Цікавість — засіб підвищення ефективності навчання

Н. М. Дядило, Острожанська ЗОШ, Жашківський р-н, Черкаська обл.


Фізика є науковою основою техніки, тому її знання потрібні кожному для успішної роботи на виробництві, для активної участі в раціоналізації й винахідництві, у вдосконалення техніки й технології виробництва. Фізика як навчальний предмет визначає формування в учнів уявлень і понять про сучасну фізичну картину світу. Усе це доводить важливість виховання й розвитку інтересу до предмета.

 

Наявність в учнів пізнавального інтересу є важливим засобом підвищення якості знань, запобігання їх формальному засвоєнню, усунення навчального перенавантаження. Навчальна діяльність зумовлена двома мотивами: або мені це цікаво, і тому я цим займаюся, або це мені необхідно для подальшої життєдіяльності.
 
Одним із найдієвіших засобів формування пізнавального інтересу з фізики є використання елементів цікавості. Ставлення учнів до предмета визначається тим, наскільки цікаво побудований навчально-пізнавальний процес. Елементи цікавої фізики стають тільки тоді дієвим інструментом, коли їх розглядають як засіб формування пізнавального інтересу, а не як мотив пізнавальної діяльності. Недодержання цього положення призводить до ігнорування справжніми цілями навчання, перетворює цікавість на розважальний засіб.
 
Цікавість та її роль у навчальному процесі учителі розглядають по-різному. Наприклад, цікавість — це роль мотиватора школяра до навчання, спорідненість підвищення якості навчання, важливий стимул інтересу до предмету.
 
Учителі часто ставлять знак рівності між ін-
тересом і цікавістю. Цікавість неадекватна інтересу. Зацікавленість належить не стільки до психологічного стану людини (яким є інтерес), скільки до якості речей, предметів, явищ, що впливають на інтерес, збуджують його. Властивості ці виявляються в новизні, несподіваності, невідповідності з попередніми уявленнями.
 
Цікавість однаково діє на всі категорії учнів, адже вони особливо відгукують на цікаве, надзвичайне, те, що привертає увагу, дає вихід емоціям. Розмаїття цікавих форм навчання на уроках (ігри-вправи, змагання, конкурси, «німі диктанти», «сигнальні картки», розповіді-задачі, задачі-парадокси, ігри-подорожі, задачі на швидке знаходження помилок, шаради, загадки, комізм положення, курйози, жарти, комп’ютерні завдання та ігри) створюють позитивне емоційне поле діяльності, налаштовують на виконання тих завдань, які учні вважають важкими й навіть нездоланними. Учням можна запропонувати задачі на кмітливість у формі давніх легенд, вигадок тощо.
 
Цікавість по-особливому скрашує навчальний матеріал, робить процес оволодіння думками привабливішим, стимулює до переживань. Певних рамок для використання цікавості на уроках
немає.
 
Цікавість — головний засіб, що допомагає зробити доступними складні наукові істини, стимулює процеси мислення, привчає мислити в дусі фізичної науки. Він прагне не стільки повідомити нові знання, скільки допомогти читачеві «довідатися те, що він знає», тобто поглибити й оживити вже наявні в ньому основні знання з фізики, навчити свідомо ними користуватися й спонукати до різнобічного їх застосування. Досягається це розглядом головоломок, мудрих запитань, цікавих розповідей чи задач-парадоксів і несподіваних зіставлень із галузі фізики, які можна віднести до щоденних.
 
