Заручена з нацією

Скляренко В. М.


В історії було чимало королев, та Єлизавета I посідає серед них особливе місце. Це була правителька, яка не побажала розділити тягар влади з жодним чоловіком, королева, що прийняла країну, розорену війнами й заколотами, а залишила найсильнішою світовою державою. Саме за часів її правління Англія досягла величезних успіхів у різних сферах, за що нащадки назвали королеву «зарученою з нацією», а другу половину XVI століття — єлизаветинською епохою.
 
 
Принцеса без статусу
 
Єлизавета, п’ятий і останній монарх династії Тюдорів, народилася 8 вересня 1533 року. Вона була дочкою Генріха VIII і Анни Болейн. Проте її народження не викликало радості в батька, який хотів синаспадкоємця. Крихітці минуло лише три роки, коли її матір стратили, звинувативши у зраді чоловікові. Генріх настільки розгнівався, що навіть зрікся своєї малолітньої доньки, оголосивши її незаконно народженою. Так бідна дівчинка втратила всі права на корону.
 
Ласолюбний Генріх VIII, який після смерті Болейн одружувався ще чотири рази, конче заплутав престолонаслідування. Він то позбавляв, то наділяв своїх дітей правом на трон. І лише перед смертю відновив у правах на престол двох доньок — Марію та Єлизавету.
 
Проте корона дісталася не їм, а Едуарду, синові від третьої дружини короля Джейн Сеймур. Утім, його царювання було недовгим: Едуард помер 1553 року. Тоді на престол зійшла старша сестра Єлизавети — Марія Тюдор. Ця затята католичка почала знищувати всі прояви протестантизму, утискуючи і прибічників заснованої Генріхом англіканської церкви. Страти єретиків набули такого розмаху, що Марія I здобула прізвисько Кривава. У країні зростало невдоволення її релігійною політикою. Останньою краплею стала звістка про те, що королева хоче одружитися з іспанським інфантом Філіппом, затятим католиком. Єдину надію на відновлення протестантської віри народ вбачав у особі Єлизавети.
 
Хоча впродовж жахливих років царювання своєї сестри Єлизавета тихо жила в заміському маєтку, королева відчувала з її боку небезпеку. Антипапістське повстання 1554 року настільки налякало Марію, що вона ув’язнила Єлизавету до Тауера. У в’язниці вона зустріла Роберта Дадлі, друга дитинства. Деякі історики вважають, що молоді люди бачилися там під час прогулянок, які стали початком їхнього кохання протягом 30 років.
 
Єлизавета декілька тижнів провела в ув’язненні, після чого Марія, виявивши милосердя напередодні свого весілля з Філіппом Іспанським, звільнила її.
 
Хоча маленька Єлизавета й не мала офіційного статусу принцеси, вона жила в заміському палаці в оточенні слуг. Її освітою займалися найкращі вчителі з Кембриджу. У 10 років вона вже чудово розмовляла кількома мовами, знала філософію та літературу. Книги лишилися її вірними супутниками впродовж усього життя.
 
 
На тронi
 
Після смерті Марії I 17 листопада 1558 року 25-річна Єлизавета зійшла на престол. Цей день перетворився в Англії на національне свято — День народження нації, яке відзначали аж до XVIII століття.
 
Країна дісталася королеві в жалюгідному стані: державна скарбниця порожня, релігійні розбрати руйнували Англію зсередини, а постійні війни — зовні. Через правління Марії Англія стала майже додатком Іспанії, і потрібно було не лише налагодити зруйновану економіку, а й зміцнити престиж країни у світі. Єлизавета блискуче впоралася з усім цим. Насамперед вона розв’язала релігійну проблему: відмовившись від переслідування католиків, королева знову проголосила англіканство державною релігією. Історики досі сперечаються, наскільки щирою та глибокою була віра Єлизавети. Проте всі сходяться на тому, що вона була дуже практичною навіть у релігійних питаннях.
 
Правління дбайливої Єлизавети позначене великими успіхами Англії в економіці й політиці. Вона підтримувала промисловість, уперше встановила торговельні відносини з іноземними державами, протегувала мореплавству. Саме тоді Англія стала великою морською державою, поступово затвердившись у Новому Світі, який раніше неподільно належав Іспанії. Єлизавета протегувала піратам і навіть особисто споряджала їхні експедиції. Знаменитого корсара Френсіса Дрейка, видання якого вимагав іспанський король, вона нагородила дворянським званням і призначила віце-адміралом Королівського флоту.
 
1587 року була заснована перша англійська колонія, що дістала на честь Єлизавети ім’я Вірджинія — «невинна». Через рік англійці розгромили Непереможну армаду Іспанії. А ще на цей час припадає розвиток ювелірного і паркового мистецтва, слави Шекспірівського театру, різних видовищ і народних свят.
 
