Дидактичні ігри та вправи

Т. П. Миронюк, завідувач, В. І. Джинчарадзе, вихователь-методист, КЗ «ДНЗ № 150», м. Харків


У куманці сметанка
Мета: збагатити активний словник дітей назвами керамічного посуду, розширюючи уявлення дітей про своєрідність української кераміки; виховувати доброзичливість.
 
Обладнання: керамічний посуд, костюм кицьки.
 
Хід гри
Діти ходять по колу, промовляючи: «Няв-няв!».
У середині кола на стільчику — куманець (або ін-ший посуд) «зі сметанкою». Від слів «Няв!» пробуджується «киця», яка «спала» біля нього. Бачить куманець, підходить до нього.
 
Діти. 
У куманці сметанка.
Ох, то штука ловка.
Як її покуштувати?
Не влізе головка.
 
«Киця» пританцьовує, ходить по колу.
 
Діти. 
Наша кицька дуже мудра.
Способу добрала:
У куманець цей вузенький
Хвостика вмочала.
 
«Киця» підносить пальці до лоба.
 
Діти. 
Киця куманець не звалила,
Зробила обачно.
Тепер хвостика витягає,
Облизує смачно.
 
Явір. 
Явір, явір яворові діти,
Що ви тут робили?
Будували мости,
Для пана старости.
Усіх діток пропускаєм,
А одного залишаєм.
 
Діти тримаються за руки парами, руки піднімають угору, ніби «побудований міст», а на слова «а одного залишаємо» опускають руки, замкнувши дитину.
 
Піймана дитина пластично зображує ту іграшку, яку вона хотіла б виготовити з явора.
 
Упізнай і покажи
Мета: закріплювати знання дітей про державні та народні символи України; учити їх впізнавати і називати; виховувати шанобливе ставлення до них.
 
Обладнання: державні символи — герб, прапор; народні символи українського народу — вишиваний рушник, хліб, писанки, вінок; ілюстрації верби, калини; указка.
 
Хід гри
Вихователь.
Сьогодні говоритимемо про Україну, що має багату історію, свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть. Це — батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишиваний рушник, червона калина, зажурена верба, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека, дівочий вінок. 
 
За змістом вірша чи загадки маєте впізнати, назвати і показати символи нашого українського народу (всі символи — на дошці).
 
• Говорила мати: «Не забудься, сину,
Як будуєш хату, посади калину.
Білий цвіт калини — радість України,
А вогняні грона — наша кров червона.
Зоряна калина — і краса, і врода
Нашої країни — нашого народу».
 
• Перше дихання немовляти
На сніжно-білім полотні
Блакитним шовком вишиває мати,
Мов першу стежку у житті.
 
• Сплетемо вінок український сьогодні
Із мальв, чорнобривців, калини,
З барвінку та жита, із м’яти, нагідок,
З жоржин, чебрецю та вербини.
 
• Знак країни головний —
Це тризубець золотий.
Він — як сонце в небі синім,
В ньому — слава, в ньому — сила.
Прапор, як святиню, любі діти,
Треба шанувати й боронити.
Прапор — символ нашої держави,
Він для всіх ознака сили й слави.
 
• Лине пісня незабутня,
Горда, величава.
В ній — надія на майбутнє,
України слава.
До нових здобутків кличе
Пісня Україну,
А зовуть її велично
Всі Державним... (Гімном).
 
• Щирим словом, хлібом та сіллю
Ми братів-гостей стрічаємо,
Хлібом новосілля й весілля,
І свято дружби згоди квітчаємо.
 
• Ой, вербичка-вербиченька
При дорозі схилилася,
При дорозі схилилася,
Про щось зажурилася.
 
• Розмалюю писанку, розмалюю,
Крапочки зелені намалюю,
Крапочки зелененькі, а тоді жовтенькі,
Будуть писанки гарненькі.
 
Смугасті килимки (рушнички)
 
Матеріал: для кожної дитини — аркуш білого паперу, на якому фарбами (червоною, жовтою
і зеленою) намальована ліва половина смугастого килимка (рушничка); права половина килимка — контурне зображення смужок, що слід зафарбувати у відповідний колір.
 
Хід вправи
Вихователь привертає увагу дітей до зафарбованої частини килимка і запитує про назви кольорів. Потім вона пропонує їм зафарбувати праву частину килимка, добираючи фарби відповідно до зафарбованої лівої частини килимка та в межах контурних ліній. Кращі килимки використовують для подарунків та в іграх з ляльками. Щоб не помилитися, обираючи фарби, роблять мазок спочатку на папері, порівнюють колір з лівою частиною килимка і лише потім наносять фарбу на праву частину.
 
Магазин
У «магазині» розміщені різні предмети за призначенням: посуд, іграшки, одяг. Щоб щось «купити», необхідно описати відповідний предмет. Вихователь першою «купує» предмет, називає його, дає короткий опис, говорить, навіщо його використовують. Наприклад: «Дайте мені, будь ласка, жовтий глечик з червоними смугами. Він мені потрібен для молока». Після цього діти самі «купують», даючи більш або менш повний опис. Якщо діти користуються просто жестом, вказівним займенником «це», вихователька ставить їм навідні питання, що допомагають правильно описати предмет. Якщо дитина правильно описала іграшку, вона одержує її.
 
Бабусина скриня
Мета: сприяти запам’ятовуванню дітьми назв українського одягу; формувати вміння розповідати про нього.
 
Матеріал: іграшкова скринька; одяг (сукня, спідниця, пасок, вінок, хустка, вишиванка, нами
сто, чоботи, кожух, шаровари, пояс, шапка-бирка).
 
Вихователь привертає увагу дітей до чарівної скрині.
 
Вихователь.
Звідкіля вона? Хто це нам її надіслав?
(Діти з вихователькою відкривають скриню. Дитина дістає зі скрині лист. Вихователька читає лист.)
 
— Ой, діти, це лист і скриня від бабусі Мелани. Послухайте, що вона нам пише. «Добрий день, люба малеча! Пише вам бабуся Мелана з далекого українського села Новоукраїнка.
Я знаю, що ви дуже гарні діти і надсилаю вам свою скриню з українським одягом. Ви розгляньте його. Як він називається? Коли його одягають? Хто його одягає? А ще я вам надсилаю декілька загадок про одяг, відгадайте їх! А може, ви і самі знаєте загадки про одяг, то загадайте їх одне одному. До побачення, мої любі! Ваша бабуся Мелана!»
 
Діти розглядають одяг, розповідають про нього.
Dounload PDF

Відгуки читачів