Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Конкурс «Один день із життя вчителя»

Найтиповіший день сільського вчителя

Марія Поліщук, учитель біології, психолог,

м. Тетіїв, Київська область

Шановні працівники редакції!

Конкурс «Один день із життя вчителя» схвилював до глибини душі. Рука мимоволі дістала із шухляди важливу для мене річ — синій зошит. Це мій щоденник класного керівника 20-річної давності: «Короткі записи про життя 10-А класу — 1988 рік».


Конкурс «Один день із життя вчителя»

Найтиповіший день сільського вчителя

Марія Поліщук, учитель біології, психолог,

м. Тетіїв, Київська область

Шановні працівники редакції!

Конкурс «Один день із життя вчителя» схвилював до глибини душі. Рука мимоволі дістала із шухляди важливу для мене річ — синій зошит. Це мій щоденник класного керівника 20-річної давності: «Короткі записи про життя 10-А класу — 1988 рік».

17 березня

Ранок. На електроплитці залишаю мліти до великої перерви обід. Ковток чаю, малечу збираю в дитсадок і вже лечу до школи. Сьогодні за планом: пять уроків, класна годиналітучка», купа зошитів (останній тиждень ІІІ чверті), а ще найприємнішеспілкування з «моїми» десятикласниками. Вони останнім часом постійно бувають у нашому кабінетівідчувають, що незабаром прощання

У школі ще тихо, класи дрімають, готові вмить наповнитись веселим щебетом, а в коридорах уже чуються голоси перших жайворонят.

Поспішаю, бо вчора відпустила з чергування Оксанку. Вона обіцяла раненько прийти й до уроків помити підлогу в кабінеті. Двері кабінету вже відчинені. «Молодчинка»,— думаю про Оксанку й зупиняюсь здивована. Підлога вимита, алеІгор, Володя і Олег рівняють стільчики й столи. «Таки молодчина! — усміхаюсь про себе.— Хоч сама й не прийшла, але хлопців організувала». Дякую свідомим хлопчикам, а з Оксаною доведеться ще розмовляти.

Перші два уроки ботаніки в пятих класах проведено на одному диханні. Велика перерва. «Мої» вже у класі. Нагадую їм про класну «літучку» після уроків. Пропоную тему для роздумів: наближається шкільний огляд-конкурс художньої самодіяльності — потрібно уточнити програму нашої участі. Сама ж кулею лечу додому. Добре, що живу неподалік від школи (швидкої ходьби — 3 хвилини).

Надворі добряче похолодало. Мороз міцно тримає сніг на землі, а під ялиночками ще досить глибокі кучугури, дарма, що березень. Холод підганяє мене. Я вибігаю за ріг школи і різко зупиняюсь як укопана: за школою, на лавочці, сидять «мої» Віталик і Сашко, тремтять від холоду іїдять морозиво. Оце диво! Сварю хлопців і прошу йти в тепле приміщення. Вдома утушковую обід і знову поспішаю до школи.

Весна холодна, дітей майже немає на подвірї. Але біля ялиночок у снігу копирсається Вітя з паралельного 10-Б. Палицею розгрібає сніг то під однією ялинкою, то під іншою. На ходу запитую, що він там загубив. Хлопець, не відриваючись від роботи, бідкається, що купив під час перерви морозиво в кіоску, але запізнювався на урок і заховав морозиво під ялинкою, у снігу — хотів на великій перерві зїсти, але не може тепер знайтиЯ швидко підводжу голову і дивлюсь на коридорні вікна так і є: у вікні стоять мої «сніжні» хлопчики і заливаються сміхом. Дзвінок на урок рятує Вітю від холоду, а «любителів морозива» — від мене, бо я поспішаю до 7-А.

Друга велика перерва. Поспішаю до теплицітреба встигнути за перерву оглянути все: як почувають себе кактуси, кали, молоденькі живці пеларгонії, флокс, хризантемЯкусь хвильку милуюсь зеленим раєм і планую роботу. Завтра гурток — будемо висівати насіння помідорів, перцю, капусти (на розсаду для ділянок).

Ось і шостий урок. «Мої» веселі, збуджені нарешті всідаються. Обговорюємо, хто буде захищати честь класу на конкурсі. Ну, звичайно, наш коронний номер за Володеюпісня М. Муромова «Яблоки на снегу» під гітару, Оксанка і Наталочка читатимуть вірші, а Ігор дуже хоче виступити з гуморесками П.Глазового. Отже, програма узгоджена. На завершення розкриваємо детектив «Морозиво», уточнюємо незаперечні факти (Сашко і Віталик бачили з вікна кабінету тракторної справи, як Вітя ховав морозиво, відпросилися за 5 хвилин до кінця уроку і мужньо зїли його за школою на лавочці, де й були запеленговані класним керівником). Клас падає зі сміху, але морозиво доведеться купити.

Прощаюсь і берусь за зошити, але мої дорослі дітки (це вже традиційно) не поспішають розходитись. У Володі в руках гітара, він тихо наспівує, а очі сумні-сумні, погляд далекий-далекийОх, ці «Яблоки на снегу» — всім запали в душуПісня стихає, сидять в задуміПовертає до реальності Люба. Вони з Володею сьогодні черговітреба мити кабінет, отже, усім пора йти додому. «До побачення! До зустрічі! До завтра! На все добре!» — залунало очі в очі. Сріблястий юний сміх покотився коридором, вирвався на шкільне подвіря і заполонив радістю простірПроводжаю їх поглядом із вікна і схиляюсь над зошитами — скоро кінець чверті

Дванадцята година ночі, синочки й чоловік мирно сплять, забезпечення сімї їжею на завтра продумано і заготовлено, ґудзики й петельки пришиті, плани написані, найважливіші події сьогоднішнього дня описаніЯ ніжно цілую своє миле сонне сімейство. На добраніч

Далі буде.

 

Відгуки читачів