Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Таємниця астронома

 

Невідома історія кохання Ніколо Коперніка і

Ольга Новікова

Старовинний Фромборк, розташований на півночі Польщі, одні називають перлиною півночі, інші — коштовністю Вармії (від назви племені вармів, яке колись жило на цій території). Відомий учений Ніколо Копернік прослужив тут каноніком понад тридцять років. П’ять століть тому він ходив цими вулицями: Рибальською — до порту, Млинарською, Кафедральною на узвишшя, Баштовою, Браневською, що веде в напрямку колишнього Кенігсберга… Може, саме тут відбулася його остання зустріч з Анною?


Таємниця астронома

Невідома історія кохання Ніколо Коперніка і

Ольга Новікова

Старовинний Фромборк, розташований на півночі Польщі, одні називають перлиною півночі, інші — коштовністю Вармії (від назви племені вармів, яке колись жило на цій території). Відомий учений Ніколо Копернік прослужив тут каноніком понад тридцять років. П’ять століть тому він ходив цими вулицями: Рибальською — до порту, Млинарською, Кафедральною на узвишшя, Баштовою, Браневською, що веде в напрямку колишнього Кенігсберга… Може, саме тут відбулася його остання зустріч з Анною?

Не віриться, але я тут, у Фромборзі, повному таємниць і загадок. Мечислав Яницький, один із старожилів міста, до речі, колишній учитель фізики і математики, зараз пенсіонер, любязно погодився супроводжувати мене. Дивуючись прекрасному місцезнаходженню і багатій на події історії, дістаємося на Кафедральне узвишшя. Перед нами середньовічний собор, палац єпископів, будинки каноніків, давні оборонні мури та башти. Із дзвіниць долинає звук старих дзвонів. Ось вежа Коперніка, звідки він досліджував небо! Краєвид від собору на Віслинську затоку й околиці міста «стискає дух у грудях».

Улітку 1528 року Копернік вирушив у справах до Торуня, де познайомився, а може, й відновив давнє знайомство з відомим на той час медальєром і виробником монет Матцем Шиллінгом. Вони мали спільні інтереси — Копернік проводив монетарну реформу, а Шиллінг проектував нові монети. Існує припущення, що Копернік знав Матца ще з Кракова, більше того, він був його далеким родичем по материнській лінії. Копернік почав відвідувати дім Шиллінгів.

Там, мабуть, і відбулася перша зустріч з донькою майстра Анною Шиллінг, хоча деякі дослідники вважають, що Анна не мала до цієї родини ніякого відношення. Але іншої версії їхнього знайомства не існує. Молода. Вродлива? Можливо. Принаймні симпатична. Її портрети, на жаль, не збереглися. Весела й кокетлива — ось такою вона дійсно була, за свідченням сучасників.

Те, що вона, як говорять, справила на нього враження — це також факт доведений,— додає пан Яницький.— Інакше чому на полях його книжок зявилися намальовані ним листочки плюща — фірмового знака родини Шиллінгів, що викарбовувався на монетах і медалях?

Випадковість,— припускаю я.

А може, рука закоханого? Складаючи одну зі своїх астрономічних таблиць, у заголовку, відведеному Венері, Копернік обводить контуром з листя плюща знак цієї планети. Теж випадковість?

Був він не бідний: каноніки за виконання своїх обовязків одержували досить значну матеріальну винагороду. Вистачило грошей на те, щоб купити дім з видом на Віслинську затоку. Копернік як канонік повинен був дотримуватися целібату. За цим каноном у будинку служителя церкви не могла знаходитися жінка, окрім економки або домогосподарки, немолодої близької родички.

І ось у будинку Коперніка на посаді економки зявляється Анна, якщо й родичка, то не близька, до того ж молода й ­приваблива. Що могло примусити її, дівчину із забезпеченої і знатної родини, порушити обовязкові для жінок її кола правила і взяти на себе ведення господарства в домі старого каноніка? Тим самим поставити себе у вельми хитке і двозначне становище. Палка любов чи глибока повага?

На жаль, достатніх фактів для відповіді на це питання ми не маємо. Що стосується самого Коперніка, то його зрозуміти набагато легше. Життя наближається до кінця, попереду — старість. Самотність — у нього немає особистого лікаря (але він сам собі лікар, бо мав відповідну освіту, яку здобув під час навчання в Італії), прислуги, родичів, про яких треба було б піклуватися. Копернік з віком відчував себе все більш самотнім, потребував близької і рідної людини поряд. І тут раптом зустріч з Анною…,— пан Яницький пропонує пройтися вулицею, де збереглися будинки каноніків і вказує на один із них.— Краєзнавці припускають, маючи для цього ґрунтовні підстави, що він жив саме тут.