Варто пам’ятати, що для отримання міцного навчального ефекту цікавий матеріал треба правильно використовувати, а саме:
  • він має привертати увагу учня постановкою y yзапитання й направляти думки на пошук відповіді, вимагати напруженої діяльності уяви в поєднанні з умінням використовувати здобуті знання;
  • цікавий матеріал має не бути розважальною y yілюстрацією до уроку, а стимулювати пізнавальну активність учнів, допомагати їм з’ясовувати причинно-наслідкові зв’язки між явищами. В іншому випадку зацікавленість не приведе до розвитку в учнів стійких пізнавальних інтересів. Тому, використовуючи на уроці цікавий матеріал, учителеві треба ставити перед учнями запитання «Як?», «Чому?», «Від чого?»;
  • цікавий матеріал має відповідати віковим осоy yбливостям учнів, рівню їх інтелектуального розвитку. Спостереження показують, що інтерес до фізики й бажання самостійно досліджувати пробуджуються в дітей у 7–9 класах. На першому етапі вивчення фізики велику увагу потрібно приділяти розвитку фантазії, уяви. Учневі шкільного віку (13–14 років) імпонують ігри (чайнворди, кросворди, головоломки, загадки). Учні із задоволенням розв’язують різні цікаві задачі з фізики. У цей період вони їх постійно залучають до творчої діяльності, крок за кроком розвивається їхня цікавість до предмета, зміцнюється віра у свої сили. Гра дуже багато може дати учневі, коли є захоплива мета. Учні 7–9 класів володіють особливою, нескутою уявою, для них немає нічого звичайного, немає нічого «саме собою зрозумілого». Такі цінні якості дитячого розуму варто розвивати, діючи на емоційну сферу особистості. Для цього можна використовувати парадоксальні запитання, які викликають здивування учнів, змушують їх думати, а найголовніше — привертають увагу кожного, сприяють кращому розумінню фізичних законів і явищ;
  • бажано, щоб додатковий матеріал, який учиy yтель дібрав для уроку, відповідав захопленням учнів. Це, по-перше, дає змогу вчителеві формувати інтерес до фізики вже через наявний інтерес до іншого предмета, а по-друге, допомагає зробити захопливими уроки повторення й узагальнення, на яких учні наводять приклади використання фізичних законів у тих галузях, які їх зацікавили;
  • цікавий матеріал на уроці не вимагає багато y yчасу, він має бути яскравим, емоційним моментом уроку. Доцільніше навести на уроці кілька найхарактерніших прикладів, ніж перелічити кілька ефективних, але малозначущих фактів.
Під час викладання навчального матеріалу мають ураховуватися такі чинники, як науковість матеріалу, його новизна, практична значущість, міжпредметні зв’язки, різні форми подачі, що приводять до помірної та продуманої цікавості.
 
Неоднозначно елементи цікавості можуть бути використані під час пояснення нового, більшого за обсягом або складнішого матеріалу.
 
Цікавість, звичайно, пов’язана і з елементами несподіванки, у ній приваблює новизна матеріалу. Тому доцільно використовувати елементи цікавості під час створення проблемної ситуації. З цією метою можна використовувати різні прийоми. Це й проведення цікавих дослідів, повідомлення учням неочікуваних і дивних фактів, що не відповідають їхнім попереднім уявленням.
 
Емоційною основою є цікавість для запам’ятовування деяких важливих тем, сприйняття найскладніших питань досліджуваного матеріалу. У плані емоційного впливу на учнів велику роль відіграє використання елементів історії фізики. Вони позитивно впливають на навчально-виховний процес, оптимізують його сприяють гуманізації навчання, формуванню наукового світогляду, стимулюють пізнавальний інтерес. З історії фізики можна дібрати чимало цікавих фактів. На основі аналізу змісту творів художньої літератури можна стверджувати, що вони багаті на описи тих чи інших явищ природи, цікавих фізичних фактів. У них зображено явища, які по-новому розкривають уже вивчені фізичні поняття. Ці описи передусім характеризуються своєю доступністю й образністю, саме цього іноді бракує в розповіді вчителя чи тексті підручника.
 
