Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Плюси й мінуси вчительського консерватизму

 

Наталя Шубенко

Тітонька в окулярах, яка старанно вимовляє слова, з гладенькою зачіскою, в англійському костюмі, з указкою в руках — ось класичний образ учительки часів розвиненого соціалізму. У неї — все за правилами: підручник, домашні завдання, новий матеріал, контрольна. А як же по-іншому? — спитає дехто. Так належить. У вчительській справі організованість, порядок — насамперед. А інші заперечать: це не організованість, це консерватизм. То хто ж правий?


Плюси й мінуси вчительського консерватизму

Наталя Шубенко

Тітонька в окулярах, яка старанно вимовляє слова, з гладенькою зачіскою, в англійському костюмі, з указкою в руках — ось класичний образ учительки часів розвиненого соціалізму. У неї — все за правилами: підручник, домашні завдання, новий матеріал, контрольна. А як же по-іншому? — спитає дехто. Так належить. У вчительській справі організованість, порядок — насамперед. А інші заперечать: це не організованість, це консерватизм. То хто ж правий?

Зрозуміло одне. Сучасні школярі зовсім інші, ніж їхні мами й тата. А отже, їм потрібні інші вчителі. Скиньмо «шори» методик, дидактик, традицій і подивімося, що ж відбувається насправді.

У школах України вже немає учнів, які почали навчатися за часів Радянського Союзу. Суспільство стало більш відкритим, орієнтованим на європейські цінності — це не могло не позначитися на освіті. До школи прийшли компютери та інтернет. Прийшли діти, які, на відміну від своїх батьків, не розуміють, чому вони повинні мовчки слухати вчителя, не заперечуючи, навіть якщо він не правий. Діти, які не згодні терпіти грубість і авторитарність учителя. Між учнями й учителями виникають суперечки, неформальні стосунки, а іноді й дружба (речі, неможливі в епоху застою!). ­Природно, образ доброї старої-вчительки, яка добросовісно вичитує програму,— це минуле. До школи приходять зовсім інші вчителі — у джинсах, з мобільниками, знанням компютера. Жах апологетів шкільного консерватизму зрозумілий — руйнуються устої. Утім, чи можна створити нове, не зруйнувавши старого чи хоча б частину його?

Наш чудовий педагог і філософ, академік НАН і АПН України Василь Кремінь вважає, що на сучасну педагогіку впливають насамперед дві тенденції: перша — науково-інформаційні технології, друга — глобалізація. А це означає, що конкуренція, суперництво країн, націй, держав набуває загальнопланетарного характеру і головним критерієм розвитку нації стає особистісний рівень її громадян. Основне навантаження у виконанні цього завдання покладається, звичайно ж, на школу, адже сьогодні потрібно формувати не просто носія знань, а творчу особистість, здатну використати ці знання за умов конкурентної діяльності. Чи впорається із цим завданням учитель-консерватор? Навряд чи!

Однак багато вчителів буквально «тягнуть» у сучасну школу «атавізми» минулого. Наприклад, колективізм. Усі — під одну гребінку, безликі й безбарвні, а хто спробує висловити нестандартну думку чи (не дай, Боже!) здійснив ексцентричний учинок, відразу ярлик — біла ворона, проти колективу!

Далі. Стосунки «учитель — учень». Говорячи науковою мовою, тради­ційно — це субєкт-обєктні відносини. Учитель — активний субєкт, учень — пасивний обєкт. Погодьтеся: сьогодні для особистості, навіть маленької, зовсім юної, якось дивно бути лише обєктом, посудиною, в яку «зливаються» потоки інформації. Якщо продовжувати в тому ж дусі авторитарної педагогіки, ми отримаємо невтішний результат — спеціаліста, який знає на 10 % більше формул, але при цьому готовий миритися з авторитаризмом з боку суспільства, колективу, керівника. Ми часто говоримо про те, що наша нація упродовж своєї історії постійно перед кимось схиляла то голову, то коліна. Може, досить?

Що ж думають про це самі діти? Адже саме їхня думка — те, заради чого, власне, ми й розпочали цю дискусію.

