Передплатну кампанію на 2019 рік розпочато!

Оформити передплату за пільговими цінами

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Пізнаємо своїх дітей

В. Ф. Калошин,

м. Київ

Діти і дорослі. Їм би жити у злагоді й спокої. Але... Згоди то немає. Чому? Справа в тому, що дорослі часто звикли дивитися на життя поверх дитячих голів і як би крізь дітей, не помічаючи присутності на Землі зовсім особливого, незвичайного й багато в чому своєрідного загону земляндітей. Дорослі не помічають дітей, а тому й стикаються, «наїжджають», налітають на них з розбігу всією своєю незграбною важкою масою, віддавлюючи ноги й душі, розбиваючи і власні носи, і свої долі.


Пізнаємо своїх дітей

В. Ф. Калошин,

м. Київ

Діти і дорослі. Їм би жити у злагоді й спокої. Але... Згоди то немає. Чому? Справа в тому, що дорослі часто звикли дивитися на життя поверх дитячих голів і як би крізь дітей, не помічаючи присутності на Землі зовсім особливого, незвичайного й багато в чому своєрідного загону земляндітей. Дорослі не помічають дітей, а тому й стикаються, «наїжджають», налітають на них з розбігу всією своєю незграбною важкою масою, віддавлюючи ноги й душі, розбиваючи і власні носи, і свої долі.

У певному значенні всі діти являють собою цілком особливу групу, певний чарівний народ, що складає свою унікальну й багато в чому чудову цивілізацію. Можна навіть говорити про «людство дітей», які, незважаючи на всю їхню подібність із дорослими, все-таки в деякому внутрішньому значенні якісно відмінні від стомлених і зрілих батьків. Це чітко сприймають ті з дорослих, хто розумом і серцем занурені в турботи й потреби дитячого населення й самі чітко відчувають ті страхи й надії, тривоги й сподівання, які турбують ніжні дитячі серця. А багато з них взагалі не усвідомлюють феномену дитинства як такого. Діти бачаться їм отакими «неповноцінними людьми», «незнайками» та «кнопочками», які ще не цілком свідомі й мало знають навіть для того, щоб їм можна було повністю довірити хоча б їхні власні життя.

Нерозуміння феномена дитинства породжує неповагу до дітей, провокує несерйозність стосунків з дітьми і викликає масу хворобливих проблем, ставлячи під запитання саму можливість благополучного виживання й розвитку цілих народів, які, до речі, на третину складаються саме з дітей.

Які ж особливості дітей?

   Діти являють собою нову творчу генерацію. Вони прийшли слідом за нами для виконання невідомих історичних завдань. На відміну від нас із вами, їм довірений більш складний і більш зрілий світ, ніж той, з яким мали справу ми. Отже, на них покладається більше надій, від них очікують більшого, ніж від нас із вами. Це особливе покоління творчих будівельників, що мають неповторну й багато в чому загадкову планетарну місію. Вони як би стоять на наших плечах, мають більший, ніж наш, потенціал розуміння проблем, їхній кругозір і освіченість будуть свідомо вищі наших власних. Таким чином, діти відмінні від дорослих багато в чому, а тому нема чого кричати на них і тупотіти ногами, нема чого програмувати їх на свій лад. Адже у нихсвоє життя, свої шляхи й свої обрії, і вони будуть зовсім не такими, новими й іншими.

