Що нового в науці


Радіоактивний елемент виявився учасником зародження Сонячної системи
 
Астрофізики із Чиказького університету довели, що Кюрій (важкий елемент, зараз його можуть тільки синтезувати штучним чином) був присутній на найдавнішому етапі розвитку Сонячної системи. Про це свідчать керамічні включення в одному з метеоритів. Про відкриття повідомлено в журналі Scіence Advances.
 
Відкритий 1944 року Кюрій є вкрай недовговічним елементом: період напіврозпаду штучного (одержуваного бомбардуванням Плутонію ядрами атомів Гелію) Кюрію-242 становить 162 дні. Навіть у природного Кюрію-247 період напіврозпаду дорівнює 15,6 мільйона років.
 
Існує гіпотеза, що потужні вибухи зірок у перші мільйони років існування Всесвіту супроводжувалися викидами Кюрію. Однак перевірити її вкрай складно: весь цей Кюрій давно повинен був перетворитися на Уран-235. Зразки цього елемента не дають змоги визначити, де продукт розпаду Кюрію, а де просто Уран-235.
 
На допомогу прийшов метеорит «Цікава Марі» (Curіous Marіe), названий на честь Марії Склодовської-Кюрі. Він містить керамічне включення (інклюзію), що складається головним чином із кальцію й алюмінію. Присутній в інклюзіях такого типу й уран, але в настільки малих кількостях, що збільшення його об’єму навіть на шість відсотків може пояснюватися тільки «кюрійним» походженням цієї речовини.
 
Далі, спираючись на дані щодо метеориту, учені розрахували об’єм Кюрію в ранній Сонячній системі й порівняли його з іншими важкими елементами (Іодом-129 і Плутонієм-244). Астрофізики вважають, що всі ці ізотопи могли з’явитися одночасно, у рамках одних і тих самих процесів усередині зірок.
 
 
Масові вимирання в історії Землі пояснили дефіцитом мінералів
 
Нестача ключових мікроелементів в океанах планети є важливою й раніше невідомою причиною масових вимирань — глобальних катастроф в історії Землі, які супроводжувалися зникненням тисяч видів. Статтю з цією гіпотезою опубліковано в журналі Gondwana Research, а стисло про неї повідомляє New Scіentіst.
 
В історії Землі відомі п’ять масових вимирань: ордовиксько-силурийське, девонське, пермське, або велике, тріасове й крейдо-палеогенове. Останнє (що згубило динозаврів), а також велике зазвичай пояснюють катастрофами абіотичного характеру: падінням чиксулубського метеорита й потужних вивержень вулканів. Однак в інших трьох такої очевидної катастрофічної причини немає.
 
Джон Лонг (John Long) з австралійського Університету Фліндерса звернув увагу, що періоди високої концентрації мікроелементів (Цинку, Купруму, Мангану й Сселену) у морській воді збігаються з епохами високого біорізноманіття — кембрійським вибухом, наприклад. Більше того, дефіцит цих елементів збігається з масовими вимираннями. Так, уміст селену в морській воді зменшувався (на два порядки порівняно з нинішнім рівнем) саме наприкінці ордовіка, девона й тріаса. Селену стало менше, ніж потрібно для виживання океанічної фауни, вважають учені.
 
Залишається незрозумілим, від чого залежить коливання в умісті мікроелементів у морській воді. Одна з теорій вказує на концентрацію кисню в атмосфері: чим більше цього, тим більше мінералів окиснюється на суші й потім потрапляє в океан. Дефіцит кисню, відповідно, дає зворотні результати. Або ж головним чинником є тектонічна активність: чим більш інтенсивно зрушуються тектонічні плити, тим більше багатих мінералами відкладень потрапляє в океан, і навпаки.
 
Нову гіпотезу нелегко буде перевірити: зазвичай виснаження запасів селену починалося за кілька мільйонів років до масових вимирань. Точну хронологію цих катастрофічних подій ученим іще потрібно бути встановити.
 
 
Ядро Землі виявилося багатим на Гідроген
 
Геофізики з Японії й Росії дійшли висновку, що ядро Землі багате на Сульфур, Силіцій і Гідроген. Результати досліджень учені опублікували в журналі Scіence Advances.
 
Ядро планети складається головним чином із Феруму, а головними кандидатами на більш легкі елементи в центрі Землі є Сульфур, Силіцій і Гідроген.
 
Таких висновків учені дійшли, проаналізувавши поширення звуку в надрах планети. Наявні дані вказують на те, що щільність ядра Землі має бути нижче, ніж описано в моделях.
 
Геофізики провели лабораторні рентгенівські дослідження чистого зразка заліза, дані за якими порівняли із сейсмологічними матеріалами й наявними моделями земного ядра.
 
На сьогодні вважають, що поверхня ядра Землі, яка перебуває під мантією, розігріта до температури близько 6230 кельвінів. Його діаметр дорівнює семи тисячам кілометрів.
 
Склад ядра вченим не відомий. Уважають, що воно сформувалося в стародавності з найбільш важких елементів (заліза), а його хімія найбільш схожа на таку в залізних метеоритів.
Dounload PDF

Відгуки читачів

  • Taras Kh

    01 квітня 2017

    О "большом взрыве": http://creation.co.ua/creationminute-2