Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Вчителю, хто Ви?

Ольга Крутенко,

м. Черкаси

 

Чомусь хочеться слово «Вчитель» писати з великої літериМоже, тому що щаслива доля кожної людини великою мірою залежить від того, чи був у її житті справжній Учитель. Тільки з роками розумієш, що в шкільному дитинстві тебе навчали розуму дві категорії викладачів: перша — це «ті, які працюють у школі», друга — Вчителі. «Ті, які працюють у школі» дуже суворо дотримуються навчальних планів і міністерських програм, тримають певну дистанцію з учнями, серйозно вірять у те, що «якщо учні бояться,— значить, поважають


Вчителю, хто Ви?

Ольга Крутенко,

м. Черкаси

 

Чомусь хочеться слово «Вчитель» писати з великої літериМоже, тому що щаслива доля кожної людини великою мірою залежить від того, чи був у її житті справжній Учитель. Тільки з роками розумієш, що в шкільному дитинстві тебе навчали розуму дві категорії викладачів: перша — це «ті, які працюють у школі», друга — Вчителі. «Ті, які працюють у школі» дуже суворо дотримуються навчальних планів і міністерських програм, тримають певну дистанцію з учнями, серйозно вірять у те, що «якщо учні бояться,— значить, поважають

А справжній Учитель? Як описати його? Якою мірою можна оцінити підбадьорюючий погляд учителя? Його гордість за успішний виступ учня на олімпіаді? Засмучений вираз обличчя, з яким він ставить погану оцінку в учнівський щоденник? Довіру, коли трішки підвищує бал за старанно вивчений урок? Непомітну сльозинку, яку змахує зі щоки, читаючи чийсь твір? Задушевну пісню біля вогнища під час туристичного походу? Розуміння беззаперечної істини, що діти, як правило, віддзеркалюють любов, а не випромінюють її?! І безглуздо чекати глибоких почуттів від учнів тим учителям, які самі не люблять своїх вихованців

«Учителю!..» — так зверталися учні до Христа. І сьогодні Учителем називають того, хто несе знання. Спадає на думку така притча:

«Господь обрав декількох синів людських, дав їм вищі знання і послав до людей учити їх Істини.

Один, зустрічаючись з людьми, завжди сідав на найвищому місці і спрямовував свій погляд над головами людей у безмірний простір. Народ слухав його, але холодом віяло від цієї людини. Начебто й зрозумілим було його Вчення, але не лягало воно на серце, і люди, послухавши, розходились у своїх справахА він ходив від села до села, і ніхто не супроводжував його. Коли приходив до людей, ті поспішали до нього, бажаючи почути Істину, але після бесіди розходились із порожнім серцем, тому що його погляд проходив крізь людські душі й не залишався там. Люди не довіряли тому, хто відводив від них очі — чи з недовірою, чи з презирством.

Другий учитель, зустрічаючись із людьми, завжди гордо промовляв, що він — Бог, що він всесильний і всемогутній, що може дати народу здоровя, щастя і благополуччя, але йшли за ним чомусь тільки жадібні, ненажерливі, корисливі люди.

Третього брата завжди оточували люди, які із захопленням і натхненням слухали його речі. Вони змінювалися під його поглядом, ставали кращими від його слів.

Коли після довгого життєвого шляху посланці Бога повернулися, тільки один прийшов в оточенні багатьох своїх учнів і послідовників. Двоє інших — у повній самотності.

Скажи нам, Всемогутній,— звернулись вони до Бога,— чому тільки один із нас удостоєний великої народної любові, а ми, хто ніс людям те саме Вчення, були позбавлені цього?

І Господь відповів їм:

Справжній наставник не ховає свого обличчя, не відводить погляд від тих, хто стоїть нижче за нього, не підноситься і не звеличується над тими, хто прагне піднятися до Вищої Істини. Той, хто із благоговінням ставиться до свого Вищого начала, ніколи не буде ховати своїх очей від людей і випинатися серед них. Вища сутність йде через очі до людських душ, і справжній Учитель знає, що сила його — у погляді. Навіть слова бувають безсилими, тому що їхній зміст не всі розуміють, але погляд — це та сила, рівної якій немає…»

Здавалося б, це так просто: погляд. Така дрібниця. Хіба може залежати успіх учителя, результативність його діяльності від подібних дрібниць? Але ось приклад. У школі оголошено суботник — прибирання класних кімнат до свята. Класні керівники двох паралельних класів прийшли на суботник. Одна — у діловому костюмі, інша — у спортивному. Дрібниці? Так. Але давайте подумаємо: в якому з цих класів учні з більшим старанням і задоволенням «виконають обовязок»? Наведений приклад — зовсім не намагання авторів перетворити вчительку на прибиральницю. Це просто інформація для роздумів про роль слів і поведінки педагога, який ставить за мету виховувати гідних людей. Учитель може навести безліч гарних, розумних, глибоких уроків, до яких готувався днями, тижнями, роками,— але діти не повірять жодному слову, якщо наприкінці такого уроку чи десь-колись на перерві почують зверхньо-презирливе: «Які ж ви тупі

І на завершення ще одна невеличка притча про Вчителя:

«Прийшов час Майстру перевірити своїх учнів. Він покликав трьох, узяв білий аркуш паперу, поставив чорнилами величезну краплю і запитав: «Що ви бачитеОдин сказав: «Чорну пляму». Другий: «Ляпку». Третій: «Чорнила».

Тоді заплакав Монах і пішов у свою кімнату. Пізніше учні запитали: «Чому ви плакалиІ відповів Монах: «Ніхто із вас не побачив білого паперу».

Учителю, а що Ви бачите у своїй професії? Нескінченні уроки? Свій навчальний предмет? Необхідність підготувати учнів до випускного іспиту? Чи щасливе майбутнє своїх вихованців, яке народжується саме в цю мить?

 

Відгуки читачів