Афганістан — душі кривава рана

В. Л. Дідовець, учитель Малолюбаської загальноосвітньої школи І–ІІ ступенів Костопільського району, Рівненська обл.


Мета: урочисто відзначити 27-у річницю виведення радянських військ із Афганістану; вшанувати воїнів-афганців; виховувати почуття патріотизму; формувати ціннісне ставлення особистості до держави та суспільства.

Обладнання: ноутбук, відеопроектор, екран, квіти, свічка, хлібина, фотовернісаж «Воїни-афганці нашого села», відеоматеріали про Афганістан.

 

ХІД ЗАХОДУ
 
На сцені слово «Афганістан», зів’ялі квіти. Виставлені портрети воїнів-афганців. У глибині сцени стоїть мікрофон для читців, збоку — мікрофони для ведучих. Відеоматеріал «Вспомни Афган».
 
1-й читець
Ти — вічний біль, Афганістан, ти — наш неспокій,
І не злічить глибоких ран в борні жорстокій.
І не злічить сліз матерів, дружин, дітей —
Не всі вернулися сини із тих ночей...
 
Вже багато літ, як прийшли назад додому,
Та до цих пір чує душа війни оскому.
Та до цих пір ще стогнуть ночі, ниють рани,
А у снах — «духи» налітають, мов шайтани.
 
Ведучий. Сьогодні ми зібралися тут, щоб вшанувати пам’ять тих, хто поліг на афганській землі. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, а свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок.
 
Ведуча. Афганська війна тривала 10 років. Триває й сьогодні, але, слава Богу, вже без участі наших солдатів. А тоді ж, йдучи у те пекло, вірили, що несуть визволення приниженим і поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя.
 
2-й читець
Стежка все крутіше
Забирає в небо.
Важчає помітно
Речовий мішок...
Стати б, відпочити,
Але знаю — треба.
І, стиснувши зуби,
Йду, за кроком крок.
Там, за перевалом,
Бій клекоче з ночі.
Гинуть наші хлопці...
Знаю лиш одне:
Якщо смерть захоче
Зазирнути в очі —
За спиною друга
Не знайде мене...
 
3-й читець
Відомо нам, навіщо втрати, кров…
Так, ми пройшли не марно крізь спекоту.
Відкиньте словоблудство про любов
І про свою святенницьку турботу.
Бо ми пізнали вогнедишний плин,
На вражі дула в гори йшли свідомо.
Один за всіх — всі, як один!..
Не всі вернулися додому...
Тривожна юність хлине в наші сни,
Прорвуться з болю невигойні рани.
І пам’ять заболить: ми — ветерани
Неоголошеної війни...
 
Учням демонструють відеоматеріал «В Афганістані».
 
4-й читець
Минають дні, ідуть роки,
Життя листки перегортає.
А біль Афгану — навіки,
В душі чомусь не замовкає.
Я повернувся з тих завій,
Але тривожать сни, як рани.
Що ми ведемо смертний бій,
І що товариш все ще з нами.
Гірський, суровий перевал,
Розщелина... Важке каміння...
Товариш мій від кулі впав,
І смерть нагадує про тління.
Живу. Валерія — нема,
Немає сина, брата, друга.
І тиша скрикує німа,
І не стихає в серці туга.
Я там, ще й досі на війні,
Обличчя вгадую знайомі,
Із другом бачуся у сні
І кличу все його додому...
 
Учням демонструють відеоматеріал «Афганістан».
 
5-й читець
Знову цвітуть білим цвітом
Пишно-зелені сади.
Жаль, що краси неземної
Вже не побачать вони.
Смерть їх безжально забрала,
В землі сховала сирій.
Голови низько схиляєм
Пам’яті їхній святій.
 
6-й читець
Пливе, наче вічність, здобута в бою
Хвилина мовчання…
Натягнуті нерви, немов тятива,
Пронизує пам’ять скорбота прощання.
І сумно згасає, і тяжко сплива
Хвилина мовчання…
І подвиги мужні, і дружнє плече,
І роки надій, перемог, сподівання...
І серце сльозою нараз опече
Хвилина мовчання.
Встають побратими, відважні бійці,
Знов закипає та битва, остання.
Вона, як сивина, вона, як рубці,
Хвилина мовчання.
 
Ведуча. Схилімо голови за тих, хто віддав своє життя. Вшануємо їх хвилиною мовчання.
 
Хвилина мовчання. Запалюють свічку.
 
Ведучий. Чимало років минуло з часу виведення радянських військ із Афганістану, а події в цій країні залишаються живим болем для багатьох колишніх солдатів та офіцерів, що воювали в цій війні.
 
Ведуча. Вони живуть серед нас, ці ще молоді чоловіки, сповнені енергії та сил. Їм виповнилось по 45–50 років. Але у їхніх серцях живе те, суті чого, на щастя, не знає більшість із нас. У їхніх душах усе ще живе війна. І часом уночі вони прокидаються від снів, у яких гримлять вибухи, свистять біля скроні кулі, палає збитий в ущелині вертоліт. І друг, із яким ділили цигарку, коротко скрикнувши, падає горілиць, поспішивши полетіти додому в «Чорному тюльпані»...
 
