Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Шановні читачки!

Редакція журналу «Пані Вчителька» щиро вітає всіх тих, хто був з нами весь минулий рік, і тих, хто приєднався до нас тільки в Новому, 2008 році! Дякуємо Вам за підтримку та бажаємо знайти в «Пані Вчительці» цікавого співрозмовника, порадника, однодумця та вірну подругу. Милі, вродливі, гарненькі й чарівні українські вчительки, ми віримо у Вас, бо Ви дійсно того варті. Нехай знайомство з нашим журналом стане  першим кроком у Новому році до майбутніх успіхів та звершень, а Ваші бажання шаленітимуть від Ваших можливостей!

З любов’ю головний редактор журналу «Пані Вчителька» Ольга Адам


Шановні читачки!

Редакція журналу «Пані Вчителька» щиро вітає всіх тих, хто був з нами весь минулий рік, і тих, хто приєднався до нас тільки в Новому, 2008 році! Дякуємо Вам за підтримку та бажаємо знайти в «Пані Вчительці» цікавого співрозмовника, порадника, однодумця та вірну подругу. Милі, вродливі, гарненькі й чарівні українські вчительки, ми віримо у Вас, бо Ви дійсно того варті. Нехай знайомство з нашим журналом стане  першим кроком у Новому році до майбутніх успіхів та звершень, а Ваші бажання шаленітимуть від Ваших можливостей!

З любов’ю головний редактор журналу «Пані Вчителька» Ольга Адам

Навчайтесь у дітей!

Дітимрійники! У них можна відібрати все, окрім завтра.

М?

айже увесь час, незважаючи на те, на роботі чи ні, ми витрачаємо на навчання дітей. Робимо це професійно, з повною самовіддачею і дуже часто дискутуємо: «А що ми отримуємо натомістьПолемізуємо, але майже ніколи не замислюємося, що, разом з тим як навчаємо ми, нас навчають саме наші діти. Якщо поглянемо на це з різних боків, то зможемо багато чого навчитися. Від самого народження ми весь час приводимо дітей у процес соціалізації, а простими словами адаптуємо їх до правил та норм суспільства (а якщо по-нашому, то виховуємо). Ми лаємо дитину за те, що вона назвала сусідку товстою, переконуємо в тому, що не завжди можна казати людині правду, а потім ображаємось за те, що дитина не відверта з нами. Ми сваримось за розмальовані шпалери та безлад у кімнаті, а потім жалкуємо, що лише маленькою наша дитина дарувала нам свою любов через малюнки та абстрактні аплікації. Ми гримаємо дуетом з класним керівником, за те, що дитина дивилася на уроці у вікно, про щось мріяла, а тепер уже самі жалкуємо, що з віком не маємо таких яскравих казкових мрій. Із фантазерів та мрійників ми виростаємо у реалістів, вважаючи, що «мрії розумних людей називаються планами», іноді навіть жартуємо, що блакитні мріїце ті мрії, що стали синіми, чекаючи своєї реалізації. Ідеалісти стверджують, що мріїце спомини про майбутнє, навіть утопісти погоджуються, що сучасне суспільство може швидше вибачити злочинця, ніж мрійника. Стаючи дорослими, ми майже перестаємо малювати та мріяти, без причини посміхатися та любити  всіх оточуючихвід бездомного собаки до незнайомого перехожого. А поглянувши заздрісно на наших дітейфантазерів та філософів, невтомних творців та вигадників, відчуваємо, що в них є головнемрії, у них можна відняти все, що завгодно, окрім завтра. Тож, може, відкинути всі методики й плани, дослідження, експерименти і просто спробувати повернутися в дитинство через наших дітей і навчитися в них найголовнішогоприродно жити.

З повагою, заступник головного редактора Аліна Басова

 

Відгуки читачів