 
«Королева-дiвиця»
 
Від початку царювання Єлизавети найважливішим стало питанням про заміжжя королеви. Парламент навіть офіційно просив її якнайшвидше обрати собі чоловіка, щоби забезпечити спадкоємця. У різні часи її руки домагалися Філіпп Іспанський, ерцгерцог Карл Габсбург, герцог Анжуйський і навіть російський цар Іван Грозний.
 
Хоча королева часто повторювала, що не збирається заміж, рішучої відмови монархам вона не давала. Її своєрідний флірт з ними був важливою частиною зовнішньої політики Англії. Заміж Єлизавета так ніколи й не вийшла. Більшість істориків вважають, що вона не хотіла ні з ким ділити владу. А ще їй було невигідно мати спадкоємця. Адже доки королева лишалася єдиною претенденткою на престол, вона могла не боятися переворотів. Так чи інакше, але в історію вона увійшла під ім’ям «королеви-дівиці».
 
Чи знаєте ви, що королеві Єлизаветі прислужували під час трапез, стоячи на колінах, а при дворі говорили як англійською, так і французькою мовами? А російський цар Іван Грозний навіть подарував англійській королеві декілька діамантів. 
 
 
Суперництво двох королев 
 
За право посісти англійський престол із Єлизаветою змагалася її племінниця, шотландська королева Марія Стюарт. Вона була не останньою в черзі спадкоємців. До того ж її права як справжньої католички підтримував Рим.
 
Зазвичай Марію титулували як королеву французьку (за чоловіком), шотландську, англійську та ірландську.
 
Марія Стюарт — королева Шотландії з дитинства (фактично правила з 1561 року до скинення 1567 року), а також королева Франції впродовж 1559–1560 років (як дружина короля Франциска II) і претендентка на англійський престол. Її трагічна доля, сповнена цілком «літературних» за драматизмом поворотів і подій, приваблювала письменників романтичної і наступних епох.
 
Після смерті свого чоловіка, короля Франциска II, Марія повернулася з Франції до Шотландії, де побралася зі своїм кузеном Г. Дарнлі. Та незабаром він загинув за загадкових обставин, а Марія, яку вважали однією з імовірних його вбивць, невдовзі знову вийшла заміж. Усе це спричинило повстання в країні, унаслідок якого 24 липня 1567 року Марія Стюарт зреклася корони й втекла до Англії, попросивши притулку в Єлизавети. Але королева не була готова ні відновлювати Марію на шотландському престолі, ні надавати їй будь-якої допомоги. За її наказом втікачку оселили в замку Шеффілд, де вона й прожила 18 років.
 
Між тим поява Марії в Англії спровокувала чергу католицьких змов. Спочатку Єлизавета не вірила в причетність до них своєї племінниці, але врешті-решт отримала докази того, що та нібито замислила її вбити. Хоча королева не хотіла підписувати смертний вирок Марії, проте вона це зробила. 8 лютого 1587 року Стюарт стратили. Навіть для такої рішучої правительки, як Єлизавета I, це був сміливий крок, бо страта Марії стала викликом усій католицькій Європі, адже вперше королівську особу позбавили життя на ешафоті через звинувачення в державному злочині.
 
 
Останнi роки королеви
 
Після смерті 1588 року Р. Дадлі фаворитом королеви став його 23-річний пасинок Ессекс. Нестриманий і вимогливий, він припустився чимало помилок: спочатку трохи не втратив іспанський флот, а 1599 року, незважаючи на численну армію, не зміг приборкати повстання в Ірландії, та ще й залишив військо. Розгнівана Єлизавета віддала улюбленця під суд і відлучила від двору. Незважаючи на слізні листи, вона не пробачила Ессексу. Тоді він організував змову, аби усунути Єлизавету з престолу, проте все скінчилося арештом Ессекса та його стратою. Королева, хоча й підписала цей наказ, дуже важко перенесла втрату фаворита. Її здоров’я різко погіршилося. Розуміючи, що дні її злічені, на докори придворних, які майже припинили зважати на неї, вона відповідала: «Мертва, але ще не похована!» У своїй останній промові перед парламентом у жовтні 1601 року вона сказала: «На тому місці, що я зараз посідаю, ніколи не з’явиться ніхто більш відданий країні та її громадянам, ніж я, той, хто з такою самою готовністю віддасть життя за її безпеку й процвітання».
 
Єлизавета померла 24 квітня 1603 року, проживши 70 і процарювавши 45 років! Перед смертю вона встигла назвати ім’я свого спадкоємця. За іронією долі ним став Яків Стюарт, син страченої за її наказом Марії Стюарт.
 
Зі смертю Єлизавети династія Тюдорів припинила своє існування. Але від її правління розпочалася епоха Великобританії — могутньої держави Нового часу, а сама королева стала символом її національної величі.
Dounload PDF

Відгуки читачів