   Як ті, що належать до особливої популяції людства, діти мають надзвичайний творчий потенціал. Що там говорити, ми з вами вже багато в чому упущені, зіпсовані й недороблені. У цьому є й частка нашої провини, та й від попередників нам дісталося не все з того, що було необхідним. У більшості дорослих, що живуть сьогодні на планеті, встиг відбутися дивний психологічний феномен, який скорочено названо подружжям Нікітіними НВМЕРЗ (необоротне вгасання можливостей ефективного розвитку здібностей). Діти ж у всьому талановиті, у них ще все попереду. І якщо ми не заважатимемо їхньому розвитку дуже багато чого можливо. Якщо дитина нудна, пасивна і нічим не захоплюється, майже завжди в цьому винен дорослий, який так чи інакше заважає їй жити і розвиватися, тому що радість і творчістьприродні атрибути дитячої душі. Якщо ж на кожному кроці ми повчаємо, ставлячи барєри, рогатки й перепони, ми просто-напросто вільно або мимоволі ускладнюємо рух потоку їхнього життя, направляючи хід подій і плину станів неприродним, невластивим їм шляхом. Ще недавно всі голосно обурювалися «неекологічністю» повороту рік Сибіру назад. Але ж це кожного дня діється в наших сімях і школах  і чомусь ніхто не бє тривогу, ніхто не виступає на захист незміцнілих сердець і незрілих розумів.

   Диво гармонічного виховання приховане в наданні дитині «тотальної творчої свободи», у просторі якої вона має право і виявляється здатною реально проявити свої глибинні схильності й у поведінці, й у світорозумінні, і у здійсненні моральних виборів. Дорослі зобовязані допомагати дитині розвиватися відповідно до закладеного в її таємних душевних шарах індивідуальних еволюційних програмаму цьому їхня робота і обовязок. У більшості ж випадків дорослим чомусь подобається вдавати із себе отаких всесильних і всезнаючих «режисерів» дитячих доль. Діти загалом можуть зрозуміти все що завгодно. Але сприймати їм хочеться тільки доцільне, добре і розумне, а тому потрібно зуміти правильно донести, повідомити й пояснити їм все так, щоб необхідний зміст дійшов й до розуму, і до серця. Діти безмірно талановиті, і цю якість у них потрібно поважати, поважати в дії, безперестану опираючись у співробітництві з дитиною на всі властиві їй можливості та здібності. Діти набагато світліші й життєздатніші, ніж ми з вами, що стомилися, а нерідко й зневірені невідомо по якому праву, і зовсім опустили руки.

   У певному значенні всі без винятку діти до пори фізіологічно слабкі. Вони відносно беззахисні, порівняно з нами. Тому не слід зганяти невдоволення собою і малообґрунтовані свої образи на світ у цілому, на душевних організмах дітей, які поки ще не відбулися у світлі й силі. Вони не можуть пручатися нам, таким гучним, шумним і до небезпечного величезним. Вони ще не встигли встати на ноги ні в емоційному, ні в соціальному, ні у фізіологічному значеннях. Ми ж з вами обожнюємо насильство й буквально купаємося в ньому. Ми звикли до зіткнень і сутичок, навіть самі того не помічаючи. Тож давайте ж не заражати всім цим «сміттям» дітей наших. Давайте припинимо перекладати на їхні тендітні плечі вульгарний вантаж власних помилок, прорахунків і недоробок. Не давіть, не квапте, не «наїжджайте». Нехай довірені вам діти будуть вільними й незалежними, а отже, і щасливими.

   Для дитячих розумінь і орієнтацій характерний високий ступінь невизначеності життєвого шляху. Дитина приходить у цей світ зі своїми унікальними здібностями, із уже сформованими перевагами й тяжіннями, зі специфічними призначеннями та індивідуальними програмами розвитку. Але вона про все це поки ще не знає, у будь-якому разі свідомо не фіксує свої глибинні інтуїції на екрані розуму. Ми ж своїми докучливими вказівками та зарозумілими наказами просто заважаємо їй прислухатися до життя й до самої себе. Дитя до відомого часу являє собою чистий потенціал невідомих можливостей, який може бути реалізований найнесподіванішими способами, але щаслива доручена нам дитина буде тільки в тому випадку, якщо вона вирушить у життєву подорож своїм шляхом, своїм ходом і у своєму напрямку. Перейміться цією думкою і серцем відчуйте, що дитя має свою власну карту, приготовану їй задовго до народження для проходження земного шляху. Не малюйте на карті цій чортиків і гармат, вгадайте природний напрямок розвитку дитини, прислухаючись до її очікувань, і сердечно підбадьорте, підтримайте на непростому шляху. Для того щоб адекватно й чуйно сприймати такого роду внутрішні нюанси дитини, як мінімум потрібно любити, а тому ставитися до неї із справжньою повагою і щирою турботою.

