Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Скільки заробляють європейські вчителі

Ольга Новікова

Продовження. Початок у 11’2007.

Передмістя Парижа La Courneuve.

10.00. Сигарета! Мозок мадемуазель Валлет негайно потребує нікотину! Після трьох уроків постійних «тиша», «хлопці запізнилися», «не чіпайте один одного», у неї пять хвилин перерви на те, щоб зняти стрес. Плащ на себе і за ворота, бо у Франції забороняється курити в школах учителі не можуть курити в кімнатах, туалеті, навіть перед приміщенням школи. Бажаючі мусять вийти за браму. На неї вже чекають колеги викладачі англійської месьє Дюманте і мадемуазель Шор.


Скільки заробляють європейські вчителі

Ольга Новікова

Продовження. Початок у 11’2007.

Передмістя Парижа La Courneuve.

10.00. Сигарета! Мозок мадемуазель Валлет негайно потребує нікотину! Після трьох уроків постійних «тиша», «хлопці запізнилися», «не чіпайте один одного», у неї пять хвилин перерви на те, щоб зняти стрес. Плащ на себе і за ворота, бо у Франції забороняється курити в школах учителі не можуть курити в кімнатах, туалеті, навіть перед приміщенням школи. Бажаючі мусять вийти за браму. На неї вже чекають колеги викладачі англійської месьє Дюманте і мадемуазель Шор.

У списку вчителів вона значиться як мадемуазель Валлет. Тільки учні старших класів знають її імя. Прийшли одного дня і з тріумфом проголосили: «Тебе звуть ХеленУ Франції вчителі не мають імен. Для учнів вони не мають свого приватного життя, також не запитують про справи учнів. Під час перерви учнями займаються спеціальні вихователі, часто студенти. Виглядає це так: щоденно о восьмій ранку вчитель виходить з «шафи», а після останнього уроку до тієї шафи ховається. Вчитель тільки викладає свій предмет.

У деяких школах учителі носять костюми, для жінок це може бути сукня-костюм, щоб мати серйозний вигляд. У гімназії La Courneuve теж виглядають так, ніби тільки що вийшли з театру. Всі вчителі молоді за віком, тільки по закінченню навчання. Мадемуазель Валлетнайстарша серед «англічанок», їй тридцять; вона також більше, ніж інші вчительки, пропрацювала в цій гімназіїчотири роки. Кожного року зі школи звільняються 20 з 70 вчителів. На емігрантське передмістя, де вже кілька разів палали автомобілі, Міністерство освіти направляє вчителів відразу по одержанню ними дипломів. Вони ще не мають жодних пунктів відзнаки, наприклад стажу. Щоб перейти до «іншої», тобто «кращої», школи, треба мати особливі досягнення і пропрацювати, як мінімум, 6 років у «складніших умовах».

Перша реакція мадемуазель Валлет на інформацію, що вона призначена до La Courneuve, була: «Ні, ні, я не хочу там працювати!» «Там» або в іншому, з точки зору убозтва, містечку Франції. «Там», де палали авто і є тільки одна школа. «Там», де три чверті батьків учнів, які походять з 30 країн світу, живуть за рахунок соціальної допомогиде тільки незначна частина учнів поступає до ліцею. Навколо школи тягнуться сірі блоки на кожному балконі велосипеди, валізи, іграшки, якесь сміття. Мадемуазель Валлет ніколи не ходить околицею, «бо там нічого немає». Немає магазинів, перукарень, кафе чи бістро, де можна зїсти ланч. Немає кіно, немає театру. Безлюдними вулицями мало хто ходить, бо для чого дивитися на вікна магазинчиків, що забиті дошками. «Я люблю працювати, я зацікавлена в тому, щоб учні нічого не пропустили, щоб не завязли у тих передмістях». Учні не знають, що їхня мадемуазель Валлет вчилася в Кембриджі, навіть збиралася писати магістерську працю, але пізніше відмовилася, бо в неї було багато інших цікавих задумів, деякі з яких вона намагається втілити в життя тут, у La Courneuve.

Вона спускається в метро і за 40 хвилин виходить на станції Châ-teau Landon, недалеко від Gare de l’Est у північно-східному Парижі. Це зовсім інший світ. Кількаповерхові будинки, магазинчики, кафе картинка з уяви про паризькі вулиці. Вона любить Париж, хоча думками часто в рідному Бордо, де народилася. Може, колись Хелен повернеться до міста свого дитинства, бо дуже цього хоче.

«Найгірше, що дістала,— від учнів? Вони ніколи мене не лякали. Не чула, щоб інші вчителі були залякані. Учні, якщо бються, то між собою. Нічого подібного на зразок агресії у ставленні до вчителя — такого немає. От заворушення були, коли школи тиждень з цієї причини не працювали. Телефонували ми один до одного й розмірковували, що знайдемо, коли повернемося. А був спокій, не­очі­ку­ва­ний спокій і жодних післявоєнних слідів».

«Від учнів випускних класів нічого не дістаємо. Але на Різдво деякі діти приносять нам шоколадки. Багато солодощів приносять мусульмани на кінець Рамазану. Останнього разу одна дівчинка поїхала на канікули до Індії і привезла мені кулон».

Заробіток — 1700 євро щомісяця, з яких 550 вона сплачує за житло. Окрім того, додатково — 90 євро за заняття з дітьми, які не ходять до школи. 30 євро вона одержує на проїзд, що складає піввартості місячного квитка, 60 євро за те, що живе в Парижі, де все дорожче. Щомісяця вона заощаджує до 800 євро.

«Купую собі картку за 18 євро, з якою можу ходити в кіно протягом місяця скільки завгодно разів. Як правило, ходжу щосереди та щопятниці. Люблю Вуді Аллена й англійські комедії з Петером Селлерсом. Окрім того, часто буваю на концертах: люблю хіп-хоп, джаз. Багато читаю, кілька книжок за місяць. З приятелями на імпрезах влаштовуємо діджейські поєдинки хто пустить кращу музику», — говорить з посмішкою, можливо, щось згадуючи.

Вона не ходить до перукаря, не робить макіяж. Ненавидить купувати взуття, але останнього разу була просто змушена. Авто не має і купувати не збирається: «У Парижі працює громадський транспорт (метро, автобуси), окрім того, автомобілі немає де паркувати. Якщо з хлопцем їдемо за місто, беремо машину в його батьків».

«Вільних днів маю досить багато: вісім тижнів улітку, два тижні на Різдво, два тижні в лютому, два тижні на Великдень. Збереження витрачаю на подорожі. Відвідала Туреччину, Марокко, Німеччину, Данію, Ірландію, Україну. Тепер під час відпустки поїду до ШтатівНью-Йорк, Сіеттл і гори»,— розмірковує молода вчителька.

Щодо планів на майбутнє, то вона мріє створити культурний проект, який би поєднав її захоплення кіно і працю з дітьми паризьких передмість.

Далі буде

 

Відгуки читачів