                                                                          

Андрій, учень 11 класу: «Головна риса вчителя сьогодні — це мобільність. Ми ж чудово розуміємо, що на одну вчительську зарплату не проживеш. Мобільність потрібна і для того, щоб знайти підхід до кожного учня. У нас є вчитель, не називатиму його, то він чудово знає свій предмет, але постійно навязує думку про те, що він найкращий, і цим створює стіну між нами. Тож конфлікт поколінь у школі навязують старші, якщо вони не поважають молодших».

Ірина, 10 клас: «У нас на уроках часто буває таке: учитель буквально розривається, розжовуєнам матеріал, а нам не цікаво. Може, варто пошукати інші методи викладання? Учитель, який просто розповідає матеріал і перевіряє домашні завдання, не підходить для сучасної школи. Вимоги до вчителя завжди мають бути вищими, ніж до інших професій, і він повинен відповідати їм».

Ганна, 11 клас: «Я вважаю, що вчитель повинен не лише бути взірцем, але й мати авторитет. Інакше настане анархія. Але при цьому він повинен розуміти, як саме міркує дитина, бути їй другом, який зможе розвязати будь-яку проблемну ситуацію. На жаль, у нашій школі мало таких учителів. Вони в основному дають знання, це своєрідні ходячі книжки. А звернешся до них із запитанням, що ледь виходить за межі програми, то не знають, що й сказати».

Іван, 11 клас: «Учитель сьогодні повинен бути ще й психологом. Повинен вислухати, допомогти, а не відправляти розбиратися з проблемою вдома, до мами. А що стосується безпосередньо навчального процесу, то б хотілося більшої орієнтації на практику. Ми говоримо про абстрактні істини, які ніколи не придадуться в майбутній діяльності, а практичних навичок — нуль».

Висновок очевидний: сучасні вчителі, у більшості, «не доросли» до вимог сучасної школи тавимог своїх учнів. Про це варто замислитися і внести у свою діяльність необхідні корективи. Ми ж спробуємо допомогти вам, звівши докупи різноманітні думки щодо вчительського консерватизму. Слід сказати, що вимальовуються дві грані проблеми, адже консерватизм може як допомагати, так і шкодити.

 

Отже, характерні ознаки «шкідливого» вчительського консерватизму:

  Авторитарність у стосунках. Па­мя­тай­те, що кожен ваш учень — особистість!

  Неприйняття сучасних технологій, «боротьба» з компютером, прагнення організувати навчальний процес «як колись».

  Неприйняття творчого підходу (задача має бути розвязана «як належить»). А раптом учень запропонує нестандартний підхід, а ви його не прий­мете?

  Улюбленці в класі, надмірна суворість і надмірний консерватизм однаково неприпустимі.

  Обмеженість у рамках програми (програма, звичайно, має виконуватися, але якщо учні пропонують вихід за її межі, слід підтримати це).

  Консерватизм у виборі одягу: відданість одноманітному стилю, відсутність творчості в роботі над своїм іміджем.

 

Що ж до здорового консерватизму, то його важливо зберегти. Адже в нашому мінливому світі так не вистачає констант! Це:

  володіння методологічною базою педагогічної науки та застосування її на практиці;

  неприпустимість панібратства, фамільярності;

  обєктивність у виставленні оцінок;

  виконання шкільної програми в повному обсязі;

  підтримання бездоганної дисципліни в класі;

  підтримання гідного іміджу педагога: одяг, зачіска, міміка, жести, манери педагога не повинні суперечити традиційним вимогам до професії.

 

І зрештою головне. Школа сьогодні інша, це ми вже зрозуміли. Але існу­ють і мають бути збережені вічні загальнолюдські цінності, і вони аж ніяк не потрапляють під ярлик «консерватизм». Схематично їх можна звести до біблейських заповідей (не вбий, не вкради та ін.), які є підґрунтям будь-якої моралі, незалежно від часу, національності, віросповідання. Решта — ваш особистий вибір, питання вашого професіоналізму, інтелекту, компетентності, мобільності. І бажання відповідати вимогам сучасної школи.

 

 

Відгуки читачів