Особливості викладання історії у вечірній школі в умовах виправної колонії

Тукало А. В., Ізяславська вечірня ЗОШ, Хмельницька обл.


Чи потрібно надавати освіту злочинцеві? Відповідь на це питання в суспільстві є неоднозначною. Побутує думка, що перевиховання засуджених — марна витрата часу і державних коштів. Працюючи не один рік із такою категорією людей, переконаний, що здобуття освіти в місцях позбавлення волі потрібне як засіб ресоціалізації засуджених.

 

Право осіб, засуджених до позбавлення волі, на здобуття загальної середньої освіти реалізується відповідно до статті 53 Конституції України, статті 125 Кримінально-виконавчого кодексу України, Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 778 та Положенням про вечірню школу. Навчання у школі є важливою формою реабілітації, підготовки до життя на свободі. Освіта допомагає ув’язненим, які відбули термін покарання, адаптуватися в новій для них обстановці, опанувати професію, налагодити безконфліктні стосунки в колективі.
 
Робота вчителя у виправному закладі, як і технології, які тут використовують, дещо відрізняються від звичайного шкільного навчально-виховного процесу, проте зберігається основний загальний принцип — любов до предмета і повага до учнів.
 
Загальноосвітні школи при тюрмах і виправних колоніях завжди були особливою ланкою системи вечірньої освіти. До вечірньої школи при виправній колонії вступають учні, що мають суттєві прогалини в знаннях.
 
На заваді стають також негативна атмосфера, режимні умови, низький загальнокультурний рівень, нездорові смаки та упередження, відсутність стимулів до навчальної діяльності.
 
Серед труднощів, які виникають під час роботи із засудженими, є негативний вплив криміногенного середовища, яке впливає на систему міжособистісних стосунків, що ґрунтуються на традиціях кримінального світу, які руйнують особистість. Кримінальний порядок, який склався, засуджені сприймають як єдину умову фізичного виживання в ув’язненні. Відвідування шкільних занять не завжди позитивно сприймають у кримінальному середовищі, через це деякі підлітки відмовляються від навчання або припиняють відвідувати заняття. Додають проблем режимні умовами виправної колонії. Тут відсутні умови для виконання домашніх завдань, за порушення правил внутрішнього розпорядку учнів з числа засуджених можуть покарати перебуванням у штрафному ізоляторі (ШІЗО), приміщенні камерного типу (ПКТ), відриває учнів від навчального процесу і позмінна робота в промисловій зоні та робота в їдальні.
 
Учителі обмежені у стимулюванні учнів. Заходи заохочення (заохочення за навчання, додаткове побачення з рідними тощо) зазвичай позитивно впливають на засуджених. До того ж учні болісно реагують, коли адміністрація колонії без належної уваги ставиться до результатів їхнього навчання. Успішне навчання в школі не є для адміністрації установи підставою, щоб оголосити заохочення учням. Це також впливає на негативне ставлення засуджених до навчання.
 
Робота з таким складним контингентом вимагає від педагогів максимальної концентрації моральних, емоційних, психічних і вольових зусиль. Уся робота учителя спрямована на пошук нових форм роботи з метою пробудження в учнів бажання здобути знання, вироблення в них позитивної мотивації до навчання. Тому педагог має домагатися, щоб учень сприйняв його позитивно. Інакше будь-яка невідповідність, непрофесіоналізм вчителя відштовхнуть учня від нього. Слово учителя — найбільш доступний та ефективний інструмент, який активізує прагнення учнів до пізнання. Через образну емоційну розповідь можна прищепити інтерес учневі до предмета. Такий предмет, як історія, надає для цього надзвичайні можливості.
 
Доброзичливе ставлення, словесне заохочення, позитивні оцінки спонукають учнів до пізнання. Принцип опори на позитивні якості характеру учня є чи не найважливішими під час роботи з такими учнями. Тільки таким чином можна залучити учнів до роботи на уроках.
 
Сприйняття засудженими подій історії є дуже специфічним, бо спирається на інформацію, отриману з художніх фільмів, тюремних анекдотів чи пісень, нав’язані середовищем сталі стереотипи. Робота учителя історії спрямована на досягнення учнями об’єктивного сприйняття історії, розвиток навичок розумової діяльності, розкриття і виправлення логічних помилок.
 