7-й читець
Я знаю: повзе десь у горах душман,
У прорізі мушки мене він шукає,
Немов би чалма — на вершині туман
І постріл — луна не змовкає.
Нагрівся приклад — треба ж так — від щоки,
Напруживши зір, оглядаю скелі,
Жену я подалі від себе думки,
Звичайно, думки невеселі...
Прокинувсь. Відлуння тієї війни
Стихають, як сполох в кімнаті.
Сини мої дивляться радісні сни,
Не треба їм сни мої знати...
 
Ведучий. До тих, хто дожив до кінця подій, доля була милосерднішою. Їм вона подарувала можливість жити і трудитися, любити та підняти гіркий «третій тост». Ні, у них він не за любов, і не за жінок. У колишніх афганців він — за полеглих.
 
8-й читець
Пам’ять крутить старе кіно,
Нам забути б усе це давно!
Тільки кулі свистять коло скронь —
І випалює пам’ять вогонь.
Ниють рани — авжеж, на грозу.
Батько змахує скупо сльозу.
Матері спересердя зітхнуть:
Їм синів не вернуть.
Ах, солодке яке забуття,
Та живемо по два ми життя.
Поклялися в пожежах нічних:
Жити гідно — за себе й за них.
 
Ведуча. Майже 10 років у постійній тривозі жили батьки і матері тих юнаків, яких називали «афганцями». Зараз ми надаємо слово нашим землякам-афганцям. 
 
Виступи гостей.
 
9-й читець
Виростають хлопці, як соколи —
Чорні брови, ясеневий стан.
Тільки ненці туга серця коле,
Бо на світі є Афганістан.
Земле, вмийся чесними сльозами,
Совісте, боліть не перестань.
Тисячі дівчат не вийшли заміж,
Бо на світі є Афганістан.
Пам’ятай, будь пильною на чатах,
Чуєш, через далечі розстань.
Плачуть ненароджені внучата,
Бо на світі є Афганістан.
 
10-й читець
Очі туманить ядуча сльоза,
Руки скувала утома.
Палить їй душу афганська гроза —
В неї він був ясночолий, як світ.
Сонячно так посміхався,
Ще й двадцяти не було йому літ...
Юним навік і зостався.
Ясеночки! Синочки! Сини!
Колосочки вкраїнського поля.
Скільки ж вас не вернулось з війни?
Скільки загинуло вас у неволі?
Доки летітимуть, мов журавлі,
Та не полегшує втрата,
Доки ходитиме по землі
Мати солдата.
 
Вокальна група виконує пісню «Мальви».
 
11-й читець
Боєць стиснув в руках баранку
І зірко дивиться навкруг,
І думає — з самого ранку —
Хто він афганцям: кат чи друг?
Якщо дивитись принципово,
Та він, здається, ні при чім,
Але чомусь страшне це слово
«Убивця» гонить сон вночі?..
 
12-й читець
Вже не дійти до рідних берегів,
Ридали друзі, впавши на коліна.
Він помирав серед чужих пісків,
І разом з ним вмирала Україна.
А вдалині сірів чужий кишлак
І БТР димів опісля бою.
Погасло сонце у його очах,
Аж гори похитнулися від болю.
В оселю рідну — цинкова труна.
Страшенна кара, за яку провину?
І божеволіла матуся молода,
А разом з нею — Україна.
 
Ведучий. Шановні земляки-афганці! Над вашими головами свистіли кулі. Кожна хвилина вашого життя могла стати для вас останньою. Але вам випало щастя вижити й повернутися до рідної домівки.
 
Ведуча. Нехай же ніколи не зазнають війни ваші сини! Не побачать на тлі чорного неба траси від кулеметних черг! Не схилять скорботно голови біля «Чорного тюльпана».
 
Ведучий. Нехай живуть в мирі та злагоді. Бо ми живемо й за тих, хто поліг в Афганістані, в його ущелинах, хто прикутий до інвалідного візка. Бо ми перед ними в боргу.
 
Ведуча. Ми не повинні забувати жертв Афгані стану, як і всіх інших жертв, які поніс наш народ тільки через те, що не сам вкривав долею своїх громадян, а ними розпоряджався хтось інший.
 
Ведучий. Це потрібно для того, щоб нові афганістани не виникли на нашій землі, щоб вони не повторювалися для наших людей ніколи.
 
Ведуча. Вище піднімайте стяг Пам’яті, щоб ніхто в світі не зміг зробити вигляду, ніби він забув, як втрачали найдорожчих людей, забув, як чекали першого дня без війни.
 
Ведучий
Стільки років щасливої тиші,
Та вривається голос в ефір.
Що благає, нагадує, кличе:
«Захистіть, збережіть, люди, мир!».
 
Ведуча
Кожен день, кожен час пам’ятайте,
Скільки жертв нам війна принесла.
Все, що можна, для миру віддайте!
Збережіть для нащадків життя!
 
Вокальна група виконує пісню «Судьба».
Dounload PDF

Відгуки читачів