Графічні особливості поезії українського постмодерну. Каліграма

А. В. Мартакова, аспірант кафедри української мови ХНПУ ім. Г. С. Сковороди


Кінець ХХ століття позначився на мистецтві світоглядними й естетичними змінами, спрямованими на протистояння сформованим традиціям і стереотипам.
 
Оновленим уявленням про світ стала епоха постмодернізму. Варто зазначити, що феномен постмодерну, попри своє безпосереднє існування, достатньо суперечливий, що й пояснює відсутність його чіткого визначення.
 
Змін зазнали всі мистецько-культурні сфери, тож не стала винятком і поезія, окреслена в наукових джерелах як «нова». Експериментаторство знову (після його розвою доби модернізму 20–30-х рр. ХХ ст.) стає провідним в естетичних шуканнях нових шкіл і течій, які в постмодерному дискурсі тяжіють до злиття й синтезу, утворюючи художньо-естетичну інтеграцію.
 
Беручи до уваги вищезазначене, доцільним буде розглядати постмодерну ситуацію та її типові ознаки з урахуванням конкретного історичного контексту і в межах одного виду мистецтва. У статті прокоментовано фрагменти української постмодерної поезії, зокрема ті форми і мовно-виражальні засоби створення постмодерного поетичного тексту, які виявилися пріоритетними для контексту кінця ХХ — початку ХХІ ст.
 
Одним із таких актуальних засобів творення поетичного тексту на всіх рівнях його організації стала мовна гра — явище багатоаспектне й складне, з давньою історією виникнення й осмислення.
 
Основою всіх пошуків та пояснень цього феномену є принцип гри, який був елементом створення поетичних текстів ще в добу античності та простежувався в тому чи тому вигляді в різних епохах аж до постмодерної доби. Постмодерна ж епоха найбільше зреалізувала цей принцип, орієнтуючись на ігровий момент, тому і явище мовної гри стає провідним і актуальним засобом творення поетичного тексту сучасності. «Настанова на мовну гру трактується як сукупність ігрових маніпуляцій з графічними, лексичними, граматичними, фонетичними ресурсами мови з тією метою, щоб кваліфікований читач отримав естетичне задоволення від тексту» [2: 7].
 
Удосконалення ігрових маніпуляцій у художній практиці сприяло посиленню ролі мовної гри, представленою саме на графічному рівні організації української постмодерної поезії. «Останнім часом через функціональне послаблення ритмічного, інтонаційного, фонетичного рівнів значно зростає роль елементів графічного рівня в поетичних творах» [5; 70–71]. Через це актуальності зазнає так звана візуальна поезія.
 
Завдяки створенню широкого словесно-зорового образу, візуальна поезія вдало поєднує в собі словесне та графічне мистецтво оформлення тексту, які не можуть існувати окремо. За визначенням М. О. Сороки, текстовий символ є «елементом зорового образу завдяки специфічному його розташуванню в зображенні чи в об’єкті» [4: 397].
 
Сучасні поети-візуалісти тонко окреслюють форму грою, через яку пробивається посил, повідомлення, думка. Іронія, експериментаторство, гротеск — це основні засоби пізнання навколишнього світу, продекламовані епохою постмодернізму.
 
«Поети-візуалісти другої половини ХХ — початку ХХІ століття виробляють принципово інше розуміння мови та зорового образу як засобів передання поетичного повідомлення. Із зоровим навантаженням новий спосіб, навіть без знаків пунктуації та синтаксичних норм, цілком здатний до передання ліричного повідомлення, звичайно, за умови зміни природи власне ліризму та засобів його відтворення. Відсутність синтаксичних зв’язків та деструкцію слова компенсують зорові якості текстів, які постають як змісто- й формотворчі компоненти» (Н. Поліщук [8]).
 
Деякі письменники, зокрема І. Іов, використовують різноманітні графічні знаки для створення поетичних текстів: нотні, математичні, емблеми, печатки, геометричні фігури тощо.
 
Оригінальним і максимально індивідуалізованим аспектом реалізації мовної гри є вірші-каліграми.
 
 
Каліграма — вірш, записаний у формі малюнка. Слово «каліграма» вигадав французький поет Гійом Аполлінер, який частину своїх віршів виконував у вигляді малюнків, що складені зі слів і віршів на певну тему.
 
Каліграма — це графічна загадка, яка стимулює образне мислення, розвиває спостережливість і вміння концентруватися [9]. Вірші-каліграми є цілком незвичним експериментом, що трансформує поетичну форму. Означена поезія написана таким чином, що текст створює своєрідний малюнок, основною особливістю якого є розташування рядків речень поезії так, щоб обрис чи конфігурація тексту на папері прямо відтворювали в уяві читача явище чи форму предмета, про який йшлося у творі. Своєрідна гра з побудовою, розташуванням малих і великих літер, зміни шрифту і є тим явищем мовної гри на графічному рівні, який має на сьогодні дуже велику аудиторію шанувальників.
 
Епоха постмодернізму — це ще й епоха інноваційних технологій, які постійно розвиваються й вдосконалюються. Це дає змогу авторам віршів-каліграм використовувати для написання своїх текстів широченну базу оновлених та модернізованих конфігурацій. Таке багате підґрунтя для створення сучасних текстів-каліграм дає можливість експериментувати, відповідаючи запитам молодої аудиторії читачів, орієнтованих на нове й нестандартне.
 
Одним із таких віршів є каліграма Івана Іова «Метелик», який демонструє використання оригінальних способів організації вірша, гри з формою, поєднуючи при цьому семантичне та естетичне поле сприйняття тексту реципієнтом (див. рис. 2).
 
Цікавими є зразки віршів-каліграм українських поетів-сучасників Р. Мельникова, О. Коцарева та ін.
 
Аналізуючи графічне оформлення сучасної української поезії постмодерну, можемо зробити висновок, що спосіб фігурного передання змісту на письмі в сучасній поезії зростає, що посилює зацікавленість цим видом поезії й зумовлює більш широкий спектр графічних способів побудови подібних текстів. Гра, що передається за допомогою графіки, об’єктивується на рівні форми й на способі організації цієї форми, має певне смислове навантаження й сенс, закладений автором і декодований читачем.
 
 
ЛІТЕРАТУРА
 
1. Горобчук Б., Коробчук П., Коцарев О. Цілодобово!: Поезії. — К. : Факт, 2007.
2. Жигун С. В. Гра як художній прийом в епічному тексті (на матеріалі прози українських письменників 10–20-х років ХХ ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. — К., 2009.
3. Іов І. Періодична система слів. — Хмельницький, 1997.
4. Ковалів Ю. І. Літературна енциклопедія: у 2 томах. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1.
5. Лотман Ю. М. Анализ поэтического текста. Структура стиха. — Л., 1972.
6. Маленко О. О. Лінгво-естетична інтерпретація буття в українській поетичній мовотворчості. — Харків, 2010.
7. Мельників Ростислав. Полювання на оленя : Поезії. — К. : Смолоскип, 1996.
8. Поліщук Н. В. Зорова поезія другої половини ХХ — початку ХХІ століття: «Періодична система слів» Івана Іова // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : https://docviewer.yandex.ua/?url=http%3A%2F%2Fjournals.khnu.km.ua%2Findex.php%2FAPFP%2Farticle%2Fview%2F60%2F_36&name=_36&lang=uk&c=56a259801517&page=1.
9. Каліграма // Вікіпедія. Вільна енциклопедія [Електронний ресурс].
Dounload PDF

Відгуки читачів