Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Двадцять учительських «грабель»

Ольга Адам

Є речі, які робити не можна й ніхто їх не робить (наприклад стрибати у вікно, переходити вулицю на червоне світло, залишати будь-де гаманець чи сумочку або вірити чоловікам під час «букетно-конфетних обіцянок»). А є речі, про які ми всі знаємо, що їх робити не можна, але все одно робимо. А потім жалкуємо: наступили на ті ж самі граблі!


Двадцять учительських «грабель»

Ольга Адам

Є речі, які робити не можна й ніхто їх не робить (наприклад стрибати у вікно, переходити вулицю на червоне світло, залишати будь-де гаманець чи сумочку або вірити чоловікам під час «букетно-конфетних обіцянок»). А є речі, про які ми всі знаємо, що їх робити не можна, але все одно робимо. А потім жалкуємо: наступили на ті ж самі граблі!

Ми всі начебто прекрасно знаємо, що не можна так недбало ставитись до гарантованих, стовідсоткових, уже навіть не обговорюваних істин, недотримання яких призводить до дуже прикрих, і до болі знайомих, неприємностей. Отже, ми вирішили скласти список найбільш «популярних» грабель, які вже стомилися бити нас по голові. Звісно, за бажанням ви можете його доповнити чи скоротити й написати про це нам.

1. Проходити медогляд «формально»

Ні для кого не секрет, як продаються і скільки коштують санітарні книжки. Памятаєте вислів: «Пізно питиБоржомі”, якщо шлунок вже вирізали»? Тож чом би вам не обстежуватись? Так, про всяк випадок. Ну хоча б раз на два роки. Адже життя все-таки одне і здоровя не продається

2. Обговорювати дії колег у сім’ї

Навіть якщо ні до чого поганого це не призведе, але обговорювати методи викладання географії Вікторією Іванівною у присутності її найкращої учениці і, за сумісництвом, вашої донечки Наталочки просто неетично. Адже ви б не хотіли, щоб інші вчителі вдома зі своїми дітьми обговорювали те, як ви ніколи не встигаєте задати домашнє завдання до дзвінка чи надто довго тримаєте зошити неперевіреними...

3. Припускатися панібратства з учнями

Кожен різними шляхами виборює собі авторитет. Цей шлях найлегший. Але саме на ньому найбільше пасток.

4. Намагатись перетерпіти зубний біль або депресію

Ми, жінки, чомусь дуже звикли ставити суспільні інтереси вище за власні. Особливо, якщо під суспільством розуміється власна родина. Тільки-но якась нежить у чоловіка чи дітейми хвилюємося і, як Чіп і Дейл, готові поспішати на допомогу... А от власний зубний біль вважаємо за краще перетерпіти. А що? Минулого разу ж обійшлося без візиту до стоматолога... Щоправда, якщо зуб перестав боліти, то це означає, що він помер... А намагатись перетерпіти депресію (не буває гарного настрою півроку) — це значно небезпечніше і шкідливіше для життя, бо доки ви будете «зусиллями волі» долати нестачу в мозку якихось хімічних речовин, ви ризикуєте втратити професійні надбання та особисте життя. Більш по-дорослому буде звернутись до лікаря.

5. Розголошувати подробиці особистого життя (свого або чужого) в колективі

Наталя Петрівна нізащо й нікому не розповість, через що ви вчора посварилися з чоловіком. Це нічого, що вона живе поряд зі свекрухою, найкраща подруга якоїмати вашого заступника з виховної роботи і сестра завідуючої районним методичним кабінетом. Та й минулого разу ви теж майже нікому не сказали, чому Ірина Анатоліївна перевела свого сина в іншу школу... та вона тепер чомусь не розмовляє з вами.

6. Перехоплювати їжу на льоту

Про те, що ми це робили, ми завжди жалкуємо тоді, коли вже надто пізно. Урешті-решт ми на 90 % є тим, що ми їмо.

7. Оформляти документи в останню хвилину

Завжди здається, що все просто: у вівторок здамо документ, у пятницюотримаємо, у суботулітак, потяг чи комісія. Аякже, зараз усе так і буде. І чарівник у голубому гелікоптері, і Дід Мороз справді існують. Так, як і милосердні паспортистки, відповідальні начальники житлово-комунальних підприємств, щиросердні нотаріуси та робітники РАЦСів... І всі, без винятку, працюють сумлінно й цілодобово, без вихідних, свят, санітарних, технічних та обідніх перерв. Усі вони мріяли дочекатись саме вас, щоб нарешті поставити на ваших документах свій дорогоцінний автограф. Не забувайте, в якій країні живемо!

8. Запізнюватись на уроки

Час, звичайно, поняття відносне, і на тлі вічності якісь дрібниці, наприклад 15-хвилинна затримка уроку, виглядають мізерно. Так можна себе заспокоювати, коли ви похапцем долаєте останню «підступну» стометрівку перед школою (коли ви поспішаєте, вона здається ще довшою). І в дзеркало подивитись ви не встигли, і у скронях немилосердно стукаєненаче той самий годинник вічності сказився. Ну, скажіть, хіба вам усе це потрібно? На користь воно точно не піде, не кажучи вже про ваш імідж.

9. Конфліктувати з колегами чи адміністрацією

Психологи кажуть, що найчастіше конфлікти влаштовують ті люди, яким терміново й особливо потрібна увага (як і діти). Навіть якщо претензії поважні й вагомі, може, краще поганенький мир, ніж відкрита війна?

