Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Кожна дитина має право на любов

Світлана Бондар,

м. Черкаси

Не змушуй дітей ронити сльози занадто часто, інакше їм буде нічого зронити над твоєю могилою.

Піфагор

Діти мудріші за нас. Вони тонко відчувають байдужість та швидко реагують на прояви неповаги чи лицемірства. Вони помічають і краще розуміють ті речі, на які ми, дорослі, зі своїм досвідом та проблемами перестаємо звертати увагу. Що ж відбувається з дорослими людьми? Чому вони забувають усе, що відчували дітьми, та перестають розуміти навіть власних дітей? Звісно, не всі. Але я, як заступник директора школи з виховної роботи, дуже часто стикаюся саме з такими дорослими. До вашої уваги — оповідання про них очима дитини.


Кожна дитина має право на любов

Світлана Бондар,

м. Черкаси

Не змушуй дітей ронити сльози занадто часто, інакше їм буде нічого зронити над твоєю могилою.

Піфагор

Діти мудріші за нас. Вони тонко відчувають байдужість та швидко реагують на прояви неповаги чи лицемірства. Вони помічають і краще розуміють ті речі, на які ми, дорослі, зі своїм досвідом та проблемами перестаємо звертати увагу. Що ж відбувається з дорослими людьми? Чому вони забувають усе, що відчували дітьми, та перестають розуміти навіть власних дітей? Звісно, не всі. Але я, як заступник директора школи з виховної роботи, дуже часто стикаюся саме з такими дорослими. До вашої уваги — оповідання про них очима дитини.

«Музичне» правознавство

Нарешті випав сніг. Я так давно його чекав, бо в такі хвилини дуже люблю дивитись у вікно. Моя собака Муза восени привела трьох цуценят. Вони сьогодні повибігали на сніг, та Муза сердито заганяла їх назад до сараю, а Рудого навіть затягувала за вуха...

На дошці великими літерами написано «Юридичний аукціон». Учитель права Олександр Васильович, як завжди чемний і охайний, пояснює правила гри. Я не дуже уважно слухаю його, бо я, як каже мама, «незібраний». Я взагалі не люб­лю навчатися, мені більше подобається спостерігати за тваринами і рослинами, друзями і незнайомими людьми, дітьми і дорослими...

Діти, сьогодні ми поговоримо про сімейне право. Я буду ставити вам питання...

...Он на вулиці якась тітка свариться з сином через те, що він не хоче ховатися під парасолею. Малий силується залізти у снігові замети, а мама його не пускає, сердиться. Хлопчик, мабуть, так само чекав на сніг, як і я...

З якого віку громадяни нашої держави можуть брати шлюб? — це знову Олександр Васильович.

...Моя двоюрідна сестра Юлька минулої суботи вийшла заміж. Вона навчається на першому курсі в інституті. Тітка Валя позичила гроші на весілля у всіх родичів, бо Юлька хотіла весільну сукню з модного салону. А потім батьки Юльчиного чоловіка пошепки своїм родичам жалілися, що «ця фіфа обкрутила їхнього синочка». Тітка Валя дуже натомилася, а потім плакала і казала моїй мамі, що «вони самі ще діти». Я не знаю, чому плакала тітка, але чомусь мені здається, що право Юльки та її кавалера на шлюб нікому не принесло радості... ну, якщо не брати до уваги хазяїна модного салону, де Юлька придбала ту сукню.

А у випадку розлучення, як відбувається розподіл...

...Мені, мабуть, повезло. Мої батьки розлучилися тихо й мирно. Одного дня я прийшов додому і виявилося, що зникли телевізор, пральна машина, мій магнітофон, речі батька і, власне, сам батько. З того дня в наш дім увійшло дивне слово «аліменти», на які завжди чекала мама і які хтось постійно затримував. Раз на півроку приходить батько із халвою чи цукерками. Він постійно розпитує, чи не ходить хтось до мами, чи годує вона мене, чи є в мене все необхідне для школи. Мама нервується під час таких зустрічей, але батько каже, що має право виховувати сина. Дивний він, як мама може мене не годувати? Навіть моя Муза турбується про своїх цуценят. Я якось насмілився і спитав за свій магнітофон, та батько відповів коротко: «Маю право».

А ось Андрію не пощастило. Його батьки розлучилися голосно, з образами та криками в суді. Навіть Андрія викликали в суд і питали, з ким він хоче жити: з мамою чи з татом? Як вони не розуміють, що йому не потрібне те чортове право вибору, він хоче мати право на нормальну дружню сімю. Зараз він живе з бабусею: батько відвідує його раз на рік, а мама працює за кордоном. Якось по секрету він мені сказав, що тодіу суді, йому здалося, що батьки не дуже й хотіли його до себе забирати, просто прагнули завдати один одному побільше болю. Тож батьки спокійно залишили мого друга бабусі, й тепер у їхньому домі панують тиша, спокій і любов... за винятком днів, коли приїжджають батьки.