Досягнення результату можливе лише за умов дотримання низки педагогічних та предметних принципів:
  • принципу природодоцільності (педагогічний процес будується відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів і спрямований на розвиток самовиховання, самоосвіти);
  • принципу гуманізації;
  • принципу толерантності (сприйняття учня таким, яким він є).
 
Дотримання цих принципів дозволяє створити умови для розвитку міжособистісних стосунків учитель — учень на основі довір’я та співпраці.
 
Для отримання позитивного результату під час вивчення історії в колонії доцільно використовувати різні методи здійснення навчально-пізнавальної діяльності:
  • словесний (розповідь, лекція, бесіда);
  • проблемно-пошуковий (створення проблемної ситуації);
  • наочний (метод ілюстрацій — показ учням ілюстрованих посібників, плакатів, карт, картин, портретів);
  • метод самостійної роботи (робота з підручником, довідковою літературою).
 
Ефективним методом активізації пізнавальної активності є дискусія, яку використовують на різних етапах уроку. Її основними ознаками є:
  • наявність проблемної ситуації, створеної за допомогою дискусійного питання;
  • змістовна спрямованість самореалізації учнів — спілкування заради поглибленого вивчення проблеми під час пошуку різних засобів для вираження власних думок;
  • комунікативна основа — здобуття учнями знань під час спілкування одне з одним та вчителем з метою виконання колективного завдання в момент вироблення загального групового підходу та дотримання правил спільної пошукової діяльності;
  • логічна побудова методу: теза — аргумент — спростування або доведення тези;
  • організаційна завершеність: створення проблемної ситуації — її обговорення — прийняття узгодженого рішення — підбиття підсумків. Виправдовують себе такі форми дискусії, як дебати, «круглий стіл», форум. А от така форма, як «судове засідання», поширена у звичайних загальноосвітніх школах, у навчальних закладах при виправних колоніях не прийнятна і навіть аморальна.
 
Використання дискусійних методів сприяє розвиткові в учнів критичного мислення, комунікативної культури, вміння працювати з різними джерелами інформації, розвиваються також інтелектуальні та предметно-історичні компетентності.
 
Для реалізації виховних завдань використовують такі види педагогічної роботи, як корекція накопичених знань, практична робота з розвитку образного мислення, робота з реабілітації та повернення до втрачених норм моралі і права.
 
Під час роботи із засудженими використовують різні педагогічні технології, які не принижують особистість учня-засудженого, а утверджують його гідність. Зокрема, технологія диференційованного навчання в умовах виправної колонії є досить ефективною. Критеріями для диференціації є:
  • розумовий розвиток;
  • рівень здобутих знань, вмінь та навичок;
  • особистісно-психологічний тип (тип мислення, темперамент).
 
Результати спостережень засвідчують, що засуджені, на жаль, суттєво відрізняються за багатьма параметрами від законослухняних громадян. Індивідуальна робота як система ставить за мету зруйнувати помилкові погляди ув’язнених, спонукати повірити в себе.
 
Диференційований підхід стосується багатьох ланок навчального процесу: це і планування уроку, і власне урок, і групова чи індивідуальна робота, перевірка знань тощо. Учні зазвичай охоче беруть участь у розв’язанні різноманітних проблемних завдань.
 
Так, інновації викликають інтерес засуджених, але, зважаючи на специфіку контингенту, позитивні результати у навчанні можуть виявитися переважно в майбутньому. Зміна ставлення учнів до навчання відбувається поступово.
 
Під час вивчення історії у засуджених змінюється уже сформовані уявлення про устрій суспільства, правові традиції і норми, цінності суспільства. Формування моральної людини — ось головний зміст викладання історії в умовах виправної колонії. Поряд з освітніми завданнями важливе місце посідає виховання засуджених, тому педагогічний процес разглядаємо як один із засобів їх виправлення і перевиховання. Робота учителя спрямована на те, щоб засуджений повернувся до безконфліктного сприйняття дійсності, навчився способів самовдосконалення і сформував потребу нової життєвої позиції.
 
Кінцевий педагогічний результат викладання історії у вечірній школі при виправній колонії полягає в тому, щоб повернути суспільству повноправного громадянина, який відповідає за свої слова і вчинки і здатний принести користь державі й суспільству.
Dounload PDF

Відгуки читачів