiдей учень може користуватися опорними схемами, iншими наочними матерiалами.
18. Забезпечуйте оптимальнi умови для всебiчної перевiрки знань, умінь i навичок учнiв за допомогою рiзноманiтних методiв.
 
СИТУАЦІЇ, СКЛАДНІ ДЛЯ УЧНІВ ЗІ СЛАБКОЮ НЕРВОВОЮ СИСТЕМОЮ (НАЙМЕНШ ЕФЕКТИВНІ ДЛЯ ОЦІННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ)
1. Довга напружена праця (як домашня, так і на уроці); слабкий учень швидко втомлюється, втрачає працездатність, починає помилятися, повільніше засвоює матеріал.
2. Відповідальна самостійна, контрольна чи екзаменаційна робота, що потребує емоційного нервово-психологічного напруження, особливо тоді, коли її виконання обмежене в часі.
3. Ситуація, коли вчитель у швидкому темпі ставить запитання і вимагає негайної відповіді.
4. Робота в умовах, коли вчитель ставить неодіване запитання і вимагає на нього відповісти усно; для слабких краще давати відповіді в письмовій формі, а не в усній.
5. Діяльність після відповіді, яку вчитель оцінив негативно; тоді учень довго переживає це і не може долучатися до роботи.
6. Робота в ситуації, що потребує переключення уваги, відволікання на репліки вчителя, відповіді чи запитання однокласника.
7. Ситуація, в якій необхідно розподіляти увагу, переключатися з одного виду діяльності на інший, наприклад, коли під час пояснення вчитель одночасно опитує учнів з приводу вивченого матеріалу, використовує різноманітний дидактичний матеріал — карти, слайди, підручники, —просить робити записи в зошиті, позначати на карті, стежити за підручником тощо.
8. Робота в неспокійній атмосфері, коли учні голосно розмовляють, а вчитель втратив контроль над ситуацією.
9. Ситуація після різкого зауваження вчителя, суперечки з приятелем, однокласником тощо. Такий учень довго переживає це і не може зосередитися на виконанні навчальних завдань.
10. Навчання в запального, нестримного педагога.
11. На уроці необхідно засвоїти великий обсяг різноманітного за змістом матеріалу.
 
ПРАВИЛА ОЦІНЮВАННЯ УЧНІВ ЗІ СЛАБКОЮ НЕРВОВОЮ СИСТЕМОЮ
1. Не ставити слабку дитину в ситуацію несподіваного запитання і швидкої відповіді на нього. Потрібно дати учневі достатньо часу на роздуми і підготовку відповіді.
2. Бажано пропонувати учневі давати відповідь не усно, а в письмовій формі.
3. Не можна для засвоєння нового матеріалу обмежувати час, особливо коли цей матеріал великий за обсягом, складний і різноманітний за змістом. Педагог наперед має розчленувати його на окремі інформаційні частини й подавати їх поступово, у міру засвоєння.
4. Краще не змушувати відповідати за новим, щойно засвоєним на уроці матеріалом. Потрібно відкласти опитування на наступний урок, давши змогу учневі вивчити його вдома.
5. Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень (не тільки оцінкою, а й зауваженням «відмінно», «добре», «молодець») потрібно формувати в учня впевненість у своїх силах і знаннях. Це допоможе йому в екстрених, стресових ситуаціях, наприклад під час самостійної чи контрольної роботи, олімпіади, іспиту.
6. Варто обережно оцінювати невдачі учня, адже він їх важко переживає. Навпаки, треба висловити співчуття й розуміння цьому учневі.
7. Під час відповіді потрібно дати учневі час для перевірки й виправлення помилок чи неточностей.
8. Слід якнайменше відволікати такого учня, старатися не переключати швидко його увагу, створювати спокійну атмосферу.
 
СИТУАЦІЇ, СКЛАДНІ ДЛЯ УЧНІВ З ІНЕРТНОЮ НЕРВОВОЮ СИСТЕМОЮ
У цих ситуаціях оцінні судження вчителя спрямовані на оцінювання особистісних рис, а не на виявлення наявності знань, умінь, навичок з предмета.
 
1. Учитель пропонує класу завдання, різноманітні за змістом і способами розв’язання.
2. Педагог пояснює матеріал у досить швидкому темпі, незрозуміла послідовність думок і запитань до класу.
3. Обмеження в часі. А невчасне виконання загрожує негативною оцінкою.
4. Треба часто відволікатися на репліки вчителя, відповідь чи запитання однокласника.
5. Учитель ставить несподіване запитання і просить негайно відповісти на нього.
6. У ситуації, коли необхідно швидко переключати увагу з одного виду діяльності на інший.
7. Педагог одразу після викладання матеріалу оцінює його засвоєння.
8. Треба швидко виконати завдання на кмітливість.
 
ПРАВИЛА ОЦІНЮВАННЯ УЧНІВ З ІНЕРТНИМ ТИПОМ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
1. Не вимагати від таких школярів одразу долучатися до роботи, їхня активність у виконанні нового виду завдання поступово зростає.
2. Необхідно пам’ятати, що інертні діти не можуть виявляти високої активності у виконанні різноманітних завдань, а деякі з них узагалі відмовляються працювати в таких умовах.
3. Не потрібно вимагати від інертного учня зміни невдалих формулювань іншими висловлюваннями. Йому треба дати час на обдумування нового варіанта відповіді. Такі учні частіше дотримуються стандартів у відповідях, уникають імпровізацій.
4. Оскільки інертні учні нелегко відволікаються від попередньої ситуації, наприклад, від справ, якими вони були зайняті на перерві, не варто опитувати їх одразу на початку уроку.
5. Не варто від інертного учня вимагати швидкої усної відповіді на несподіване запитання, їм необхідно дати час на обдумування і на підготовку відповіді.
6. Під час виконання завдань не треба їх відволікати, переключати увагу на щось інше.
7. Не слід змушувати інертного учня відповідати з нової теми, щойно вивченого матеріалу. Його опитування треба відкласти до наступного уроку, щоб дати можливість вивчити його вдома.
 
Ще однією умовою, яка сприятиме розвитку адекватного оцінювання, є взаємодія на діалогічних засадах, які передбачають партнерство вчителя й учнів у досягненні високої мети розвитку і збагачення внутрішнього світу особистості як молодої людини, так і педагога.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України: Історія.Теорія: Підручник для студ., аспір. та молодих викладачів навч. закладів [Текст] / А. М. Алексюк. — К. : Либідь, 1998. — 560 с.
2. Амонашвили Ш. А. Воспитательная и образовательная функция оценки учения школьником [Текст]/ Ш. А. Амонашвили. — М. : Педагогика, 1984.
3. Дидактика современной школы [Текст] / Под ред.В. А. Онищука. — К. : Рад. шк., 1987.
4. Сохор А. М. Методика и техника урока в школе [Текст]/ А. М. Сохор, Н. М. Яковлев. — М. : Просвещение, 1985.
5. Сухомлинський В. О. Сто порад учителевi [Текст]/ В. О. Сухомлинський. Т. 2. — К. : Рад. шк., 1976.
6. Шаталов В. Ф. Куда и как исчезли тройки [Текст]/ В. Ф. Шаталов. — М. : Просвещение, 1980.
 
Dounload PDF

Відгуки читачів

Залиште перший відгук.

Залишити відгук

Ваше ім'я
E-mail (не публікується)
Відгук
Введіть 4464
 
Догори