Минали роки. До присутності Анни в його домі звикли. А вона була йому вірною, хоч і незаконною товаришкою в житті. У почуттях Коперніка можемо не сумніватися. Але кохання прийшло занадто пізно (років би на тридцять раніше!) і за нього треба було боротися, а сил уже не залишилося.

У 1538 році вармійським єпископом став Ян Дантишек. Суворий щодо питань моралі, шукає її порушників, щоб показати свою владу. Довго чекати не довелося — він отримав донос. І як можна вже здогадатися, йшлося про Анну, яка, за словами донощика, не тільки звабила доктора Ніколо, але й загрожувала спокою інших каноніків, бо молода й спокуслива. Дантишек у скрутному становищі. Псувати свої стосунки з Коперніком, відомим ученим, який мав неабиякий авторитет, у його плани не входило. Але залишити донос поза увагою було неможливо.

Незабаром трапилася нагода для приватної бесіди. Дантишек захворів і викликав доктора Ніколо до себе. Під час розмови зауважив, що не личить Копернікові мати при собі таку молоду й досить далеку родичку (а може, взагалі не родичку) — він мусить підшукати іншу, старшу за віком, близьку родичку. Можна собі уявити, як тяжко це було слухати Коперніку — Анна для нього не просто економка, і Дантишек не міг цього не знати. Але на перший раз вирішив промовчати: може, єпископ забуде про цю розмову?

Сподівання були марні. Незабаром надходить друге, більш настійливе попередження. Пригнічений Копернік розуміє, що мусить підкоритися. Але ще можна спробувати поборотися, хоча б затягнути час: «Я хотів зробити те, що від мене Ваша милість вимагає, проте нелегко відразу знайти підходящу чесну домогосподарку. На це потрібен час». Єпископ намагався дійти згоди. Щоб затулити пельку донощикові, достатньо було, щоб Анна тільки залишила дім Коперніка, про її виїзд з міста не було й мови.

Треба визнати, що єпископ стосовно Коперніка був тактовний і поблажливий. Цю справу він доручив його найближчим друзям. Один із них увічливо відмовився; другий, єпископ з Любави, Тидеман Гізе, визнаючи слушність Дантишка, негайно виїхав до Фромборка. Пригнічений вигляд Ніколо та його перші слова були: «Вона пішла, ми розсталися назавжди. Це боляче, дуже болячеГізе довідався, що Анна залишила Коперніка й оселилася у своєму будинку неподалік від Ринку. Старі друзі розмовляли довго й відверто: «Після того як Анна пішла з мого дому, я більше не бачився з нею. Тільки одного разу зустрів її, коли вона відправлялась на ярмарок до Кенігсберга, я кілька хвилин тоді з нею розмовляв, і це все». Він зрушив Землю, зупинив Сонце, але не в змозі був змінити церковні канони і захистити своє кохання.

Про свою зустріч з Коперніком Гізе написав у листі до Дантишка: «Я мав серйозну розмову з доктором Ніколо. Він збентежений і засмучений тим, що сталося. Він підкорився бажанню Вашої милості, але дехто звинувачує його в таємних зустрічах. Можу засвідчити, що це безпідставно».

Все ж таки Анна змушена була виїхати з Фромборка. Це, безумовно, затьмарило останній період життя вченого. А через чотири роки після її відїзду, Копернік помер.

Довідавшись про його смерть, Анна приїхала до Фромборка, щоб вшанувати память близької людини. Для загалу було відомо тільки те, що вона піклується про свою фромборзьку нерухомістьРелігійну громаду міста поява Анни страшенно налякала: «Нам відомо, з яких причин Анна Шиллінг, колишня економка доктора Ніколо, виїхала з Фромборка. Вона дійсно має тут будинок, який за чутками збирається продавати. Звертаємося до Вашої милості з проханням заборонити їй вїзд, після того як вона залагодить свої фінансові справи». А що ж «його милість» єпископ Ян Дантишек? «Браття! Ми не можемо схвалювати, щоб та, якій країна наша заборонена, зверталася до вас з будь-яких причин. Вам належить побоюватися, щоб вона, забравши розум того, хто помер, не звабила когось іншого». Де ж поділися його толерантність і поблажливість? І далі: «Я вважаю більш безпечним віддалити, ніж наблизити цю чуму. Яку шкоду вона принесла нашій церкві, не є для Вашого Братства таємницею». Більше Анну Шиллінг у Фромборзі ніхто не бачив. І тільки слабкий візерунок з листочків плюща, залишений рукою астронома на полях книжок, нагадує про цю історію кохання.

Стоячи у фромборзькому соборі на тому самому місці, де під камяною підлогою лежать останки великого вченого, я мала відчуття, що час відступив на кілька століть назад. Як магічно може діяти на розум людини перебування поряд з таємницею життя та смерті, перед постійною духовною присутністю і перед тим, що після себе залишила видатна особистість ученого

 

Відгуки читачів