   Усі без винятку діти довірливі й відкриті доти, поки ми з вами не зробимо все для того, щоб злякати їхньою неправдою, страхами й болем. Настав час зрозуміти, нарешті, що саме ми, дорослі, робимо дітей наших похмурими, замкнутими й недовірливими. Діти разюче сприйнятливі до будь-яких впливівяк добрих, так і дурних. Це визначається самим характером дитячої фази розвитку людиниетапу пошуку себе, часу вільного вибору, фази знаходження шляху самореалізації й найактивнішого засвоєння «стартового» досвіду життя. Звичайно, дитині потрібно прищепити імунітет проти поведінкових, інтелектуальних і моральних спокус, але заборонами та понуканнями проблеми виховання не розвязати. Понадконтроль і зайвий тиск із боку дорослих лише сприяють омертвінню дитячої душі, позбавляючи зростаючу людину повноти творчої свободи. Це складна і тонка справа бути батьком, бути педагогом, бути з дітьми.І від нас із вами залежить дуже багато чого, у будь-якому разі, «напартачити» ми чомусь умудряємося на кожному кроці.

Дитяче населення планетисвого роду цивілізація «інопланетян», отакі незрозумілі «інопланетяни», точніше, співпланетяни, сусіди по планетіодночасно і схожі на нас, і у всьому від нас відрізняються. І нам, дорослим, ще потрібно відшукати шляхи для встановлення контакту з ними. Нам ще потрібно буде навчитися співробітництва з ними, навчитися жити в любові та згоді. Але для того щоб освоїти цю премудрість, необхідно щогодини й щодня памятати про глибинні особливості дитини і враховувати не тільки в діях, але й у помислах навіть.

Як же це зробити? Як ближче познайомитися зі своєю дитиною, щоб не заважати їй у своєму розвитку, а допомагати і, звичайно ж, жити з нею радісніше? Та простіше простого:

   Частіше запитувати, дружелюбно й спокійно, про те, що б їй самій хотілося б зробити в тій чи іншій ситуації.

   Час від часу пропонувати їй програми дій і можливостей вирішень на вибір, спостерігаючи за тим, що їй подобається і до чого її тягне, що її радує, а щотривожить.

   Нехай ваша дитина частіше вільно фантазує, складаючи казки про бажане, тим самим вона мимоволі повідомить вас про свій настрій і погано усвідомлене бачення власного майбутнього.

   Дуже важливо періодично розпитувати дитину недільним ранком про те, що їй наснилося. Дитячі сновидіння повні очікувань і страхів, надій і тривог, про які дитина яскраво і повноваго повідомить вас, навіть не підозрюючи про діагностичний характер цієї, загалом звичайної, процедури співбесіди про значиме і цікаве для неї.

   Необхідно спостерігати за її страхами, побоюваннями й небажанням, за всім тим, що викликає її гнів і робить її дратівливою чи пригніченою. Діти подібно до дорослих убачають в інших насамперед свої власні недоліки й проблеми: «У кого що болить, той про те і говорить». Так ви зумієте розгадати загадку того чи іншого стану маляти, не задаючи їй питання прямо і не турбуючи зайвий раз вимогою наказової сповіді.

   Допомагайте дитині виплескувати, промовляти і без страху вголос висловлювати свої думки й виставляти оцінки оточуючим і самій собі. Не заглушайте природне звучання її реакцій, не замітайте сміття під килим! Нехай дитина знає, що ваша присутність для неї цілком безпечна, що при вас вона може бути щирою і відвертою до кінця.

