М. В. Юдіна

Одного разу на ш третій клас повели на заходи до будинку культури, на лек цію з наукового атеїзму. Серед інших виступників там був хімік, який демонстрував захопливі досліди з різними речовинами: різнокольорові рідини в колбочках міняли колір, закипали і диміли, випадали в осад білими пластівцями. Досліди мали на меті показати нам, малюкам, як церковники (прости, Господи!) обманюють людей, видаючи звичайні хімічні реакції за кров Христову, сльози Богоматері та ін. І остаточно переконати піонерів у тому, що Бога немає. Теологічні питання мене десятирічну не дуже непокоїли, а ось від хімії я була в захваті. І я не могла дочекатися, коли ж нарешті ми почнемо вивчати в школі цю чарівну науку і самі спробуємо провести запаморочливі перетворення одних речовин на інші. Ха! На уроках мені вдалося хіба що перетворити чисті новенькі зошити на списану нудними символами макулатуру, а на лабораторних нічого складнішого розчину кухонної солі створити не дозволили. І 36 осіб відверто нудьгували всі чотири роки вивчення хімії. А як у вас? Поки «знавці» розмірковують, пропоную подивитися, «як у них» — в інших країнах — можуть залюбки впоратися із завданням не перетворювати навчання на рутину.