Діти, переходимо до другого розділу: «Права і свободи громадян». Гавриленко, ти заважаєш класу своїми розмовами і сміхом!

...Зараз Петюня Гавриленко затягне стару пісню, що він має право вільно висловлювати свою думку, що його утискають, що ставляться до нього упереджено. Він завжди так робить, коли хоче зірвати урок. Олександр Васильович зеленіє, але мовчки зносить знущання Гавриленка. Мабуть, у нього якогось права немає. Коли Петько щось накоїть у школі, то одразу біжить його мамуся «захищати» синочка, не знаю тільки від кого. Ці концерти варто послухатипрокуратура відпочиває. А коли він удома пошкрябав меблі, мати його так відлупила, що синок тиждень сісти не міг. Мені було його дуже шкода, навіть моя Муза зализувала йому синці на руках. Вона в мене героїня: сміливо кинулася на дорогу під колеса «Мерседесу», куди поліз Рудий, і врятувала його. А потім ще довго гавкала і підвивала біля цуценят. Може, навчала їх правилам дорожнього руху?..

Діти, наступного уроку ми поговоримо про обовязки громадян. Коваленко, ти знову весь урок продивився у вікно. Скажи, що ти запамятав з «Юридичного аукціону»?

«Що ж йому сказати такого розумного?» — повільно підводжуся і проголошую перше, що приходить у голову.

...Нарешті закінчилися уроки і я можу донесхочу набігатися по снігу і погратися з цуценятами. З права я отримав 12 балів усього за одну відповідь: «Кожна дитина має право на любов і спілкування». Тільки іноді мені здається, що моя Муза це розуміє краще за деяких батьків.

Післямова

Чому так трапляється, чому батьки вважають, що дитина все стерпить? Стерпить розходження поглядів мами і тата на виховання, стерпить скандали і лайки вдома, стерпить зміни настрою та вибухи гніву через негаразди на роботі, стерпить відсутність батьків на святі через серіал чи черговий «відпочинок» з друзями в гаражі, стерпить безлад у квартирі та недоліковані хвороби, стерпить зраду, обман, байдужість...

Спочатку не вистачає часу на відвідування школи, потімна контроль за успішністю, наступними випадають з поля зору контроль за відвідуванням та допомога у розвязанні шкільних проблем, далі вже не цікавлять проблеми особистого плану. А потім дивисьуже не вистачає часу на щиру відверту бесіду з дитиною. І настає той час, коли батьків задовольняють короткі відмовки дітей, репліки, незначні пояснення. І вже не має значення, чи то правда, чи то фантазії, адже процес спілкування відбувся: ви питалими відповіли. І ось на порозі зявляється вонакласна керівничка, яка починає розповідати про улюблене чадо різні нісенітниці: прогуляв, побився, образив, набрехав, курив... Такого не може бути! Це не про мою дитину! Він так ніколи не зробить! Він мені ніколи не збреше! Ви про нього нічого не знаєте!.. Стоп, на цьому місці варто зупинитися.

Дуже часто хочеться запитати: вельмишановна мамо, а що ви знаєте про свою дитину?

Коли востаннє ви розмовляли зі ­своєю дитиною просто так, по щирості, не черговими фразами і не про шмотки, а дружньо, в обіймах, про друзів, про життя? Коли батько вчив сина якоїсь справи? Коли родина разом збиралася просто поговорити? Мама починає ховати погляд і пояснювати, що все це було не далі як учора, а в день останніх батьківських зборів вона їздила в село. Розмову закінчено, а запитання не зникають. Їх багато.

Навіщо людині взагалі відводиться час, якщо його не вистачає на власних дітей? Чому ми так часто прислухаємося до чужих і так рідко чуємо ближніх? Чому нас цікавлять світові новини та особисте життя сусідів чи депутатів, а на власних дітей не вистачає часу? Про права дитини зараз говорять багато, емоційно та на різних рівнях. У кожній школі неважко відшукати куточок з відповідною наочністю для дітей та батьків. Але, на превеликий жаль, для деяких батьків питання прав дитини залишається лише наочністюна очах, але не в серці. Виконання батьківських обовязків вони розуміють як необхідність годувати та матеріально забезпечувати дитину. Якими матеріальними статками, в таких випадках, можна виміряти материнську любов, ніжність, ласку, тепле слово, лагідну посмішку, батьківську підтримку, добру пораду? І як потім слід оцінити вдячність сина чи турботу доньки?

 

Відгуки читачів