10. Вдягати на свята або в далеку дорогу нерозношене взуття чи одяг

Скільки разів ви собі говорили, що не будете купувати спідницю на розмір менше, або вмовляти себе, що ці гарненькі човники розносяться... Хто з нас не відчував через цей невинний самообман страшенного фізичного дискомфорту на педконференції, випускному чи курсах підвищення кваліфікації? Ні, взуття, може й розноситься, але носити його тоді ви вже не зможете, бо вам буде потрібна допомога ортопеда.

11. Відпускати дітей з уроків

Навіть якщо дуже треба, самі знаєтекраще відпроситися в адміністрації школи і в дітей все-таки нехай буде урок, але з іншим учителем. В ідеалі навіть можна залишити пояснення своїй колезі, що потрібно робити на заміні.

12. Не мати списку мобільних телефонів батьків класу у своєму записнику

Уявіть ситуацію: ваш учень зламав кінцівку і, крім вас, поїхати з ним у швидкій нікому та й зорієнтуватися треба терміново. Вже в лікарні зясовується, що мобільний дитини зламано, сіла батарея, на рахунку немає грошей, його забуто вдома, у школі або взагалі загублено в результаті пригоди (потрібний варіант підкреслити), а напамять мобільні номери телефонів батьків дитина не памятає або взагалі вона непритомна. Ви сидите з дитиною в черзі до травматолога, потім на ренген, за все платите власні грошіІ це ще нічого, якщо дитина не потребує термінового переливання крові

Отже, зрозуміло. До речі, ситуацію взято з життя, побачено на власні очі.

13. Ставити у приклад власних дітей

Діти є діти. Щось накоять вашівам усе згадається. У них не прості стосунки з однокласникамипісля ваших слів стануть іще гіршими. У них завищена самооцінкабуде ще вищою. Ніхто не звертав особливої уваги на успіхи вашої донькитепер вона буде під постійним приціломТобто тут одразу декілька делікатненьких грабельок. І всі неприємні.

14. Говорити про недоліки конкретного учня під час батьківських зборів

Триста один раз досвідчені вчителі переконувались у тому, що якщо розповісти про поведінку однієї дитини перед усім почесним зібранням батьків, то винуватців події, тобто батьків «масовика-витівника» на зборах ви вже ніколи не будете мати щастя бачити. Це по-перше. А далі за списком, по маршруту з усіма можливими зупинками, події можуть розгортатися дуже непередбачено: від ременядо розлучень і самогубств може дійти, боронь боже. Так що тут краще діяти по-партизанськи: тихо й поодинці.

15. Користуватись мобільним телефоном під час уроку

Не можна! Бо ви не можете від них вимагати того, чого не виконуєте самі. І не вдавайте, що ви не знаєте, що вони вам цього не подарують. Помітять. І згадають. Саме там і тоді, де це буде вам найменш потрібно. Це вони вам можуть скільки завгодно казати, що «тільки подивились котра година, або тільки калькулятором скористувались». Нехай знайдуть кошти на старі добрі годинники, калькулятори або навіть деревяні лічильники. І ви, до речі, також. Не можназначить, не можна, причому всім.

16. Використовувати тільки авторитарний стиль спілкування зі старшокласниками

Із дітьми, які вважають себе вже дорослими, бути тільки дресирувальником не вийде. Можна зустрітися з таким хамством, різноманітними винахідливими капостями й відвертою неприязню, що нікому від того не буде користі. Як казав Черчилль, «Я не знаю нічого більш недосконалого, ніж демократія, та нічого кращого людство ще не вигадало». Так, визнавати свої помилки найважче, але ж ніхто й не обіцяв, що буде легко.

17. Обговорювати колег у присутності учнів

Важко втриматись вдома не обговорювати дії тата чи бабусі в присутності дітей, та все одно ця інформація залишиться в межах сімї. А от у школі інформація із пункту А до пункту Б передається зі швидкістю розповсюдження вірусу грипу. Тож краще вчасно дотриматись епідеміологічного контролю.

18. Ігнорувати «шкільний» дрес-код

«Так, у мене також є груди, та вони не можуть бути темою Вашої семестрової роботи»,— сказала Барбара Стрейзанд, коли виконувала роль учительки у фільмі «У дзеркала два обличчя». Але життя не кіно й не можна сподіватись, що хтось роль режисера, стиліста та костюмера буде виконувати за вас. Отже, краще приберегти закороткі спідниці та модні прозорі блузки для більш слушних місць, ніж школа, бо в окремих випадках наслідки можуть бути вражаючими.

19. Принижувати людську гідність учня (у стані будь-якого збудження)

Важких учнів ми чомусь памятаємо найдовшечи тому, що більше «доводили», чи тому, що більше зусиль докладалось на їхнє виховання. Але коли вже допікали, то скільки ж безсонних ночей, скільки випитої валерянки нам коштували ті слова, що ви їм наговорилиАле ви критикували лише поведінку й не ображали самої дитини! Тоді ця порада Вас не стосується.

20. Нетактовно демонструвати батькам своє ставлення до них

Чомусь так уже повелося, що покупці не люблять продавців, журналісти чиновників, а прораби архітекторів. Така ж легка неприязнь зустрічається й у стосунках «батькикласний керівник». Можливо, тому, що їм доводиться працювати над недоліками один одногоТа все одно не можна втрачати професійної гідностідотримуватися правила «залізної леді» до останнього, чого б це не коштувалопро стримані емоції ще ніхто ніколи не пожалкував.

Усього звичайно передбачити неможливо та добре відомо: якщо «Отче наш» вивчити напамять, він завжди згадається у потрібну мить. Бо якщо увесь час замислюватись, з якої ноги вирушати в дорогу, то так ніколи нікуди і не прийдеш, бо грабель будеш боятися.

 

Відгуки читачів