   Дайте дитині слово і розпитаєте її про світ, про неї саму, про вас, зрештою про все, про що їй захочеться з вами поговорити. Глибоко вникніть у її глибинні особисті проблеми. Що їй подобається, а щоні? Що хвилює, а що залишає байдужим? Що приваблює, а щовідштовхує? Душа подібна до камертонавона відгукується лише на близьке й родинне. Для того щоб витягти справжню відповідь, необхідно свідомо підійти до завязування бесіди і тактовно сформулювати питання.

   Разом з дітьми частіше відвідуйте найнесподіваніші місця й заходиі потім розмовляйте про них, діліться думками, сперечайтеся про оцінки, прагнучи до кінця позначати позиції одне одного. Музеї й кінотеатри, похід у гості й відвідування храму, вилазка на базар і виїзд на природусміливо зясовуйте, як все це відбивається на душі дитини, як вона реагує на світ людей і як ставиться до своїх власних реакцій на те, що відбувається. Тільки так, ненавязливо запрошуючи її до діалогу і надаючи їй можливість вільно висловлюватися про що завгодно, ви зможете встановити прямий звязок розумів і сердець й суттєво поглибити розуміння і своєї власної, і дитячої душі.

   Вчіться розмовляти з дитиною про найцікавіше, найважливіше і найцінніше для вас обох, намацуючи в такий спосіб центри звязків двох унікальних мікрокосмосів. Що може бути цікавим для дитини? Ставлення до світу і думка про конкретних людей. Сприйняття природи і розуміння предметів краси. Розгадування своїх власних таємниць і чутливість до всього живого. Зрозумійте, ви повинні резонансно розбудити глибинні переживання в дитячій душі, розпізнати й розглянути відзвук і відблиск питання у, здавалося б, часом незвичайній відповіді.

   Говоріть про думаючі квіти й про любов дерев, про величну красу гір і про безкрайню свідомість моря. Нехай це буде не словами, а таємною спільнодією в унісон звучних сердець. Усвідомлено виражайте свою згоду на зовсім рівноправний діалог з дитиною. Зрозумійте нарешті, що ви самі вже утомилися від власної помилкової правоти, пихатої серйозності й надуманої дорослості. Будьте відповідальними без пози, серйозними без снобізму, цікавими без загравання. Станьте глибокими й щирими, станьте відкритими й свіжимидіти навіть власним батькам не прощають халтури й позерства. Відносинидосить тендітний шедевр: їх нелегко створити, але дуже легко зруйнувати.

   Надихайте дітей прикладами високих життів геніїв і святих, героїв і подвижників, творців і полководців, без утоми перечитуйте їм біографії чудових людей, сприяючи обранню ними надихаючих прикладів, які зсередини підтримають їх на шляху і не дадуть підсковзнутися на нерівній дорозі. Помічайте, хто і що зворушує у цих величних біографіях їх особливо глибоко, і без утоми міркуйтечому?

Фактично перед вами міститься безліч засобів, корисних у пізнанні загадкових сторін дитячої душі. Вдумливі спостереження, спільна творчість, фантазування про майбутнє, замітки про нове і бесіди про цікавекрім цього не знадобляться вам ніякі тести й дослідження. Але ключем до ефективності пропонованих підходів є однесправжня любов до дитини і щирий інтерес до її глибин і долі.

Кожна людинацілісний мікрокосм, абсолютна подоба Великого Всесвіту. І осягати його напрочуд цікаво й зовсім необхідно, якщо ми збираємося творити своє життя у згоді й радості. Потрібно тільки захотіти познайомитися з дитиною по-справжньому, без імітацій і лицемірства.

Вивчайте, досліджуйте власних дітей, переймайтеся довірою до їхньої щирості й повагою до їхньої індивідуальності. Мудре виховання припускає вміння слухати, уміння спостерігати й уміння тримати себе в руках.

Відгуки читачів