Відповіді на питання ХІ ТЮЕ

Ю. Погуляєв, Н. М. Данильченко,* м. Харків


ПИТАННЯ № 3 «СКІЛЬКИ ДЕРЖАВА ПОВИННА ВИТРАЧАТИ НА УТРИМАННЯ АРМІЇ?»
 
Питання витрат на військову сферу стосувалося економіки абсолютно всіх країн світу в усі епохи, адже армія — інструмент захисту суверенітету та незалежності країні. Проте надмірний вклад бюджетних коштів в армію скорочує витрати на інші сфери послуг і призводить до погіршення умов існування в державі. Тому необхідно вибрати проміжне значення задля раціонального розподілу коштів.
 
Наразі в Україні досить нестабільна ситуація. Як відомо, на сході тривають військові дії, і країні необхідно постійно витрачати кошти на утримання армії. При цьому частину бюджету країни на військовий сектор пропонують збільшувати. Чи буде цей крок влади економічно вигідним? Розгляньмо позитивні і негативні аспекти високих видатків на армію.
 
З одного боку, ці видатки є складовою державних витрат як складової ВВП та ВНД за видатками. Розгляньмо два випадки:
1) держава збільшує витрати на армію, залишаючи на попередньому рівні витрати на інші сфери;
2) держава «заміщує» витратами на армію інші сфери, тим самим відмовляючись від фінансування певних сфер.
 
У першому випадку зростання державних витрат в короткостроковому періоді спричинить збільшення ВВП, можливо, навіть вище потенційного рівня. Такий ефект пояснюють економічною моделлю IS-LM. Приділивши трохи уваги моделі IS-LM, можемо вивести залежність рівня ВВП або НД від засобів фіскальної та монетарної політики:
 
Y=a+bG-cT+M/P.
 
Справді, підвищення державних видатків спричинить короткострокове збільшення ВВП. Проте це лише короткостроковий період, у довгостроковій перспективі збільшення сукупного попиту зазвичай тягне за собою не підвищення ВВП/НД, а зростання темпів інфляції. Тож державі або доведеться миритися з високою інфляцією, або провести стримувальну фіскальну політику шляхом збільшення податків, які будуть, по суті, годувати армію.
 
2014 року ВВП в Україні становив 99,358 млрд доларів США. Причому відбулося різке падіння ВВП на 45,4 % відносно попереднього року. Аналізуючи дані за 1-й та 2-й квартал 2015 року, можна сказати, що динаміка росту ВВП від’ємна. Лише за 1-й та 2-й квартал Україна має всього лише 37,073 млрд доларів США, при цьому економіка країна не розвивається, підприємства масово закриваються і втрачається промисловий потенціал України, хоча вона його має.
 
Більш того, якщо уряд вирішить не збільшувати податки, збільшення державних витрат спричинить появу або значне збільшення дефіциту бюджету, що має багато економічно небезпечних наслідків, особливо коли цей дефіцит фінансує неперспективні галузі виробництва. Виходом є, знов ж таки, збільшення податків.
 
Але не слід забувати, що надмірне збільшення податків не поповнить кошти, які надходять до бюджету. Це характеризується кривою Лаффера. Якщо загальне оподаткування перевищує 50 % від доходу, особа припиняє сплачувати податки та переходить до тіньової економіки. В Україні цей показник становить 57,3 %, відповідно, можливостей для збільшення податків немає.
 
У другому випадку держава втрачає можливість фінансувати деякі інші сфери, проте не зіштовхується з дефіцитом бюджету. Згадаємо, що серед обов’язків держави є соціальне забезпечення населення, виконання власне своєї ролі перед ним: пенсії, соціальне страхування, виплати безробітнім та пільговикам, стипендії, організація навчання дітей за державний кошт тощо.
 
Іншим важливим обов’язком, який взяти на себе може лише держава, — вирішення проблем ринку, які він не може вирішити сам по собі: антимонопольна політика (забезпечення ефективної конкуренції), субсидіювання галузей виробництва із позитивним зовнішнім ефектом та галузей, що виробляють суспільні блага, контроль за інфляцією та безробіттям, фактично це все становить ефективний розподіл ресурсів.
 
Урешті, коли держава заміщує видатками на армію фінансування інших сфер, упевнено можна сказати, що держава або не виконає своїх соціальних обов’язків перед суспільством, або не зможе регулювати ринок, відбудеться так зване фіаско держави, і неефективний розподіл ресурсів, урешті-решт, потягне за собою суттєву економічну кризу.
 
Проте, зважаючи на складні обставини в країні, не можна зменшувати суттєво витрати на армію. Зниження обороноздатності країни — допомога зсередини нашим ворогам. Тому постає питання ефективності витрат коштів, які вливаються державою в армійський сектор.
 
Вливаючи кошти в армію, вони розподіляються на декілька сегментів. По-перше, держава купує техніку для армії (як сухопутну, так і авіаційну і морську). На сьогодні в Україні діє лише один бронетанковий завод, який випускає власну бронетехніку (власне, він розміщений у Харкові, — завод імені Малишева). Тому необхідно або стимулювати виробництво та субсидіювати завод, щоб зменшити витрати на виготовлення, або закуповувати техніку (що наразі країна і робить, проте не досить вдало).
 
По-друге, кошти йдуть на навчання бійців. Необхідні досвідчені кадри, які б змогли справді ефективно навчати солдатів для війни. На жаль, в Україні таких кадрів залишилися одиниці, тому країна повинна стимулювати цю сферу.
 
Якщо ефективно вкладати кошти, то витрати на армію скоротяться, що значно покращить стан економіки, яка зараз у незадовільному стані.
 
Військовий бюджет станом на 2014 рік становив приблизно 29,6 млрд гривень. Це становить 1,9 % від ВВП за 2014 рік. Станом на цей рік витрати вже сягнули позначки 50 млрд гривень, проте порахувати в кількісному відношенні до ВВП поки що не можна.
 
Як бачимо, країна збільшує витрати на армію, але це не є ефективним, і може зашкодити національній економіці. Тому необхідно переглядати військовий бюджет, керуючись не лише політичними принципами, а й економічними. На мою думку, за стабільного курсу валюти (що наразі є майже неможливим), а саме 23,75 гривень за долар США, витрати на армію (від ВВП) становитимуть приблизно 2,5–3 %. На цьому треба зупинятися, оскільки подальші неконтрольовані вливання коштів в армію можуть спричинити колапс економіки.
Dounload PDF

Відгуки читачів