У багатьох художніх творах є чимало яскравих розповідей про фізичні явища, що легко запам’ятовуються. Елементи цікавості привертають увагу учнів, зацікавлюють їх і за закріплення знань, і навіть за опитування. З цією метою цікаво організувати на уроці ігри учнів. Головна особливість творчих ігор полягає в тому, що в них навчальні задачі виступають перед учнями в явному вигляді. Граючись, учень не ставить навчальної задачі, але в результаті гри чогось навчається. Щоб застосовувати таку гру, треба вибрати завдання з елементами цікавості. Це особливо доцільно для попередження й подолання відставання в навчанні. Відбувається стимуляція учнів до глибшого й усебічного вивчення матеріалу, прищеплення смаку до навчальних занять.
 
До цікавого матеріалу вчителі звертаються під час фронтальних, диференційованих та індивідуальних завдань. Елементи цікавої фізики можна застосовувати для вдосконалення вмінь і навичок учнів під час повторення й узагальнення тем, розв’язування задач, зокрема під час постановки експериментальних задач у цікавій формі, нетрадиційній подачі умови задачі, розв’язування задач-парадоксів, виконання лабораторних робіт.
 
Аналіз фізичних парадоксів збуджує в учнів інтерес до предмета, додає гостроту обговорення розглянутих питань і сприяє кращому розумінню фізичної сутності явища. Підбираючи задачі, учитель може використовувати різні софізми й парадокси, особливо ті, котрі відображають життєву ситуацію.
 
Цікавість у всьому — у постановці формулюванні запитань, доборі фактів, експериментах і дослідах, у формах організації й методах проведення роботи й навіть у її контролі. Спочатку цікавість — це емоційна основа, на якій створюється позитивне ставлення до предмета. Поступове ускладнення завдань з елементами цікавості сприяє зміцненню волових зусиль учнів, є засобом оволодіння складним матеріалом, активізує пізнавальні процеси учнів, стимулюючи ситуативний інтерес.
 
Необхідно пам’ятати, що цікавість не самоціль, вона має спонукати учнів проникати в суть питання, представленого нею; інакше кажучи, уводячи цікавий матеріал у навчання, треба бачити, який пізнавальний заряд він має. Не менш важливо визначити місце цікавості у вивченні теми, у структурі конкретного уроку, продумати, як будуть задіяні учні під час розв’язування цікавих завдань, який має бути результат їх виконання.
 
Цікавість — це зовнішній чинник, який не в змозі забезпечити повного успіху діяльності. Але вона може зняти байдужість, а це в роботі з учнями дуже важливо.
 
Цікавий матеріал, історичні екскурси створюють в учнів своєрідну психологічну ситуацію очікування, яка стимулює в них інтерес до вивчення матеріалу.
 
Досвід показує, що наявність інтересу до досліджуваного предмету підвищує увагу учнів, полегшує розуміння розглянутих питань і, отже, сприяє здобуванню міцніших знань.
 
Формувати глибокі пізнавальні інтереси до фізики в усіх учнів неможливо і, напевно, непотрібно. Важливо, щоб усім на кожному уроці фізики було цікаво. Тоді в багатьох із них первісна зацікавленість предметом переросте в глибокий і стійкий інтерес до науки — фізики.
 
У цьому плані особливе місце належить такому ефективному педагогічному засобу, як цікавість. Вона полягає в тому, що вчитель, використовуючи властивості предметів і явищ, викликає в учнів почуття подиву, загострює їхню увагу і, впливаючи на емоції, сприяє створенню в них позитивного налаштування на навчання та готовності до активної розумової діяльності незалежно від знань, здібностей та інтересів.
 
У навчальному процесі елементи цікавої фізики використовують під час:
 
Узагальнюючи, можна зробити висновок: використання цікавості дає на уроці надійний ефект, якщо вчитель розуміє цікавість як чинник, що позитивно впливає на психічні процеси, і чітко усвідомлює мету використання цікавості в певний момент.
 
Природно, що учням для успішного здобування знань і розвитку пізнавальних прагнень цікавість слід застосовувати на уроці обов’язково в поєднанні з іншими дидактичними засобами.
Dounload PDF

Відгуки читачів